ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ЖЕК чи ОСББ? В очікуванні житлової реформи

Про необхідність реформування житлово-ко­мунальної сфери говорять давно, багато і… дарма. На тлі катастрофічного зношення житлового фонду і непомірної плати за ко­мунальні послуги такі розмови виглядають суцільним знущанням. Законодавчої бази, аби змінити нинішній стан справ у житло­во-комунальній сфері, або немає, або вона іс­нує тільки на папері. Людей стільки разів ду­рили й ошукували, що вони панічно бояться ставити підпис під будь-яким папірцем, який їм підсовує держава. Сьогодні вона під­кидає ідею про створення ОСББ – об’єднання співвласників багатоквартирних будинків.

АЛЬТЕРНАТИВИ НЕМАЄ…

Після чергового підви­щення тарифів на житлово-комунальні послуги нас вкотре намагаються пере­конати у реальній собівар­тості економічно обґрун­тованих тарифів. Люди не вірять у цю казку, але що далі робити – не зна­ють. Схоже, не відають, як діяти далі, і у верхніх ешелонах влади. Пре­зидент Віктор Янукович укотре дорікнув Кабміну, що час навести лад у сфе­рі житлово-комунального господарства. Чиновники мають зрозуміти, що ново­го підвищення тарифів за наявності досить низької якості послуг кияни не ви­тримають. Отже, як аль­тернативу бездіяльним ЖЕКам згори пропонують оголосити добровільно-примусовий перехід на нові умови обслуговуван­ня будинків – створення об’єднань співвласників багатоквартирних будин­ків. Щось на кшталт колек­тивізації за радянських часів. Кажуть, що є кіль­ка таких структур і вони успішно працюють. Однак про масову ОСББізацію го­ворити зарано. Бо у новій справі не все так просто й гладко, як на папері. Пози­тивні приклади діяльності ОСББ – це зазвичай озна­ка нових будинків, у яких мешкає абсолютно інший контингент – люди, які придбали житло за дуже великі гроші, позичені, як правило, у банках під ша­лені відсотки. Тож вони до­бре затямили: аби не втра­тити те, у що вони вклали свої кошти, їм треба самим дбати про наведення ладу у своєму будинку.

Йдеться про так звані елітні будинки, мешканці яких дотримуються євро­пейських норм і правил співіснування. Вони не пустять до свого будинку нетверезого сантехніка з ЖЕКу. Інший менталітет. У цьому випадку можна го­ворити про високу самоор­ганізацію співвласників.

Іншим громадянам до­водиться вести війну з ЖЕКами. Поки що вигра­ють останні.

ЯКЩО ЗАВТРА – ВІЙНА

Колишній міністр з пи­тань ЖКГ Олексій Куче­ренко в одному з недавніх інтерв’ю порадив мешкан­цям оголосити або баталь­ну, або бодай мініатюрну війну своїм ЖЕКам. Себто для початку відмовитись від послуг, які їх не вла­штовують. Або вимуш­трувати їх так, щоб вони, зрештою, надавали ці по­слуги не просто якісно, а на належному рівні. І не зайве запитати в експлуатацій­ників, чому на благоустрій території закладаються справді шалені гроші, а по­няття про той самий благо­устрій у мешканців і тих, хто має про них дбати, аб­солютно полярні.

Тож якщо й справді по­фантазувати на тему ві­йни чи бойкоту житлово-експлуатаційним конторам, які претензії їм можна пред’явити? Тари­фи за короткий час зросли практично втричі, а чи змінилася якість обслуго­вування? Чи відчув пере­січний мешканець бодай якісь позитивні зміни? Зміни є, хоч до позитиву їх можна віднести хіба що з іронією: пацюки, які ча­сом перебігають дорогу до під’їзду, стали ще жирні­шими. Їм байдуже, що за прибирання прибудинко­вих територій у комірному передбачена чверть квар­тирної плати. Цікаво, до якої території комуналь­ники відносять підвальні приміщення, з яких іде та­кий сморід, що літні люди втрачають свідомість.

Про опалення у зимо­вий період уже говорилося тисячу разів. Байка про те, що мешканці мають спла­чувати за помірно теплі батареї як за холодну воду, залишається казочкою. Бо ніхто й ніколи не фіксу­вав температурний режим тих батарей. А спеціаліст із ЖЕКу, який має забез­печувати теплом, без жод­них зусиль переконає вас, що саме таку температуру і мають тримати батареї. Ще й аргументує свою пра­воту тим, що циркуляція тепла починається не з першого, а з останнього по­верху. Або навпаки.

З постачанням гарячої води теж не складається. Попри обіцянки надавати її регулярно, гарячою вона стає лише після 7-ї ранку. Відтак ті, хто збирається на роботу раніше, мусять чистити зуби холодною, або робити це звечора.

Перебої з водопостачан­ням, не тільки гарячим, – звична річ для багатьох мікрорайонів. То профі­лактика, то аварійні робо­ти, то ще якісь незрозумілі причини. З’ясувати їх у диспетчера в телефонному режимі практично немож­ливо. Номер, як правило, фіксує режим «абонент за­йнятий». Слід гадати, що після двох-трьох дзвінків розлючених мешканців диспетчер просто кладе слухавку на стіл.

АЛЛО, ДИСПЕТЧЕР!

Виклик спеціаліста з ЖЕКу – це справжня епо­пея. Бо зранку в них – ви­робнича нарада, а до вечо­ра слюсар чи електрик уже просто не в змозі дістатися порога квартири, господар якої змарнував свій робо­чий день в очікуванні до­помоги. Якщо ж раптом вам пощастить, і фахівець владнає ваші комуналь­ні проблеми, це влетить у добру копієчку. І це тіль­ки за послуги. Бо заміна всіляких трубок, шайб чи гвинтиків – то, як ви­явилося, проблема самих мешканців. Буквально все треба діставати власним коштом. Перевірити, які

матеріальні блага має на­давати ЖЕК, надзвичайно важко. Або й просто не­можливо.

Що сьогодні від­бувається в житлово-комунальному господар­стві, куди витрачаються гроші людей, мало хто ро­зуміє. Уряд говорить про неминучу реформу ЖКГ, але як конкретно вона допоможе кожному меш­канцю – теж невідомо. Українці втомилися від бездіяльності ЖЕКів, їхнє роздратування скоро дістанеться межі. Якщо ж врахувати, що з кож­ним роком бездіяльнос­ті наш житловий фонд зношується до критичної межі, нас чекають уже не проблеми, а катастрофи – з понівеченими водо­провідними мережами, старими ліфтами, облу­пленими стінами і сте­лями коридорів. Отоді не виключено, що мешканці зважаться на рукопаш­ні стосунки з житлово-експлуатаційними конто­рами. Або ж все-таки через безвихідь погодяться на створення ОСББ.

ОСББ – ПАНАЦЕЯ…

ОСББ може бути ство­рене в будинку будь-якої форми власності. Його членами, відповідно, мо­жуть бути всі, хто купив або приватизував кварти­ру чи нежиле приміщен­ня в будинку. Механізм є досить простим: склика­ються установчі збори, які не менш ніж двома трети­нами голосів створюють об’єднання. Після затвер­дження статуту ОСББ про­водиться його державна реєстрація як фізичної особи.

Ті, хто ризикнув гос­подарювати по-новому, констатують переваги такої форми. Найперше – прозорість і контроль. Співвласники самостійно формують штатний роз­пис, бюджет, визначають суми на утримання бу­динку, на власний розсуд обирають постачальників послуг на вивезення сміт­тя, прибирання територій тощо. Мешканці справді починають економити. До того ж, з’являється можливість заробляти власні кошти. ОСББ від оренди підвалів, службо­вих квартир, магазинів у будинках отримує гроші і розпоряджається ними за спільної згоди мешкан­ців. Відчутно зростає від­повідальність мешкан­ців, адже тепер не можна поскаржитись на сантех­ніка з ЖЕКу, тільки на самих себе. Зацікавлені власники ефективніше управляють будинком, бо витрачають власні кошти на власний комфорт.

Тепер про проблеми. Найбільша – війна за тери­торію. Отримати на баланс і прибудинкову територію, і службові приміщення, і навіть територію під вікна­ми будинку надзвичайно складно. Тож гарантії, що на місці зведеного спіль­ними зусиллями дитячого майданчика завтра не по­будують паркінг, жодної. Нині ж ОСББ працюють у неврегульованому юри­дичному полі.

Голова правління ОСББ «Академічна осе­ля» В’ячеслав Петров за­уважує, що законодавство ніяк не сприяє нормаль­ній життєдіяльності об’єднання. «Створення ОСББ у старих будинках – це «мишоловка», – заува­жує голова правління. – За­конодавство штовхає нас у ще більшу залежність».

…ЧИ ГОЛОВНИЙ БІЛЬ?

Збиткові, неефективні ЖЕКи замінити на само­достатні ОСББ розчерком пера неможливо. Самого бажання замало. І най­більша проблема – низь­ка свідомість людей. Є під’їзди, де мешканці під­тримують зразковий поря­док і на сходах, і в ліфті, і в тому ж таки підвальному приміщенні. У вестибю­лі навіть квіти у вазонах, і ніхто їх не зриває, бо так заведено: не тільки квартира, а весь будинок – власність кожного. Та й біля під’їзду з ранньої весни до пізньої осені квітують клумби. Отже, є талановитий організатор, який зібрав на добру спра­ву чи не десяток мешкан­ців. А якщо поміркувати: біля скількох будинків є квітники? Питання ри­торичне. Та де набрати ініціативних людей, які згуртують довкола себе працьовитих і небайду­жих до багатоквартирного помешкання?

Чому лякає людей но­вий Житловий кодекс, який мають розглядати в парламенті? Чи не тому, що абревіатура ОСББ – туманна й невизначена, а відсоток таких об’єднань надто малий?

Зрештою, справа не в наявності юридичного факту створення в окремо­му будинку відповідного об’єднання, а в подаль­шій здатності керівного складу цього утворення і самих мешканців до ефективної діяльності, проведенні тих чи інших заходів з упорядкування будинку, інженерних ме­реж тощо.

Чимало експертів теж не радять зопалу всту­пати в нові об’єднання, бо держава після цього їм уже нічим не допомо­же. Адже легко зміни­ти вивіску з «Житлово-експлуатаційна контора» на «Об’єднання співвлас­ників багатоквартирного будинку», та це аж ніяк не схоже на реформу. Тож обирати слід самим меш­канцям, чітко зваживши всі «за» і «проти». Бо очіку­вана панацея від житлово-комунальних проблем може обернутися нестерп­ним головним болем.

ДОВІДКА «ПВ»

ОСББ створюється як юри­дична особа відповідно до закону, має печатку зі своїм найменуванням, інші необ­хідні реквізити, а також розрахункові рахунки в бан­ку, є неприбутковою органі­зацією і не має на меті одер­жання прибутку для його розподілу між членами ОСББ. Об’єднання може здійснювати господарську діяльність для забезпечення власних потреб безпосеред­ньо або шляхом укладення договорів із фізичними чи юридичними особами. ОСББ відповідає за своїми зобов’язаннями коштами і власним майном, від свого імені набуває майнових і не­майнових прав та обов’язків, виступає позива­чем та відповідачем у суді.

Людям треба відверто сказати, як буде насправді. Тоді значна частина населення розраховуватиме, в тому числі, й на власні сили, а комусь допомагатиме держава. Але буде хоча б єдиний механізм. Сьогодні механізму цього немає, як і нової законотворчої бази про ОСББ, і механізму ви­рішення болючих питань. Найголовніше – держава чітко не зафіксувала своїх зобов’язань щодо капі­тального ремонту. Бо якщо перед таким будин­ком постане серйозне завдання – капітальний ре­монт та інвестиція на рівні мільйона гривень (а кожен старий будинок сьогодні потребує в серед­ньому від одного до трьох мільйонів), то ці ОСББ, я переконаний, уже не в змозі будуть вирішити проблему. У законодавстві не закладено від­повіді на запитання: що робити, коли мешканці не цілого будинку, а тільки частини його готові вкладати гроші?

Олексій КУЧЕРЕНКО, екс-міністр ЖКГ

16.06.2011

Раїса ЧИРВА, «ПВ

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини