ГІДНА ПРАЦЯ З ПРИСТОЙНОЮ ЗАРПЛАТОЮ
Нинішній Всесвітній день дій за гідну працю – десятий, ювілейний. Починаючи
з 2008 року, мільйони людей на всій планеті взяли участь у заходах з находи цього
дня. Цьогоріч Міжнародна конфедерація профспілок запропонувала гасло «Покінчимо
з корпоративною жадібністю: світ потребує підвищення оплати праці!». Воно надто
актуальне для усіх без винятку країн. Адже в лобіюванні великим бізнесом норм, які
захищають його інтереси, звужуючи трудові права працівників, профспілки вбачають
найбільшу загрозу. Надприбутки великих корпорацій зазвичай досягаються за рахунок
низьких зарплат працівників, ризику у сфері безпеки праці, ухиляння від сплати податків,
збільшення заборгованості із зарплат.
Не є винятком і Україна. Гідна праця
за українськими мірками – головна тема номера.
ЗА
ПРИНЦИПАМИ ЦИВІЛІЗОВАНОГО СВІТУ
Міжнародна конфедерація праці сигналізує:
1% найбагатших людей світу володіють більшим багатством, аніж решта населення
земної кулі. Через це понад 70% людей закликають уряди своїх країн взяти курс
на підвищення оплати праці. 80% опитаних у рамках дослідження МКП заявили, що
мінімальна заробітна плата в їхній країні занадто низька. Вони вимагають, аби
гідна праця стала пріоритетом у діях своїх урядів. Бо це запорука відродження
економічного зростання, побудови нової глобальної економіки, яка б ставила
людину на чільне місце. Трудящі всіх країн вимагають забезпечити їм гідну
оплату праці, безпечні, надійні й сучасні робочі місця. І покласти, нарешті,
край надмірній жадібності корпорацій, які зазвичай встановлюють свої правила
розвитку економік. Мінімальна заробітна плата має забезпечувати гідні
стандарти життя, аби не доводилось звертатись до влади з простягнутою рукою.
Прикро, що за 25 років незалежності в
Україні не сформувалась така економічна категорія, як заробітна плата. Чи не
через такі викривлення кожен четвертий живе за межею бідності, а мінімальна
зарплата вже давно не виконує ролі соціального стандарту оплати праці. Тільки
Україна може похвалитися «досягненням» – тотальна бідність серед працюючих.
Життя на межі бідності, а часто і за нею, для багатьох українців не страшний
сон, а реалії. І ані освітньо
-
кваліфікаційний рівень, ані талант, ані бажання працювати жодним
чином не є гарантією безбідного життя. Навіть з точки зору елементарної
людяності таке ганебне явище не має виправдання. Про те, що найкращий спосіб боротьби
з бідністю – висока зайнятість і гідна оплата праці, нам змушені підказувати
міжнародні експерти. Міжнародна конфедерація профспілок закликає уряди всіх
країн, і нашої також, до створення нових робочих місць. Не задля кількості, а
для якісного їх наповнення. Адже подолання соціальної несправедливості,
наголошують профспілкові діячі, слід розпочинати з подолання дефіциту гідної
праці. Якби в Україні панували принципи гідної праці в повному обсязі, без будь
-
яких обмежень та половинчастих рішень, це
сприяло б реальному підвищенню якості людського потенціалу.
Складається враження, що впроваджувати
принципи гідної праці, попри низку рекомендацій, програм з боку міжнародної
спільноти, Україна не поспішає. Стратегічні завдання у сфері зайнятості,
соціального діалогу, трудових відносин влада щоразу норовить відкласти на
потім. Комплексна реформа системи оплати праці та запровадження європейських
стандартів у сфері соціально-трудових відносин були визначені пріоритетними
завданнями Мінсоцполітики, однак складається враження, що реформа обмежилась
підвищення мінімальної зарплати на 100%. Та й то під тиском профспілок.
ЗАПОРУКА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ
Гідна праця – це запорука соціальної стабільності,
соціального зростання та сталого розвитку країни, стверджують профспілкові
лідери. Належна оплата за відпрацьоване також входить до цієї категорії. В
Україні вже стало недоброю традицією накопичувати борги із заробітної плати.
Жодні аргументи чи вмовляння не діють. Влада посилається на «непросту
економічну ситуацію в країні, що змушена вести війну з російським агресором».
Тільки акції протесту під орудою профспілок дають результат. Нещодавні виступи
медиків під стінами Кабміну вселяють надію, що з людьми у білих халатах
держава розрахується хоча б наприкінці року.
Заборгованість із зарплати не тільки в лікарів. Державна служба
статистики має цілий перелік сфер, у яких працівникам регулярно «затримують»
оплату. Причини різні, але вони до соціальної стабільності жодного відношення
не мають. Бо сьогодні мітингують лікарі, завтра – шахтарі, в майбутньому –
всі, хто вимагатиме віддати зароблене нелегкою працею.
Ті, хто зневірився в обіцянках роботодавців, найчастіше виїжджають
за кордон. Експерти попереджають, що викликом для бізнесу вже найближчим
часом стане утримання та наймання на роботу кваліфікованої робочої сили. В
умовах, коли підприємства не можуть забезпечити працівникам відповідної
зарплати, а професійно
-
технічні
заклади – відповідної освіти, на Україну може очікувати подальший відтік
цінних кадрів за кордон та втрата кваліфікації потенційних працівників через
відсутність практики.
Профспілки вимагають від влади ефективних дій із забезпечення
повної продуктивної зайнятості, доведення рівня оплати праці до середньоєвропейських
та впровадження європейських стандартів, виконання законів про посилення
заходів покарання до роботодавців за порушення у сфері оплати праці.
Зарубіжні фахівці відзначають підвищення вдвічі
заробітної плати в країні як своєчасний і позитивний крок. Експерти звертають
увагу на розуміння всіма сторонами трудових правовідносин проблем існуючої в Україні
системи
оплати
праці. Наголошують на подальшому її реформуванні, зокрема в бюджетній сфері,
аби створити розумний і прийнятний баланс між інтересами працівників і
роботодавців у забезпеченні гідного рівня оплати праці.
Звісно,
підвищення мінімальної зарплати вдвічі – це серйозне досягнення профспілок.
Саме цей крок має дати поштовх до відродження національної економіки, а
створення робочих місць з гідними зарплатами, соціальна відповідальність бізнесу
мають забезпечити не лише працюючих, а й пенсіонерів, незаможних громадян,
дітей. Наразі Держслужба зайнятості пообіцяла українцям понад мільйон робочих
місць.
Підвищення
мінімальної зарплати рішенням Уряду – крок похвальний, переконують аналітики.
Однак є ще один спосіб підвищити рівень оплати. Він не такий прямий, але
набагато дієвіший: створити умови для підприємництва. Потенціал для такого
кроку є. Українці – народ працьовитий і тямущий. Треба лише звільнити всіх
бажаючих робити бізнес від дріб’язкового контролю, здирства, зайвих обмежень.
Захистити права підприємців, як власників, усунувши хижі пазурі рекетирів та
рейдерів, в тому числі державних та корпоративних, забезпечити чесну конкуренцію
без формальних чи неформальних привілеїв для «своїх». Тобто дати можливість
заробляти. Щоб кожному, в кого є підприємницька жилка, хотілося відкрити
власну справу. А той, у кого це добре виходить, міг і хотів розширювати бізнес
у власній країні. Тоді зайнятість населення не буде проблемою, а кількість
безробітних зменшиться до мінімуму.
Якщо такі умови
будуть створені, працівники будуть нарозхват і зможуть вибирати, у кого кращі
умови і гідна зарплата. І зарплати почнуть зростати наче на дріжджах, без
доручень Уряду чи Президента.
ГЛОБАЛЬНА МОБІЛІЗАЦІЯ
7 жовтня визначили днем «мобілізації усього світу на боротьбу
за гідну працю». Для профспілок це добра нагода залучити якнайбільше людей до
заходів, спрямованих підвищити соціальні стандарти в майбутньому. Та найперше
– окреслити чіткі параметри гідної праці для гідного життя. Щоб трудящий люд
звикав обстоювати, а подекуди й виборювати кожне положення Програми гідної праці,
від прожиткового мінімуму до страхування життя, дотримання стандартів безпеки
праці. Одним підвищенням мінімальної заробітної плати критерії гідної праці
будуть половинчастими. Потрібно, щоб усі елементи гідної праці були зібрані
докупи: зайнятість, права, захист та соціальний діалог.
Понад два десятиліття Україна тісно співпрацює з Міжнародною
організацією праці. Ця авторитетна організація об’єктивно аналізує ситуацію на
вітчизняному ринку праці, вирізняє проблеми, які так чи інакше гальмують
впровадження принципів гідної праці. Найперше, на що звертають увагу фахівці
МОП, – часті й необґрунтовані зміни в законодавстві України.
Федерація профспілок України відстежує й ретельно аналізує
буквально кожен документ, що надходить від експертів МОП. Намагається вибрати
все, що придатне для використання в Україні. Із свого боку Федерація
профспілок України не чекає підказок згори, шукає свої механізми. Уся робота
профспілкового активу спрямована не на абстрактного, а на конкретного
громадянина. У Всесвітній день дій за гідну працю профспілковий актив вкотре
порушить питання вдосконалення оплати праці, справедливо вважаючи його
вирішальним у системі соціально-економічних відносин. І не лише через те, що
воно зачіпає інтереси переважної частини населення, а й тому, що впливає на
глобальні процеси – розвиток і економічні реформи в державі. Українці потроху
звикають до того, що гідна праця – своєрідний елемент якості життя, а не
тільки джерело матеріальних статків. Гідна праця – це справедлива її оплата,
створення не просто нових, а високотехнологічних робочих місць, безпека на
кожному робочому місці, сприяння професійному й кар’єрному зростанню, забезпечення
трудових прав. Це ті європейські стандарти, до яких ми мусимо прагнути.
Слід, нарешті, збагнути,
що впровадження принципів гідної праці – це завдання не тільки для профспілок. Профспілки
мають пильнувати дотримання цих принципів, вирішувати стратегічні завдання у таких
сферах, як зайнятість, соціальний захист, соціальний діалог і трудові відносини.
Культивувати поняття «гідна праця» має все суспільство без винятку. І згадувати
про таке поняття, як гідна праця не лише раз на рік – 7 жовтня.
ЗАЗИРНУВШИ
ДО ЧУЖОГО ГАМАНЦЯ
П
ристойна зарплата за гідну працю.
Скільки разів ми чуємо це словосполучення? Так само, як і обіцянки урядовців,
що зарплати в тисячу доларів – реальність. Поки що можемо говорити про середню
зарплату, яка в різних регіонах різна. Експерти ж не радять орієнтуватися на
середню зарплату, адже реальні доходи українців можуть відрізнятися. По-перше,
частина наших співвітчизників продовжують отримувати бонуси в конвертах.
По-друге, працівники, які взагалі не оформлені, насправді можуть отримувати
значно менше офіційної середньої зарплати.
Фіскальна
служба періодично оприлюднює дані, скільки роботодавців платять зарплати «в
конвертах». І цифри дуже вражаючі. Як мінімум кожен третій українець має
неофіційні доходи, в тому числі отримує частину зарплати в «сірій зоні».
Зниження єдиного соціального внеску кардинально на ситуацію не вплинуло.
Згідно
з офіційними даними, зарплату, наближену до мінімальної (близько 3200 грн),
одержують менше 10% працюючих українців. При цьому кількість українців, які
заробляють більше 10 тис. грн, збільшилася останнім часом на 4,4%.
Згідно
з даними Держстату, найвищу середню зарплату традиційно зафіксовано в Києві –
11073 грн, а найнижчу – в Тернопільській області – 5503 грн. Найвищий рівень
зарплат зафіксовано в галузі авіатранспорту – 35163 грн. Друге місце посідає
фінансова та страхова діяльність – 12372 грн. Найменш оплачуваними виявилася
поштова та кур’єрська діяльність – 3929 грн. Фармацевти в середньому
заробляють 14104 грн, IT- фахівці – 11822 грн, фінансисти – 13521 грн, учені –
10094 грн, розробники кар’єрів – 10062 грн.
Прогнозоване
зростання середньої заробітної плати на 37%, до 7100 грн, передбачається вже
до кінця року. Про таке заявляють урядовці.
Прем’єр-міністр
Володимир Гройсман обіцяє середню зарплату взагалі у 10 тис. грн, щоправда в
«середньостроковій перспективі». За словами очільника Уряду, підвищення рівня
життя громадян є ключовим завданням.
Згідно з прогнозами більшості
експертів, такого різкого підвищення заробітної плати, як у 2017 році, українцям
очікувати не варто. Середня зарплата 2018 року буде закладатися в бюджет лише наприкінці
2017-го, тому на даний момент можна оперувати лише попередніми прогнозами НБУ, які,
на жаль, є не досить оптимістичними.
Шаран БАРРОУ, генеральний секретар Міжнародної конфедерації профспілок:
«Відмова від захисту трудівників
відповідно до трудового законодавства створює приховану робочу силу, де уряди і
компанії відмовляються брати на себе відповідальність, особливо щодо працівників-мігрантів,
надомних працівників та тих, хто працює за короткостроковими контрактами. У дуже
багатьох країнах основні демократичні права підриваються корпоративними інтересами».
Андрій РЕВА, міністр соціальної політики:
«У проведенні реформи оплати
праці першими кроками стали збільшення мінімальної заробітної плати на 100% та заходи
з утримання інфляції на помірному рівні. До кінця 2017 року передбачається прогнозоване
зростання середньої заробітної плати на 37%. Також реформа оплати праці передбачає
перегляд встановлення зарплати з метою поступового підвищення реальної заробітної
плати та ліквідації заборгованості».
Олександр БІЛОУС, експерт Реанімаційного пакета реформ:
«Середня зарплата – це
такий же показник, як середня температура по лікарні. Десь холодно, а десь пекло
– в середньому ж, нормально. Звичайно, показник «середня зарплата» показує ситуацію
на ринку праці, але орієнтуватися на нього при пошуку роботи не варто. Для цього
є такий показник, як «ринкова зарплата».
Володимир ДУБРОВСЬКИЙ, старший економіст CASE Україна:
«Найбільш дієвим способом
забезпечити українцям достойні зарплати є зростання продуктивності в поєднанні
з конкуренцією роботодавців: коли підприємцем бути легко та приємно, їх стає багато,
працює конкурентний відбір, а коли всі можливості заробити відкриті для всіх, тоді
перемагає найпродуктивніший, і економіка багатіє».
|
НОВИНИ |
|