ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ВИРІШАЛЬНА ОСІНЬ ВІТЧИЗНЯНИХ РЕФОРМ

Політичний сезон розпочався. Депутати після літніх канікул зібралися під куполом Верховної Ради. Вони мають ухвалити п’ять ключових законо­проектів, що стосуються пріоритетних реформ. Насамперед, пенсійної, освіти, медицини, нових стандартів у фінансовій сфері, запровадження електронних послуг та змін в адміністративному управлінні. Загалом на розгляд парламенту надійдуть близько 50 важливих законопроектів. Про основні ключові реформи, які планує ухвалити Рада, та про те, наскільки вони змінять життя українців, ідеться в головній темі номера.

М’ЯЧ НА ПОЛІ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ ЗАЛИ

Уряд наполягає на ухваленні пен­сійної реформи у вересні. Це першо­черговий пріоритет, наголошує Гла­ва Уряду Володимир Гройсман. «Для мене й для кожного з нас спра­ва честі впровадити пенсійну рефор­му. Зараз м’яч перебуває на боці пар­ламенту, і я сподіваюся, що у верес­ні якомога швидше ця реформа буде прийнята», – заявив Прем’єр.

Пенсійну реформу зачекалися не тільки в Уряді, а й у суспільстві. До канікул Верховна Рада ухвалила уря­довий законопроект у першому чи­танні. Експерти уже охрестили його проблемним та дискусійним, а пере­січні громадяни досі не можуть розі­братися у формулах нарахування пенсій по-новому. А словосполучен­ня «осучаснення пенсій» декого вза­галі лякає. Додає оливи до пенсійно­го багаття і заява Володимира Грой­смана, що реформа взагалі під загро­зою впровадження через силу-силен­ну «шкідливих» поправок, що їх за­пропонували народні депутати.

Що означають «шкідливі» поправ­ки? На переконання експертів, дис­кусії розпаляться з новою силою, коли йтиметься про підвищення страхового стажу для виходу на пен­сію. Деякі аналітики відверто нази­вають це прихованим підвищенням пенсійного віку, проти якого начебто успішно бореться Уряд. Чому начеб­то? Бо якщо реформу ухвалять без кардинальних змін, то з наступного року пенсія у 60 років світить тільки тим українцям, хто в своєму активі має 25 років страхового стажу. «Каб­мін збільшує страховий стаж, що на­справді є збільшенням трудового. Це все ігри, розмови й імітація діяльнос­ті, а не реформа пенсійної системи», – заявляє колишній міністр економі­ки Володимир Лановий.

А якщо страхового стажу немає? Реформатори передбачили й такий нюанс. Вони заявляють, що в такому випадку громадяни можуть претен­дувати на соціальну допомогу, од­нак тільки при досягненні 63 років. До того ж, урядовий проект пенсій­ної реформи передбачає можливість купівлі до 2 років страхового стажу.

Якщо відверто, то пересічним українцям не до кінця зрозуміла фор­мула нарахування пенсій. Загалом враховувалась середня заробітна плата за 3 роки. Актуальна цифра – 3764 грн. Але тим, хто виходив на за­служений відпочинок раніше, раху­вали за іншими параметрами. При­міром, у 2007 році середній розмір зарплати становив усього 1197,9 грн. За цим показником і перераховували виплати. В результаті, близько 8 млн наших співвітчизників отримують пенсію, виходячи з розрахункового розміру в 1197,9 грн. Нинішня рефор­ма передбачає, що повний страховий стаж складає 35 років, відповідно, люди, стаж яких перевищує цю план­ку, матимуть право на надбавку.

Чому Уряд наполягає на першо­черговості ухвалення пенсійної ре­форми? Бо свого часу він анонсував осучаснення пенсій уже з 1 жовтня. Для цього планують встановити єди­ні правила призначення пенсійних виплат. За розрахунками Кабміну, 5 млн українців збільшать пенсії на суму від 200 до 1 тис. грн. Загалом, пенсійна реформа покликана підви­щити соціальні стандарти і скороти­ти катастрофічний бюджет Пенсій­ного фонду. Домогтися цього без ре­ального прогресу в сфері детінізації економіки навряд чи вдасться. І хоча урядовці говорять про позитивну ди­наміку, дефіцит ПФ залишається критичним – 140 млрд грн. А це прак­тично половина його потреб.

ЗНОВУ ДВІЙКА?

Суспільство чекало на ухвалення законопроекту «Про освіту» до 1 ве­ресня, тобто до свята знань. Свято відбулося, а от закон перенесли на осінь. Практично на невизначений термін. Бо до закону дуже багато по­правок і запитань, стверджують екс­перти. І одне із запитань – де вяти гроші на реформування освіти? Адже за найскромнішими підрахун­ками, кардинальні зміни у вітчизня­ній освіті «потягнуть» на 3 млрд дол. США. Таку суму називає Глава укра­їнського Уряду. Аналітики радять додати ще принаймні 1 млрд дол., аби зміни в освіті зрушили з місця.

У Міністерстві фінансів до рефор­ми освіти ставляться з відвертим по­боюванням. На переконання міністра Олександра Данилюка, законопроект не підкріплений необхідними кошта­ми. У бюджетній резолюції на наступ­них 3 роки таких ресурсів не закладе­но. Навіть якщо законопроект ухва­лять, його неможливо буде профінан­сувати, впевнений він. За підрахунка­ми відомства, тільки на підвищення зарплат вчителям до чотирьох про­житкових мінімумів потрібно 160 млрд грн упродовж наступних 5 років.

«Резолюцію цього законопроекту можна забезпечити тільки за рахунок скорочення половини педагогічних і науково-педагогічних працівників, зниження витрат на обороноздат­ність країни або істотного збільшен­ня дефіциту держбюджету і держав­ного боргу, що є неприпустимим», – ідеться в повідомленні міністерства.

Однак у самому Міністерстві осві­ти налаштовані оптимістично і чека­ють появи нового закону до Дня вчи­теля, тобто на початок жовтня. Якщо депутати зважаться ухвалити рефор­му, нас чекають революційні зміни. Насамперед, повернення до 12-річної системи освіти. Учні на уроках не бу­дуть «зубрити» матеріал, а створюва­тимуть власні проекти і набувати­муть компетентності. Нова україн­ська школа, власне, і має стати шко­лою компетентностей.

Україна намагається перейти на 12-річку вдруге. Перша спроба була у 2001–2002 роках за міністра Василя Кременя. Однак наступний міністр Дмитро Табачник цю ідею не підтри­мав і парламент повернув 11-річну школу. Тоді чиновники так і не ви­значилися, чим заповнити 12-й рік. У ході тієї реформи суть школи не змі­нювалася, просто додавався ще один рік, зазначає експерт освітньої групи Реанімаційного пакету реформ Світ­лана Олексюк. Що цього разу ска­жуть депутати, дізнаємось уже ско­ро. Те, що школу слід давно реформу­ вати, не говорить тільки дуже леда­чий. От лише політичної волі та до­свіду поки що не видно. А давно час, переконують освітяни, дати школам ширшу автономію, можли­вість формувати освітні програми, навчальні плани, обирати методи­ки викладання. Щоб не чекати вка­зівок згори. Міністерству ж можна було б залишити право контролю за якістю та стандартами освіти.

У Міністерстві освіти сподіва­ються, що парламентарі врахують усі поправки до законопроекту. Це дасть старт реформі вже з наступ­ного року. Зміни будуть запрова­джувати поетапно. У 2018-му стар­тує реформа початкової школи. У 2019–2022 роках почнеться реформу­вання середньої освіти із створення мережі опорних шкіл базового рів­ня, а також зміняться стандарти ба­зової середньої школи на компе­тентнісній підставі. Пізніше, з 2023 по 2029 роки, буде створюватися профільна старша школа з мережі шкіл третього рівня. Під неї також готуватимуть нові стандарти. За словами міністра освіти Лілії Гри­невич, це дозволить скоротити ба­калаврську програму навчання в університетах на рік – до 3 років.

Та найбільше, чого очікують пе­дагоги, – це оцінка їх роботи. Зако­нопроект «Про освіту» встановлює мінімальний оклад вчителя – чоти­ри прожиткових мінімуми. На сьо­годні це 6736 грн. Учитель, який про­йде сертифікацію, буде отримувати 20% надбавку. Залежно від стажу педагоги будуть отримувати над­бавку 10–30%. За вислугу понад 3 ро­ків – 10% надбавки, 10 років – 20% і 20 років – 30%. Зарплату вчителям будуть підвищувати по ходу рефор­ми. За словами Лілії Гриневич, це дозволить розподіляти гроші посту­пово. Але в міністерства є кілька ва­ріантів щодо темпів реформування: запустити відразу реформу почат­кової і середньої шкіл або почати з початкової і поступово переходити до середньої та старшої.

ПРИСТРАСТІ ЗА МЕДИЧНОЮ РЕФОРМОЮ

Справжня боротьба в депутат­ському середовищі, найімовірніше, точитиметься довкола медичної ре­форми. На початку червня Верхо­вна Рада із скрипом та неймовір­ною кількістю порушень підтрима­ла законопроект у першому читан­ні. Як виявилось, занадто багато опонентів реформування медичної галузі серед народних обранців. Тож нас чекає справжня боротьба за перетворення в медичній галузі.

Наріжними каменями реформи, на переконання експертів, залиша­ються два принципи. Це гарантова­ний державний пакет і «гроші на­здоганяють пацієнта». Перший включає в себе певний обсяг медич­них послуг і медикаментів, які дер­жава має сплачувати за встановле­ним Урядом тарифом. До цього па­кета входить лише оплата невід­кладної, первинної та паліативної допомоги. А от за прийом профіль­них лікарів, операції, лікування в стаціонарі пацієнтам доведеться платити разом з державою. Та коли в держави немає коштів, альтерна­тиви сплачувати порівну чи частко­во практично не лишається.

Щодо другого принципу «гроші ходять за пацієнтом», то тут опо­нентів реформи хоч відбавляй. І для цього є підстави. Адже лікарням і медикам будуть платити не за ліж­ко-місце, а за надані послуги. Що це буде означати на практиці, досте­менно невідомо, однак у Міністер­стві охорони здоров’я запевняють, що такий підхід стимулюватиме конкуренцію між лікувальними за­кладами і неодмінно підвищить якість послуг. Експерти побоюють­ся, що це знищить лікувальні за­клади, а більшість лікарів зали­шаться без роботи. Низка аналіти­ків наполягають на тому, що запро­поновані командою Уляни Супрун зміни відверто порушують Консти­туцію України і можуть зруйнувати вітчизняну систему охорони здоров’я. Опоненти такої позиції стверджують, що системи, як такої, в Україні давно не існує. Хоча й по­годжуються, що фактично скасова­но інститут безоплатної медицини.

Ініціатори реформи вигадали но­вий термін – співоплата. Як ідеться в законопроекті, «з метою стимулю­вання застрахованих осіб відпові­дально ставитись до свого здоров’я». Відтак «постачальники медичних послуг мають право ви­магати від пацієнтів оплати чи за­безпечення оплати тарифу співоплати». Саме так записано в доку­менті, який перебуває у Верховній Раді й очікує на друге читання. От тільки ні слова тут про те, що роби­ти людині, якій забракне коштів на співоплату. У МОЗ припускають, що таким людям допоможе держа­ва. Це будуть свого роду субсидії.

Заступник міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк вислов­лює свою позицію: «Ми наполягаємо на збільшенні бюджету. І пропонує­мо прозорий механізм його витра­чання – за послугу. Якою б не була співоплата, вона буде нижчою за ха­барі, які нині платять пацієнти».

І прихильників, і опонентів ре­формування галузі чимало. Однак треба нарешті збагнути просту річ: наразі система охорони здоров’я не працює. Її потрібно перезавантажу­вати. Та робити це належить з ура­хуванням думок і МОЗ, і лікарів, і пацієнтів, і держави загалом. Бо го­ловне не в тому, щоб поставити га­лочку, нібито в Україні впровадже­но медичну реформу. Проблема в тому, що її наслідки відчуватимуть не депутати, не міністри, а пересіч­ні українці.

• КОМЕНТАР

Григорій ОСОВИЙ, Голова Федерації професійних спілок України:

«С правді, реформування пен­сій, медицини та освіти за­тягнулося. Зволікати далі не можна. Профспілковий загал сподівається, що й народні обранці це добре розуміють. Для профспілок наразі ак­туальним залишається питання, чи всі наші поправки й зауваження до законопроектів будуть враховані. Міністр соціальної політи­ки Андрій Рева запевнив, що всі конструк­тивні пропозиції будуть враховані до друго­го читання. І ми будемо пильно це відстежу­вати. Особливо стосовно пенсійної рефор­ми. Наразі майже 70% пенсіонерів в Україні отримують пенсії на рівні або нижче про­житкового мінімуму. При цьому в нашій країні живуть 26 млн громадян працездат­ного віку від 18 до 65 років, з яких формаль­но працюють близько 17 млн, але сплачу­ють страхові внески лише 10,6 млн осіб. Си­туація критична. Тож потрібні додаткові ва­желі для її виправлення. Розширення зайня­тості, модерування розміру сплати єдиного соціального внеску та зростання заробітної плати – ці всі три механізми повинні в нашій країні працювати. Сьогодні Уряд повинен серйозно зайнятися демографічними про­блемами, зайнятістю, заробітною платою. Якщо ми не вирішимо ці проблеми, наша пенсійна система – ні солідарна, ні накопи­чувальна – ніколи не буде стабільною.

Підвищення пенсій у стислі терміни, як це пропонує Уряд, є вкрай невідкладним. Профспілки це підтримують. На даному етапі це стосуватиметься більш ніж 5 млн пенсіонерів, і розмір таких підвищень стано­витиме від кількасот гривень до 1 тис. і біль­ше залежно від того, яка зарплата була у пенсіонера та року його виходу на пенсію.

Захист людей від бідності – перше й найголо­вніше завдання держави, тому цілком зрозу­міло, що той фінансовий ресурс, який додат­ково надійде до Пенсійного фонду через під­вищення розміру мінімальної зарплати, на­самперед буде спрямовано на підтримку най­бідніших пенсіонерів. Суспільство має зрозу­міти і сприйняти такий крок влади, й тут ні в кого не може бути жодних заперечень.

Стосовно медичної реформи, то у профспі­лок тверда й непохитна позиція: реформу­вання системи, зокрема зміни до законів, необхідно ухвалювати після широкого гро­мадського обговорення та з урахуванням фахової оцінки корисності та важливості та­ких рішень. Голос профспілок має бути не тільки почутим, а й врахованим».

Володимир ГРОЙСМАН, Прем’єр-міністр України:

«Ми визначили п’ять пріоритетних пакетів законопроектів, які сьогодні є в парламенті і щодо яких потрібні остаточні рішен­ня або рішення в першому читанні. Це рішення, які очікують сьогодні люди. Що дуже важливо, це рішення, які дають змо­гу змінювати на краще бізнес-середовище, бізнес-клімат у нашій країні, це рішення, які дозволять нам забезпечувати по­дальше економічне зростання. Рішення, які ми пропонуємо, повністю готові до ухвалення і в першому, і в другому читанні українським парламентом».

Павло РОЗЕНКО, віце-прем’єр-міністр України:

«Ця осінь для пенсійної реформи буде вирішальною. У Верховної Ради України є чудовий шанс той проект пенсійної реформи, який представив Уряд, об’єднати із законодавством про введення нако­пичувальної системи. Є така ініціатива понад 60 народних депута­тів. І я особисто цей процес вітаю.

Нам дійсно потрібно пройти певний підготовчий етап для повно­цінного запуску накопичувального рівня. Але ми повинні дати чіт­кий сигнал, і економічна ситуація дозволяє говорити про це, що повноцінно стартувати накопичувальна система може вже з 1 січ­ня 2019 року».

Микола СКИБА, директор ГО «Агенція культурних стратегій»:

«У середній і довгостроковій перспективі, за умови успіху реформ, переваги від впровадження норм нового закону відчують уже не менше двох третин нинішніх педагогів. Зокрема, має підвищитися соціальний статус вчителя. Але для того, аби скористатися пере­вагами нової українського школи, педагогам необхідно розшири­ти власну зону комфорту та подолати смугу турбулентності, не­відворотну у випадку трансформації системи».

Лілія ГРИНЕВИЧ, міністр освіти:

«За моєю інформацією, новий Закон «Про освіту» має бути проголосований у парламенті до Дня вчителя – професійного свята наших педагогів. Його мали розглянути раніше – в останній тиж­день попередньої сесії, але депутатам забракло часу. До другого читання депутатами було подано понад тисячу поправок, але вони були повністю опрацьовані і щодо них досягнуто згоди».

Усі новини