ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

У ДОБРУ ПУТЬ, НОВА УКРАЇНСЬКА ШКОЛО

Вересень розпочинається святом знань, просвіти й науки. Це день, з якого прокладається шлях у майбутнє для кожного з нас. Нинішній початок навчального року особливий, адже це перший крок до роз­будови нової української школи. Україна впритул наблизилась до реального реформування освіти й готова вкладати інвестиції у люд­ський капітал країни.

«Профспілкові вісті» розмірковують про особливості нового навчаль­ного року, надії й сподівання школярів, педагогів та батьків.

ОСТАННЯ ОДИНАДЦЯТИРІЧКА?

Зовсім скоро народні депута­ти мають ухвалити доопрацьова­ний законопроект про освіту. Якщо він не буде змінений кар­динально, то українських шко­лярів і педагогів чекають нова­ції. На думку експертів, чимало з них позитивно позначаться на освітньому процесі. Найголовні­шим нововведенням, звісно, ли­шається перехід шкіл на дванад­цятирічну систему навчання. Однак це станеться, ймовірно, лише з наступного навчального року. За умови, що депутати про­голосують за нові рівні освіти. Законопроектом передбачено, що перший рівень буде за почат­ковою школою – з 1-го по 4-й клас, далі йде базова середня освіта, розрахована на 5 років, і профільна середня освіта з три­річним терміном. У профільно­му міністерстві пояснили, що профільна середня освіта перед­бачає відкриття нових спеціалі­зованих шкіл – спортивних, хо­реографічних, художніх тощо.

У нинішньому навчальному році більше уваги приділять по­чатковій школі. На модерніза­цію навчального процесу Уряд пообіцяв виділити додатково 1 млрд грн. За словами Глави Уряду Володимира Гройсмана, гроші буде спрямовано насам­перед на матеріально-технічне оснащення класів, які мають стати додатковим інструмен­том для вчителів та взірцем но­вих підходів в освіті.

Нові підходи жваво обгово­рюють у педагогічному середо­вищі. Позитивним називають те, що домашні завдання для першокласників скасовано. Вони будуть запроваджені з 2-го класу і не повинні займати біль­ше 45 хвилин на виконання. З 3-го класу кількість завдань збільшується до 1 години і 10 хвилин, у 4-му виконання до­машнього завдання займатиме вже півтори години.

Не завантажуватимуть до­машніми завданнями на вихід­ні, свята й канікули.

«Неприпустимо перевантажу­вати учнів завданнями з додат­кових підручників, зошитів з друкованою основою: зафарбову­вання малюнків, складання схем, таблиць, виконання додат­кових завдань і вправ, написан­ня домашніх творів тощо», – по­відомили в Міністерстві освіти.

У 2–4-му класах початкової школи оцінки будуть ставити тільки з математики, природо­знавства, читання та україн­ської мови. При цьому МОН дає право вчителю самому визнача­ти, як організувати навчання і які методи та прийоми застосо­вувати. Профільне відомство та­кож пропонує замінити частину уроків фізкультури іншими предметами. Однак ці уроки по­винні бути фізично активними й займати не більше години на тиждень. Приміром, це можуть бути хореографія чи плавання. Загалом у нинішньому навчаль­ному році питання про різні гуртки, факультативи, секції, додаткові заняття будуть ухва­лювати за клопотанням батьків. До речі, фінансування буде, най­імовірніше, змішаним: частко­во – держава, решта – батьки.

Відбудеться й подальше ско­рочення шкіл. Таке рішення було ухвалено через те, що існу­ють доволі багато освітніх уста­нов з невеликою кількістю учнів. Та це не така вже й нови­на, бо від здобуття незалежності по всій країні припинили робо­ту близько 5 тис. середніх за­гальноосвітніх навчальних за­кладів. Особливо активно за­криття шкіл відбувається остан­німи роками. Так, у 2013/2014 на­вчальному році була призупи­нена робота 276 шкіл, 2014/2015 – 214, 2015/2016 – 234, протягом минулого навчального року – ще 241.

Чимало розмов точилося про розвиток опорних шкіл, однак напередодні 1 вересня про це во­ліють не згадувати, бо в Україні таких шкіл усього 338. Є регіо­ни, де немає жодної опорної школи. Щоправда, наразі біль­ше говорять про так звані «пі­лотні» школи.

«ШКІЛЬНИЙ НАБІР» І БАТЬКІВСЬКІ ГАМАНЦІ

Поки діти готуються з новою силою гризти граніт науки за шкільними партами, їх батьки підраховують, скільки їм дове­лося викласти на підготовку до свята знань. Знов-таки, усе зале­жало від платоспроможності батьків, але в середньому не менше 6 тис. грн. Експерти під­рахували, що це на 10–12% біль­ше, аніж минулого року. За ін­формацією аналітиків, найбіль­ше подорожчав одяг, особливо спортивна форма, і канцтовари. І тільки приладдя для малюван­ня здешевшало, але це якраз не основна стаття витрат.

Наприклад, мінімальний на­бір канцтоварів з півтора десят­ка зошитів, 10 обкладинок для книг, простенького пенала, 5 ру­чок, 4 олівців, лінійки і гумки обійшовся в 435 грн, а це майже на 15% дорожче, ніж роком рані­ше. Додайте до цього мінімаль­ного набору ще зошити для нот, фарби та фломастери й отрима­єте суму у 800–900 грн.

Що стосується шкільної фор­ми, то мінімальний гардероб на 1 вересня обійдеться не менш ніж у 1,5–1,8 тис. грн. Демісезон­ні туфлі для дівчаток коштують не менше 700 грн, черевики для школяра трохи дешевше – до 600 грн. На звичайний посередній рюкзак потрібно як мінімум 300 грн, модний або з ортопедичною спинкою – до 1 тис. грн.

Багато батьків, через обмеже­ність коштів, звертаються до зна­йомих і на популярні електронні майданчики – барахолки, щоб знайти форму і взуття в добро­му стані, але дешевше, ніж у ма­газинах. Фахівці радять не купу­вати все одразу й оптом, а посту­пово й найнеобхідніше. А голо­вне – якісне. Експерти поперед­жають: вибираючи шкільну форму, слід пам’ятати, що це одяг, в якому дитина перебуває 9 годин і щонайменше 5 днів на тиждень. Форма не повинна мати запаху фарби, хімії чи плісняви. Фахівці також радять перевіряти інформацію про якість та безпечність товару. Байдуже, в супермаркеті чи на ринку, документи про якість то­вару мають бути. Це сертифікат відповідності продукції та гігі­єнічний висновок про безпеку, кожен з яких не замінює один одного. Відсутність або невідпо­відність зазначеного маркуван­ня свідчить про фальсифікацію продукції і недобросовісність виробника перед споживачем, стверджують експерти.

Питання на кшталт «ціна- якість» з порядку денного не зникло. Заощадити вдалося не всім. У виграші опинилися ті батьки, котрі потурбувалися про шкільні обновки заздале­гідь, починаючи із січня.

Нинішнього літа пошири­лась практика замовляти речі з інших країн. Вони добротні й слугуватимуть довше порівня­но з вітчизняними аналогами. Однак через високу вартість доставки ціна «зростає», що теж не кожному по кишені. Вдалим рішенням для ощадли­вих українців уже не перший рік є оптова закупівля шкіль­них товарів у виробника.

ШКОЛА ЧИ ІНТЕРНАТ?

Набрала чинності постано­ва Кабінету Міністрів Украї­ни, що дозволяє дітям з осо­бливими потребами отримува­ти освіту в звичайних школах. «Для нас дуже важливо, щоб кожна дитина з особливими освітніми потребами мала змогу навчатися в колективі однолітків та не була відірва­на від реального життя сус­пільства, якщо це можливо. При цьому надзвичайно важ­ливо забезпечити таку дитину відповідним супроводом та пе­реконатися, що для неї створе­но всі необхідні умови для на­вчання», – зазначила міністр освіти і науки України Лілія Гриневич.

Відтак із 1 вересня батьки дітей з інвалідністю мають змогу обирати, чи віддавати дитину в загальноосвітній за­клад, чи довірити її навчання і реабілітацію інтернатам, які МОН вирішило поки що не лік­відовувати. Адже те, що напи­сано у відповідному законі, і те, що відбувається на практи­ці, дуже різні речі. Інклюзивна освіта в Україні нині пережи­ває не найкращі часи, хоча і поступово розвивається.

Нове законодавче поле для інклюзивної освіти запровади­ла Верховна Рада, прийнявши 23 травня законопроект «Про внесення змін до Закону Укра­їни «Про освіту» щодо особли­востей доступу осіб з особливи­ми освітніми потребами до освітніх послуг», текст якого був позначений як невідклад­ний і внесений до парламенту Президентом.

В Україні щороку зростає кількість дітей з особливими потребами. Діти-аутисти, із синдромом Дауна, хворі на ДЦП… Усі вони мають право на повноцінну освіту. Проте, отримати нормальну освіту та­ким дітям украй складно. На жаль, ми маємо невтішну ста­тистику, коли на 17 тис. загаль­ноосвітніх шкіл по Україні тільки трохи більше, ніж у 1 тис. шкіл можуть навчатись діти з особливими освітніми потребами. Тобто тільки тися­ча шкіл є інклюзивними. І це свідчить про те, що, на жаль, 56,5 тис. дітей перебувають поза межами якісної освіти і поза межами соціалізації.

В освітянському середовищі кажуть, що конче потрібно як­найшвидше ухвалити закон про освіту, який врегулює юри­дично-правові норми реаліза­ції права на освіту для всіх ді­тей без винятку. По-друге, важ­ливо забезпечити державне фі­нансування додаткових послуг для дітей з особливими освіт­німи потребами. Наступним кроком стане створення інклю­зивних ресурсних центрів, які будуть опікуватися і супрово­джувати таких дітей. Далі по­трібно адаптувати освітні ма­теріали і підготувати педаго­гів. Та найголовніше – прово­дити інформаційну і роз’яснювальну роботу щодо популя­ризації інклюзивної освіти в Україні.

Настав час, нарешті, збагну­ти, що звичайна школа дасть таким діткам набагато більше, аніж інтернат. Адже в спеціа­лізованих установах діти пере­бувають на одному рівні і в них немає і не може бути сти­мулу для розвитку. Та найго­ловніше, що дають інклюзивні класи, – це нове ставлення сус­пільства до дітей з аутизмом та іншими особливостями роз­витку. Поки такі учні не при­йдуть до загальноосвітньої школи, до них не буде толе­рантного ставлення.

ЗБОКУ ВИДНІШЕ

П ісля урочистих лінійок 1 вересня починаються будні. Домашні за­вдання, яких з кожним наступним класом все більше. Предмети, до яких у школярів немає жодної прихиль­ності. Інтерес до школи діти втрачають уже після 2–3 років початкової школи. Як зробити, щоб до школи учні йшли з радіс­тю не тільки 1 вересня? Міжнародні екс­перти підказують свої рецепти щасливого навчання. Іноді зовсім несподівані. Примі­ром, експерт з освітніх питань у Литві Іре­на Пранскевічуте пропонує скасувати дзвінки в школі. «Дзвінки – або у в’язниці, або в армії, або у Павлова, де собак вивча­ли. Коли лунає дзвінок, усередині кожно­го одразу вмикається стрес», – зазначає аналітик.

А ще, на її тверде переконання, не слід по­чинати урок із запитання, чи виконане до­машнє завдання. Бо це так само активізує стрес. І ще на одному наголошує педагог: задумайтесь, як би ви почувалися, сидячи 5 годин поспіль в одному квадратному метрі, не рухаючись. Яку інформацію можна почути, перебуваючи в постійному стресі? Отож бо! Для того, щоб змінити ставлення учнів до школи, слід уявити себе на їхньому місці.

Експерт з освітніх питань, підприємець з Італії Джованні Порчеллана переконаний, що викладання у школі повинно бути ці­кавим і захопливим. І що досягти цього не так уже й складно. Все, що потрібно, – це педагоги, які вміють «горіти самі і запалю­вати допитливі очі своїх вихованців». Плюс наукові знання.

Учителька коледжу «Чорне море» із Грузії Влада Хіменко приїхала до України, аби поділитись своїм досвідом впровадження модульної освіти. Це та освіта, котра орі­єнтована на результат і до якої прагнуть вітчизняні освітяни. У Грузії цей процес триває протягом 3 останніх років. Почало­ся все з того, що зібралися представники різних підприємств і розповіли, які спеціа­лісти їм потрібні і якими компетенціями вони мають володіти. Вже після цього зі­бралися педагоги, представники міністер­ства, експерти й розробили відповідні програми.

Засновник Школи підприємництва для підлітків з Білорусі Євгеній Пухач не при­ховує, що спільна проблема української та білоруської шкіл полягає в тому, що вони не надто готують дітей до реального жит­тя. Школярі після закінчення школи почас­ти не знають, ким їм бути, тож подають документи одразу до кількох вишів, не за­мислюючись, чи потрібна їм така спеці­альність. «Спробуйте в період канікул про­водити спеціальні інтенсивні курси, на які запрошувати успішних ділових людей. Ті охоче поділяться своїм досвідом», – про­понує ініціатор такого руху із сусідньої країни.

Володимир ГРОЙСМАН, Прем’єр-міністр України:

«Ми розпочинаємо програму «Нова українська школа». Освіта для нас є пріоритетом. Людина лише раз в житті може отримати якісну дошкільну й шкільну освіту. І наше завдання – забезпечити доступ до такої освіти, аби наші молоді люди були конкурентними в подальшо­му житті. В 2017 році ми також визначили пріоритетом збільшення на 50% зарплат учителям, будемо підтримувати цей напрямок, і в бю­джеті 2018 року він знайде своє відображення. Ми маємо повернути в школи вчителів, які через брак коштів свого часу пішли шукати кра­щої долі».

Лілія ГРИНЕВИЧ, міністр освіти:

«Наша ідея – перейти від школи, де напихають знання­ми, до школи компетентностей ХХІ століття. А щоб ді­тям дати ці компетентності, серед них має бути не тіль­ки математична і природнича грамотність, знання мов і комп’ютерна грамотність – те що є у наших школах, а й додатково громадянська і соціальна компетентність, підприємливість і фінансова грамотність, наскрізні уміння, такі як навчання впродовж життя і критичне мислення. Це те, чого у наших школах немає».

Микола КУЛЕБА, Уповноважений Президента з прав дитини:

«Потрібно поступово відходити від радянської спадщини інтерна­тів. Сьогодні система нараховує 751 інтернатний заклад, де навча­ються і виховуються 106 тис. дітей. Із 7 млрд грн, які виділялися у 2016 році на цю систему, тільки 1 млрд ішов безпосередньо на дитину, а це 27 грн на добу, з яких 1 грн – на лікування, 3 грн – на одяг і 24 грн – на харчування. Необхідно створювати інклюзивні класи, аби дитина не жила в інтернатному закладі і лишалася в сім’ї. За цією стратегією ми повинні кожного року збільшувати кількість дітей в інклюзивних класах як мінімум на 30%».

Оксана МАКАРЕНКО, радник міністра освіти:

«Сьогодні в школі, як у казці: папа Карло вистругав Буратіно, дав йому букварик і відправив до школи. Всіх стругають під один стандарт, просто беруть і транслюють знання, які вже в ХХ столітті застарі­ли. Але не вчать дитину, як жити, як оминати яки­хось поганців-карабасів, не вчать, що гроші не рос­туть на деревах, а їх треба заробляти, не вчать, як застосувати ці теоретичні знання у житті. Це тре­ба змінити».

Усі новини