ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ПРОГРАМА ЖИТЛОВИХ СУБСИДІЙ: МІФИ І РЕАЛІЇ

  В Україні до кінця поточного року розроблять єдину базу всіх одер­жувачів соціальних виплат. До реєстру потраплять прізвища мільйонів українців. Як заявляють у Кабінеті Міністрів, це дозволить спростити процедуру перевірки «пільговиків». Розпоряджатися інформацією буде Міністерство соціальної політики, а оновлювати дані – місцева ви­конавча влада та структурні підрозділи органів соціального захисту.

Як зміни позначаться на субсидіантах, з’ясовують «Профспілкові вісті».

 УСІХ – ДО БАЗИ ДАНИХ

Чому саме зараз виникла необ­хідність створити єдиний реєстр, або як ще його називають – єдину базу даних? Вона потрібна не лише для контролю виплат, що відбуваються зараз, а й для здій­снення монетизації субсидій в майбутньому. Монетизація пе­редбачає, що споживачі зможуть отримувати заощаджену субси­дію «на руки» і розпоряджатися цими коштами для утеплення свого житла, встановлення лі­чильників тощо. Без єдиної бази даних неможливо якісно відсте­жувати використання субсидії кожним господарством та індиві­дуально виплачувати надлишок.

Та спершу – трохи історії. 2 роки тому Уряд запровадив новий меха­нізм субсидій, який дозволив пом’якшити наслідки серйозного підвищення цін на газ для населен­ня. Суть нового підходу на той мо­мент полягала в тому, що субсидії – це максимально просто, мінімум документів та вимог до одержува­ча соціальної допомоги. Однак мі­німальний реєстр вимог призвів до того, що субсидії надавалися не лише тим, хто цього справді потре­бував. На переконання експертів, у 2015 році багатші домогосподар­ства отримували в середньому більше субсидій, аніж бідніші.

Вже наступного року Міністер­ство фінансів взялося виправляти ситуацію і взяло курс на верифіка­цію соціальних виплат, тобто то­тальну перевірку соціальних ви­датків на предмет виявлення пра­вопорушників. Як свідчать резуль­тати перевірки, 44% порушень сто­сувались субсидій. Щомісячно майже 730 млн грн субсидій випла­чувалися неправомірно. Хоча це крапля в морі порівняно з мі­льярдними видатками, від верифі­кації не відмовляються і нині.

Загалом субсидії посідають до­сить вагоме місце у державних ви­датках. Більше «споживає» тільки армія. Нинішнього року у держав­ному бюджеті на програму субси­дій передбачено 61,1 млрд грн. Од­нак і цих грошей не вистачить, пе­реконують аналітики, котрі здій­снили свої розрахунки. Вони стверджують, що оптимальною може бути цифра у 100 млрд грн.

І коли частина таких виплат спрямовується не тим, хто їх дій­сно потребує, це означає, що дер­жавні фінанси розподіляються неефективно, і певні напрямки за­лишаються недофінансованими.

Про необхідність створення єдиного реєстру субсидіантів ще минулого року наголошував комі­тет ВР з питань соціальної полі­тики. На переконання групи депу­татів, відсутність реєстру не до­зволяла надавати пільги за міс­цем фактичного проживання, а не за пропискою. Однак перегляд по­рядку призначення за фактичним місцем проживання був неможли­вий саме через відсутність єдиної бази отримувачів субсидій. Біль­ше того, контролю за цільовим використанням бюджетних ко­штів взагалі не було. Тепер цю по­милку начебто виправлено. Ре­єстр створюється. Повноцінно він буде функціонувати з 1 січня на­ступного року. В усякому разі, так заявляють в Уряді. Однак у екс­пертів є свої застереження. Реєстр субсидій повинен стати інстру­ментом перевірки виплат і проти­дії шахрайству чи іншим нечес­ним методам отримання соціаль­ної допомоги. Але Міністерство соціальної політики не має мож­ливості, скажімо, перевірити на­явність покупки дорожче 50 тис. грн, бо доступ до банківської та­ємниці є лише у Міністерства фі­нансів. Чи не повториться досвід минулого року, коли під час вери­фікації більшість відомств навід­різ відмовилися надавати відпо­відну інформацію, посилаючись на відсутність потрібних підза­конних актів?

Фінансові аналітики й еконо­місти вважають, що поспішність у створенні єдиного реєстру про­диктована умовами останнього меморандуму з МВФ. Там записа­но, що Україна має до кінця року створити не тільки єдиний реєстр субсидій, а й єдину базу даних усіх соціальних виплат до кінця грудня поточного року. Такий собі структурний маячок.

ВІДСІЯТИ БОДАЙ ТРЕТИНУ

Наступний опалювальний се­зон може виявитися для одержу­вачів субсидій рекордно дорогим. Про це стало відомо ще в травні, коли Уряд оголосив про оновлен­ня програми субсидій. Опалю­вальний сезон для домогоспо­дарств, які опалюють свої помеш­кання газом, вугіллям та електро­енергією, скоротили на 30 днів. Тож компенсувати витрати на опалення їм будуть з 15 жовтня по 15 квітня, а не традиційно з 1 жов­тня по 30 квітня. Крім того, змі­ниться і розмір субсидій. Знижку надаватимуть на оплату кому­нальних послуг у межах встанов­лених нормативів. Ці нормативи також скоротили. Наприклад, для газу новий норматив – 5 кубоме­трів на опалення кв. м (було 5,5 куб. м). Минулої зими субсидія по­кривала 330 кубів на опалення квартири площею 60 кв. м, а вже в наступному опалювальному сезо­ні «комунальну знижку» нарахо­вуватимуть тільки на 300 куб. м. Якщо при цьому продовжити спа­лювати 330 кубів, доведеться 30 ку­бів оплачувати без субсидії. За ді­ючим тарифом, це ще 204 грн. Тож запевнення, що «особливих змін у програмі житлових субсидій, у принципах її надання не відбуло­ся», виглядає досить сумнівним.

Розмір субсидії на наступний сезон українцям порахують за до­ходами з квітня 2016 по березень 2017 років. З огляду на те, що міні­мальна зарплата з початку цього року зросла вдвічі, для багатьох розмір знижки виявиться значно нижчим. Крім того, сім’ям з дво­ма середніми зарплатами субси­дія зовсім не призначена. Примі­ром, домогосподарство з трьох осіб з двома мінімальними зарплатами цієї зими платило за ко­мунальні послуги із субсидією не більше 267 грн, а з травня буде від­давати за комуналку вже 375 грн. У наступному році, коли для роз­рахунку знижки будуть вести облік доходів за весь 2017 рік, цій родині з двома мінімальни­ми зарплатами доведеться пла­тити за субсидією 630 грн. Від­чутно, чи не так?

У Міністерстві соціальної по­літики розраховують, що завдя­ки зростанню доходів українців вдасться значно заощадити на субсидії. Міністерство фінансів надало свої розрахунки: тільки завдяки дворазовому зростанню мінімальної зарплати на субси­діях за підсумками цього року вдасться заощадити 5 млрд грн.

Міністр соціальної політики Андрій Рева роз’яснює: «Коли ми аналізували, скільки взагалі може бути одержувачів субси­дій, то виходили на 8–9 млн. За фактом на січень 2017 - го їх було 7,5 млн. Решта 1,5 млн, швидше за все, мали формальне право на отримання дуже невеликої суб­сидії, але просто не захотіли за­йматися її оформленням. Оскільки стрімкого зростання тарифів вже не буде, а доходи людей зростають, я прогнозую, що на 1 січня 2018 року субсидії отримуватимуть близько 5 млн домогосподарств. Десь третина відсіється».

Заощаджувати Уряд збира­ється і на боржниках. Субсидії не будуть призначатися авто­матично тим громадянам, які мають заборгованості за житло­во-комунальні послуги за 2 та більше місяців. За тверджен­ням чиновників, для перепри­значення субсидій громадяни, які мають борги, повинні або сплатити їх, або укласти з нада­вачами житлово-комунальних послуг договір з реструктуриза­ції заборгованості.

І ще про одну проблему. Ми­нулого року Уряд заявляв, що верифікація дасть економію щонайменше 5 млрд грн. Фахів­ці Міністерства фінансів пере­вірили десятки мільйонів суб­сидіантів, однак очікуваного результату не домоглися. На­приклад, серед 12 млн пенсіоне­рів зафіксовано порушення лише у 59 осіб.

ВІД ПЕРЕСТАНОВКИ ДОДАНКІВ…

Отже, близько 4 млн україн­ців ризикують залишитися без субсидій через підвищення мі­німальної заробітної плати. Го­лова Комітету економістів України Андрій Новак заува­жує, що в такий спосіб держава те, що дала, одразу ж відібрала. Як мовиться, від перестановки доданків сума не змінюється. Особливо в платіжках за надан­ня комунальних послуг.

Економіст Олександр Сав­ченко висловлюється ще кате­горичніше: допоки субсидії не монетизовані, вони йтимуть на користь олігархічних груп і державних монополій.

У Міністерстві соціальної по­літики проти монетизації не за­перечують, лише зауважують, що для цього знадобиться не менше 3 років. Аналітики та­кий підхід до розв’язання про­блеми не схвалюють і вважа­ють, що чинний Уряд самоусу­вається від реальної монетиза­ції і покладає проблему на той склад Уряду, який буде працю­вати через 3–4 роки. Про форсо­ваний темп монетизації уже ніхто не говорить.

Як відомо, Кабмін на засі­данні 26 квітня ухвалив рішен­ня про початок монетизації суб­сидій. За словами Прем’єр-міністра Володимира Гройсма­на, це рішення стосуватиметься 1,5 млн родин, які зможуть отримати приблизно 700 грн од­норазової виплати. Це рішення передбачає грошову виплату, яка дорівнює вартості 150 кіло­ват електроенергії, якщо цей ресурс використовується для опалення, або 100 куб. м газу. Для отримання готівкових ко­штів громадяни, які мають зе­кономлені під час опалюваль­ного сезону субсидії, повинні звернутися до місцевого управ­ління соціального захисту насе­лення із заявою, де вказати або номер банківського рахунку, або відділення «Укрпошти», де вони зможуть отримати відпо­відні кошти.

За словами Павла Розенка, на сьогодні вже 7 тис. громадян звернулися з відповідними за­явами до управлінь соцзахисту. «Тобто процес уже пішов. Але дуже важливо організовано його продовжувати, бо, нага­дую, до 1 вересня всі люди, які мають право отримувати ці компенсації, мають їх отрима­ти», – наголосив віце - прем’єр - міністр.

Профспілковий актив вкотре нагадує Уряду, що питання суб­сидій – це насамперед соціаль­ний аспект. Створена система працює в замкненому колі: збільшення вартості тарифів призводить до зубожіння укра­їнців, які змушені оформлювати субсидії. Грошей на компенсації в бюджеті катастрофічно не ви­стачає, а через такий перерозпо­діл податків держава продовжує стимулювати неефективне ви­користання енергетичних ресур­сів. Додаткових коштів, виділе­них з бюджету, вистачить, аби закрити проблему лишень до жовтня – листопада поточного року. Далі розпочнеться нова хвиля заборгованостей, яка може призвести до вкрай непе­редбачуваних наслідків.

КОМЕНТАР

Григорій ОСОВИЙ, Голова Федерації професійних спілок України:

«С истема субсидій крити­кувалась від самого по­чатку, бо ніхто не міг зро­зуміти, навіщо було так підвищувати тарифи, щоб потім допо­магати людям їх сплачувати. І нині не­зрозумілим є намагання Уряду загнати якомога більше населення на субсидії і витрачати на це мільярдні бюджетні ко­шти в той час, коли вирішення цього пи­тання лежить у зовсім іншій площині. Виваженим рішенням було б спрямува­ти ці кошти на підвищення зарплат і пенсій, аби люди могли самостійно роз­поряджатися своїм заробленим. Та коли половина країни застрягла в системі суб­сидій, пільг та дотацій, виникає запитан­ня: наскільки дієві такі інструменти до­помоги від держави?

Субсидії мають право на існування, але відсоток такої допомоги не повинен пере­вищувати 10–15%. Немає в цивілізовано­му світі прикладів, щоб 50 чи 60% її грома­дян зверталися за субсидіями. У сусідній Польщі менше 2% отримувачів державної допомоги, в Естонії та Латвії – до 5%.

В Україні цей відсоток, на жаль, стрімко збільшується. Незважаючи на брак гро­шей на субсидії, Уряд розширює перелік осіб, які можуть претендувати на отри­мання соціальної допомоги. Схоже, ба­жання «сподобатися всім» превалює над здоровим глуздом.

Профспілковий загал дійшов висновку, що надання субсидій є не надто ефектив­ним способом соціальної допомоги. На мою думку, більш продуманою й дієвою була б політика енергоефективності. Це стосується як домогосподарств, так і про­грам із модернізації підприємств, що на­дають комунальні послуги. Навіть якщо ці підприємства є приватними, держава може стимулювати їх не виплатами ком­пенсацій з бюджету, а дешевими креди­тами на поліпшення показників енергоефективності. Перший крок начебто й зроблено: Уряд створив Фонд енергоефективності. Однак цей Фонд не може ефективно запрацювати без запуску ре­альної системи монетизації субсидій. До того ж, слід зважати на те, що громадяни, які не отримують субсидій з різних при­чин, елементарно не можуть дозволити собі співпрацю з Фондом. Причина ба­нальна: після оплати комунальних плате­жів у них не лишається коштів ще й на модернізацію власного помешкання.

І знов ми кружляємо по колу. Скільки часу це буде тривати, здогадатися неважко: поки в народу увірветься терпець».

Віталій МУЗИЧЕНКО, директор департаменту державної соціальної допомоги Міністерства соціальної політики України:

«На сьогодні вже налагоджено міжвідомчий обмін інформа­цією, яка необхідна для призначення житлових субсидій. Уже 3 роки громадяни інформацію про свої доходи у вигля­ді довідок в управління соціального захисту не надають. Органи, задіяні в цьому процесі, – податкова служба, Пен­сійний фонд, служба зайнятості самостійно надають цю ін­формацію. Тому реєстр субсидіантів створюється для облі­ку субсидіантів, а не для обміну даними щодо них».

Тетяна БОЙКО, керівник житлово-комунальних програм громадянської мережі «Опора»:

«Створення цього реєстру є надзвичайно важливим кроком для ефективної системи соціального захисту. Тому що основне за­вдання – захистити найбільш незахищених, тих українців, які цього потребують, які не можуть достатньо заробити з тих чи ін­ших причин, щоби самостійно оплачувати комунальні послуги. Реєстр людей, які потребують соціального захисту, повинен по­ступово скорочуватися аж доти, доки соціальною допомогою будуть охоплені тільки ті, хто з об’єктивних причин не може себе самостійно забезпечити грошима».

Святослав ПАВЛЮК, експерт енергетичної групи «Реанімаційний пакет реформ»:

«Слід розуміти, що в нас добра половина субсиді­антів – самотні, літні люди, які живуть здебільшого в сільських будиночках і неспроможні самостійно нічого з ними зробити. Нам потрібно говорити не стільки про субсидії чи про ці норми, скільки про створення в країні ефективної системи підтримки проектів енергоефективності в будинках, інакше з цього зачарованого кола ми ніколи не вийдемо, у нас немає нормальної системи підтримки».

Олексій КУЧЕРЕНКО, колишній міністр з питань житлово-комунального господарства:

«Попри всі заходи влади, суми, які виділяються з держбю­джету на субсидії, як є, так і лишатимуться гігантськими. Кількість родин-субсидіантів також гігантська. В такому обсязі їх не можна ні верифікувати, ні монетизувати. Це все нісенітниці. І влада це розуміє. Треба тільки уявити собі ту армію людей, яка здатна це все обслуговувати. До того ж, це внутрішній додатковий обіг величезних коштів. Уявіть собі, на 50 млрд державних грошей – 7,5 млн отри­мувачів. Це буде колосальна корупція».

Усі новини