« на головну 15.12.2017
Архів номерів  •  Актуальний номер » (927)
07
Грудень
 
Інтерв’ю
 
ГРИГОРІЙ ОСОВИЙ: «РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЛАТФОРМИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА УКРАЇНА – ЄС БУДУТЬ СПРИЯТИ УСПІШНОМУ ВИКОНАННЮ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ»

ГРИГОРІЙ ОСОВИЙ: «РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЛАТФОРМИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА УКРАЇНА – ЄС БУДУТЬ СПРИЯТИ УСПІШНОМУ ВИКОНАННЮ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ»


РУБРИКИ


Передплата





Статті Тема номера

РЕФОРМА ШКОЛИ ПОТРІБНА НЕ ЛИШЕ ОСВІТЯНАМ

РЕФОРМА ШКОЛИ ПОТРІБНА НЕ ЛИШЕ ОСВІТЯНАМ

Реформу школи сьогодні обговорюють на різних рівнях у різних інстанці­ях, проте розмови ці стосуються радше процедурних моментів. Суспіль­ство ж хвилює тема, як синхронізувати перетворення у школі із змінами в суспільстві. Реформи в освіті потрібні не лише педагогам. Їх чекають і батьки, й учні. За результатами опитування Інституту соціальних і педаго­гічних технологій, реформування української освіти підтримують більше 75% українців. Що їх хвилює найбільше, з’ясовували «Профспілкові вісті».


ДВАНАДЦЯТИРІЧКА: ЗА І ПРОТИ

Розвинуті країни Європи, США, Канада, Японія вже пройшли шлях реформування освіти і вчать дітей по-новому. Ми поки що дискутуємо, обираємо «оригінальний» шлях. Ін­шими словами, зволікаємо. Говоря­чи про європейський вибір, не мо­жемо відштовхнутись від звичного і застарілого.

Найбільше дискусій точаться до­вкола питання запровадження два­надцятирічної освіти. Воно без пере­більшення розділило суспільство на­впіл. Одні, орієнтуючись на розвине­ні західні країни, де діти навчаються стільки ж років, підтримують таку ідею. Інші, згадуючи, що раніше осві­ту здобували і за 10 років, проти. Можна зрозуміти і тих, і інших. Бо навряд чи щось нове сприймається однозначно. Далеко не всім подоба­ється «зайвий» рік навчання, однак треба бачити реалії і реагувати на них. До того ж, майже всі країни по­страдянського простору, окрім Укра­їни, Росії та Білорусі, перейшли на дванадцятирічну систему навчання.

Чому взагалі акцент переносить­ся на «додатковий» рік? Адже діти, які закінчують школу в 16–17 років, часто не готові прийняти правильне рішення щодо подальшого вибору професії. Експерти наголошують, що насправді учням треба більше часу, аби бути готовими до подаль­шої ролі в суспільстві. Фахівці ка­жуть, що йдеться не просто про один додатковий рік, а про зміну системи та структури школи загалом.

Безумовно, що говорити про пере­ваги й недоліки нової системи освіти, напевно, можна буде тільки тоді, коли в Україні з’явиться перше поко­ління випускників. Ті, хто агітує за одинадцятирічне навчання, висува­ють свої аргументи. Мовляв, перева­га полягає в тому, що не втрачається можливість швидше отримати путів­ку в життя і визначитися з професі­єю. Крім того, це економія бюджет­них коштів та робота за напрацьова­ною системою, яка не принесе неочі­куваних «сюрпризів» та проколів.

Опоненти стверджують, що осно­вні переваги 12 років у школі – про­фільне навчання у старших класах, що дозволить молодим людям ви­значитися з поглибленим вивчен­ням предметів. І тоді проблема «на­таскування» при тестуванні не стоя­тиме настільки гостро, як зараз, а репетиторство відпаде само собою.

Прислухаючись до думок при­хильників і супротивників, не мож­на оминути фінансове питання. Адже на друк нових підручників, переформатування шкільної про­грами, ба, навіть звичайний добір педагогів знадобиться не один мі­льярд гривень. Не слід відкидати й того, що нині держава переживає далеко не найкращі часи в еконо­мічному плані. Тож виникають ціл­ком логічні сумніви щодо фінансо­вої спроможності та впровадження цієї реформи як такої взагалі. Про це говорять і в освітянських колах, і в учнівських колективах. Проана­лізувавши їхню реакцію, можна зробити висновок: якщо справді з’явиться профільна школа, й дити­на зможе приділяти уваги тому, що її цікавить, то бажання вчитись збільшиться. Тож говорити, що до таких змін будуть не готові школя­рі, мабуть, завчасно. Психологи вважають, що саме учнівська мо­лодь ніколи не боялась фундамен­тальних перетворень. Більше стра­ху наганяють батьки, котрі чомусь впевнені, що лави майбутніх випус­кників поповнять заміжні дами з дитячими візочками.

На такого роду скепсис відповідає головний експерт групи «Освіта» Во­лодимир Бахрушин: не варто забува­ти, що в українських випускників, які забажають вчитися в європей­ських університетах, виникнуть про­блеми тільки тому, що їм не випо­внилося 18 років і вони не прослуха­ли певну кількість годин з різних предметів.

СТАТУС УЧИТЕЛЯ В ІНТЕР’ЄРІ РЕФОРМИ

Пригадуєте, як Борис Грінченко колись писав: «Тільки тоді, коли вчитель не думатиме про порвані чоботи, він буде віддавати всі сили школі». Така ситуація була більш ніж століття тому. Та тільки пробле­ма порваних чобіт загострилась до краю нині. Бо сучасний український педагог середньої школи після уні­верситету має посадовий оклад у 1751 грн. Про які нові чоботи мова? Тут би якось до прожиткового міні­муму дотягти. Та ми не про молодих фахівців. Вчителька, маючи педаго­гічний стаж 15–20 років, отримує максимальну зарплату 3432 грн. А це трохи менше 137 дол. США.

В якій ще європейській державі вчитель отримує 137 дол.? Отож бо! Тому жоден закон не вартий при­йняття, якщо не буде вирішено про­блему вчителя. Найголовніше – його матеріальне забезпечення, аби він не благав директора школи ви­ділити йому ще половину ставки, аби якось прогодувати сім’ю.

Однак питання зарплати – не єди­не і не головне для людей, котрі оби­рають професію педагога. Важливим є чинник суспільного визнання та збереження відчуття власної гіднос­ті. А це означає, що сучасна школа повинна дати вчителю можливість реалізуватися не тільки як фахівцю, а й як активному громадянину, який прагне принести користь своїй школі і своїй країні загалом. Якщо ми орі­єнтуємося на європейську спільноту, освітяни за рівнем доходів і соціаль­ним статусом мають належати до се­реднього класу. Та про це, кажуть самі педагоги, можна лише мріяти.

Український учитель постійно перебуває під тиском, у стані стре­су, стверджують експерти. Найго­ловніший стрес не через погану успішність своїх підопічних, а че­рез те, що доводиться перебувати в статусі прохача. Учитель просить батьків поміняти вікна у школі, по­фарбувати парти, відремонтувати підлогу… Цей перелік можна про­довжувати нескінченно. Але про­блема залишається. Учитель по­стійно думає про побутові негараз­ди, мусить весь час «випрошувати», відчуває несвободу. Як можна гово­ рити про позитивну енергію, коли педагог з наставника чи натхнен­ника перетворюється на елемен­тарного передавача знань? В укра­їнських реаліях під загрозою тако­го професійного «знищення» опи­няються більшість учителів.

Фіни кажуть: «Якщо ти хочеш змі­нити світ, обирай професію вчителя».

Україна – не виняток, що стосу­ється мотивації професійного ви­бору більшості вчителів, але виня­ток за ставленням держави до них. При навантаженні 720 годин на рік Українська держава платить своє­му вчителю 3,6 тис. дол. на рік. Для прикладу, Фінляндія при наванта­женні 550 годин платить понад 40 тис. дол. Ось чому молоді талано­виті люди оминають професію вчи­теля в українських умовах. Споді­ватися, що вчителі пенсійного віку зважаться на реальні реформи марно. Бо кожен новий міністр чергового складу Уряду пропонує перезавантаження освіти, та тіль­ки віз ніяк не зрушить з місця.

Якщо ми в системі освіти хочемо виховувати гідних громадян, то ма­ємо забезпечити гідне становище вчителя. Проблема заслуговує на­лежної уваги як з боку представни­ків верхніх ешелонів влади, так і з боку громадянського суспільства, особливо владних представників місцевого самоврядування. Наші діти мають зростати розумними, креативними, перспективними. Якщо ми, звісно, й справді прагне­мо до Європи.

ПРОФСПІЛКИ НА ЗАХИСТІ ГАРАНТІЙ ОСВІТЯН

Українські профспілки не могли лишитися осторонь такої значущої проблеми, як реформа освіти. Тому абсолютно закономірно, що представ­ники Профспілки працівників освіти і науки України були активними учасниками робочих груп, нарад, кру­глих столів та засідань профільних комітетів Верховної Ради України.

Окремі положення Закону «Про освіту» викликають питання у представників профільної проф­спілки. Зокрема, норма про визна­чення розмірів посадових окладів педагогічних працівників залежно від прожиткового мінімуму та його трикратності замість прийня­тих в першому читанні положень про встановлення посадового окла­ду педагогічного працівника най­нижчої кваліфікаційної категорії в розмірі не менше трьох мінімаль­них заробітних плат. ЦК профспіл­ки спрямував кілька звернень до комітетів та окремих депутатів Верховної Ради щодо неприпусти­мості передбачення у новому зако­ні «Про освіту» цієї норми.

Крім того, стурбованість викли­кають пропозиції щодо визначення найнижчого посадового окладу на­уково-педагогічного працівника у розмірі, що перевищуватиме оклад педагогічного працівника за най­нижчою посадою лише на 25%. Адже таким чином оклад виклада­ча-стажиста, що нині відповідає 15 тарифному розряду, буде на 1 тис. грн менше від окладу педпрацівни­ка, що оплачуватиметься також за 15 тарифним розрядом.

В освітянській профспілці вважа­ють, що для розрахунків оплати пра­цівникам освіти потрібно застосову­вати об’єктивні показники, такі як ВВП, середня заробітна плата у га­лузях економіки, промисловості. І під цією позицією підписалися по­над 650 тис. освітян.

Також профспілковий актив не може погодитися з тим, що до складо­вих робочого часу педагогічних пра­цівників, крім навчальної роботи, включається методична та організа­ційна робота. Це призведе до збіль­шення робочого тижня до 36 годин або навіть більше. Будь-яка робота, що виходить за межі суто навчальної, має оплачуватися додатково.

У профспілці освітян перекона­ні: потрібно законодавчо передба­чити видатки на освіту в розмірі, не менше 10% ВВП, проти запропоно­ваних 7%. Адже, як свідчить сучас­ний стан фінансування галузі, фак­тичні його обсяги в розмірі 6–7% ВВП забезпечують лише 40% від по­треб на оплату праці освітян, гаран­тованих статтею 57 чинного закону «Про освіту», та часткове фінансу­вання комунальних послуг для на­вчальних закладів.

Згідно з основним освітянським законом така доступність та безо­платність усіх рівнів освіти в дер­жавних та комунальних навчаль­них закладах мала б гарантуватися державою видатками в обсязі не менше 10% національного доходу.

Також для профспілок дуже важ­ливе забезпечення належного рівня професійної освіти. За статистикою, підготовка висококваліфікованих ро­бітників зазнала значного занепаду. З 1991 по 2016 роки випуск робітничих кадрів знизився з 338 тис. до 152,8 тис., а прийом на навчання з 377,4 тис. до 157,9 тис. осіб. Кількість професій­но-технічних навчальних закладів зменшилась з 1251 до 787 одиниць, а учнів – з 648,4 тис. до 285,8 тис. осіб.

У Швейцарії майже 70% учнів обирають професійне навчання з опануванням близько 230 професій, і лише 20–30% – академічне навчан­ня, результатом якого є отримання професій, що вимагають універси­тетської освіти. В Україні лише 27% учнів здобувають цей рівень освіти в навчальних закладах.

Чи не тому в нас такий занепад економіки і низький рівень життя?

Георгій ТРУХАНОВ, голова Профспілки працівників освіти і науки України:

«Р еформа освіти вкрай важлива. Адже це 7,2 млн. осіб, які навча­ються, та 1,4 млн пра­цюючих у галузі. Стаття 53 Конститу­ції України гарантує забезпечення державою доступності та безоплат­ності дошкільної, повної загальної се­редньої, професійно - технічної, вищої освіти в державних і комунальних на­вчальних закладах.

Особливо важливе питання професій­но-технічної освіти. Ми вважаємо, що потрібно відновити її фінансування з державного бюджету України в по­вному обсязі. Адже окрім реалізації основного завдання – підготовки ква­ліфікованих робочих кадрів, профе­сійно - технічна освіта на сьогодні є тим соціальним стабілізатором, який ство­рює умови для зайнятості, підвищен­ня освіченості та культури молоді.

Оновленню змісту професійної освіти має відповідати також належний якіс­ний склад педагогічних працівників. А для цього необхідно створити умови для їхнього професійного зростання як шляхом підвищення кваліфікації, стажування, так і гідного рівня оплати праці, що є чи не найголовнішим.

Не виправдала себе нова система сти­пендіального забезпечення. Значно звужено коло стипендіатів. Часто сту­денти - відмінники не потрапляють у ліміт стипендіатів через його обме­ження 45% за однією спеціальністю за наявності 1–2 бюджетних місць. За­тверджений механізм стипендіально­го забезпечення не стимулює студен­тів до якісного навчання.

Ще одна проблема. Склалася ситуа­ція, особливо у великих містах, що пов’язана з інтенсивним будівни­цтвом багатоквартирних будинків та житлових комплексів за відсутності будівництва нових шкіл та дошкіль­них навчальних закладів. За даними Держстатистики, завантаженість міських дошкільних навчальних за­кладів, тобто кількість в них дітей у розрахунку на 100 місць, у 2016 році загалом становила 124 дитини. Рі­шення органів влади про одночасне будівництво новобудов для забезпе­чення громадян житлом та об’єктів інфраструктури, зокрема шкіл, до­шкільних закладів, сприятиме ство­ренню нових робочих місць для пра­цівників галузі та поліпшенню умов праці».

 

Лілія ГРИНЕВИЧ, міністр освіти і науки України:

«У законі «Про освіту» закладено автономію вчителя, коли він зможе створювати власні програми. На цьому тримається вся прогресивна (зокрема, початкова) школа. За цією систе­мою вчителю «спускають» з гори тільки результати навчання, а як він цих результатів досягатиме – його справа. Він може сам створювати навчальні програми, плани. Тому ми виріши­ли, що дамо вчителям модельні програми, на які вони б орі­єнтувалися. Не можна, не розвинувши творчий потенціал учителів, вимагати від них чогось кардинально нового».

Ірина ЄГОРЧЕНКО, експерт громадської організації «Точка росту: освіта і наука»:

«Щоб люди повірили в реформу, братися до роботи слід уже зараз. І по­чинати з простих речей. Потрібно скасувати всі види робіт у школі, які стимулюють списування і плагіат. Це реферати, примусові роботи Малої академії наук, які пишуть вчителі. Навіщо це потрібно? Варто зменшити кількість конкурсів у школах: діти до них готуються і виступають на них замість уроків, але це марна трата часу вчителів і перевантаження учнів. МОН має проаналізувати, що саме викликає спротив у школах, і обгово­рювати ці теми, а недоліки – усувати».

Володимир СПІВАКОВСЬКИЙ, власник першої в Україні приватної школи «Гранд»:

«Як змінювати освіту? Змінити контент, старі знання на нові. Варто запровадити 50% науки і 50% практики, уроки особистісного рос­ту, уроки щастя, харизми, спадковості, успіху. Це виграшні кейси. Ввести інші пропорції у вивченні іноземних мов та всього іншого: 30% – на заучування, 60% – на переказ та 10% – на генерування власних думок, адже кожна дитина потребує особливого підходу. У світі це високо цінується. Школи повинні виглядати сучасно, яскраво, аби мотивація до навчання зростала».

Ірина КОГУТ, експерт освітнього напрямку аналітичного центру Cedos:

«Реформа освіти може зіткнутися з низкою про­блем. Термін до початку її реалізації занадто ма­лий, і до навчального року 2018–2019 років важко ліквідувати всі пробіли середньої освіти. Третина вчителів теж можуть залишитися без роботи, а ба­гатьом доведеться пройти переатестацію. Навряд чи всіх учителів, які викладають у старшій школі, зможуть перевчити».

НОВИНИ

10.12.2017 05:38

10.12.2017 05:37

02.12.2017 13:26

02.12.2017 13:25

23.10.2017 22:16

23.10.2017 22:15

16.10.2017 13:48

16.10.2017 13:47

11.10.2017 12:42

11.10.2017 12:42

Усі новини


Опитування

Чи подобається вам новий дизайн газети?

Так
- 63,89 %
Ні
- 31,94 %
Усього: 72 голосів
УВАГА!

В №9 за 3 березня 2011 року було надруковано статтю "Доплати дітям війни: підтримка чи знущання?", у якій йшлося про ігнорування Пенсійним фондом ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", згідно з яким ця категорія пенсіонер в має право на надбавку у розмірі 30% мінімальної пенсії . Усіляки ділки від адвокатури пропонують пенсіонерам допомогу у складанні позовної заяви за розцінками від 150 до 370 гривень. Прагнучи заощадити пенсійні гроші, ми пропонуємо використати ШАБЛОН, за яким кожен з дітей війни може самостійно скласти позовну заяву.





Аккумуляторы для ноутбуков
Интернет-магазин по продаже батарей и блоков питания.






 

Профспілкові ВІСТІ, 1990-2015©

01042, Украіна, м. Київ
бульвар Дружби народів, 5.
Тел/факс: 528-70-49
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання