ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

МЕДИЧНА РЕФОРМА 2017. УКРАЇНЦІВ ЛІКУВАТИМУТЬ ПО-НОВОМУ

В Україні стартувала реформа охорони здоров’я, яка вже через 3 роки має докорінно змінити існуючу систему. Нинішнє керівництво Міністер­ства охорони здоров’я обіцяє реальні результати, причому вже найближ­чим часом. У чому вони полягатимуть? Які небезпеки та неприємності приховує в собі оновлення галузі? «Профспілкові вісті» розбиралися, що пропонує Уряд, чи було враховано позицію профспілок, і що означає ре­форма не лише для медичних працівників, а й кожного їхнього пацієнта.

Н априкінці минулого року український Уряд ухвалив 10 постанов, які мають кар­динально змінити систему охорони здоров’я в країні. Серед прийнятих документів є Концепція реформи фінансування системи охорони здоров’я України. Саме вона закладає основу нової моделі державного солідарного медичного страхування. Її розробники переко­нують, що українська модель вра­ховує кращі сучасні практики, зо­крема британську систему медич­ного страхування.

ЗА ПОДАТКИ – ГАРАНТОВАНИЙ ПАКЕТ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ

За словами Уляни Супрун, Уряд планує оплачувати лише якісно на­дані медичні послуги. Гроші спрямо­вуватимуться безпосередньо до того медичного закладу, в якому пацієнт реально отримав допомогу. При цьо­му чиновники пропонують, аби стра­хові виплати за лікування окремої людини не були прив’язані до розмі­ру її індивідуальних внесків, а ме­дичні послуги надавалися рівноцін­но для всіх.

Для цього розробляється гаранто­ваний пакет медичної допомоги. До пакета входитиме первинна допомо­га, яку надає дільничний лікар паці­єнтам із застудами, отруєннями або проблемами з кров’яним тиском. Та­кож у цей пакет включена екстрена медична допомога у випадку критич­них станів, отримання поранень та нещасних випадків. Окрім цього, сюди входитимуть основні види ам­булаторних послуг за направленням первинного лікаря, основні види ста­ціонарної допомоги за направлен­ням лікаря, основні ліки, внесені до затвердженого переліку.

Вартість послуг за офіційно при­йнятим у державі переліком хвороб та вартість ліків, необхідних, аби ці послуги надавати, будуть визначені державою. Гарантований пакет ме­дичної допомоги щороку перегляда­тиметься та публікуватиметься. На сьогодні перелік послуг, які входити­муть до такого пакета, ще не визна­чено. У Міністерстві охорони здоров’я (МОЗ) лише повідомили, що наразі переглянули список обов’язкових ліків, які будуть безко­штовно доступні у медзакладах України. З переліку, який містив 1200 ліків, що закуповувалися для ліка­рень, залишили лише 320 наймену­вань, які, за словами Уляни Супрун, дійсно мають фармацевтичний ефект.

Експерти вказують, що такий га­рантований медпакет – це базово-мі­німальний набір послуг і медикамен­тів, оскільки право на його отриман­ня матимуть усі без винятку, тобто понад 40 млн українців.

Медична реформа також пропо­нує співоплату за надання медичних послуг. Це означає доплату за медич­ні послуги, які не входитимуть до га­рантованого державою пакета ме­дичних послуг. У МОЗ запевняють, що співоплата послуг пацієнтами буде офіційною – до каси лікарні. Тобто пацієнт матиме змогу офіцій­но оплатити всі послуги і ліки, що не входитимуть або входитимуть лише частково до гарантованого пакета кожного пацієнта.

Експерти наголошують, що по­трібне чітке, за затвердженою мето­дологією, визначення вартості по­слуг. Причому, на їхню думку, у всіх державних медичних закладах ціни за послуги не повинні відрізнятись. Це спричинить конкуренцію між лі­карнями за пацієнтів і, відповідно, підвищить якість обслуговування.

КЛІНІЧНІ ПРОТОКОЛИ Й ЕЛЕКТРОННІ РЕЄСТРИ

На центральному рівні також буде затверджено єдині клінічні протоко­ли, що спираються на принципи до­казової медицини, за якими працюва­тиме нова система охорони здоров’я. За даними експертів, та частина про­токолів, що необхідна для запуску ре­форми первинної ланки медичної до­помоги у 2017 році, вже затверджена. Щоб забезпечити їх дотримання на рівні громад, мають бути розроблені локальні протоколи, що уточнюють технічні деталі їх виконання на кож­ній території з урахуванням особли­востей інфраструктури.

Крім того, одночасно з впрова­дженням нового принципу фінансу­вання галузі Уряд планує електроні­зувати галузь: створюється єдина електронна база обліку пацієнтів, ме­дичних послуг і бюджетних відносин. З її допомогою планують вирішити і проблему «мертвих душ», фіктивно приписаних до лікарів і закладів.

Оцінити ефективність реформи до­поможуть фінансовий аудит, моніто­ринг того, скільки коштів і на які по­слуги буде витрачено для пацієнтів, та як після нововведень зростатимуть доходи лікарів. «Ключові завдання на сьогодні, –зазначає Уляна Супрун, – це детально продумати цей механізм оцінки з чіткими індикаторами ефек­тивності та запровадити єдину елек­тронну систему, де здійснюватиметь­ся облік усіх наданих послуг».

ШЛЯХИ ФІНАНСУВАННЯ

Розподіл бюджету охорони здоров’я, за задумом реформаторів, відбуватиметься на національному рівні і здійснюватиметься новим органом – Національною службою здоров’я. Вона також контролюва­тиме якість наданого гарантовано­го державою медичного пакета.

Медична реформа розрахована на 3 роки: у 2017 році відбувати­муться зміни у первинній (амбула­торній) ланці. Послуги, які надава­тимуться, повністю входитимуть у гарантований пакет. З наступного року реформуватимуть вторинну ланку, на якій лікарі роблять типо­ві операції та забезпечують стаціо­нарне лікування. Саме тоді зміни торкнуться лікарень у районах і містах. А в 2019 році реформувати­муть медичні заклади висококвалі­фікованої медичної допомоги. На цих ланках держава лише частково покриватиме вартість медичних по­слуг для пацієнта. Іншу частину має співфінансувати пацієнт.

На 2017 рік з державного бюдже­ту вже виділено 7% (а це майже 59 млрд грн) на медицину. Ці кошти будуть скеровані на забезпечення тих медичних закладів, де грома­дяни можуть отримати необхідну медичну допомогу. Урядом не пе­редбачається введення додатково­ го обов’язкового податку на медичне страху­вання, а також створення якихось фондів. Компенсація наданих послуг медичному за­кладу та лікарю буде здійснюватись із бю­джету країни.

ЧИ ВАРТА ГРА СВІЧОК?

Модель, яку пропонує Міністерство охо­рони здоров’я, передбачає, що спеціальне новостворене відомство – Національна служба здоров’я визначатиме розмір по­криття первинної медичної допомоги. Од­нак незрозуміло, куди спрямовуватимуться гроші – на рахунок лікаря чи установи? Якщо на рахунок установи, то, найімовірні­ше, саме вона й розподілятиме отримані ко­шти (на свій розсуд). Частину віддасть ліка­рям за їхні кількісні показники, а решту ви­тратить на утри­мання апара­ту, закупівлі, за­робітну плату мо­лодшому медичному пер­соналу й немедичним працівникам. Якщо гроші безпосередньо підуть лікареві, то він сам розраховуватиметься за всіма вищезаз­наченими напрямами. Однак якщо лікар веде прийом у поліклініці, скоріш за все, ке­рівництво закладу впливатиме на розподіл коштів. Тобто фактично нічого нового.

Ще один момент. Ухвалена версія закону про автономізацію не зобов’язує медуста­нови реорганізовуватися – за бажанням вони можуть залишитися на старій формі існування.

ЗВОРОТНИЙ БІК НОВАЦІЙ

На нещодавньому засіданні Національ­ної тристоронньої соціально-економічної ради одне з основних питань стосувалося реформування системи охорони здоров’я. Привертаючи увагу сторін соціального діа­логу до проблем медичної галузі, Профспіл­ка працівників охорони здоров’я України зазначає, що незважаючи на задекларовану владою важливість здійснення системного та комплексного реформування охорони здоров’я, Кабінет Міністрів та Міністерство охорони здоров’я, на вимогу Міжнародного валютного фонду, проводять реформування галузі безсистемно, всупереч Конституції України та з грубими порушеннями законо­давства та принципів соціального діалогу. Це призводить до її руйнації, а нової ефективної та продуктивної сис­теми так і не створено.

На переконання пред­ставників галузевої профспілки, стан за­безпечення медич­ними послугами громадян України потребує карди­нального покра­щення, а всі рі­шення з рефор­мування систе­ми, зокрема змі­ни до законів, ма­ють ухвалювати­ся після широкого громадського обго­ворення та з урахуван­ням фахової оцінки ко­рисності та важливості та­ких рішень.

Медики неодноразово наголо­шували на існуванні системних кризових явищ у галузі, основною причиною яких є тривале та значне недофінансування меди­цини (40–60% від потреби), що найближчим часом загрожує остаточним знищенням ві­тчизняної бюджетної системи охорони здоров’я, яка є важливою складовою націо­нальної безпеки.

Профспілковці констатують, що голо­вним при кожній спробі реформування га­лузі залишається скорочення реального фі­нансування охорони здоров’я, що супрово­джується оптимізацією мережі та штатів охорони здоров’я, скороченням персоналу, інтенсифікацією праці, розширенням кола функціональних обов’язків медичних пра­цівників без відповідної оплати праці, ска­суванням соціальних пільг і гарантій, пов’язаних з професійною діяльністю.

Не сприяє мотивації та відновленню пре­стижу медичної професії і реформа оплати праці, яка через цьогорічний дефіцит коштів фонду оплати праці майже в 3,9 млрд грн при­звела до масштабної «зрівнялівки» в галузі.

Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України Вікторія Коваль констатує, що нинішня реформа галузі відбувається на прямо протилежних засадах. З порушенням процедури проведення консультацій (щодо проектів нормативно-правових актів, які сто­суються конституційних прав, свобод та обов’язків громадян) Кабміном України 16 бе­резня та 5 квітня 2017 року розглянуто та схва­лено для подання до Верховної Ради України низку законопроектів, зокрема «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів», «Про внесення змін до статей 3, 8 та 35 ¹ Основ законодавства України про охорону здоров’я», «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо видатків на первинну медичну допомогу» та «Про до­даткові державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів осо­бам, які захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України в анти­терористичній операції та забезпечують її проведення». Дані документи були прийняті з порушенням положень п. 1.19 Генеральної угоди та п. 7.1.1 чинної Галузевої угоди між МОЗ України та Профспілкою на 2007–2017 роки, оскільки не були попередньо погоджені ані Спільним представницьким органом профспілок на національному рівні, ані Проф­спілкою.

Наразі ніхто не заперечує, що медична реформа в Україні потрібна. До розробки стратегії реформування охорони здоров’я мають долучитися органи законодавчої та виконавчої влади, медична спільнота та представники громадськості. За словами фахівців, усі новації потрібно відпрацюва­ти в пілотних проектах. Окрім того, на за­конодавчому рівні мають бути прописані положення про незалежні експертизи, на­прями діяльності лікарів, медичних уста­нов, страхових медичних організацій.

Тетяна РУБАН, «ПВ»

Олег МУСІЙ, заступник голови Комітету ВРУ з питань охорони здоров’я, голова підкомітету з питань забезпечення євроасоціації:

«Я переконаний, що заявлена МОЗ реформа первинної медицини – це велика про­фанація. Насамперед, головною проблемою є нестача сімейних лікарів. Сьогодні відповідний сертифікат мають 12 тис. медиків, однак залишилися працювати в га­лузі 3,5 тис. А це майже в 10 разів менше, ніж потрібно. Гроші ж, які мають піти за пацієнтом, не такі великі, як нині анонсує міністерство. Критики від тих, кого ці зміни торкнуться в першу чергу, можна буде очікувати, коли запрацює механізм реферування цін, а пацієнти підпишуть перші договори із своїми лікарями».

Ольга БОГОМОЛЕЦЬ, голова Комітету ВРУ з питань охорони здоров’я, народний депутат України:

«Я сподіваюся, що державні гарантії отрима­ють пацієнти з туберкульозом, які не були вра­ховані в законопроекті, психічно хворі. Вакци­нація дітей, пологи, лікування за кордоном і трансплантація також мають бути передбачені гарантованим пакетом медичних послуг».

Вікторія КОВАЛЬ, голова Профспілки працівників охорони здоров’я України:

«Профспілка працівників охорони здоров’я продовжує наполе­гливо та послідовно відстоювати необхідність і доцільність впро­вадження медичної реформи виключно у правовому полі, з ура­хуванням професійної думки фахівців, досвідчених менеджерів галузі, наукових доробок, кращого іноземного досвіду. Така сис­тема має забезпечити не тільки конституційне право громадян на охорону здоров’я та медичну допомогу, рівний та справедли­вий доступ кожної людини до медичних послуг, а й належні умо­ви праці та соціальний захист медичних працівників галузі».

Уляна СУПРУН, виконувач обов’язків міністра охорони здоров’я України:

«Основна мета реформи охорони здоров’я – це стабільність і прозорість у наданні й отриманні медичної допомоги. Це означає, що пацієнт має сплачувати лише визначену держа­вою співоплату за деякі види медичних послуг через касу. Лі­кар отримуватиме гідну зарплату, а громадяни не боятимуть­ся звертатися до нього через нестачу грошей, і родинам не потрібно буде продавати квартири, щоб отримати медичну допомогу в складних випадках, що вимагають вартісного лі­кування. Так відбувається в Європі, і так має бути в Україні».

Усі новини