ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

БИТВА ЗА КАЛЕНДАР: НОВА ЛІНІЯ РОЗКОЛУ

РЕВІЗІЯ ЗАДЛЯ РЕВІЗІЇ

Суспільство розкололося на­впіл. Одні вимагають якнай­швидшої декомунізації, інші – проти скасування традиційних свят. Особливо 1 Травня. Як би ми його не називали: днем весни, миру, праці. Недарма це свято присутнє в календарях майже 150 країн, серед яких Італія, Франція, Німеччина, Австрія, Угорщина, Словаччина, Поль­ща, Румунія, Аргентина, Брази­лія… Щоправда, днем солідар­ності трудящих воно відтепер не називається. Його іменують про­стіше й зрозуміліше: День праці.

Ми ж починаємо ревізувати календар. Ламаємо списи довко­ла кількості свят, забуваючи про те, що головне – якість.

Загалом наші основні свята можна умовно поділити на три частини.

Релігійними є Різдво, Велик­день та Трійця. Перші два запе­речень не викликають. Хоча де­далі частіше висловлюються по­бажання, щоби ми їх відзначали разом не з Росією, а з усім сві­том. Тобто, щоб наша православ­на церква за прикладом право­славних церков Румунії, Болга­рії та Греції перейшла на григо­ріанський календар. Трійцю ж як менш важливе релігійне свя­то дехто пропонує зі списку най­більших свят вилучити.

Друга низка свят – встановлені за часів Незалежності та пов’язані з боротьбою за неї. Це День Конституції, День Незалеж­ності та День захисника України. Два перших особливо не критику­вали навіть ті, хто волів би, щоб їх не було – прихильники «рус­ского міра». Такі свята під різни­ми назвами є в святкових кален­дарях багатьох країн (іноді тіль­ки одне з них, і частіше це свято незалежності або республіки). А от День захисника України, який у 2014 році перенесли на Покрову, спочатку викликав шалену реак­цію, оскільки 14 жовтня вважа­ється також датою заснування УПА (цієї осені святкуватимемо ювілей – 75 років). Однак уже за 2 роки істерія вщухла, як і інтерес росіян до цієї теми.

Та найсуперечливіша група свят – це ті, що традиційно від­значали за радянських часів: 8 Березня, 1 та 9 Травня. Хоча, приміром, Міжнародний жіно­чий день зафіксовано резолюцією Генасамблеї ООН, а його іс­торія почалася в далекому 1857 році, коли нью-йоркські тек­стильниці влаштували «Марш порожніх каструль».

Скандальний законопроект, підготовлений Інститутом націо­нальної пам’яті, на переконання профспілкового активу, звужує конституційні, трудові права гро­мадян. І чому раптом свято з ба­гатовіковою історією, яким став Першотравень, співробітниками Інституту трактується як спад­щина радянської доби? До слова, різноманітні законопроекти щодо скасування травневих свят не раз вносилися на розгляд пар­ламенту. І ніколи не знаходили підтримки народних депутатів. Чи не забракне мужності і зрілос­ті відхилити поспішні ініціативи цього разу, покаже час. Проф­спілки виступали і будуть висту­пати проти ревізії задля ревізії.

Так само профспілковий актив ви­ступає проти намагання нав’язати інші, «суто українські свята». Не се­крет, що з державних свят тільки День Незалежності відзначається ма­сово та щиро. Навіть про дату ухва­лення Дня Конституції знають дале­ко не всі.

УКРАЇНСЬКИЙ ПІДХІД ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОСВІДУ

Автори законопроекту напо­лягають на тому, що в незамож­ній Україні не можна мати стіль­ки святкових та вихідних днів. Ініціатори посилаються на «за­гальноєвропейський досвід». Од­нак факти свідчать про те, що цей досвід науковці не дуже уважно вивчали. Особливо в час­тині, коли святкові дні співпада­ють з вихідними. У багатьох кра­їнах проблеми додаткових вихід­них днів взагалі немає.

Провідні експерти стверджу­ють, що проблема нашої бідності зовсім не у додаткових вихідних. Ми маємо 52 суботи, стільки ж неділь, 11 додаткових гарантова­них вихідних та як мінімум 24 дні відпустки, тобто відпочиває­мо 139 із 365 днів. Перераховуємо на години. Картина вражає: з 8760 годин цього року працюємо лише 1986. Та чи можна припус­тити, що попрацювавши мину­лого року 2003 години, українці змогли випустити продукції більше, аніж французи чи німці, які працювали 1482 та 1371 годин відповідно? Отож бо! І справа не в новітніх технологіях європей­ців. У Європі переконані, що на продуктивність праці впливає насамперед задоволеність умо­вами праці і сприйняття їх як справедливих. Це ті умови, на котрих постійно наголошують профспілкові активісти. «Нама­гання збільшувати бюджетні надходження шляхом скасуван­ня вихідних у цьому контексті виглядає контрпродуктивним», – заявляє голова Федерації проф­спілок Григорій Осовий. На його переконання, говорити про те, що в Україні «захмарна» кіль­кість додаткових вихідних не зо­всім правильно. Бо нині грома­дяни України завдяки держав­ним святам мають 11 додаткових вихідних на рік. У Австрії та Польщі таких днів 13, Японії та Словаччині – навіть 15. Справді, середньоєвропейський рівень – 10 додаткових вихідних. Ми його перевершили зовсім не­давно, запровадивши День за­хисника Вітчизни.

Співголова Міжфракційного депутатського об’єднання «Де­путатський контроль» закли­кає до поміркованості у підхо­дах до державних свят. Стосов­но 8 Травня має свою думку: «Відзначення в Україні Дня пам’яті та примирення свід­чить, що наша держава долуча­ється до всього цивілізованого світу, який вшановує річницю завершення Другої світової ві­йни сьогодні. Окрім цього, 8 травня – це відзначення пере­моги не у Великій Вітчизняній війні, а в Другій світовій. Від­так, ця подія може нести в собі об’єднуючий фактор для всієї країни. Тож це свято – символ об’єднання всіх українців».

На жаль, капітуляція Ні­меччини не поклала кінець жертвам українців, кажуть ве­терани колишньої війни. «На­разі ми живемо в часи війни, і вже наше покоління має захи­щати Україну від зовнішнього ворога», – стверджують бійці нинішньої війни, нав’язаної нам колишніми союзниками.

2 роки тому Верховна Рада ухвалила Закон України «Про увічнення перемоги над на­цизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років». Законом пе­редбачено, що шанобливе ставлення до пам’яті про пере­могу над нацизмом, про вете­ранів війни, учасників україн­ського визвольного руху та жертв нацизму є священним обов’язком держави та грома­дян України. Порядок прове­дення меморіальних та святко­вих заходів, присвячених Дню пам’яті та примирення і Дню Перемоги, визначається Кабі­нетом Міністрів України. Та­кож, згідно із законом, в Укра­їні щороку 9 травня відзнача­ється державне свято – День Перемоги над нацизмом у Дру­гій світовій війні.

Серед ветеранів немає єди­ної думки, коли святкувати, 8 чи 9 Травня. Однак є сумний загальний фактор, який їх об’єднує, – брак уваги й забез­печення від влади.

НОРМАТИВНИЙ ХАОС

Сьогодні все прийнято під­водити під антирадянські зако­ни. Боремося з пам’ятниками, назвами вулиць, святами. Але при цьому майже не помічаємо хаосу довкола себе. Запропоно­ваний Інститутом національ­ної пам’яті законопроект підго­товлений як продовження по­літики декомунізації. Самі ж автори стверджують, що поточ­на ситуація із системою україн­ських свят – суцільний норма­тивний хаос. От тільки забули спитати в громади, чи варто пе­рекроювати календар? Особли­во зараз, коли економічної ста­більності не помітно, соціальні стандарти, всупереч обіцянкам влади, реально знижуються, роками не виплачуються заро­блені гроші, а рівень безробіття знижується хіба що на папері.

Ініціатори законопроекту стверджують, що хотіли «вдихнути нове розуміння» в національні свята незалежної України. Народ, своєю чергою, обурений, що традиційні свята відверто називають відлунням «совка». Нашим політичним діячам варто усвідомити, що перед кожною спробою пере­писати історію та переглянути народні традиції, тим паче в умовах сьогодення, слід зазда­легідь передбачити, чи не роз­колюватимуть такі ініціативи суспільство, чи не створювати­муть штучної напруги в ньо­му, наголошують у Федерації професійних спілок України.

У суспільстві точиться го­стра дискусія щодо доцільнос­ті змін. Чи готове наше сус­пільство святкувати по- новому? Чим обґрунтоване скасування деяких державних вихідних днів?

Для запровадження таких новацій потрібно обирати слушний час. Спочатку еконо­міку підняти. Це нібито й дріб­ниця, але коли таких дрібниць накопичується багато, наростає невдоволення. І це може сприя­ти розхитуванню ситуації.

І ще про нормативний хаос. Пан В’ятрович пропонує цілу низку «поминальних днів» у календарі. Аналітик Інституту майбутнього Юрій Романенко категорично з цим не погоджу­ється: «Я не розумію, чому жит­тя українця обов’язково має бути оповитим скорботою? Зна­ти й шанувати історію потріб­но. Але я проти того, щоб пере­творити наше життя на суціль­ний некролог, розбавлений ре­лігійними святами. Та й чому в світській державі повинні бути вихідними релігійні свята? І тільки християнські? У нас же й представники інших релігій живуть у країні».

Звісно, Україна не може по­хизуватися своїми економічни­ми показниками, ефективними та якісними трудовими ресур­сами й першими позиціями у світових рейтингах. Однак, по­пулістські рішення щодо ско­рочення державних свят без прийняття натомість реально дієвих, а не декларативних у подоланні занепаду соціально- економічного розвитку, не за­безпечать успішного руху кра­їни вперед.

РОЗВІНЧУЮЧИ МІФИ

П е ршотравень! Старше покоління пам’ятає його історичне гасло: «Мир! Труд! Май!». Ці три слова пройшли випробування часом і не втратили своєї актуальності й сьогодні. Ни­нішнє відзначення свята пройшло під гас­лом профспілкового активу: підвищення соціальних стандартів українців. Тож гово­рити, що це свято виключно радянське, аж ніяк не можна.

І це перший і головний міф, який варто розвінчати. Бо насправді перший мітинг 1 травня відбувся на території України 1890 року в м. Львові. Відбулося це одно­часно з аналогічними мітингами, що про­водилися з ініціативи робітничих об’єднань у Франції, Великобританії, Іспанії. Ви­могами мітингувальників були покращен­ня умов життя, міжнародна солідарність і боротьба проти мілітаризму, а також 8-го­динний робочий день.

Комуністи вперше відзначили 1 травня 1890 року у Варшаві. Для низки країн тра­диція збирати людей під прапори профспі­лок ще збереглася, але в більшості держав це все ж не політичне свято, а саме День праці, яскраве весняне дійство, під час яко­го організовуються народні гуляння, висту­пи артистів, ярмарки, мирні ходи і безліч розважальних заходів. А для когось це про­сто ще один вихідний, коли можна трохи відпочити або провести час із сім’єю.

Дивно, але звичай відпочивати за містом у день 1 Травня з’явився задовго до виникнен­ня пролетарського свята. Ще за часів прав­ління Петра I він був оголошений неробо­чим днем. Годилося провести його на при­роді, а саме свято так і називалося: «маївка».

Історики розкопали ще одну цікаву річ. Першотравневі молодіжні гуляння сягають своїми коренями в дуже далеке минуле. Щосвята на честь богині весни Майї збира­ли молодь ще в стародавньому Римі. З ча­сом це переросло у велелюдні травневі гу­ляння в лісах і гаях. На наших теренах по­бутували свої автентичні обряди та звичаї зустрічі весни.

Як свідчить історія, неофітами перших українських «маївок» були викладачі та студенти Києво-Могилянської академії. І започаткована ця традиція ще в ХVІІ сто­літті, коли 1 травня студентів звільняли від навчань і відпускали відпочивати на «рекреації». І де тут «совок»?

Євген ГОЛОВАХА, заступник директора з наукової частини Інституту соціології НАН:

«Ми розуміємо, що у нас дуже складна ситуація з регіональними ідеологічними суперечностями. Слід пам’ятати, що таке війна, який це жах, і тому шукати примирення хоча б у межах своєї країни. Те­пер буде значно складніша ситуація: примирити тих, хто на лінії АТО протистоїть. Оце для нас головна тепер проблема – примирен­ня між регіонами і між людьми, які стояли по різні боки кордону. Це дуже складний шлях, я думаю, українцям вистачить розуму, здоро­вого глузду і толерантності, щоб вирішити цю проблему».

Кость БОНДАРЕНКО, політолог, глава фонду «Українська політика»:

«Не можна вибудовувати якусь історичну кон­цепцію на тому, аби повністю нівелювати іншу історичну концепцію. Будуть проростати якість спроби ревізіонізму стосовно протилежної сто­рони. Усяка ревізія може призвести до доволі неприємних наслідків. Так, історію потрібно пе­реписувати – кожне покоління переписує істо­рію, але не ревізувати».

Людмила СУПРУН, експерт з питань бюджетної політики:

«Якщо говорити про те, які дні в Україні святкові та ви­хідні, багато їх чи мало, не зайве подивитись на Європу, до якої ми так прагнемо. Що стосується свята, яке нази­вають радянським, а саме 1 Травня, то його святкують усі без винятку європейські країни. Не розумію, кому спало на думку прибрати цей день з переліку святко­вих. Європа святкує цей день як день міжнародної солі­дарності, день трудящих, день миру, день праці тощо».

Денис ПІЛАШ, політолог, активіст «Соціального руху»:

«Зміна свят на державному рівні вказує на утвердження нового консенсусу, в якому немає місця таким прогресив­ним і лівим ідеям. Причому одна інституція накидає всьому суспільству свою вузькоідеологічну, націонал-консерва­тивну візію історії, нехтуючи думкою населення та демо­кратичними процедурами, як і у випадку з попереднім па­кетом «декомунізаційних» законів. Це розколює суспіль­ство та відволікає увагу від актуальних проблем України, породжених олігархічним капіталізмом».

Усі новини