РИНОК ПРАЦІ: БАРОМЕТР ФІКСУЄ ПОЖВАВЛЕННЯ
Уряд заявляє, що розпочав поточний рік з новою державною політикою
у сфері зайнятості. Державна служба статистики встигла відрапортувати, що
кількість вакансій зростає з кожним днем. За підсумками 2 місяців п.р.,число
безробітних скоротилось на 16%, що дає право говорити про тенденцію щодо
зниження рівня безробіття. За рахунок чого вдалося досягти такого результату,
і чи втримається позитивна динаміка впродовж усього року, за підтримки відомих
експертів аналізують «Профспілкові вісті».
КАТАЛІЗАТОР ЗМІН
Вільних вакансій в Україні стало значно більше, констатують
експерти ринку праці. Однак списки найбільш затребуваних фахівців зазнали
змін, на які мають відреагувати претенденти. Нині, стверджують фахівці,
відчувається гостра нестача кадрів на підприємствах, де потрібні люди з
робітничими спеціальностями. Загалом кількість вакансій у цій категорії зросла
в 2,5 раза. Це може означати, що національна економіка поволі відроджується і
потребує робочих рук. Глава Уряду Володимир Гройсман заявив, що з початку року
в країні відкрилися 27 тис. підприємств. Якщо це відповідає дійсності, то
держава справді створює умови, аби люди могли працювати, отримувати гідну
зарплату, утримувати свої родини. А ще – сплачувати податки, аби потім
вимагати від чиновників усіх рівнів виконання своїх зобов’язань.
За словами фахівців, стан ринку праці є реальним і чітким
індикатором поточного стану економіки, попри те, що сам показник не завжди
точно відображає дійсну картину. В Україні існує офіційна статистика кількості
безробітних – цифра, про яку звітує статистична служба за даними служби зайнятості
населення, і є альтернативний варіант: чисельність безробітних, яка
розраховується за методологією Міжнародної організації праці. Керуючись принципами
МОП, людина вважається безробітною, якщо вона впродовж місяця не мала роботи,
але наполегливо її шукала, стукаючи в усі двері. Для розрахунку рівня безробіття
беруть відношення чисельності безробітного населення та активного
працездатного.
І в цих розрахунках є велика рівниця. Якщо Державна служба
статистики звітує про 2% безробітних за підсумками минулого року, МОП оперує
показником у майже 10%.
Попри такі різні підходи до визначення рівня, українці
поквапились потішитися першими, хоч і скромними, успіхами. Тим більше, що
тенденція зниження рівня безробіття, що виникла в минулому році, схоже, може
закріпитися і в поточному.
«За всіма показниками маємо сьогодні тенденції до зростання
кількості та якості робочих місць, підвищеної зарплати для людей працездатного
віку… Лютий і березень чітко покажуть збільшення кількості підприємців, зростання
мінімальної заробітної плати, середньої заробітної плати для українців, при
тому, що ціни залишатимуться в межах сезонних коливань без будь-яких інших
додаткових інфляційних процесів», – обіцяє очільник Уряду Володимир Гройсман.
Директор з розвитку Work.ua Сергій Марченко не поділяє оптимізму
Прем’єра з приводу створення 27 тис. нових підприємств у січні 2017-го та
скорочення кількості безробітних на 16%.
«Зменшення кількості людей, які одержують допомогу по безробіттю,
або зміна методики підрахунку офіційних безробітних не означає скорочення
безробіття. Якби її можна було зменшувати щомісяця на 16%, то вже через квартал
вона була б менше, ніж у Німеччині», – запевнив експерт.
Аналітики переконані, що офіційне безробіття може навіть
скоротитися, але є великі ризики зростання прихованого. У зв’язку з підвищенням
мінімальної зарплати багато підприємств переводять співробітників на неповний
робочий день або ж переглядають пропорції білої та сірої зарплат.
«Оцінювати безробіття за нашою статистикою не можна. Слід
орієнтуватися на методологію МОП, а звідти цифри будуть не раніше літа», –
застерігає завідувач відділу досліджень рівня життя Інституту демографії та
соціальних досліджень НАН України Людмила Черенько.
ФАКТОР 3200
Ще задовго до 1 січня 2017 року, коли офіційну мінімальну
заробітну плату підвищили вдвічі, в експертному середовищі зчинилася паніка.
Чимало аналітиків прогнозували, що саме цей фактор вплине на чисельність
працюючих. Передрікали масові звільнення, скорочення, переведення на половину
ставки тощо. Оливи до вогню додали і в Національному банку України. У своєму
інфляційному звіті чиновники запевняли, що загальна чисельність працівників
формального сектору економіки скоротиться на 9% порівняно з 2016 роком. А це
означає, що майже 650 тис. осіб потрапили б до розряду безробітних.
Що спонукало фахівців головного банку країни до такої
оцінки? Насамперед, закриття так званих «сплячих» ФОП. Справді, на середину
січня від статусу фізичної особи підприємця відмовились більш ніж 150 тис.
суб’єктів малого й середнього бізнесу. Відтак підвищення мінімальної зарплати
матиме позитивний вплив на зайнятість населення тільки у довгостроковій
перспективі, йдеться в інфляційному звіті.
Така позиція НБУ не на жарт роздратувала міністра соціальної
політики Андрія Реву. На одному з телеканалів міністр заявив, що прогноз НБУ
можна порівняти з прогнозуванням бабаком Тимком погоди. Той пообіцяв теплу
весну, а Нацбанк – підвищення рівня безробіття.
Однак повністю ігнорувати фактор 3200 експерти не наважу ються.
На їх переконання, ситуація на ринку праці наразі визначається двома
головними чинниками: підвищенням мінімальної зарплати й економічним
зростанням. Щодо рівня економіки, то він начебто має обнадіювати, якщо вірити
підсумкам роботи за IV квартал минулого року з приростом у 4,7%. Хоча профспілкові
лідери в цьому плані остерігаються занадто оптимістичних прогнозів. Системні
реформи в економіці країни ніяк не зрушать із задекларованого старту. Однак
побоювання, що вдвічі більша мінімальна зарплата спричинить зростання
безробіття, взагалі безпідставні, вважають у профспілковому середовищі.
Та й частина експертів підтримують таку позицію. Директор
з розвитку Work.ua Сергій Марченко дивується, чому ця тема стала такою
резонансною. Бо заробітних плат, нижчих за 3200 грн, на їхньому сайті взагалі
немає, стверджує він.
«Давно вже на такі маленькі зарплати не претендують, тому по
суті підвищення мінімальної зарплати до 3200 грн – це формальність для великих
міст. Звичайно, дещо інша ситуація із селами та районними центрами, де існують
об’єктивно нижчі зарплати», – зауважив він.
В Інституті демографії та соціальних досліджень НАН України
теж вважають, що підвищення офіційної заробітної плати не стане причиною масових
звільнень і зростання безробіття. На переконання провідних експертів
Інституту, якщо буде пожвавлення в економіці, то жодної трагічної ситуації на
ринку праці не виникне. Просто люди шукатимуть кращих місць і не триматимуться
за поточне працевлаштування, аби пересидіти до кращих часів.
У цьому плані цікаві результати одного дослідження. Тільки
13% роботодавців заявили, що через фактор 3200 змушені наймати меншу кількість
працівників. А от 60% стверджують, що найматимуть більше персоналу.
Стосовно ж звільнень, то роботодавці в січні 2017 року подали
інформацію про заплановане масове вивільнення 29 тис. працівників – це на
чверть менше, ніж у січні 2016-го.
Якщо порівнювати вимоги роботодавців і очікування шукачів
роботи, то тут є помітні розбіжності, зауважують фахівці. Щодо зарплати, то
роботодавці пропонують на сьогодні у середньому 7603 грн, а шукачі роботи
вказують у резюме 8029 грн.
«ШЕРШЕ ЛЯ ФАХ»
Загалом на українському ринку праці відбудуться масштабні
зміни за професійними групами. У Державній службі зайнятості розповідають, що
найбільший попит серед роботодавців мають кваліфіковані робітники з інструментом:
слюсарі, токарі, електрогазозварники, водії, швачки, робітники з ремонту робітники
з обслуговування обладнання і машин. Також затребуваними є працівники сфери
послуг (продавці, кухарі, офіціанти, перукарі, охоронці тощо). У сільськогосподарському
секторі – агрономи, трактористи та робітники з обслуговування сільськогосподарського
виробництва. Залишається попит на лікарів, особливо хірургів, інженерів
різних галузей, викладачів, бухгалтерів, касирів.
Традиційно затребувані на ринку праці представники ІТ-сфери.
Експерти взялися підбивати підсумки високооплачуваних професій в Україні і
дійшли висновку, що вся перша десятка зайнята фахівцями ІТ. Довелося
створювати другу десятку. І на перше місце вийшла вакансія, за яку дають
реально великі гроші, – викладач китайської мови. На другому місці – фінансовий
директор, далі – директор з маркетингу, генеральний директор і хірург.
Що ж до рук з «інструментом», то на першому місці опинилась
професія швачки. Парадокс: оголошень від роботодавців – більше тисячі, а
резюме – одиниці. А в Україні кваліфікована швачка може отримувати від 6 до 9
тис. грн. За кордоном – утричі більше. От тільки доморощені фахівці з
менеджменту не хочуть спускатися з небес на землю. Ліпше оббиватимуть пороги
центрів зайнятості у пошуках роботи за фахом, аніж погодяться змінити
професію. Роботодавці погоджуються самостійно навчати персонал, та охочих для
роботи з «інструментом» не так багато. Чому з двох варіантів: почати із швачки
і дорости до відомого модельєра чи чекати, поки запросять мити пробірки на
європейському фармзаводі, українці обирають другий? Кажуть, така в нас
ментальність.
Григорій ОСОВИЙ, Голова Федерації професійних спілок
України:
«Профспілковий актив країни дещо скептично оцінює заяви
урядовців про зростання національної економіки. Бо за показником зростання у 2%
впродовж 2014–2015 років стоїть інша цифра – втрата 2 млн робочих місць. Можна
говорити лише про «косметичний сигнал до зростання».
Профспілки неодноразово сигналізували про низьку якість
робочої сили. На підприємствах немає системи підготовки й перепідготовки
кадрів, 80% спеціалістів, яких готує наша система вищої й професійно-технічної
освіти, не відповідають потребам ринку праці. У нас чомусь переважають хибні
уявлення, що є вічні професії на кшталт юриста-міжнародника, еколога,
політолога, соціолога тощо. Конкурси до вишів, які готують таких фахівців,
зашкалюють, а от попит на них дуже обмежений. Тому майже половина випускників
вищих навчальних закладів автоматично стають безробітними. Між тим, на
технічні спеціальності, яких потребує економіка, минулого року змогли набрати
всього 70% студентів.
Стосовно політики підготовки «робочих» рук, профспілковий
загал вважає помилковим поспішне рішення щодо тотальної передачі на місцевий
рівень професійно-технічних освітніх закладів та коштів на підготовку кадрів.
Регіони виявилися непідготовленими для реалізації завдань, які на них раптово
звалилися. А без побудови на регіональному рівні системи організаційної та фінансової
взаємодії місцевої влади і бізнесу професійно-технічна ланка освіти може
опинитися у стані незворотного руйнування. А молодь продовжить виїжджати на
полуничні плантації до європейських країн.
Усім уже набили оскому словосполучення «європейський вибір»,
«європейський досвід». А чому б не запозичити бодай крихти того досвіду,
придивитися, скажімо, до успішної Німеччини? Вона найменше постраждала від
кризи безробіття. І все через те, що там надвисокий рівень відповідності
системи освіти вимогам ринку. На переконання профспілок, нам треба менше
озиратися на показники зайнятості, а більше популяризувати технічні професії
для посилення економічного потенціалу країни. Це дозволить зробити внутрішній
ринок більш привабливим для закордонних інвесторів. А це, своєю чергою, дасть
поштовх до реального зростання економіки.
Профспілки налаштовані рішуче і будуть стежити за тим, аби
структурні реформи в економіці призводили не до скорочень та звільнень, а
відкривали нові можливості для зайнятості на високотехнологічних робочих
місцях».
Родіон Колишко, директор департаменту розвитку трудового
потенціалу Федерації роботодавців України:
«Через несприятливу ситуацію у сфері професійної технічної
освіти сьогодні на ринку існує дефіцит робітничих професій. Попри порівняно
непогані зарплати, люди дуже неохоче освоюють «ручні» професії. Потрібно
підвищувати їх престиж. Тим більше, що в майбутньому вони вже не будуть суто
робітничими, адже в ці професії уже сьогодні почали проникати елементи ІТ.
Приміром, кухарів тепер навчають молекулярної кухні, а прибиральники повинні
вміти керувати спеціальними миючими машинами. Такі суміжні професії можуть
бути в тренді через 5 років».
Сергій Марченко, директор з розвитку Work.ua:
«2016-й – це перший рік відносного спокою на фронті, у нас
було звідти менше поганих новин, і мені здається, що це значно вплинуло на
ринок праці, принаймні, ми бачили збільшення активності роботодавців. Тобто, як
тільки в країні стало більше стабільності, це одразу ж вплинуло на кількість
людей, яких роботодавці наймали. У середньому, ріст кількості вакансій у цьому
році склав приблизно 62% порівняно з минулим. Це дуже вагомий показник, який
демонструє, що український ринок праці після кількох років проблем нарешті
почав виходити із затяжної кризи».
Лідія Ткаченко, старший науковий співробітник Інституту
демографії і соціальних досліджень НАНУ:
«У прогнозах щодо розвитку ринку праці доречний тільки дуже
помірний оптимізм. Поки що взагалі важко щось спрогнозувати. Взимку
спостерігалося падіння на ринку праці, і як результат, зросло безробіття. В
усякому разі, збільшується кількість зареєстрованих безробітних. Однак, якщо
орієнтуватись виключно на показники служби зайнятості, все виглядає досить
обнадійливо. Адже за цими даними зросла кількість зареєстрованих вакансій».
Валерій Ярошенко, виконувач обов’язків голови Державної служби
зайнятості:
«Жодної трагедії після підвищення «мінімалки» не відбулось.
Навпаки, за нашою статистикою, наразі ринок показує позитивну тенденцію.
Економіка країни оживає і це відображається на ринку праці. Крім того, для
роботодавців не проблема заплатити більше своїм працівникам, бо якщо працівник
кваліфікований, йому обов’язково будуть платити. Економіка помалу виходить з
тіні, безробіття, хоч і повільно, скорочується. Про це говоримо ми, про це
говорять і рекрутингові компанії».
18.03.2017
Раїса ЧИРВА
|