СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

РІК У ЗВТ: ЗДОБУТКИ, ПРОРАХУНКИ, ПЕРСПЕКТИВИ

Найбільш очевидним підсум­ком 2016 року для української зо­внішньої торгівлі експерти нази­вають той факт, що Європейський Союз остаточно закріпився як го­ловний торговельний партнер України. Рік минулий підтвер­див, що з орієнтирами країна ви­значилася і змінювати їх не зби­рається. Ті, хто пройшов випробу­вання зоною вільної торгівлі, стверджують, що це реальний трамплін для поліпшення умов праці в країні, істотного підви­щення якості вітчизняних товарів та екологічних стандартів.

Перша річниця у ЗВТ засвідчи­ла, що дедалі більше країн Євро­пейського Союзу почали розвива­ти економічні відносини з Украї­ною. Найбільша частка україн­ських товарів традиційно надхо­дить до Польщі, Італії, Німеччи­ни. Останню країну експерти схильні вважати реальним замін­ником Росії. Керівник проектів Асоціації експортерів та імпорте­рів Микола Ларін після детально­го аналізу дійшов висновку, що на зміну російському ринку при­йшла Німеччина, куди наші това­ри заходять на рівних. Це тверда відповідь песимістам, які перед­бачали майже колапс зовнішньо­економічної діяльності України у зв’язку із втратою традиційного російського ринку.

ЗВТ відкрив для українських товаровиробників безпрецедент­ний доступ до європейського рин­ку, переводячи експорт понад 98% українських товарів до ЄС в без­митний режим. Статистика свід­чить про позитивний ефект режи­му вільної торгівлі.

Безумовно, за деякими катего­ріями товарів, передусім аграрни­ми, доступ до ринку ЄС лише част­ково лібералізовано, безмитний експорт української продукції здійснюється в рамках тарифних квот, поза межами яких експорте­ри змушені сплачувати мита. Дуже часто це товари, що тради­ційно займають левову частку на­шого аграрного експорту: зернові, м’ясо птиці, цукор, мед тощо. Як свідчить статистика, наші вироб­ники встигають використати до­ступні їм квоти протягом перших 3–4 місяців щороку. А це означає, що наші продукти користуються попитом в Європі й потрібно руха­тися в напрямку ліквідації існую­чих торговельних бар’єрів.

Експорт товарів до Європей­ського Союзу зріс на 2,4% і скла­дає понад 40% у загальному об­сязі експорту. Імпорт, щоправ­да, зростав ще більшими темпа­ми і досяг позначки 43,8% у структурі українського імпор­ту. Але ж катастрофічної дис­пропорції, яку передрікали пе­симісти, не відбулося.

Згадаймо, як прихильники Митного союзу прогнозували фі­аско України у ЗВТ з Євросою­зом. Скільки було балачок, що українські продукти й товари ні­кому в Європі не потрібні, нато­мість країни ЄС завалять нас усяким непотребом. Але ж ні! Україна поступово збільшує екс­порт у європейському напрямку. І якщо на початку дії зони віль­ної торгівлі – у І кварталі 2016 року найбільшою статтею укра­їнського експорту були метали, то пізніше пальму першості впевнено перехопили аграрії. Згідно з даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, з 9,8 млрд дол. США за­гального експорту в країни ЄС 30% належать продукції агропід­приємств та харчової промисло­вості, 23,5% – металургії і 16,1% – машинобудуванню.

КУРС НА ПЕРЕОРІЄНТАЦІЮ

Можна тішитися досягнутими здобутками, але від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі з Євросоюзом спонукає до певного перегляду українського «асортименту». Ви­конавчий директор «Економічно­го дискусійного клубу» Олег Пен­дзин не задоволений тим фактом, що левову частку товарів, які Україна постачає на європейський ринок, займає сировина та напів­фабрикати. У Міністерстві еконо­мічного розвитку та торгівлі цю проблему вже почали вивчати. Ді­йшли висновку, що Україні вкрай важливо сконцентруватися на роз­витку виробництва товарів з біль­шою доданою вартістю для по­дальшого просування в Європу. Та тільки декларативними обіцянка­ми справу з місця не зрушити.

Чимало українських підприєм­ців сподівалися, що перепустка до ринків Євросоюзу – це така собі заявка на життя в раю. Експерти переконані, що не в усіх було ро­зуміння, що для цього потрібна сумлінна праця. А ті, хто працю­вав не покладаючи рук, відчув пе­реваги ЗВТ. Бо крім автономних преференцій, існує поняття «віль­ного ринку». Його ніхто не відмі­няв. І якщо український товар конкурентоспроможний, то він, як і інші, сміливо заходить на єв­ропейський ринок і знаходить по­пит поза всякими межами вста­новлених тарифних квот. А за де­якими категоріями європейці не можуть зрівнятися з українськи­ми виробниками. Приміром, укра­їнський мед, вітчизняні фруктові соки користуються шаленою по­пулярністю в країнах Європей­ського Союзу.

Але коли продукт не дотягує до головної мітки – конкуренто­спроможності, то хоч 100 квот до нього застосовуй, європейці його проігнорують. І тут песи­місти починають розмову про втрати через ЗВТ з Євросоюзом, агітують за налагодження рин­ків з Росією. На переконання аналітиків, у роботі з РФ заці­кавлені передусім найменш конкурентоспроможні виробни­ки, для яких Росія в усі часи була безальтернативною мож­ливістю збувати свій товар. Про необхідність адаптуватися до європейських умов такі підпри­ємці говорили надто неохоче. Аналітики стверджуть, що така категорія підприємців – своє­рідна каста, що абсолютно не готова перейти на новий, зна­чно вищий рівень конкуренції.

Безперечно, українським експортерам украй складно конкурувати з європейськими колегами, які мають доступ до дешевих кредитів і потужної інфраструктури підтримки сво­го експорту. Але ж ніхто не обі­цяв, що буде легко. Українські компанії це добре затямили, проаналізувавши досвід першо­го року у ЗВТ з Євросоюзом. Вони готові і вміють грати за новими правилами, але їм кон­че потрібна підтримка держа­ви, яка б полегшила перехід на стандарти нового рівня та вхо­дження на перспективні ринки Європейського Союзу. Адже є чимала частка підприємств, які не змогли своєчасно переорієн­туватися на ринок ЄС. Причини різні: незрозумілість сертифі­каційних операцій, «нестиков­ка» допусків, непрозорість пре­ференцій тощо. Висновок один, переконують експерти зовніш­ньоекономічної діяльності: по­трібно дещо змінити курс. Не відхиляючись від ринків Євро­пи, проаналізувати свої можли­вості і перспективи на ринках інших країн та здобути якнай­більшу вигоду із своїх переваг.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА НА МАЙБУТНЄ

Європейський сертифікат якості можна сміливо назвати «пропускним квитком» на ринки всього світу, бо саме єв­ропейські стандарти – най­жорсткіші в світі. Тож ті під­приємці, котрі пройшли ви­пробування європейськими вимогами, мають неабиякі перспективи співпраці в май­бутньому. До першопрохідців мають підтягуватися й ті, хто визначився з європейськими пріоритетами. Однак самого бажання замало, стверджують експерти. Багато що залежить і від вітчизняних експортерів, і від держави загалом, бо саме вона має надати потужну під­тримку виробникам.

«Перспектива значного наро­щування українського експор­ту на європейські ринки у 2017 році залежатиме від того, як до­бре Україна виконуватиме «до­машнє завдання», пов’язане з гармонізацією наших техніч­них стандартів з європейськи­ми регламентами, а також ре­альної державної підтримки національного експорту, зокре­ма повноцінного запуску Екс­портно-кредитного агентства», – вважає керівник секретаріату Ради підприємців при Кабміні Андрій Забловський.

Аналітики очікують зростан­ня українського експорту до ЄС на рівні не менше 7%. Збіль­шаться експортні поставки ві­тчизняних аграріїв. Вони мо­жуть розраховувати на поси­лення потенціалу через зрос­тання попиту на європейських ринках, а також завдяки черго­вій девальвації гривні. Пер­спективи збільшення високо­технологічного експорту поки що під знаком питання. Адже тільки преференцій у межах зони вільної торгівлі буде недо­статньо. Без цілеспрямованої державної підтримки високо­технологічних галузей розрахо­вувати на експортний прорив не варто, стверджують експер­ти. Держава має детально про­аналізувати, як підтримують ці галузі у США, Європі та Японії. Досвід багатьох країн стане в пригоді вітчизняним машино- та авіабудівникам.

Поки що український бізнес скрупульозно вивчає досвід тих підприємств, які випробували експортний потенціал на євро­пейських ринках. Фахівці Інсти­туту економічних досліджень провели відповідне опитування в рамках проекту «Діалог зі спри­яння торгівлі» і вже оприлюдни­ли його результати. Оцінка біз­несу, за твердженням науковців, є обережно оптимістичною. Тре­тина опитаних експортерів та ім­портерів вказали на позитивний вплив ЗВТ, тоді як негатив поба­чили не більше 6% респондентів.

На переконання вітчизняних аналітиків, у нинішньому році переваги поглибленої і всеохо­плюючої зони вільної торгівлі активніше використовувати­муть представники малого та се­реднього бізнесу. І це має впли­нути на позитивні результати від лібералізації торгівлі з краї­нами Європейського Союзу. Нині основне завдання – поши­рювати серед бізнесу інформа­цію про перші успіхи й про те, що необхідно зробити для вихо­ду на європейський ринок.

• У ПОШУКАХ АЛЬТЕРНАТИВНИХ РИНКІВ

Не зациклюватися виключно на ринках країн Європейського Союзу! Такі заклики все часті­ше лунають і від підприємців, і від експертів зовнішньоекономічної ді­яльності. Відтак Україні належить ви­вчити побільше потенційних ринків на предмет затребуваності там україн­ських товарів. У Міністерстві економіч­ного розвитку й торгівлі стверджують, що «ми експортуємо до багатьох країн. Навіть до Малаві, Бурундії, маленьких острівних держав».

«Умовно, якщо Близький Схід може спо­живати наше яйце, то треба орієнтувати сільгоспвиробника на цей ринок і докла­дати зусиль, щоб зробити там умови для нашого виробника більш прийнят­ними, щоб ринок сприймав нашу про­дукцію і намагався знайти собі партнера в Україні», – наводить приклад експерт Олександр Почкун. На його переконан­ня, завжди потрібно детально аналізува­ти, де і яка продукція може користува­тися найбільшим попитом. Тим більше, що вихід на ринок Європейського Союзу майже автоматично відкриває двері на ринки практично всіх країн світу. Відпо­відність якості та безпечності стандартів у Європейському Союзі реально стає пе­репусткою до ринку інших країн. Примі­ром, курятина. Отримавши доступ до ринку ЄС, вона почала експансію на рин­ки широкого кола країн.

Загалом, українські товари можна купи­ти майже в 200 країнах світу. Серед них не лише продуктові та промислові, а навіть літаки чи твори мистецтва.

Керівник проектів Асоціації експортерів і імпортерів «ЗЕД» Микола Ларін упевне­ний, що перелік країн, з якими в майбут­ньому торгуватиме Україна, буде постій­но розширюватися. «Зараз ми активно диверсифікуємо ринки: якщо продукція з якихось причин не йде на європейські ринки, або вона неконкурентна, або кво­ти вичерпались, тоді торгуємо з іншими країнами. Зокрема, добре йде торгівля з азійськими країнами. Нині діють режи­ми преференції з Америкою, Канадою, тривають переговори щодо ЗВТ із Ту­реччиною та Ізраїлем».

Україна виходить і на нові ринки Індії та Африки. Показники зростання екс­порту товарів на тамтешні ринки вра­жають, констатують фахівці. Все біль­ше компаній, які експортували лише на російський ринок, починають про­сувати товари й послуги на ринки тре­тіх країн. Шлях до ринку долає той, хто йде, або зважиться піти в най­ближчому майбутньому.

Марія ДІДУХ, провідний експерт Центру підтримки експорту до ЄС:

«ЗВТ з ЄС дійсно допомогла експорту України, оскільки ак­тивно продаються традиційні види продукції: зернові куль­тури, олія, плоди, горіхи, мед, сік тощо. Але крім цього, від­крилися можливості для збуту багатьох нових товарів. За­вдяки «обнулінню» ввізного мита наші виробники змогли ак­тивніше постачати продукти переробки. Перспективними виявилися продукти, що до 2016 року не експортувалися в ЄС. Тут також виробників зацікавили знижені ставки мита або безмитні квоти».

Андрій ЗАБЛОВСЬКИЙ, голова секретаріату Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України:

«Потрібно вести жорсткий моніторинг, що зроблено і що потрібно зробити. Є проектні офіси, заступники міністрів по євроінтеграції. І якщо органи, відповідальні за імплементацію, налагодять комунікацію, проблем не буде. Це важливо, оскільки через зриви крайнього терміну Україна може програвати в отриманні преференцій для наших експортерів. Наприклад, якщо не приведемо у відповідність технічні стандарти, не зможемо по окремих позиціях вийти на ринок ЄС».

Вероніка МОВЧАН, директор з наукової роботи, керівник Центру економічних досліджень:

«Казати, що Європа зацікавлена в українському ринку буде певним перебільшенням. В ЄС частка торгівлі з Україною складає близько 1%. Це, звісно, більше, ніж з Молдовою, Грузією, але все одно треба розуміти, що поки Україна набуде такої економічної ваги, щоб стати цікавим партнером, потрібно ще працювати і працювати. Звичайно, будь-який ринок важливий, пріоритетний, але для Європи Китай, США і та ж сама Росія є більш цікави­ми партнерами».

Олександр ОХРІМЕНКО, президент Українського аналітичного центру:

«Ринок ЄС вже давно поділено і переділено між великими євро­пейськими транснаціональними корпораціями, і ніхто не збираєть­ся пускати туди українських бізнесменів. Але завжди можна домо­витися й отримати замовлення на виконання окремої продукції або робіт для цих європейських монстрів. Це дає змогу якщо не зайти на ринок ЄС, то постачати продукцію, яка може продавати­ся на ринку ЄС під європейськими брендами. Ось це дійсно той шлях, який дозволить компенсувати втрату експорту України до країн ЄС після 2013 року і навіть перевищити цей показник».

11.02.2017

Раїса ЧИРВА

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини