ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ ЧИ ЕНЕРГОФІКТИВНІСТЬ: ЧОГО ОЧІКУВАТИ УКРАЇНІ

Нинішнього року запланована масштабна «революція» у сфері жит­лово-комунального господарства, покликана створити ринок енер­гоефективності. Чекають свого ухвалення відповідні законопроекти, міжнародні інституції погодилися інвестувати в енергоощадність України. Якби наша країна зуміла досягти рівня енергоефективності Польщі, добробут українців можна було б підвищити у 3,5 раза. Та тут одного бажання громадян замало. У нас зазвичай ухвалюються правильні закони, але немає надійного механізму їх реалізації.

Тож чи не переміститься питання енергоефективності у площину енергофіктивності? Про це – у головній темі номера.

МАРШРУТНА КАРТА

Можна було б говорити, що реформування житлово-кому­нальної галузі – чергова заба­ганка політиків, якби не одне «але». За нинішніх захмарних тарифів енергоефективність – реальний порятунок для україн­ців. Нас ніколи не вчили зміню­вати поведінку споживання енергоресурсів. Справедливо за­уважив керівник сектору енер­гетики Офісу ефективного регу­лювання Олексій Оржель: «На тлі показників наших сусідів стає очевидним, що Україна протягом останніх 25 років дуже погано опікувалася питаннями енергоємності та енергоефек­тивності». А можливості Украї­ни економити енергоресурси ве­личезні, стверджують експерти, близько 9 млрд кубометрів газу щорічно! Профільний міністр Геннадій Зубко каже, що це по­казник енергоспоживання такої великої країни, як Іспанія. Рів­нятися до європейських країн нам поки зарано. Хоча попередні підрахунки зробити варто. В Україні питоме енергоспожи­вання на один квадратний метр житлової площі у 3–4 рази вище, ніж у європейських країнах.

І ось тільки на 26-му році неза­лежності влада взялась до «рево­люційних» перетворень. Хоча тут у аналітиків є певний сум­нів. Може, спершу треба було по­дбати про утеплення будинків, а потім переходити до високих та­рифів? Хоч як би не було, Уряд розробив «маршрутну карту» ре­формування, керуючись євро­пейськими директивами.

Перший крок – нові «кому­нальні» закони: «Про об’єднання співвласників багато­квартирного будинку (ОСББ)», «Про комерційний облік кому­нальних послуг», «Про житлово- комунальні послуги» та «Про енергоефективність будівель».

Перший закон уже ухвале­ний, інші чекають свого розгля­ду в Раді. Другий крок – при­йняття закону «Про Фонд енер­гоефективності». Не зайве ко­ротко проаналізувати нововве­дення законопроектів. Це уста­новка лічильників у всіх будин­ках, обов’язковий енергетичний аудит для всіх, сертифікація окремих будівель. Якщо необ­хідні законопроекти будуть вчасно ухвалені в парламенті, ринок енергоефективності за­працює вже нинішнього року. Якщо вони ще й запрацюють, то вже до кінця року всі об’єкти бу­дівництва й уже зведені будівлі повинні пройти аудит енерге­тичної ефективності. Якщо енергоаудит проводитимуть в житловій багатоповерхівці, пла­тити доведеться всім власникам квартир. Експерти підрахували, що в середньому «обстеження» багатоповерхівки може обійти­ся у 5–12 тис. грн. Сума залежа­тиме від площі будинку та об­ладнання, яке використовувати­ме аудитор. Приміром, родині, яка мешкає в будинку на 100 квартир, за аудит доведеться за­платити від 50 до 120 грн. На тлі чотиризначних цифр у платіж­них документах це не такі вели­кі гроші. Хоча для пересічних українців не зовсім зрозумілий сам термін аудит. Щоб збільши­ти інтерес до енергетичного аудиту, він повинен бути якіс­ним, корисним та, головне, має бути виконаним у потрібний час і в потрібному місці.

ГРОШІ НА ВІТЕР

Ні для кого не секрет, що жит­ловий фонд споживає близько 40% всіх енергоресурсів, а понад 95% будинків фактично не від­повідають нормативам та вимо­гам коефіцієнта термічного опо­ру. Як результат, багатоквар­тирні будинки споживають ка­тастрофічно велику кількість енергоресурсів, а зростаючі та­рифи відчутно вдарили по га­манцях пересічних громадян.

Так, щорічно 9 млрд кубоме­трів газу губляться через низь­ку енергоефективність буді­вель, ще 2,4 млрд «провисають» у системі теплопостачання. 12% тепла втрачається через дах, 20% – вентиляцію, 33% – стіни, 7% – підвал, 23% – вікна і двері, 5% – містки холоду, або стики стін. Втрати енергоносія в укра­їнських тепломережах більш ніж удвічі перевищують норма­тивне значення, розмір якого становить 13%. Причому в різ­них містах втрати в мережах оцінюються на рівні 25–40%, тобто майже половина ресурсу не доходить до споживача.

Просте запитання: як покра­щити свої житлові умови при іс­нуючих тарифах? Обмежувати себе в комфорті чи, врешті- решт, розпочати енергоефектив­ні заходи, щоб використовувати стільки, аби жити було зручно?

Поки що в уяві більшості лю­дей енергоефективність – суто технічна галузь, і проблеми в ній вирішуються впроваджен­ням тих чи інших технологій. Справді, підвищення енергоефективності, наприклад, жит­лового будинку передбачає його термоізоляцію, встанов­лення індивідуальних тепло­вих пунктів та нових лічильни­ків, заміну вікон на енергоощадні. Але при цьому недо­статньо лише технічних рішень. Потрібні й фінансові ресурси, які не завжди по кише­ні мешканцям.

Візьмімо утеплення будин­ку. Кожній квартирі в типовій багатоповерхівці доведеться на це виділити кілька тисяч гривень. «Якщо стіни «діряві», потрібно їх ремонтувати. Якщо з вікон протяги, потрібно їх за­мінити. Потрібно визначати для конкретного випадку, що потребує заміни. А якщо гро­шей на все вистачає, потрібно робити все в комплексі. Це до­зволить досягти максимально­го ефекту», – стверджує профе­сійний енергетичний аудитор Сергій Свистюк. На його пере­конання, після всіх заходів з термомодернізації енергоспо­живання будинку може скоро­титися в 1,5–2 рази.

Років 5 тому почалася мода на «латкове» утеплення фаса­дів багатоповерхового будин­ку. Це коли утеплюється не весь фасад, а лише окремі квартири. Точніше, той, хто зміг профінансувати таке «уте­плення». Тепер фахівці переко­нують, що таке утеплення ма­лоефективне. Фактичного зни­ження енергоємності не відбу­лося. Це, за великим рахун­ком, гроші на вітер.

Загалом розмір інвестицій, необхідних для енергомодер­нізації житлового сектору, експерти оцінюють у суму по­над 800 млрд грн. По суті, це два річних бюджети, тож ле­вову частку витрат мають взя­ти на себе приватні інвестори та домогосподарства. Аналі­тики переконують, що таки варто витратити один раз ко­шти на те, щоб зробити свій будинок енергоефективним, аніж викидати гроші за спо­житі послуги.

ТЕРИТОРІЯ ДОТАЦІЙ

Субсидії для споживачів енергоресурсів і відсутність інвестицій не дозволяють кра­їні модернізувати енергетич­ну сферу. Про таке заявляють експерти енергетичного рин­ку. Мешканці індивідуальних будинків, які отримували суб­сидію від держави, спожива­ли на 73% газу більше за тих, кому субсидії не дісталося. У багатоквартирних будинках ситуація дещо інша: субсиді­анти споживали на 23% газу більше, ніж ті, хто сповна сплачував рахунки.

Діюча система субсидій, вважає представник ЄБРР Сергій Маслюченко, гальмує процес запровадження захо­дів з енергоефективності. «З одного боку, стверджує екс­перт, субсидії фактично стали пом’якшувальною подушкою, яка не дозволила населенню відчути повною мірою тариф­но-ціновий шок. З іншого ж боку, ця «подушка» стала тим самим демотиватором для скорочення споживання».

Тому для того, щоб держа­ва скоротила обсяг пільг, їй вигідно поділитися економією і зробити субсидіантів партнерами, а не байдужими спостерігачами, які сприйма­ють енергію як даність. Нині величезні суми державних ко­штів спрямовуються не на мо­дернізацію, а на підтримку зу­божілого населення. Відтак Україна перетворилася на масштабну територію держав­них дотацій. На субсидії виді­ляється у 80(!) разів більше ко­штів, аніж на енергоощадні програми.

Що пропонують експерти, аби збалансувати цю диспро­порцію? На переконання біль­шості аналітиків, систему при­значення субсидій треба ускладнити. До того ж, у мемо­рандумі МВФ Україна взяла на себе зобов’язання переглянути формулу нарахування знижки на комунальні тарифи.

«Дуже спрощений доступ до субсидій, враховуються тільки доходи, і єдина пере­шкода – покупка від 50 тис. грн. Не враховується майно, скільки машин, яхт, спосіб життя, доходи від депозитів. Тобто це дуже суб’єктивні умови. Багато громадян зло­вживають цим», – впевнена експерт з питань соціальної політики Інституту соціаль­но-економічних досліджень Маріанна Онуфрик.

В Уряді теж замислились над скороченням фінансуван­ня субсидій. Це станеться за умови, якщо частина будинків здійснить термомодернізацію і буде менше витрачати енерго­ресурсів. «Замість субсидій, які консервують бідність, пропо­нуємо громадянам допомогу на персональну енергоефектив­ність і економічний успіх», – за­явив на презентації закону «Про Фонд енергоефективнос­ті» Геннадій Зубко. Однак екс­перти такій декларативній за­яві не дуже довіряють. Якби держава мала на меті дати можливість людям економити, то вже давно встановила б скрізь лічильники. Якби була політична воля на найвищому рівні, це уже б зробили й заоща­джували гроші та енергоносії. Поки що ми чуємо тільки заяви від влади, а реальних кроків не бачимо, переконують аналіти­ки енергетичного ринку.

• ДОЧЕКАЄМОСЯ КВІТНЯ

У грудні Кабінет Міністрів Украї­ни схвалив законопроект про створення фонду енергоефек­тивності і передав його на роз­гляд до Верховної Ради. Однак депута­ти з розглядом цього важливого для країни документа зволікають. А сам фонд ЕЕ має запрацювати вже навесні поточного року.

За задумом авторів створення нової інституції, фонд акумулюватиме ко­шти, які можна буде використати ви­ключно на проекти з енергоефектив­ності. Гроші на фінансування заходів з утеплення будуть надходити з бю­джету та від міжнародних організацій. Держава, із свого боку, закладає 400 млн грн на фінансування фонду, Європейський Союз готовий надати фінансову підтримку в 100 млн євро. Ще 120 млн євро пообіцяли міжна­родні донори. Державні кошти будуть заходити до фонду, а кошти донорів через банки потраплятимуть напряму до клієнтів. Таку умову висунув Євро­пейський Союз.

Фонд буде компенсувати частину вар­тості проектів із запровадження захо­дів з утеплення та енергоефективності в індивідуальних та багатоповерхових будинках. Аби банки могли швидко ви­давати кредит, а фонд ЕЕ – компенсу­вати частину коштів, пропонуються три пакети: «Легкий», «Комплексний» і «Приватний». Пакети відрізняються оціночною вартістю робіт, терміном їх виконання та зменшенням у результаті модернізації будівлі платежів за газ і комунальні послуги.

В Уряді кажуть, що домовласник сам обиратиме потрібний пакет, аби отри­мати від фонду ЕЕ грант на 20–50% за­гальної вартості проекту.

Планується, що вже в квітні фонд за­працює повноцінно, а його послугами зможе скористатись кожна родина. Та це при умові, що український парла­мент знайде потрібні аргументи, аби дослухатись до позиції Уряду. Якщо не до Уряду, то до Європейської комісії, низки міжнародних експертів, Світово­го банку, громадського сектору – Гро­мадянської мережі «ОПОРА», «Реаніма­ційного пакету реформ», Асоціації «Енергоефективні міста України», щоб фонд відкрився у заплановані терміни, а його коштами скористалися українці. Адже фонд ЕЕ – заключна складова, якої не вистачало для того, аби ринок енергоефективності запрацював на повну силу.

Геннадій ЗУБКО, віце-прем’єр-міністр, міністр регіонального розвитку та будівництва:

«Сьогодні перед Україною постав великий енергетич­ний виклик. Ми повинні перейти до реального ринку: прозорого механізму взаєморозрахунків, відповідаль­ного споживання та якісних послуг для громадян. По­вномасштабна модернізація житлового фонду може скоротити споживання газу в Україні на 9 млрд кубо­метрів на рік. Однак для її реалізації треба залучити й ефективно використати 40 млрд євро інвестицій».

Олексій ХАБАТЮК, експерт з питань енергоефективності:

«Енергоефективість – це не ефемерне поняття, а конкретний показник, який показує, скільки та якої продукції вироблено, скільки надано послуг у співвідношенні до одиниці енергії. Однак необхідно мати чіткий інструмент моніторингу та розуміти, як цей показник буде змінюватись у часі й чому. У вітчизняній сфері житлово-комунальних послуг основні ресурси витрачаються на опалення – близько 75%. Це газ у квартирах та будинках, це централізоване опалення, це підігрів води, але у нас немає системної роботи, щоб простежити за цими показниками, оскільки немає 100% обліку».

Сергій ПОРОВСЬКИЙ, радник міністра енергетики та вугільної промисловості України:

«Енергоефективність – це комплексний захід, який є частиною но­вої енергетичної стратегії, яку розробляє Міненерго. Це не тільки скорочення споживання у побутовому секторі, а й, передусім, раці­ональне використання енергоресурсів загалом економікою. Це не лише скорочення споживання енергоресурсів у бюджетній сфері та ЖКГ, а й належний облік фактичного споживання всіма групами споживачів. Енергоефективність передбачає оптимізацію викорис­тання енергоресурсів у процесі генерації та передачі мережами, в тому числі шляхом зменшення втрат у мережах».

Тетяна БОЙКО, координатор житлово-комунальних програм Громадянської мережі «ОПОРА»:

«Дуже часто гарні ідеї, що народжуються в Державному агентстві з енергоефективності, через структурні непорозу­міння не приносять бажаних результатів. Усі багато говори­ли про необхідність 100% обліку кінцевого споживання газу. Існує законопроект, в якому чітко прописані терміни, коли газопостачальні організації повинні встановити при­лади обліку. Однак раптом у когось з’явилась ідея встанов­лювати тільки загальний лічильник на будинок. Чому НКРЕКП ніяк на це не реагує?».

21.01.2017

Раїса ЧИРВА

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини