ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

КРЕДИТНА ПАУЗА У ФІНАНСОВІЙ ПІДТРИМЦІ УКРАЇНИ

Експерти не виключають, що через паузу в стосунках із МВФ можуть припинитися програми співпраці України зі Світовим банком, Європей­ським банком реконструкції та розвитку, Європейським ін­вестиційним банком. Адже якщо нам відмовляє у кредиті МВФ, автоматично зупиняєть­ся кредитування іншими фі­нансовими інституціями. Це аксіома, переконують аналі­тики фінансового ринку. Но­мінально гроші МВФ для України не критично важливі, але сам факт призупинення співробітництва з Фондом не­одмінно насторожить захід­них партнерів, котрі тради­ційно орієнтуються на пози­цію МВФ.

БОРГИ ЗАРАДИ БОРГІВ

«Україна має виконати контрольні маяки МВФ», «МВФ висунув Україні умови», «Ця реформа – вимога МВФ». Скіль­ки разів ми чули подібні ви­словлювання від представни­ків влади, котрі впродовж останніх двох років трактують кожен непопулярний крок зі свого боку однією єдиною фра­зою: «Так вимагає МВФ». Справді, МВФ диктує нам умо­ви, але керується не прагнен­ням підвищити соціальні стан­дарти чи рівень життя грома­дян. Як будь-який кредитор, він прагне мати гарантії в плато­спроможності країни-боржни­ка і розраховує на вчасне від­шкодування позиченого. МВФ – не добрий філантроп, який умить відгукується на прохан­ня позичити грошей. Чи то на підтримку, чи на реформи – байдуже. Однак він пропонує країні типову схему подолання кризи. Його менш за все ціка­вить, як ця схема адаптується в тих чи інших реаліях.

Скажімо, Фонд висунув Україні вимогу подолати де­фіцит «Нафтогазу» та встано­вити економічно обґрунтовані тарифи. У який спосіб та яки­ми методами, його не обхо­дить. Наші чиновники встано­вили удвічі завищені тарифи, мотивуючи це вимогою МВФ. Керівник ГО «Публічний ау­дит» Максим Гольдарб нама­гається розставити крапки над «і»: «Вітчизняні високопо­садовці нарешті повинні по­чати мислити в координатах насамперед потреб україн­ського народу та вигоди для України, а не робити кожен свій крок виключно в угоду іноземним кредиторам. Зараз ті, хто називають себе держав­ними діячами, поводяться як звичайні комерсанти. Вони ведуть країну до тотального розпродажу її активів уже в досяжному майбутньому».

Тим часом директор Інсти­туту трансформації суспіль­ства Олег Соскін висловлю­ється аж занадто категорич­но: «Те, що нав’язує МВФ, фак­тично є економічним геноци­дом народу. За останні три роки Київ виконав усі фор­мальні вимоги МВФ, однак життя в країні для мільйонів людей не поліпшилося. На­впаки, 90% людей настільки зубожіли, що не в змозі запла­тити за комунальні послуги».

Подібні думки лунають і з вуст інших українських екс­пертів. Ці думки зводяться до того, що українська влада за­мість того, щоб запустити ді­євий механізм реформ і про­граму порятунку економіки, підсадила країну на кредитну голку, фактично переклавши свою відповідальність на пле­чі населення. І тепер відсут­ність траншів МВФ справді негативно впливає на еконо­міку. Населення не бачить по­рятунку в цих грошах, бо практично всі вони спрямову­ються на погашення попере­дніх кредитів.

Соціологи провели опиту­вання: чи може Україна втри­матись на плаву без траншів МВФ? Результати дещо неочі­кувані: може, якщо відмовить­ся від кредитної голки взагалі; якщо чиновники прикриють усі офшорні схеми. Це дасть країні значно більше, аніж усі кредити МВФ, разом узяті. Бо надто пригнічує тотальна кре­дитна залежність. Чиновники позичають гроші під держга­рантії, щоб утриматися при владі, а віддають кредитні ко­шти за рахунок простих укра­їнців, найперше – шляхом ско­рочення соціальних виплат.

ОДНИМ АРШИНОМ МІРЯТИ НЕ МОЖНА

Рекомендації та вимоги МВФ не завжди доречні. Про це твердять економісти і політи­ки. Підстав для критики МВФ достатньо. Часто у країнах, які активно співпрацювали з Фондом, ситуація не поліпшувалася, а навпаки – катастро­фічно погіршувалася. Першою кризою, з якою не вдалося впоратися МВФ, була мексиканська криза. Вона припа­ла на 1994 рік і згодом поширилася да­леко за межі Мексики. Тодішні пробле­ми південноамериканської країни дуже схожі на сучасні українські реалії. Дефі­цит платіжного балансу, штучна під­тримка валютного курсу, недостатня структурна перебудова, низька частка доданої вартості в експорті, переважа­ючий розвиток зовнішнього сектору над внутрішнім, недооцінка небезпеки зростання зовнішнього боргу. Так от, у Мексиці політика МВФ потерпіла фіас­ко. Ця криза засвідчила, що не можна з однаковим успіхом використовувати традиційні інструменти в різних краї­нах, навіть якщо вони приблизно одна­кового рівня розвитку.

Буквально через три роки вдарила азійська криза, причому МВФ не тільки не зарадив ситуації, а став одним із чинників поглиблення кризи. Після провалу деякі експерти навіть заклика­ли до припинення діяльності з МВФ у тому вигляді, в якому він існував. Однак тоді до кінця не вдалося з’ясувати, що насправді спричинило кризу, відтак Фонд утримався на плаву.

Фонд звинувачують і в тому, що він змусив Югославію припинити еконо­мічне вирівнювання регіонів, що при­звело до зростання сепаратизму, гро­мадянської війни та в кінцевому під­сумку – до розвалу країни. А наприкін­ці 1980-х МВФ надав Руанді позику за умови, що уряд припинить підтримува­ти фермерські господарства і здійснить девальвацію місцевої валюти. Це при­звело не тільки до зниження доходів населення, а й до початку кривавої гро­мадянської війни. Кажуть, що існує ціла низка африканських країн, які МВФ ні­бито розорив своїми вимогами струк­турних реформ. Але Україна – не Афри­ка, вона тільки наближається за рівнем бідності до країн цього континенту. То, може, нам не зайве відстежити історію розвитку цього фінансового велета – МВФ, а висновки зробити самим?

Андрій НОВАК, голова Комітету економістів України:

«Зараз співпраця з МВФ на якийсь час замре – Фонд чекатиме на остаточну версію бюджету: за аналогією з тим, що відбулося між першим і другим читанням, він розуміє, що можуть бути нові сюрпризи – або в дохідній частині, або у видатковій. Фонду потрібно розуміти остаточну риску, яку український уряд переступати не буде. Далі, вже на основі нашого бюджету на 2017 рік, Фонд робитиме висновок про продовження або припинення співпраці з Україною».

Олександр РАДЧУК, політолог:

«Кредитори вже дають сигнали, які свідчать про те, що припинення кредитування – ре­альний крок, якщо країна не намагатиметься вибратися з корупційної ями. Критичність ни­нішньої ситуації в тому, що в МВФ поклада­ють на нинішню владу ще більшу відпові­дальність у дотриманні кредитних зобов’язань: курс реформ, соціальна, економічна стабільність, збалансований бюджет».

Гліб ВИШЛІНСЬКИЙ, виконавчий директор Центру економічної стратегії, член ради Реанімаційного пакета реформ:

«З одного боку, справді, немає такої нагальної потреби в цих грошах, щоб, наприклад, заткнути якісь дірки в бю­джеті. Проте, з іншого боку, у нас дуже низькі темпи еко­номічного зростання і потрібно всіма способами створю­вати привабливу картинку для іноземних інвесторів. А постійні паузи в програмі МВФ лише підкреслюють, що реформи наражаються на потужний спротив».

Борис КУШНІРУК, голова експертно- аналітичної ради Українського аналітичного центру:

«Цього року кредиту від МВФ ми не дістанемо точно. Про­блемою буде його отримання і у першій половині наступ­ного. Ще потрібно, щоб затвердили бюджет, тоді МВФ пе­ревірятиме його на реалістичність, і лише якщо з цим буде усе гаразд, то десь із початку наступного року почнеться обговорення, за яких умов Україна може отримати наступ­ний транш».

03.12.2016

Раїса ЧИРВА

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини