ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

РОЗГЛЯД БЮДЖЕТУ–2017: ПРОФСПІЛКИ ВИМАГАЮТЬ ГІДНОГО ЖИТТЯ ДЛЯ ЛЮДЕЙ

Політики не очікували, що профспілки здобудуть таку пере­конливу перемогу у боротьбі за підвищення мінімальної зарпла­ти – одразу вдвічі. Відтак почали приписувати заслуги кожен для своєї партії. Визначився й табір опонентів, котрі категорично за­перечують підвищення, критику­ють Уряд за «популізм та недале­коглядність», прогнозують мало не крах економіки через додатко­ві 28 мільярдів гривень. Критику­вати найлегше. Важче порахува­ти все практично до копійки, пе­реконати роботодавців та міні­стрів, що має бути саме така циф­ра – 3200. Та найголовніше – нада­ти аргументовані розрахунки очільникові Уряду Володимиру Гройсману. Як це зробили проф­спілки. Маленький крок до пере­моги за гідну оплату праці зро­блено. Хоча святкувати ще зара­но, адже потрібна підтримка цієї ініціатива з боку народних депу­татів. Попереду – друге й третє читання проекту Державного бю­джету на наступний рік.

Профспілки не виключають, що баталії довкола «формату 3200» будуть гарячими. Зараз, коли документ очікує другого чи­тання, «соціально орієнтовані борці за гідне життя» розпочали кампанію на дискредита цію на­пруженої й тривалої роботи на­самперед профспілкового загалу. Лідери Федерації проф спілок України не мають наміру вступа­ти з «правдолюбцями» у порож­ню полеміку, марнувати свій час на дискусію, чому 3200, а не 2400.

Справді, раніше міністр соці­альної політики Андрій Рева за­являв про стрімке підвищення мінімальної зарплати й оперу­вав цифрою у 2400 гривень. Йшлося про підвищення у пів­тора раза. Володимир Гройсман анонсував зростання мінімаль­ної заробітної плати вдвічі, як цього й вимагали профспілки.

Кабінет Міністрів подав до Верховної Ради для другого чи­тання «оновлений» проект Дер­жавного кошторису на 2017 рік. Доходи і витрати на 15,1 мільяр­да перевищують показники по­переднього варіанта. При цьому дефіцит залишається на колиш­ньому рівні – 77,5 мільярда гри­вень, або близько 3% ВВП. Але для того, аби забезпечити підви­щення зарплат для чотирьох мільйонів українців, потрібно трохи більше 28 мільярдів гри­вень. Чим Уряд збирається пере­кривати додаткові витрати? Опо­ненти прогнозують емісію грив­ні, аби не спровокувати приско­рення інфляції. У Міністерстві фінансів запевняють, що в цьому немає потреби і вмикати друкар­ський верстат не збираються. Хоча й не виключають, що саме це стане приводом для запеклих дискусій у стінах парламенту.

Деякі політичні сили проро­кують шалену інфляцію «через популізм Володимира Гройсма­на». Мінфін спростовує і цей за­кид. Інфляція у річному вимірі збережеться на двозначній по­значці і лише під кінець 2017 року уповільниться до 8%.

Державний бюджет на 2017 рік після підвищення мінімальної заробітної плати до 3200 гривень буде збалансовано за рахунок де­тінізації та справедливої оцінки праці українських громадян. Про це заявив Прем’єр-міністр Украї­ни Володимир Гройсман. На це сподіваються і профспілки.

ТРИМАТИ БІЗНЕС У ТОНУСІ

Профспілкова громада була готова до того, що реакція бізне­су на спільну ініціативу підви­щити мінімальну зарплату вдві­чі виявиться неоднозначною. У ФПУ прорахували всі можливі варіанти поведінки роботодав­ців. Бізнес може підвищити зарплату лише «на папері», для людського ока. Він може сплачу­вати податки за рахунок зарпла­ти «у конвертах», підвищити зарплати за рахунок зниження інвестиційних видатків, звільни­ти працівників. Словом, комбі­націй у бізнесу чимало. Яку мо­дель він обере, сказати важко. Однак профспілки відтепер контролюватимуть бізнес задля неухильного виконання запла­нованого підвищення. У ФПУ ка­жуть, що відтепер завдання профспілкового активу – трима­ти бізнес у тонусі й не допускати жодних послаблень. Треба, наре­шті, вивести бізнес із тіні. Він не відреагував належним чином на зниження єдиного соціального внеску, тож нині час перегляну­ти свої виробничі відносини з на­йманими працівниками.

Зниження ЄСВ з 38 до 22% не тільки не спрацювало, а навпа­ки, призвело до різкого скоро­чення надходжень і підвищення дефіциту Пенсійного фонду, який формується загалом за ра­хунок цього податку. За даними Держказначейства, у січні-жов­тні поточного року ЄСВ знизився на третину відповідно до анало­гічного показника минулого року. А це понад 105 мільярдів гривень. Підвищення зарплат і відповідно податкових надхо­джень здатні збільшити бюджет Пенсійного фонду. Проте лише за умови, якщо бізнес іще більше не сховається в тінь. Профспілки мають певні напрацювання з роботодавцями, як змусити біз­ нес працювати цивілізовано, тож відступати від своїх пози­цій не налаштовані.

Ясна річ, що малий та се­редній бізнес зовсім не ті­шаться рішенням Кабміну про підвищення мінімалки. Експерти не виключають, що ініціатива може потягнути за собою зростання рівня безро­біття. А це призведе до пере­насичення охочих отримати роботу на біржах зайнятості.

То звідки брати кошти на підвищення мінімальної зарплати та інші соціальні стан­дарти, зокрема підвищення пенсій? Профспілки перекона­ні, що потенційне джерело ко­штів – удосконалення податко­вих умов для бізнесу. Вивільни­ти кошти для підвищення зарп­лат допоможуть законопроек­ти, спрямовані на поліпшення податкової системи, які Мінфін вніс на розгляд до Верховної Ради. «Бізнес отримає такі сти­мули, як податкові канікули, можливість генерувати кошти для інвестицій шляхом приско­реної амортизації та інші речі, які будуть стимулом для того, щоб бізнес міг генерувати до­датковий прибуток і підвищу­вати заробітну плату», – зазна­чають у Міністерстві фінансів. І тут варто правильно розстави­ти акценти, заявляють лідери профспілкового руху. Якщо держава спростить умови ве­дення бізнесу, бізнес також має бути соціально відповідальним і сплачувати податки у повно­му обсязі, бо це – зарплата пра­цівників бюджетної сфери.

ЖИТИ ЧИ ВИЖИВАТИ?

Профспілки сподіваються, що підвищення мінімальної за­робітної плати вдвічі підштов­хне Кабмін до підвищення й ін­ших соціальних виплат, у тому числі пенсій. Та головне – до перегляду споживчого кошика українців. Вартість кошика з наступного року теж має «до­рости» до суми у 3200 гривень. В Уряді заявляють про перемогу, бо, за словами Володимира Гройсмана, «вперше за 25 років незалежності мінімальна заро­бітна плата громадян буде до­рівнювати реальному, фактич­ному та юридичному прожит­ковому мінімуму».

Можна було б підтримати оптимістичний настрій Прем’єра, якби не кілька «але». По- перше, самої постанови про вартість споживчого кошика немає у вільному доступі, від­так практично неможливо оці­нити зміст, якість і відповід­ність потребам громадян ухва­лених рішень щодо набору про­дуктів харчування, непродо­вольчих товарів та послуг. По- друге, згідно із ЗУ «Про держав­ні соціальні стандарти і дер­жавні соціальні гарантії» про­житковий мінімум – це вартіс­на величина набору продуктів харчування для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження та підтримання її здоров’я. Плюс мінімальний набір непро­довольчих товарів та послуг, необхідних для задоволення основних соціальних та куль­турних потреб особистості.

Якби рішення у нас ухвалю­вали згідно із законодавчими нормами, прожитковий міні­мум мав би дорівнювати 3200 гривень, а вартість споживчого кошика – на кілька десятків від­сотків перевищувати цю суму. Однак в Уряді вирішили оціни­ти «мінімальний набір продук­тів та непродовольчих товарів» саме у 3200 гривень. У МЕРТ ви­правдовуються: цього мало, але це максимум, що можна зроби­ти з огляду на можливості бюджету. Віце-прем’єр-міністр Павло Розенко переконаний, що кошик дає змогу людині ви­жити. «Це мінімальна величи­на, яка дозволяє людині вижи­вати. Не гарно жити, не замож­но жити, а просто фізіологічно – виживати. Все, що вище, лю­дина має гарантувати собі сама», – зауважив колишній мі­ністр соцполітики.

Кабінет Міністрів вважає прожитковий мінімум як фізіологічну норму виживання. Профспілки вважають, що це методологічна помилка Уряду, тому що прожитковий мінімум має покривати не тільки фізіо­логічні норми виживання, а й забезпечувати просте відтво­рення робочої сили. Профспіл­ки мають на руках розрахунки авторитетних експертів: вар­тість споживчого кошика має становити не менше 7 тисяч гривень. Та це – робота на май­бутнє. До неї профспілки гото­ві, як ніколи раніше. Через діа­лог з владою, а коли знадобить­ся, то шляхом мітингів та де­монстрацій протесту. Влада мусить визнати, що до профспі­лок варто дослухатися.

• КОМЕНТАР

Григорій ОСОВИЙ, Голова Федерації професійних спілок України:

«Вимоги профспілок – не тільки щодо необхідності підвищення мінімальної за­робітної плати до 3200 гривень. У нас ціла низка вимог щодо соці­ально-економічного захисту своїх грома­дян. Гадаю, не треба пояснювати, чому профспілкові активісти збиралися мітин­гувати під стінами Верховної Ради. Бо саме законодавці мають проголосувати за ініціативу Уряду щодо підвищення міні­мальної зарплати, ухвалити «чесний і ре­альний» бюджет і таким чином дати старт реформі оплати праці. Тим паче, що такий масштабний проект з реформи оплати праці наразі ідеологічно й концептуально опрацьований. Таку позицію профспілок підтримує Глава держави Петро Порошен­ко. Це записано в урядовій програмі пріо­ритетів дій, що була ухвалена влітку. У ній зазначається, що треба, нарешті, привести мінімальні зарплати до належного рівня.

Профспілки використовуватимуть увесь арсенал цивілізованих дій, аби підштов­хнути політичну еліту країни, передусім депутатський корпус, до ухвалення цього історичного рішення. Є у нас вимоги та пропозиції й до вітчизняного бізнесу. Йому треба розробити такі механізми, аби під­вищення мінімалки відбулося у зазначені терміни і жодним чином не призвело до погіршення становища на вітчизняному ринку праці. Бізнесу треба знайти додат­кові кошти. Пошук ресурсів вимагатиме змін до законодавства, тому ми хочемо по­чути відповідь депутатів із цього приводу. Нехай не сьогодні, але в майбутньому – обов’язково. Ми будемо постійно нагаду­вати, що виведення працюючої людини із зони бідності – це обов’язок держави.

Те, що Уряд зважився, нарешті, на підвищен­ня мінімальної зарплати до 3200 гривень, свідчить, що влада визнала: платити працю­ючій людині нижче межі бідності не можна. Окрім зарплат потрібно провести актуаліза­цію пенсій, здійснити необхідні перерахунки, оскільки останні чотири роки пенсії не пере­глядалися, тож профспілки сьогодні порушу­ють і цю тему. Соціальні аспекти державного кошторису завжди були й будуть у зоні пиль­ної уваги профспілкового активу країни. Профспілки подали свої пропозиції до про­екту Державного бюджету, спираючись на чинні законодавчі норми. Хотілося б дочека­тися відповіді від депутатів Верховної Ради, що буде враховано при ухваленні проекту Держбюджету на наступний рік».

 Василь ЮРЧИШИН, експерт Центру Разумкова:

«Три відсотки зростання економіки на наступний рік – дуже низький показник. Це показник самовиживання, він свідчить про те, що влада не готова запроваджувати значні стимулюючі заходи. Але якщо влада таки вдасться до таких заходів, то це потягне за собою зростання в 5-7 відсотків і підвищення мінімальної зарплати стає більш реалістичним. Та це позитивний прогноз».

Ілля НЕСХОДОВСЬКИЙ, експерт Реанімаційного пакета реформ:

«Розрахунки показують, що навіть якщо частина під­приємців, яких зараз 4 мільйони і зараз отримують мінімальну зарплату, перейдуть в тінь, то цього буде достатньо для збільшення мінімальної зарплати до 3200 гривень. Підвищення мінімальної зарплати – це якраз інструмент боротьби з тими, хто отримує 10 тисяч гривень, а на папері – мінімалку. Такими є реалії нинішнього дня».

Євген КАПІНУС, заступник міністра фінансів:

«Цього року у нас відбулося зниження ЄСВ, за рахунок цього бізнес отримав 70 мільярдів гри­вень, які були вкладені в економіку. Значний ре­сурс у бізнесу залишився, але не був спрямова­ний на заробітні плати. Це той ресурс, який за­раз може бути згенерований і спрямований на людей, які мають отримати підвищення заробіт­ної плати».

Андрій ЗАБЛОВСЬКИЙ, керівник секретаріату Ради підприємців при Кабміні:

«Виникає запитання, де взяти ресурс для підвищення міні­малки бюджетникам? Але, гадаю, можна переглянути про­грами й виділити на це кошти. Зате люди, що працюють у державному секторі, відчують реальне покращення рівня життя. Що стосується бізнес-структур, то тут не має бути проблем. Багато роботодавців, які платять білі зарплати, згодні на цей крок. А от ті, хто виплачують співробітникам гроші в конвертах, вимушено перейдуть на роботу «в білу».

19.11.2016

Раїса ЧИРВА

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини