ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

РЕФОРМУВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ: МІФИ ТА РЕАЛЬНІСТЬ

Кабінет Міністрів розробляє план реформування зарплат в Україні. Очільник уряду Володимир Гройсман заявив, що реформа нале­жить до головних пріоритетів на найближче майбутнє. Поки чинов­ники розглядають можливість «актуалізувати систему розрахунку заробітних плат», народ прораховує, чим обернуться запропонова­ні новації. Тему досліджують «Профспілкові вісті». Традиційно – за підтримки провідних експертів.

ЦІКАВА АРИФМЕТИКА

Мінімальна зарплата в Укра­їні прив’язана до розміру про­житкового мінімуму, нижче якого опускатися не повинна. На перший погляд, формальнос­ті витримано. Мінімальна зарплата нині становить 1450 гри­вень, а прожитковий мінімум – 1399 гривень. Та ні для кого не секрет, що прожити чи бодай ви­жити на такі гроші – нереально. Це визнає і влада. Розмір законо­давчо встановленого й фактич­ного прожиткового мінімуму – це дві великі різниці. За підра­хунками чиновників, останній, за даними квітневих цін, мав би становити 2691 гривню.

Економісти твердять: аби до­ходи українців повернулися на рівень 2014 року, за теперішніх цін мінімальна зарплата має бути ніяк не нижчою за 2500 гри­вень, а пенсія – 1800 гривень. На чому базуються такі розрахунки? На тому, що з 2014 року ціни зрос­ли щонайменше на 80%, а соці­альні стандарти – лише на 31%.

Експерти посилаються на ана­ліз кумулятивної інфляції і про­гнозують, що до кінця року її рі­вень перетне позначку в 90%. Тож для того, аби українці не втратили свої доходи, вони ма­ють отримувати вдвічі більше.

Реформувати оплату праці ви­магають і профспілки. Профспіл­ковий актив наполягає на еконо­мічно обґрунтованому рівні про­житкового мінімуму у 3067 гри­вень із відповідним підвищен­ням пенсій і стипендій, а заодно підвищення зарплат уже зараз мінімум на 15%. Ці гроші можна було б виділити від зниження майже вдвічі з початку року Єди­ного соціального внеску.

Глава уряду начебто поділяє позицію профспілок. «Ми пови­нні сьогодні реформувати сис­тему розрахунку зарплати, щоб вона була актуальна роботі, яка виконується, і ми це робитиме­мо разом, у тому числі разом із профспілками», – заявив прем’єр. Він узагалі до питання зарплат ставиться лояльно, низькими доходами громадян переймається і не проти, аби українці отримували тисячу євро на місяць. За його оцінка­ми, це абсолютно реальний показник, на який заслуго­вує кожен працюючий. Більше того, глава Каб­міну готовий включи­тися у боротьбу не за те, щоб менше ви­трачати на соціаль­ні стандарти, а, за його словами, «щоб більше заробляти; тоді зможемо додава­ти кошти до виплат».

Як уряд планує акту­алізувати систему розра­хунків заробітної плати? Адже всі розуміють, що фік­тивне підвищення мінімальної заробітної плати (МЗП) для штучного розширення бази опо­даткування і формального на­ближення до стандартів ЄС не сприятиме зменшенню бідності та нерівності у суспільстві та еко­номічному зростанню країни.

Мінсоцполітики України про­понує включити до МЗП, окрім тарифної частини, інші складо­ві заробітної плати (за винят­ком доплат за роботу в неспри­ятливих умовах праці та підви­щеного ризику для здоров’я, за роботу у нічний і надурочний час, роз’їзний характер робіт, премій до святкових та ювілей­них дат). При цьому вилучаєть­ся норма, що МЗП – це розмір за­робітної плати за просту, неква­ліфіковану працю. Від подібної реформи працівники зазнають втрат. Адже у разі включення до МПЗ інших, окрім тарифної час­тини, складових зарплати її роз­мір збільшиться штучно, лише «на папері» та у звітах чиновни­ків. Від цього реальних грошей у людей більше не стане.

Штучне підвищення МЗП не супроводжуватиметься зростан­ням купівельної спро­можності та рівня жит­тя населення, а навпа­ки, формуватиме нові контингенти грома­дян, які потребувати­муть державної соці­альної допомоги.

КОМУ В ТІНІ ЖИТИ ДОБРЕ?

Те, що зниження майже удві­чі розміру Єдиного соціального внеску дуже швидко обернеться реальним добробутом для наро­ду, виявилося міфом. За різни­ми оцінками, «в тіні» перебуває 40% економіки, тобто близько 200 мільярдів гривень. Цих ко­штів могло вистачити на підви­щення мінімальних зарплат і пенсій та покриття дефіциту Пенсійного фонду.

Нагадаємо, що минулого року Єдиний соціальний внесок становив 41%, у січні поточного відсоткову ставку знизили до 22%. В уряді розраховували, що роботодавці підвищать зарпла­ти як мінімум на 19%. За слова­ми міністра соціальної політи­ки Андрій Реви, зарплати в Україні не зросли, натомість збільшився дефіцит Пенсійного фонду. Попри зниження подат­кового тиску, бізнесмени офі­ційно не стали платити своїм співробітникам більше: 40% працівників показують міні­мальну зарплату.

За даними Державної фіскаль­ної служби, в Україні налічуєть­ся 10,5 мільйона працюючих гро­мадян. 45% із них отримають мінімальну зарплату. Ясна річ, ці показники «липові», вони жодним чином не відо­бражають реальну картину, адже від 40 до 70 відсотків еко­номіки не бажає виходити з тіні. Бізнес уперто намагаєть­ся мінімізувати відрахування до бюджету. Хоча уряд не по­лишає надії достукатися до роботодавців. Профільний мі­ністр переконаний: «У корот­костроковій перспективі наші можливості знаходяться там – в детінізації економіки».

На заклики міністра бізнес висуває контраргументи. 41,5% від кожної зарплати держава забирає у вигляді податків. Із зарплати 1600 гривень державі доведеться віддати 664 гривні. Із зарплати у 5000 гривень тре­ба заплатити 2075 гривень. Тож якщо платити офіційну зарпла­ту у 5000 «на руки», до зарплат­ного фонду доведеться закла­дати 7075 гривень. А щоб це зро­бити, треба закласти податки до кінцевої вартості продукту. Відтак доведеться підвищува­ти ціну на готові вироби, за які потім змушені платити ті ж громадяни України. Тож біль­ша частина підприємців ствер­джує, що працюють у тіні «за­ради спільного блага».

Експерти на це мають свою думку. І вбачають проблему в тому, що маємо надто низьку культуру платників податків. Почасти бізнес не платить не тому, що дорого, а «із принци­пу». На переконання аналіти­ків, нині дуже важливо спря­мувати дії на те, аби створити рівні умови для бізнесу.

РОЗБАГАТІЮТЬ НЕ ВСІ

Чисто теоретично міні­мальна заробітна плата має розглядатися у нерозривному зв’язку з контекстом еконо­мічної та соціальної політи­ки. Відтак пропозиції щодо її реформування мають містити відповіді на дуже багато запи­тань. І з-поміж них найголо­вніше – як це позначиться на макроекономічних індикато­рах країни? На жаль, це пи­тання залишається у низці ри­торичних. Натомість уряд на­магається лише за рахунок за­конодавчої зміни визначення МЗП, без реального підвищен­ня рівня доходів населення, розв’язати одразу дві пробле­ми – забезпечити відповід­ність МЗП і величини фактич­ного прожиткового мінімуму для працездатної особи, а та­кож покращити співвідно­шення МЗП і середньої заро­бітної плати й наблизити його до рівня, рекомендованого для країн ЄС. Недарма віце-прем’єр-міністр Павло Розен­ко заявив, що уряд має намір розраховувати мінімальну зарплату за новою методоло­гією з урахуванням європей­ських стандартів.

Чиновники різного рангу навперебій заговорили про чергове підвищення міні­мальної зарплати. Згідно зі змінами до закону про дер­жавний бюджет–2016 з 1 груд­ня поточного року вона має зрости на 150 гривень. Міністр соціальної політики Андрій Рева повідомив, що мінімалка «підскочить» уже з 1 липня. І не на 150 гривень, а у півтора раза. Перше липня, наскільки нам відомо, минуло, от тільки задекларованого підвищення народ не помітив. Тим часом очільник Державної фіскаль­ної служби Роман Насиров аж занадто щедрий на обіцянки. На його переконання, міні­мальний розмір оплати праці не зайве підтягнути до 5 тисяч гривень.

Експерти кажуть, що зрос­тання мінімальної зарплати чи у півтора, чи у два рази збільшить надходження до бюджету та Пенсійного фон­ду, але не поліпшить фінансо­вого добробуту громадян.

Виконавчий директор Між­народного фонду Блейзера Олег Устенко впевнений: для того щоб підвищити рівень життя українців, потрібні ре­альні зрушення у бізнес-кліма­ті. «Це боротьба з корупцією, судова реформа, проведення реформ, пов’язаних із дерегу­ляцією, введення ліберальної системи оподаткування. Все те, що могло би вплинути на бізнес-клімат. Тоді у нас була б можливість протягом най­ближчого десятиліття наздо­гнати частину країн Східної Європи», – пояснює експерт.

Про максимальне сприяння ринковим механізмам та від­мові від політичних рішень говорять й інші аналітики. Поки що однозначної реакції на законодавчі новели рефор­мування заробітної плати не­має. Чимало експертів вва­жає, що в умовах фактичного банкрутства Пенсійного фон­ду та неможливості збільши­ти прямий фіскальний тиск на бізнес уряд прагне за будь-яку ціну розширити базу опо­даткування. Сьогодні держа­ву найбільше цікавить кінце­ва цифра, що буде видаватися на-гора з «чорної скриньки» суб’єкта господарської діяль­ності як база для оподатку­вання та нарахування ЄСВ. Хоча в уряді з такою позицією не погоджуються. Там, на пе­реконання профільного міні­стра Андрія Реви, відпрацьо­вують сценарій збільшення мінімальної зарплати у півто­ра раза. Черговий міф?

• КОМЕНТАР

Григорій ОСОВИЙ, Голова Федерації професійних спілок України:

«На моє переконання, те, що уряд наважився на реформування оплати праці, – результат Всеукраїнської акції протесту, що відбулася 6 липня. Дехто й досі називає її антита­рифною, однак це не так. Бо протестува­ли профспілки не стільки проти завище­них тарифів, скільки за підвищення рівня зарплат і соціальних стандартів. Та й гас­ло, під яким тривав марш, дуже симво­лічне – «Європейським цінам – європей­ську зарплату!». Загалом це нормальна європейська практика, коли профспілки вимагають від влади та бізнесу не скасо­вувати ціни й тарифи, а знайти можли­вості для зменшення цінового удару. Як варіант пом’якшення цінового шоку профспілки вимагають від уряду підви­щення мінімальної зарплати, пенсії та приведення їх у відповідність до закону про прожитковий мінімум.

Невже влада не розуміє, що вже зараз треба бодай удвічі підвищити мінімальні соціальні стандарти, аби не допустити подальшого зубожіння власного народу?

Профспілки висувають законну вимогу – встановити з 1 жовтня гарантовану дер­жавою мінімальну зарплату на економіч­но обґрунтованому рівні прожиткового мінімуму 3067 гривень. Цей показник має стати своєрідним маяком для підви­щення пенсій і стипендій.

Разом із міжнародними експертами профспілки дійшли висновку, що середня зарплата в Україні має становити не мен­ше 8 тисяч гривень.

Ми, до речі, дуже сподівалися, що за ре­зультатами акції народні депутати негай­но заслухають звіт уряд стосовно цінової політики й соціального захисту, але вони спішно роз’їхалися у відпустки. Проф­спілковий актив порушить питання звіту чиновників Кабінету Міністрів, щойно парламентарі зберуться на вересневу се­сію. Наші вимоги абсолютно адекватні. Проблема реформування оплати праці українців не те, що назріла – з її розв’язанням влада вже запізнилась. Тож має надолужувати згаяне. Якщо раптом уряд проігнорує вимоги профспілок, ми зали­шаємо за собою право повторити липне­ву акцію. Тільки вона може стати не тіль­ки масштабнішою, а й мати непередбачу­вані наслідки. Інформація про зарплати із шестизначними цифрами в окремих чи­новників – це іскра, яка може призвести до соціального вибуху».

Василь ЮРЧИШИН, директор економічних програм Центру Разумкова:

«Розмови про те, що зарплати підвищать, без розмов про демонополізацію та підви­щення конкурентоспроможності – безпід­ставні. Тільки на основі якості праці, підви­щення продуктивності можна розглядати питання зростання зарплат».

Андрій НОВАК, голова Комітету економістів України:

«Категорія зарплат не береться з фантазії і нама­льованих цифр. Вона береться з економічного ста­ну, динаміки економіки країни. Зараз в Україні рі­вень мінімальних зарплат, м’яко кажучи, не відпо­відає цінам. Слід враховувати те, що за останні два роки ми спостерігали підвищення цін не на 10–20%, а в 5–7 разів».

Олександр ДУДЧАК, економіст:

«За обраного економічного й політичного курсу Україна навіть у віддаленій перспективі не зможе вийти на рівень середньої зарплати в тисячу євро, хіба що курс упаде до 25 євро за долар. Реальні­ший для України такий варіант: на кожну сотню працюючих 99 осіб матимуть заробітну плату 100 євро, а хтось один – 90 тисяч євро. Ото й буде середнє арифметичне».

Андрій ПАВЛОВСЬКИЙ, експерт з питань соціальної політики:

«В Україні 20 млн працездатного населення, а сплачують ЄСВ усього 12 млн. Куди поділося 8 млн живих працездат­них людей? Вони працюють у тіньовій економіці, отриму­ють зарплату в конвертах і жодної копійки не сплачують податків: ані до державного бюджету, ані до Пенсійного фонду. Ось цим би зайнявся уряд, і зразу удвічі більшим стане загальнодержавний фонд заробітної праці».

30.07.2016

Раїса Чирва оглядач «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини