ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ПРАВОСУДДЯ ПО-НОВОМУ

Верховна Рада дала старт довгоочікуваній судовій реформі в Україні. Для цього депутати змінили Конституцію та ухвалили закон, який теоретично має дати українцям змогу відчути зміни в судовій системі вже за кілька років.

Судова реформа охоплює такі три основних компоненти, як деполітизація процесу призначення суд­дів, зміни в їхньому статусі та переатестація й оновлення суддівського корпусу. Закон про суддів та судоустрій фактично переписує правила функціонування української Феміди. Та чи вдасться засто­сувати усі новації для реального оновлення судової гілки влади, за підтримки експертів з’ясовують «Профспілкові вісті».

ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ СУДІВ

Запропонована редакція за­кону про судоустрій деталізує конституційні зміни, які перед­бачають масштабну реорганіза­цію та переатестацію всієї судо­вої системи. Серед пріоритет­них кроків – скасування систе­ми вищих спеціалізованих судів – господарського, адміністра­тивного, цивільних та кримі­нальних справ. Їх замінить Вер­ховний суд, на який теж чекає оновлення. Набір суддів до най­вищого судового органу відте­пер здійснюватиметься за кон­курсом.

Судова система із чотирьох ланок себе не виправдала. Вирі­шено повернутися до старої схе­ми: місцеві суди, апеляційні суди й Верховний суд. Місцеви­ми судами першої інстанції та­кож вважатимуться окружні ад­міністративні та господарські суди.

До найвищого в країні Верхо­вного суду входитимуть не більш як 200 суддів. У складі цього суду передбачається п’ять підрозділів: Велика палата, ка­саційний адміністративний суд, касаційний господарський суд, касаційний кримінальний суд та касаційний цивільний суд. Поступово оновлять і місцеві суди. Словом, на всю судову сис­тему країни чекає перезаванта­ження. Усі районні, міжрайонні, міські суди згодом замінять окружні суди.

Ухвалені зміни, стверджують експерти, передбачають деполі­тизацію судової системи, ство­рення відповідальної судової влади та оновлення суддівсько­го корпусу. Після того, як доку­менти наберуть чинності, всі по­літичні органи втратять вплив на суддівську кар’єру. Повнова­ження призначати, переводити, звільняти суддів, давати згоду на їхній арешт і утримання під вартою перейдуть від Президен­та і Верховної Ради до Вищої ради правосуддя.

Із революційних новацій екс­перти відзначають створення Вищого антикорупційного суду та Вищого суду з питань інтелек­туальної власності. До цих судів громадяни можуть звертатися напряму, оминаючи місцеві суди, а їхні рішення зможе пере­глядати тільки Верховний суд.

У законі передбачено ство­рення Громадської ради добро­чесності, до якої входитимуть чотири категорії осіб: представ­ники правозахисних громад­ських об’єднань, адвокати, нау­ковці та журналісти. Втім, уже зараз громадські активісти ка­жуть, що результати роботи Ради жодним чином не вплива­тимуть на Феміду. Відкритим залишається питання, як саме формуватиметься Громадська рада доброчесності. До того ж висновки Ради просто потрапля­тимуть у суддівське досьє і не матимуть зобов’язувального ха­рактеру для Вищої кваліфіка­ційної комісії (ВКК). По суті, ВКК, може їх не враховувати. Крім того, Громадська рада не матиме жодного впливу на кон­курси на вакантні посади в міс­цевих судах.

Чи змінить реформа су­дову систему України, можна буде сказати років через п’ять, не раніше. Процес по­вноцінно запус­титься з наступ­ного року. Тим часом експерти пояснюють осо­бливості пере­хідного періоду: впродовж двох років за Прези­дентом лишається право переводити суддів. Відтак сум­нівним виглядає твер­дження, що віднині суди будуть деполітизовані.

А СУДДІ ХТО?

Судова реформа передбачає повну зміну системи обрання суддів. На вимогу європейських експертів скасовується 5-річний випробувальний строк для суд­дів перед призначенням без­строково. Суддями ставатимуть із 30 років, а не з 25-ти. Призна­чати суддів безстроково будуть одразу, і не Верховна Рада, як зараз, а Президент за поданням Вищої ради юстиції. Цю раду трансформують у Вищу раду правосуддя, повністю змінивши її склад.

Суддів обиратимуть за кон­курсом. Частину суддів мають набрати за підсумками прове­дення нових конкурсів, решту – переатестувати. Суддя має мати вищу юридичну освіту і 5 років стажу професійної діяль­ності у сфері права. Суддів­ський досвід не обов’язковий – подавати документи можна ад­вокатам, науковцям і правозахисникам.

У законі прописано низку антикорупцій­них механізмів для суд­дів, зокрема, зобов’язання щороку подавати, крім декларації про дохо­ди, ще й декларації родин­них зв’язків та доброчесності.

Визначати умови проведення прозорого конкурсу й проводи­ти його має Вища кваліфікацій­на комісія суддів (ВККС), яка матиме усі важелі відхиляти кандидатів за ознакою добро­чесності. Іншими словами, якщо у членів ВККС з’явиться бодай найменший сумнів щодо походження майна та грошей, кандидат може не отримати омріяного місця роботи. Ось тут має прислужитися Громадська рада доброчесності, рішення якої буде обов’язковим до вра­хування під час конкурсу.

Міністр юстиції Павло Пе­тренко зауважує: «Конкурс – це не покарання, а можли­вість підтвердити те, що ти професіонал, що ти не маєш жодних скелетів у шафі у пи­танні корупції, показати свій майновий стан і майновий стан своїх родичів. І якщо ти будеш кращим на конкурсі, працюючи наразі суддею, ти будеш обраний на посаду в но­вому українському суді».

Заступник голови Комітету Верховної Ради з питань право­вої політики та правосуддя Сергій Алексєєв стверджує: «Вперше в Конституції перед­бачена норма прямої дії, згідно з якою суддя, який не може до­вести походження своїх статків та видатків, а також доходів своїх родичів, має бути звільне­ний. Також запроваджуються чіткі критерії дисциплінарної відповідальності».

Разом із посиленням контролю за способом життя та прибутками закон передбачає значне підвищення заробітної плати суддям, які пройдуть кваліфікаційне оцінювання. Судді місцевих судів мати­муть посадовий оклад близь­ко 30 мінімальних заробітних плат, що, за даними на кінець 2016 року, становить 46,5 тися­чі гривень. Суддя апеляційно­го та вищого спеціалізованого суду отримуватиме 77,5 тисячі гривень. Судді Верховного суду матимуть посадовий оклад у 75 мінімальних зарплат, що становить 116,2 тися­чі гривень на місяць. Для по­рівняння: нині судді найниж­чих судів отримують тільки 10 мінімальних зарплат, а найвищих – 13.

Передбачено доплати за ад­міністративні посади, науко­вий ступінь та роботу з доку­ментами, які містять держав­ну таємницю. Загалом надбав­ки судді зі стажем у містах мільйонниках можуть сягати ледь не 100% окладу. Щоправ­да, такі достойні зарплати бу­дуть платити не одразу, а по­ступово підвищуючи їх упро­довж наступних трьох років.

З ОЦІНКОЮ «ДОБРЕ»

У запропонованих змінах до Конституції і в ухваленому законі «Про судоустрій та ста­тус суддів» є як позитивні, так і негативні моменти, поясню­ють експерти. Однак в цілому документи заслуговують на оцінку «добре». Хоча є й інші думки. Деякі експерти пакет законів зі змінами до Консти­туції України називають по­пулістським. На їх переконан­ня, норм закону дотримувати­муться тільки при активній роботі НАБУ або з «доброї волі» суддівського корпусу. Політолог Тарас Загородній вважає, що без активної діяль­ності НАБУ висока зарплата не зупинить суддів від коруп­ційних дій. «Навіть у рази збільшені зарплати суддям – це несподіваний бонус до се­реднього хабара від 5 до 10 ти­сяч доларів, до якого додають­ся нулі в судах вищої інстан­ції», – переконаний експерт.

Громадськість з ентузіаз­мом сприйняла тезу про ска­сування суддівського імуніте­ту. Віднині за хабар суддю мо­жуть і повинні притягти до відповідальності.

Серед негативних сторін політологи називають необов’язковість виконання рекомендацій Громадської ради. Якщо, наприклад, Рада дасть негативний висновок щодо тієї чи іншої кандидату­ри, то Вища рада правосуддя або ВККС України має право його не враховувати. До недо­ліків належить і те, що до складу Вищої ради правосуд­дя не планують залучати представників громадськості. Не секрет, що громадськість іноді працює краще, аніж дея­кі державні органи України.

Багато експертів піддають критиці перехідні положення закону. Згідно з ними до 2018 року Президент має право за своїм бажанням «тасувати» – розформовувати, переформо­вувати і формувати на влас­ний розсуд склад суду.

Громадські активісти ствер­джують: положення, які міс­тить закон, нічого самі по собі не гарантують, лише дають можливість створити Верхо­вний суд, оновити суддівський корпус, забезпечити механізми звітності та відповідальності суддів. А от чи відбудуться такі зміни насправді, твердої впев­неності немає. Адже маємо ве­ликий ризик втручання полі­тичних органів і Президента у механізми створення чи онов­лення Верховного суду.

До низки недоліків аналі­тики додають недосконалість законопроекту у визначенні Вищого антикорупційного суду як суду першої інстанції. Його створення відкладається на невизначений час, а статус не містить додаткових гаран­тій незалежності.

Та все одно, попри певні не­доліки, зміни до Конституції мають дати поштовх для по­вноцінної судової реформи. Але для цього такі зміни ма­ють бути підкріплені пакетом імплементаційних законів.

• ЄВРОПЕЙСЬКІ МОДЕЛІ ОЦІНЮВАННЯ

У практиці країн – членів Ради Європи використовуються формальні та неформальні мо­делі оцінювання. Формальна модель оцінювання передбачає функ­ціонування органу з оцінювання, склад та повноваження якого визначаються законом. У деяких країнах таке фор­мальне оцінювання покладається на голів судів або спеціально уповноваже­них суддів-перів.

Неформальна модель оцінювання не передбачає формалізованих норм або критеріїв і зазвичай не має прямих на­слідків для судді, який проходить оці­нювання. Неформальне оцінювання може проводитися у вигляді обгово­рення, неформального збору інформа­ції про суддю тощо.

В Європі критерії проведення оціню­вання поділяють на кількісні та якісні. Однак найчастіше використовують обидві групи критеріїв.

Кількісні критерії передбачають оцінку кількості справ, які розглядає суддя, що проходить оцінювання, час, який витрачається на розгляд кожної зі справ, а також середній час, потрібний для винесення судового рішення. У де­яких державах продуктивність судді оцінюють на основі фіксованої квоти або середньої кількості рішень, винесе­них іншими суддями.

Якісні критерії охоплюють професійну компетентність (знання закону/права, здатність вести процес, писати моти­вовані рішення); персональну компе­тентність (здатність працювати під тиском та справлятися із великим об­сягом роботи, здатність приймати рі­шення, відкритість до розвитку та но­вих технологій); соціальну компетент­ність (здатність до медіації, повага до позицій сторін, здатність керувати про­дуктивною дискусією); у випадках, коли йдеться про призначення на адмі­ністративні посади, – адміністративний досвід, здатність вести команду за со­бою та керувати нею.

Оцінюючи діяльність суддів, також бе­руть до уваги здатність співпрацювати з іншими колегами, працювати в нових сферах права і готовність взяти на себе такі додаткові обов’язки в адміністру­ванні судом, як наставництво і навчан­ня новопризначених суддів. Організа­торські навички, трудова етика чи нау­кова діяльність, як-от публікації й чи­тання лекцій, також враховуються під час оцінки.

Юрій ЯКИМЕНКО, заступник генерального директора Центру Разумкова:

«Коли суддів стимулюватимуть високими зарплатами і звільнятимуть за корупцію, недеклару­вання доходів, як передбачено законами, люди побачать, що судова реформа справді працює, тоді й зміниться суспільне сприйняття суддів. Але це процес довготривалий».

Михайло ЖЕРНАКОВ, головний експерт групи з проведення судової реформи Реанімаційного пакета реформ:

«Відкриваються лише можливості на проведення реаль­ної судової реформи. Всі позитивні новації можуть бути або справді втілені в життя, або просто відбудеться якась імітація їх втілення, щоб призначити на посади суддів, підконтрольних владі. Справжніх механізмів, які гаранту­вали б повну відсутність політичних впливів, немає».

Богдан ЛЬВОВ, голова Вищого господарського суду:

«Розмови про те, що мають прийти до судів нові ка­дри, це не питання якісних змін правосуддя, це лише можливість відкрити дорогу новим людям.

Їм доведеться багато працювати, щоби набути суд­дівського досвіду. Водночас ми не маємо залишити­ся без того, що вже напрацювали у судовій системі протягом багатьох років».

Леонід ЄМЕЦЬ, перший заступник голови Комітету ВР з питань правової політики та правосуддя:

«У нас сьогодні корупція в системі судочинства ґрунтується на тому, що кожна зацікавлена сторона може отримати необхідне їй рішення. Навіть якщо це дві сторони одного процесу. Часто трапляється, що до Верховного Суду доходить справа, щодо якої приймається два протилежних рішення. Потім це все йде по новому колу, і з цього живиться корупційна складова суддів, прокурорів, адвокатів».

17.06.2016

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини