ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

УКРАЇНА В ОЧІКУВАННІ ГЛОБАЛЬНИХ ІНВЕСТОРІВ

Одразу після свого обрання Президент Петро Порошенко опри­люднив стратегію залучення прямих зарубіжних інвестицій на за­гальну суму 40 мільярдів доларів до 2020 року. Проте за два ми­нулих роки надійшла лише мізерна частина із запланованого. Що стримує іноземних інвесторів? Макроекономічна нестабільність, політичний безлад, відсутність контролю за капіталом чи війна на сході країни? З допомогою вітчизняних експертів спробуємо з’ясувати, наскільки Україна приваблива для зарубіжного бізнес-товариства.

НА ХВИЛІ УКРАЇНСЬКИХ РЕВОЛЮЦІЙ

Після Помаранчевої револю­ції 2004 року Україна пережила справжній інвестиційний бум. Глобальні інвестори вважали недалекоглядністю втратити можливість участі в українсько­му економічному диві. Та дуже швидко вони збагнули, що справжнього дива не станеться, бо на жодні фундаментальні зміни нова еліта так і не спромо­глася. Повне розчарування че­кало на іноземних інвесторів, коли почався розбрат у вищих ешелонах влади. А остаточно ін­терес до нашої країни згас під час кризи 2008–2009 років. Ілюзії розвіялись. Глобальний інвес­тор замість прибутків отримав негативний досвід інвестування у корумповану економіку.

«Збагачений» цим досвідом, він нині не налаштований дава­ти Україні ще один шанс в об­мін на обіцянки радикальних змін. Глобальний інвестор став надто вимогливий до економіч­ної політики, яку проводить ни­нішня влада.

Сьогодні зарубіжних бізнес­менів цікавлять хіба що точкові проекти, окремі галузі – сфера ІТ, фармація, енергетика, меди­цина, аграрний сектор. Однак для створення позитивного імі­джу вітчизняного ринку на гло­бальній арені цього не досить, переконують аналітики.

Після Революції Гідності жевріла надія, що фінансова спільнота нарешті підтримає сподівання українців на до­стойне життя. Тим часом анексія частини території України насторожила біз­нес, а військові дії на сході стали остаточною перепо­ною на шляху інвесторів до українського ринку. Хоча стверджувати, що зарубіжний капітал зовсім вийшов із країни, передчасно. Підприємства з іно­земним капіталом насправді просто сповільнили свою актив­ність, але повністю ринок не по­лишили.

Аналітики вважають, що з приходом нової влади у 2014 році світовий бізнес, потенцій­но зацікавлений у нашій еконо­міці, знову застиг в очікуванні кардинальних революційних змін. Він узяв паузу. І ми нею не скористалися. Це призвело до того, що інтерес до України по­чав спадати. Спершу мляво, по­тім активніше. Не виключено, що інвестори відвернуться від України як партнера не зовсім надійного й передбачуваного. Тож «переходу від кредитних кисневих подушок до інвести­ційної терапії», про який неодноразово говорив Глава дер­жави, у найближчому майбут­ньому навряд чи слід очікувати. Нинішній рік точно не стане ро­ком потужних вливань у націо­нальну економіку. До такого прогнозу схильна переважна більшість політологів та екс­пертів.

Сьогодні багато говорять про те, що інвестиційний клімат у нашій країні непривабливий. А чому? Та тому, стверджують аналітики, що цей клімат вибу­довується так, щоб іноземним учасникам було некомфортно або й узагалі неможливо працю­вати. Відтак головним стриму­ючим фактором для залучення інвестицій в країну залишаєть­ся реальна неповага до дотри­мання прав власності.

БРОНЯ СТАРОЇ СИСТЕМИ

Серйозні нарікання потен­ційних інвесторів лежать у пло­щині непрогнозованості умов роботи на ринку. І на це є під­стави. Законодавство і вимоги змінюються часто, однак без­системно і не завжди на краще. Глобальний інвестор у такій си­туації губиться, не встигає за змінами, які пропонує влада. Він не звик і не готовий працю­вати за нашими правилами. Його відверто шокує національ­ний винахід – «тіньова економі­ка». Замість обіцяних реформ інвестор спостерігає хаотич­ність, непослідовність виконан­ня, відсутність зрозумілого стратегічного вектора змін. Не­передбачуваність у прогнозу­ванні, переконані експерти, знижує і так невисоку нашу кон­курентоспроможність.

Податкові ставки, ставки кре­дитування, нестабільність наці­ональної валюти зводять нані­вець позитивний потенціал ба­гатьох ринкових проектів. Про страхування ризиків у нинішніх умовах ніхто вже й не згадує.

Досі не вирішене питання з приватизацією. А саме цей крок міг би залучити в національну економіку компанії, які здатні грамотно повести бізнес. На практиці це означає створення нових робочих місць, що осо­бливо актуально за нинішнього катастрофічного рівня безробіт­тя. Інвестиційні компанії фор­мували б капітал, який гаранту­ватиме стабільне наповнення державного бюджету.

І ще одну броню не під силу пробити глобальному інвестору – корупцію. На це вже звернув увагу весь світ. Впливова аме­риканська газета жорстко оха­рактеризувала ситуацію в Україні: немає сенсу викида­ти гроші в українське болото. Автори публікації гостро роз­критикували обіцяну бороть­бу з корупцією в Україні. Ве­деться вона занадто показово, аби виглядати системною і ре­ально впливати на ситуацію. Натомість почастішали рей­дерські атаки на успішний бізнес, а кулуарне з’ясовування, кому належать ласі шматки, не припиняються. Рі­вень корупції демонструє ста­більне зростання.

Експерти наголошують: в Україні будь-яка оборудка може бути переглянутою, влас­ність – націоналізованою чи пе­реданою тому, хто поклав на неї око. Як у таких умовах до­вести всьому світові, що Украї­на стабільна й надійна у дотри­манні права власності?

Кардинальні зміни, заде­кларовані новою владою, мали б відбутися по всіх на­прямах одночасно. Однак ен­тузіазм швидко вичерпався. Натомість країну буквально захлеснули політичні чвари.

У ситуації політичного роз­брату нинішній владі дуже складно розраховувати на до­віру до своєї економічної лінії з боку міжнародного бізнесу і кредиторів. Важко переконати бізнес-спільноту, що влада ці­нує інвесторів. Тим часом вони оминають Україну не тільки через війну в окремо взятому регіоні, як це намага­ються пояснити чиновники, а внаслідок панування корупції, адміністративного тиску і від­сутності стабільних правил гри. Усе лишилося, як було.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ НА ЗАВТРА

Чи насправді питання інвес­тиційної привабливості краї­ни лежить лише у площині ре­форм? Думки експертів різ­няться. Дехто вважає, що укра­їнський бізнес із спадком пла­нової економіки не надто ком­петентний у веденні справ за світовими стандартами. Він не поспішає вирватися із пут інертності. Досвід багатьох успішних бізнес-проектів його просто лякає. Тож що швидше ми позбавимося відчуття мен­шовартості, то швидше зможе­мо говорити на рівних з «аку­лами» міжнародного бізнесу.

Проаналізуємо поняття «ін­вестиційний портфель». Манни небесної навіть після здійснен­ня радикальних змін навряд чи варто чекати, бо доведеться працювати за європейськими правилами, які надто різняться від тих, що маємо нині. До цьо­го треба було готуватися рані­ше. Відтак експерти вважають, що прогресивні законодавчі зміни – це лише частина до­машнього завдання. Україн­ські закони здебільшого є ана­логами європейського законо­давства. Біда лише в тому, що в українському середовищі суво­рість законів пом’якшується недотриманням чи необов’язковістю їх виконання. Як зла­мати усталену практику право­застосування, українська елі­та, схоже, не знає. Вона у по­стійному експерименті. Інозем­ні інвестори недовірливо став­ляться до такої «особливості», а тому привабливість інвести­ційного клімату автоматично знижується. І тільки потенцій­но прибуткові та грамотно пре­зентовані зарубіжному капіта­лу проекти і сьогодні знахо­дять інвесторів, попри політич­ну нестабільність та війну на Донбасі. Хоча ризики й високі, деякі зарубіжні компанії все ж вірять у перспективи україн­ського ринку.

Ігнорувати фактор війни не варто, вважають аналітики. Го­лова наглядової ради Асоціації міжнародних інвесторів Ан­дрій Колодюк упевнений: голо­вна причина, через яку інвести­ції полишають Україну, – це ві­йна. «Чи багато ви бачили но­вих інвесторів, які вкладають кошти у країну, де почалася ві­йна? Або в країну, де відбува­ється девальвація у рази, а еко­номіка паралізована через бо­йові дії?» – запитує фахівець.

Однак таку думку поділя­ють далеко не всі інвестори. Багато хто з представників за­рубіжного бізнес-середовища вважає Україну привабливою для інвестицій: завдяки тери­торії країни і чисельності населення.

Саме географічне розташу­вання нашої країни багато ком­паній вважають зручним для побудови взаємин із країнами на сході, у тому числі тими, що колись входили до складу Ра­дянського Союзу. Входження на український ринок, на пере­конання іноземців, досить де­шеве, як і робоча сила у порів­нянні з європейською. Однак і проблем з інвестиційною при­вабливістю у нас більш ніж до­статньо. Працювати є над чим. І головне – не панікувати, адже привід для ентузіазму в держа­ви є – вона має потужний по­тенціал. Варто його лиш роз­крити, показати товар лицем усьому світу. Та, врешті-решт, раз і назавжди почати грати за цивілізованими бізнесовими правилами. корупцію. На це вже звернув увагу весь світ. Впливова аме­риканська газета жорстко оха­рактеризувала ситуацію в Україні: немає сенсу викида­ти гроші в українське болото. Автори публікації гостро роз­критикували обіцяну бороть­бу з корупцією в Україні. Ве­деться вона занадто показово, аби виглядати системною і ре­ально впливати на ситуацію. Натомість почастішали рей­дерські атаки на успішний бізнес, а кулуарне з’ясовування, кому належать ласі шматки, не припиняються. Рі­вень корупції демонструє ста­більне зростання.

Експерти наголошують: в Україні будь-яка оборудка може бути переглянутою, влас­ність – націоналізованою чи пе­реданою тому, хто поклав на неї око. Як у таких умовах до­вести всьому світові, що Украї­на стабільна й надійна у дотри­манні права власності?

Кардинальні зміни, заде­кларовані новою владою, мали б відбутися по всіх на­прямах одночасно. Однак ен­тузіазм швидко вичерпався. Натомість країну буквально захлеснули політичні чвари.

У ситуації політичного роз­брату нинішній владі дуже складно розраховувати на до­віру до своєї економічної лінії з боку міжнародного бізнесу і кредиторів. Важко переконати бізнес-спільноту, що влада ці­нує інвесторів. Тим часом вони оминають Україну не тільки через війну в окремо взятому регіоні, як це намага­ються пояснити чиновники, а внаслідок панування корупції, адміністративного тиску і від­сутності стабільних правил гри. Усе лишилося, як було.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ НА ЗАВТРА

Чи насправді питання інвес­тиційної привабливості краї­ни лежить лише у площині ре­форм? Думки експертів різ­няться. Дехто вважає, що укра­їнський бізнес із спадком пла­нової економіки не надто ком­петентний у веденні справ за світовими стандартами. Він не поспішає вирватися із пут інертності. Досвід багатьох успішних бізнес-проектів його просто лякає. Тож що швидше ми позбавимося відчуття мен­шовартості, то швидше зможе­мо говорити на рівних з «аку­лами» міжнародного бізнесу.

Проаналізуємо поняття «ін­вестиційний портфель». Манни небесної навіть після здійснен­ня радикальних змін навряд чи варто чекати, бо доведеться працювати за європейськими правилами, які надто різняться від тих, що маємо нині. До цьо­го треба було готуватися рані­ше. Відтак експерти вважають, що прогресивні законодавчі зміни – це лише частина до­машнього завдання. Україн­ські закони здебільшого є ана­логами європейського законо­давства. Біда лише в тому, що в українському середовищі суво­рість законів пом’якшується недотриманням чи необов’язковістю їх виконання. Як зла­мати усталену практику право­застосування, українська елі­та, схоже, не знає. Вона у по­стійному експерименті. Інозем­ні інвестори недовірливо став­ляться до такої «особливості», а тому привабливість інвести­ційного клімату автоматично знижується. І тільки потенцій­но прибуткові та грамотно пре­зентовані зарубіжному капіта­лу проекти і сьогодні знахо­дять інвесторів, попри політич­ну нестабільність та війну на Донбасі. Хоча ризики й високі, деякі зарубіжні компанії все ж вірять у перспективи україн­ського ринку.

Ігнорувати фактор війни не варто, вважають аналітики. Го­лова наглядової ради Асоціації міжнародних інвесторів Ан­дрій Колодюк упевнений: голо­вна причина, через яку інвести­ції полишають Україну, – це ві­йна. «Чи багато ви бачили но­вих інвесторів, які вкладають кошти у країну, де почалася ві­йна? Або в країну, де відбува­ється девальвація у рази, а еко­номіка паралізована через бо­йові дії?» – запитує фахівець.

Однак таку думку поділя­ють далеко не всі інвестори. Багато хто з представників за­рубіжного бізнес-середовища вважає Україну привабливою для інвестицій: завдяки тери­торії країни і чисельності населення.

Саме географічне розташу­вання нашої країни багато ком­паній вважають зручним для побудови взаємин із країнами на сході, у тому числі тими, що колись входили до складу Ра­дянського Союзу. Входження на український ринок, на пере­конання іноземців, досить де­шеве, як і робоча сила у порів­нянні з європейською. Однак і проблем з інвестиційною при­вабливістю у нас більш ніж до­статньо. Працювати є над чим. І головне – не панікувати, адже привід для ентузіазму в держа­ви є – вона має потужний по­тенціал. Варто його лиш роз­крити, показати товар лицем усьому світу. Та, врешті-решт, раз і назавжди почати грати за цивілізованими бізнесовими правилами.

ВИГЛЯДАЄМО НА ТРІЄЧКУ

Цікаво, яку оцінку інвестиційно­го клімату в Україні дають по­тенційні зарубіжні інвестори. Нещодавно Європейська біз­нес-асоціація оприлюднила результати індексу інвестиційної привабливості України, складеного на основі опитуван­ня керівників провідних компаній усіх секторів економіки щодо неупереджено­го бачення інвестиційного клімату в на­шій країні.

До такого дослідження долучилися ди­ректори майже ста компаній – членів Асо­ціації. За результатами докладного аналі­зу, індекс інвестиційної привабливості дещо знизився і становить 2,56 бала із 5 можливих. Іще на початку минулого року індекс сягав 2,66 бала. Слід зазначити, що 3 бали вважаються нейтральним рівнем, а все, що не дотягує до трієчки, – від’ємним значенням. Прикро, але Україна досі пере­буває у статусі двієчників.

Якщо довіряти результатам, то майже 90% бізнесменів незадоволені станом ін­вестиційного клімату в Україні. Топ-менеджери констатують, що рівень бо­ротьби з корупцією не відповідає її масш­табам, а задекларовані реформи, на жаль, втілюються аж занадто мляво. Обі­цяні революційні перетворення досі не реалізовані на жодному із запланованих напрямів. Майбутнє цих перетворень ви­глядає доволі примарно. На тлі такої не­втішної ситуації саме корупція залиша­ється головною перепоною для поліп­шення національного бізнес-середови­ща. Більш як половина опитаних членів ЄБА переконана, що інвестклімат у най­ближчій перспективі залишиться без змін. Лише 12% респондентів вважають, що Україна стане прибутковим напрямом інвестування найближчим часом. Для цього потрібно вибрати пріоритетні на­прями розвитку і зосередитися на них. Здійснення цих планів – реальний стимул для залучення зарубіжних інвестицій у національну економіку.

Серед найважливіших кроків, яких потре­бує економіка країни, інвестори назива­ють боротьбу з корупцією, дерегуляцію, податкову та судову реформи, вдоскона­лення регулювання фінансового ринку, а також вирішення конфлікту на сході Укра­їни. Тоді індекс привабливості вийде з нейтрального поля і рушить угору.

Олександр ПАСХАВЕР, економіст, член- кореспондент Академії технологічних наук України:

«2016 рік не стане роком бурхливих інвестицій в українську економіку. Якщо цьогоріч Україна проде­монструє хоча б невелике зростання за всіма пара­метрами, якщо побачимо бодай маленькі позитивні зміни, які не виражаються у зростанні, але вплива­ють на поліпшення інвестиційного клімату, тоді 2017 року повернення інвестицій виглядатиме більш імо­вірним».

Максим ГОЛЬДАРБ, директор ГО «Публічний аудит»:

«Зарубіжні аналітики погоджуються, що нинішня полі­тична ситуація в країні є свідченням безладу, немає жодних чітких сигналів про виконання декларованих реформ, і в таких умовах інвесторам складно мати певні очікування щодо України. Причому це вже дале­ко не перший дзвіночок від інвесторів, що вони не прийдуть у нашу країну, допоки не вирівняється полі­тична та економічна ситуація».

Олексій ПАРАЩІЙ, керівник аналітичного відділу Concorde Capital:

«Вартість інвестицій, які були зроблені раніше, переоцінили. Як наслідок, вартість вкладених ін­вестицій постійно знижується. Це вплив однієї тільки курсової різниці. Плюс із країни вибула частина акціонерного капіталу нерезидентів, а більшість іноземних інвесторів ставляться з ве­ликою пересторогою до вкладень в український бізнес».

Владислав СТАРИНЕЦЬ, незалежний економіст:

«Скорочення припливу іноземних інвестицій насампе­ред пов’язане із ситуацією, що склалася у країні. Тому що інвестори думають про отримання прибутку, а не про підтримку української незалежності. Вони дбають про безпеку своїх вкладень. У цій ситуації вони не ма­ють жодних гарантій».

08.04.2016

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини