ПОЛІТИЧНА КРИЗА: ІСТОРІЯ ПОВТОРЮЄТЬСЯ
Українська держава, отримавши після Революції Гідності шанс на
динамічний розвиток, здається, сьогодні його втрачає. Лише швидкі зміни, спрямовані
на відновлення довіри та прискорення базових реформ, можуть урятувати країну. Однак
українські реформи опинилися на роздоріжжі, а політична криза набрала таких обертів,
що повернути кредит довіри до влади з боку суспільства практично неможливо. Чим
обернеться затяжне політичне піке українських можновладців, з’ясовували «Профспілкові
вісті». Традиційно – за підтримки провідних експертів
ВІД УГОДИ ДО НЕЗГОДИ
Після Майдану суспільство очікувало негайних радикальних змін.
Оновлена Верховна Рада та оголошений новою владою комплекс реформ поставили таку
високу планку, що люди повірили: проєвропейський парламент зробить максимум для
повного і – головне – негайного реформування країни. Проте після року роботи суспільство
побачило, що і парламентарі, й урядовці працювати обіцяні 24 години на добу не готові.
Кулуарні протистояння забирають більшу частину ресурсів як нардепів, так і міністрів.
Чвари, політичні інтриги, корупційні скандали стали своєрідною візитівкою оновленої
влади.
Роботу учасників Коаліційної угоди експерти оцінюють на двійку
з мінусом.
І от тепер лунають гучні заклики, що текст угоди треба переписати.
З урахуванням помилок. І для того, щоб зберегти чи то рівновагу, чи ситуацію у
нинішньому складі парламенту.
Міський голова Львова Андрій Садовий пояснює: «Уряд не має довіри
українського народу. На моє глибоке переконання, якщо ми хочемо зберегти нормальною,
робочою ситуацію в парламенті, нам треба, щоб коаліція підписала нову Коаліційну
угоду».
Однак провідні аналітики стверджують, що оновлення Коаліційної
угоди не матиме серйозного впливу на ситуацію в парламенті. Частина депутатів
вважає так само. Народні обранці кажуть, що скільки не переписуй угоду, а позитиву
в роботі нинішнього складу парламенту не додасться. Будь-які коаліційні домовленості
руйнує вище керівництво Верховної Ради.
Аналізуючи ситуацію в парламенті, нардепи зазначають, що він
недієздатний саме через проблеми в коаліції.
Аналітики стверджують: перш ніж вдаватися до переписування угоди,
не зайве притягнути до відповідальності тих, хто винен за невиконання чинної угоди.
Наприкінці січня відбулося засідання робочої групи щодо внесення змін до Коаліційної
угоди, яку планують доповнити пунктами про терміни виконання домовленостей і відповідальності
за їх зрив. Експерти оцінили такі заяви як спроби «реанімувати» діючу коаліцію.
Та ефективними вони можуть стати лише за умови досягнення консенсусу між усіма
її учасниками. Згода будує, а незгода руйнує – цю народну мудрість депутати ніяк
не бажають приймати як керівництво до дії. До погроз «вийти з коаліції, якщо буде
не по-нашому», українці уже звикли.
Наразі з коаліції, грюкнувши дверима, вийшли «Самопоміч» і Радикальна
партія Олега Ляшка. Головний радикал країни заявив: «Ми не повертаємося до правлячої
коаліції – немає куди повертатися. Вся країна бачить, що ця коаліція недієздатна,
політика, яку проводять її учасники, категорично неправильна і веде до зубожіння
людей, колапсу економіки, колапсу країни».
Чи не запізно прозріли?
ПЕРІОД РОЗПАДУ
Конфлікт, що розгортається між президентською та прем’єрською
командами, часто порівнюють із кризою української влади у вересні 2005 року, яка
врешті-решт створила підвалини для реваншу Віктора Януковича. Нинішній владі дедалі
важче приховати наявне протистояння. Протиріччя не зникають. Навпаки, поглиблюються,
попри заклики міжнародної спільноти «навести лад у власному домі». Спільна заява
Президента, Прем’єр-міністра та голови ВР про міцну єдність влади ще більше загострила
ситуацію. Адже словесний поєдинок між Міхаїлом Саакашвілі та Арсеном Аваковим
стався буквально через кілька днів після оприлюднення заяви. Це дуже нагадує ситуацію
з Олександром Зінченком, який у вересні 2005 року ініціював скандальну прес-конференцію,
на якій звинуватив високопосадовців у корупції.
Та головний месидж, який повертає суспільство до аналогій із
подіями десятирічної давнини, – перспектива повного розриву коаліційного союзу
і загроза нового «згарища», яке можуть використати залишки розваленої Партії
регіонів.
Чи можливе примирення «любих друзів»? Якщо ні, то політична криза
змете їх з олімпу. А те, що ми маємо стовідсоткову політичну кризу, вже ні для
кого не секрет. Голова фракції БПП Юрій Луценко нещодавно підтвердив: маємо оформлену
політичну кризу коаліції та коаліційного уряду.
За його словами, у нинішнього очільника уряду нема достатньої
підтримки у парламенті «для проведення законів». «Це означає повномасштабну політичну
кризу. І те, що Прем’єр, Кабінет міністрів, парламент мусять знайти вихід з цієї
ситуації”, – зазначив лідер фракції БПП.
Тим часом Президент України анонсував найближчим часом «ефективні
дії», покликані вивести країну з політичної кризи. «Коли йдеться про долю країни,
то немає місця іграм, необхідні ефективні дії. Найближчим часом кілька з них ви
побачите», – сказав Петро Порошенко, коментуючи екстрене урядове засідання 4 лютого,
коли кілька міністрів відкликали свої заяви про відставку. Що це за дії, допоки
залишається загадкою і для політичних оглядачів, і для пересічних виборців.
Перший віце-спікер Верховної Ради Андрій Парубій зауважив,
що парламент подолав усі випробування, що випали на його долю, завдяки чому коаліція
не розпалась. Він зазначив, що «...українські парламентарі не дали повторитися
подіям 2005 року, коли протиріччя між Президентом і Прем’єром призвели до провалу».
От тільки підтримати оптимізм віце-спікера, з огляду на ситуацію в парламенті,
важкувато.
Тим часом думку пана Парубія поділяє і сам глава уряду. «Якщо
хтось хоче, щоб коаліція розпалась, він може зробити відповідну політичну заяву.
І наслідком її розпаду є або формування нової коаліції, − я хочу подивитися на
її склад − або дострокові парламентські вибори. Це називається демократія. Або
є третій варіант – не займатися політиканством і далі виконувати угоду, голосувати
за закони, необхідні для країни», – зазначив Арсеній Яценюк.
ВОРОЖІННЯ НА ЕКСПЕРТНІЙ ГУЩІ
Що чекає на українське суспільство? Чи зможе влада вийти із
кризи, у яку сама себе й загнала? Через амбіції, небажання поступитися. Чим обернеться
неприйняття здорового компромісу? Експерти кажуть про кілька варіантів подальшого
розвитку подій.
Перший, який, на думку аналітиків, лежить на поверхні – замінити
нинішній уряд на інший. Проте опоненти вважають, що інший теж буде політичний, отже,
зрушень на краще годі й чекати. Другий варіант – позачергові парламентські вибори.
Та чи можна за теперішнього законодавства отримати якісніший склад Верховної Ради
– питання риторичне. Після чергових виборів залишаться ті самі проблеми. Просто
варіантів їх усунення стане менше.
Третій варіант, який розглядають експерти, − уряд технократів.
Себто міністерські посади мають посісти не рафіновані політики, не ті, хто прагнуть
використати посаду міністра як трамплін для політичної кар’єри, а має прийти команда
кризових менеджерів. Люди, які фахово, грамотно і об’єктивно підкажуть, куди насправді
має рухатись країна.
Для спрацювання такого варіанта треба, аби міністри заходили
до уряду не за квотами, а від усіх сил одночасно. Відтак жоден суб’єкт не зміг
би отримувати політичні вигоди через посаду в уряді напередодні виборів. Реформи,
над якими працювали б «технократи», не дозволяли б їм працювати «на політику».
Наразі в кулуарах парламенту обговорюють три вищеперелічені
шляхи подальшого розвитку подій. Вони дещо різняться від бачення аналітиків. Два
сценарії розглядають самі народні депутати. Перший, хоча й малоймовірний: увесь
Кабінет Міністрів іде у відставку і призначають новий. А це означає розвал коаліції,
розпуск Верховної Ради і дострокові парламентські вибори. Відтак на кону − доля
коаліції та Верховної Ради загалом. Бо якби сталася відставка Арсенія Яценюка, то
фракція «Народного фронту» полишила б коаліцію і подальше її існування виявилося
би просто неможливим. І до виборів – півкроку. Але ж саме «Народний фронт» абсолютно
не готовий до виборів. Насамперед – через катастрофічне падіння рейтингів.
Є ще одна причина, за якої відставка Арсенія Яценюка – під знаком
питання. Вона криється у невдоволенні Заходу чварами в українській владі.
Україна продовжить реформи, незважаючи на кризу у відносинах
між урядом та парламентською коаліцією, запевнив Крістін Лаґард під час телефонної
розмови із Президентом Петром Порошенком. Він наголосив на необхідності перезавантаження
Кабінету Міністрів без дострокових парламентських виборів, адже вони лише поглиблять
політичну кризу та погіршать умови для проведення реформ.
Проте не можна виключати і другий сценарій, який ближчий до
реалістичного: Арсеній Яценюк лишається на посаді, але склад уряду оновлюється,
а сама структура Кабміну змінюється.
Та найімовірніший варіант подальшого розвитку подій – нетривале
замороження конфлікту, який може вибухнути з новою силою десь ближче до літа. Наразі
політики намагатимуться зберігати пристойну міну при поганій грі. Такий стан
може тривати впродовж двох-трьох місяців аж до нової хвилі звинувачень один одного
– Парламенту, Уряду і Президента.
СУДНИЙ ДЕНЬ
Вівторок 16 лютого обіцяв бути напруженим. Уряд лаяли на всі
лади: і в коаліції, і в опозиції, не кажучи про пересічних громадян. Напередодні
в парламенті почався збір голосів за недовіру нинішньому складу уряду. Їх назбирали
з надлишком – 159 замість необхідних 150.
Звіт уряду відтягували до останнього. Спершу анонсували виступ
Арсенія Яценюка о 12.30, потім – о 16.00. За двадцять хвилин до «часу Ч» президент
Петро Порошенко звернувся до українського народу. Він закликав Прем’єра і Генерального
прокурора Віктора Шокіна добровільно піти у відставку. Експерти наперебій почали
прогнозувати майбутній сценарій. Прозвучала думка, що ніякого звіту уряду не буде,
а Арсеній Яценюк спрацює на випередження: з трибуни Верховної Ради заявить про
бажання піти у відставку. Однак глава уряду завітав до зали парламенту в доброму
гуморі й відзвітував про здобутки і свої особисто, і уряду в цілому. Говорив як
по писаному: сипав цифрами і статистичними даними, здебільшого про успіхи і про
плани на рік нинішній. Навіть припустив, що це, можливо, його останній виступ у
Раді. На таке зауваження Володимир Гройсман відреагував блискавично: ну для чого
так песимістично?
У своїй аж занадто бадьорій промові – жодного слова про людей,
для яких, власне, і мав би працювати уряд і які надвечір прийшли до будівлі Верховної
Ради вимагати відставки антинародного уряду.
Обговорення звіту було прогнозованим. Народні депутати із провладної
коаліції не шкодували епітетів. Щоправда, не забували нагадувати, що начебто мають
спільно нести відповідальність за провал реформ. У результаті парламент визнав
діяльність уряду за рік незадовільною. Наступним логічним кроком мала бути б відставка
усього складу уряду. Але за висловлення недовіри Кабінету Міністрів забракло голосів:
194 при необхідних 226. Певно, депутати надто поспішали додому, тож перспектива
працювати до 20:00 багатьох просто злякала. Або цей сценарій був написаний задовго
до вівторка 16 лютого. Те, що рівень довіри до влади практично нульовий, самих можновладців
не бентежить.
Дмитро ШИМКІВ, заступник Глави Адміністрації Президента:
«Для мене важлива думка міжнародних партнерів про Україну. Всі
вони хочуть бачити єдність влади. Від нашої єдності залежать санкції проти Росії.
Якщо ми не об’єднані і не працюємо на розвиток країни, то Захід запитає: слухайте,
а чому ми маємо ставити під загрозу наші економіки, якщо Україна зайнята внутрішніми
конфліктами».
Петро ОЛЕЩУК, політолог:
«Ситуація, яка сьогодні склалася у владі, незабаром призведе
до позачергових виборів парламенту. Поки що – переформатування уряду. Але в стратегічній
перспективі криза триватиме. Попри переформатування та заміну членів уряду, відставка
самого Прем’єра Арсенія Яценюка – під питанням».
27.02.2016
Раїса Чирва оглядач «ПВ»
|