ВЕЛИКИЙ БІЗНЕС УЗЯВСЯ РЯТУВАТИ УКРАЇНУ

У перший день лютого сталася дещо незвична подія для українського суспільства. Представники великого та серед­нього бізнесу об’єдналися в «Українську бізнес-ініціативу» та підписали декларацію, відповідно до якої вони мають серйозні наміри вивести країну з глибокої і затяжної кризи.

Ті, хто увійшов до об’єднання, зобов’язуються вкладати власні кошти, залучати інвестиції в українську економіку, не фінансувати політиків і політичні проекти, чесно сплачувати податки. «Профспілкові вісті» не тільки уважно проаналі­зували матеріали, а й пропонують читачам стислий виклад запланованих змін.

Упродовж трьох місяців учас­ники об’єднання мають підготу­вати доктрину економічного розвитку України. За словами ініціатора бізнес-проекту Сергія Тарути, спершу треба забезпе­чити обговорення доктрини. Для цього слід залучити всіх свідомих і небайдужих бізнес­менів та громадських активіс­тів. Таке обговорення має спри­яти консолідації суспільства, а сам документ – відображати економічну, фінансову та фіс­кальну політику. Це буде важ­ливим і переконливим кроком для залучення інвестицій.

Чому саме зараз великий біз­нес раптом так активно почав перейматися долею України? Звісно, не тільки через запізніле прозріння, як насправді бідно живе народ. Експерти поясню­ють презентацію бізнес-ініціати­ви тим, що у бізнесменів лиши­лося надто мало часу для того, аби не сталося якихось глобаль­них соціальних потрясінь. Якщо це станеться, бізнес втратить свої прибутки і надприбутки. Відтак краще зараз прорахувати зрозумілу, чітку й реальну пер­спективу для країни.

Крім того, аналітики при­пускають, що бізнес вто­мився від звинувачень на свою адресу. По-перше, у формуванні власних по­літичних проектів. Од­нак ці проекти переста­ли приносити позитив­ний ефект, зауважують учасники об’єднання. Та найголовніше звину­вачення, яке висуває сус­пільство, – виведення гро­шей із країни і робота в «тіні». Великий бізнес нині втрачає таку можливість, адже той, хто працює із західними партнерами, має набагато жорсткіших контролерів, аніж українські перевіряльники.

Зараз перед кожним представ­ником великого бізнесу постав непростий вибір: громадянська позиція чи бізнес-інтереси. Олі­гархи нарешті збагнули, що жо­ден бізнес не матиме сенсу, якщо країна остаточно збанкрутує або геть розвалиться. Тож вони й ви­рішили спільно виробити пра­вильні базові правила гри, де на чільному місці – створення і збе­реження робочих місць та еконо­мічне зростання України.

Про це мала б подбати держа­ва, однак сподівання на те, що влада створить мотиваційні умови для зростання економіки, з кожним днем слабшають.

Тож бізнес і відважився під­ставити плече – якщо ці наміри справжні. У декларації йдеться про те, що бізнесмени готові взяти на себе реалізацію части­ни соціальних програм. Причо­му гроші, якими вони «поді­ляться» з бідними, будуть ле­гальними та чесними. До цієї допомоги об’єднання прагне за­лучати й українських бізнесме­нів і компанії, і зарубіжних, пе­реважно американських. Як під­рахував головний ініціатор Сер­гій Тарута, «така сума буде їм під силу».

Основне, що приваблює у де­кларації, – обіцяне створення но­вих робочих місць. На переко­нання олігархів, тільки це може реально змінити економічну си­туацію в країні. Створюючи ро­бочі місця, можна очікувано роз­раховувати на збільшення вну­трішнього валового продукту.

СПОТВОРЕНИЙ ТРИКУТНИК

Трикутник бізнес – влада – суспільство тріщить по швах. У суспільства забракло довіри і до влади, і до бізнесу. Так далі тривати не може. Інакше неста­більна ситуація обернеться ще одним Майданом. Не третім. Останнім.

Влада взяла паузу й вичікує, чим обернеться для співвітчиз­ників чергове затягування пас­ків. Бізнес бере ініціативу у свої руки. І для цього є вагома при­чина. Коли перед ним постав ви­бір: країна чи особистий бізнес, треба обирати країну, поки що бідну й не дуже успішну. Але з надією, що в майбутньому вона зіпнеться на ноги й посяде до­стойне місце в європейському домі.

Це раніше бізнесмени праг­нули рятуватися поодинці, хто як може. Часи змінилися. Їх ніхто не чекає за кордоном, там своїх багатіїв удосталь. Відтак треба консолідуватися на рід­них теренах. Не задля ще біль­ших статків, а для того, щоб врятувати країну. Бо якщо не думати про державу, всіх рано чи пізно очікуватиме банкрот­ство – спершу економічне, тоді соціальне, а в підсумку – політичне.

І ще на одному нюансі наго­лошують ініціатори об’єднаного бізнес-середовища. Від­тепер, коли бізнес бере на себе відповідальність за країну, уряд не зможе виправдовува­ти своє неефективне управлін­ня діяльністю олігархів. Ма­сового тиску олігархів бути не може. Хіба що залишки тако­го тиску, але вони жодним чи­ном погоди не зроблять. Хто ж ці бізнесмени, котрі добро­вільно звалили на себе велику й відповідальну ношу – відро­дити власну країну? Серед підписантів «Української біз­нес-ініціативи» – Сергій Тару­та, Віталій Антонов, Євген Уткін, Віктор Пінчук, Віктор Цой, Ігор Ліскі, Геннадій Бут­кевич, Андрій Гордійчук, Олег Бахматюк, Ігор Мазепа, Лев Блейзер та ін. Експерти не побачили у цьому списку Ігоря Коломойського та Ріна­та Ахметова, на що ініціатори об’єднання відповіли так: две­рі до «Української бізнес-іні­ціативи» відчинені для всіх охочих.

Учасник новоствореної платформи Віталій Антонов заявив: «Це об’єднання кон­кретних людей, які конкретно «відповідають за базар». Якщо ці люди беруть на себе зобов’язання, то мусять їх викону­вати. А якщо вони цього не ро­битимуть, ми їх будемо з тріс­ком виганяти. Жоден підпри­ємець, якого виженуть за «та­кою статтею», не побажає собі такої долі в державі. Це тавро на людину і на весь її бізнес».

Окрім того, невиконання зобов’язань стане своєрідним сигналом для інвесторів. Вони не будуть докопуватися до глибини процесів, а просто махнуть рукою і забудуть про українських бізнесменів. В та­кому разі все може перетвори­тися на одне велике кладови­ще, запевняють учасники об’єднання.

Загалом для реалізації цьо­го проекту планують створи­ти спеціальний фонд із влас­них коштів, рахунків компа­ній та зарубіжних інвесторів, які зацікавляться ідеєю відро­дження України. Ті, хто під­тримав ініціативу, запевня­ють, що проект жодним чи­ном не перетвориться на полі­тичну акцію. Хоча й не виклю­чають можливості підтримки політиків, однак така «співпраця» буде прозорою, а ін­формація – доступною для суспільства.

УКРАЇНСЬКА КАЗКА НА НОВИЙ ЛАД

Аналітики не стримують своїх емоцій. Що замислили люди, які сформували свої ве­личезні капітали завдяки про­текціонізму, лобіюванню, ку­мівству? Чому саме зараз ви­рішили чесно платити подат­ки, які не роками, а десятиліт­тями виводили в офшори?

Відповіді на ці питання не­має й досі. Оливи у вогонь під­лила інформація про зрив ве­ликого збіговиська олігархів, яке мало відбутися минулоріч у грудні. Хоча організатори і пояснювали це тим, що не зміг прибути один із ключо­вих гравців, експерти почали шукати підводні камені. І зна­йшли. На їх переконання, по­при усвідомлення внутріш­ньої ситуації в державі, клю­чові гравці «Української біз­нес-ініціативи» не змогли ви­робити спільного рішення.

Проте українські олігархи мають об’єднатися не тільки заради високої мети відро­дження України, а й заради власного порятунку. Аби спільно віднайти той центр, який би схилив усіх суперба­гатіїв до нових правил гри.

Провідні політичні аналі­тики схильні вважати, що під­писання «історичного» мемо­рандуму свідчить про нові по­літичні амбіції олігархів, а не про їхню готовність ділитися багатством. Особливо пасив­но сприймається теза, що ве­ликий бізнес зобов’язується чесно платити податки. Адже, як стверджують фахівці, олі­гархи і так чесно віддавали до державного бюджету все, що лишалося після «сплати» по­датків в офшорних зонах.

І ще одна позиція у мемо­рандумі насторожує аналіти­ків – обіцянка «непрозоро не фінансувати політиків». Чи не криється у цій фразі намір створити нове об’єднання для «укладання нового суспільно­го договору»?

Дехто пояснює надмірну активність Сергія Тарути його амбіціями обійняти міс­це глави українського уряду. Відтак презентація «Україн­ської бізнес-ініціативи» може виявитися в підсумку тактич­ним ходом, який би засвідчив, що Сергій Тарута здатен очо­лити український уряд, оскільки вміє домовлятися з олігархами.

Деякі політологи стверджу­ють, що «Українську бізнес-ініціативу» варто розглядати виключно як політичний про­ект. Бо політика завжди була і є продовженням економіки. У жодній країні світу бізнес не відділений від політики. Задекларована автономія – нонсенс та вигадки пропаган­дистів і опонентів.

Тим часом чимало експер­тів вітають створення нової платформи для відродження країни. Успіх цього руху зале­жатиме від того, чи зможе він охопити більшу частину біз­нес-середовища, стверджують фахівці.

Позитивним процесом на­зиває проголошену ініціативу керівник політико-правових програм Центру імені Разум­кова Юрій Якименко. Водно­час він зазначає, що поки за­лишаються недостатньо зро­зумілими подальші конкретні кроки цього об’єднання.

• КОМЕНТАР

Григорій ОСОВИЙ, Голова Федерації профспілок України:

«Якщо щирість намірів представників великого бізнесу – забезпечити найманих працівників гідною зарплатою і подбати про матері­альний достаток їхніх родин є, на мій погляд, питанням дещо спірним, то, безперечно, цих людей важко запідо­зрити в незнанні реального стану еко­номіки країни. Оцінки «великовагови­ків» пояснюють, що саме в Україні «йде не так», що треба змінити і як зарадити справжньому соціальному лиху?

Проглядаючи текст «Української бізнес- ініціативи», хочеться вірити, що великі олігархи, нарешті, збагнули: їхній золо­тий вік добігає кінця. А це означає, що час припинити гру в лобістські політич­ні ігрища і замислитися над долею ве­ликої незалежної держави. Бо вона сьо­годні має не надто райдужні перспекти­ви. За минулий рік країна втратила по­над мільйон робочих місць. Із 18 міль­йонів економічно активного населення працевлаштовано лише 8 мільйонів осіб. Чи варто з таким багажем спрямо­вувати свої помисли до Європи? Тоді вже краще багаж називати своїм іменем – тягар. До того ж – непідйомний. Для сорокап’ятимільйонної країни це справ­жня катастрофа. Заходи уряду, спрямо­вані на бюджетну економію, жодним чином не можуть бути запорукою еко­номічного розвитку країни. Та чинна влада цього не розуміє. Чи розуміє ве­ликий бізнес – покаже час.

Профспілки дещо насторожено сприй­мають тези представників великого біз­несу про те, що вони переймаються до­лею України та українців. Може, як за­вжди, лукавлять чи добиваються яки­хось політичних дивідендів? Ми вже не раз стикалися з політикою, коли олігар­хи прикривалися патріотизмом та по­рожніми гаслами. А в результаті спосте­рігали тотальний економічний та соці­альний занепад в нашій державі, по­вальне зубожіння українського народу та корупцію на всіх щаблях влади.

Якщо великий бізнес реально візьме на себе відповідальність і почне робити те, чого не робить уряд, профспілки зна­йдуть можливість підтримати цю ініціа­тиву. За умови, що великий бізнес на­справді керується бажанням та почут­тям патріотичного обов’язку перед краї­ною, яка дозволила їм нажити чималі статки».

«Країна мала корупційну модель економіки. Значною мірою ця модель базувалася на тому, що олігархи купували політиків. Вони їх фінансували, аби потім отримати дивіден­ди. Доволі красномовно, що меморандум не підписали Ахметов і Коломойський. Адже досі вони найбільше зловживали впливом на політику».

В’ячеслав БИКОВЕЦЬ, генеральний директор Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України:

«Сьогодні в країні не відбувається жодних відчутних змін для бізнесу. Маємо проблеми в системі ліцензування, до­звільній системі, регуляторній політиці, фінансово-банків­ському секторі. До того ж усе суспільство роз’їдає коруп­ція. В цій ситуації нормально працювати та виконувати всі вимоги, дотримуватися законодавства навряд чи хтось зможе».