НОВІ РЕФОРМИ ЗА СТАРИМИ СХЕМАМИ
Із 42 мільйонів українського населення
лише 8 мають постійну зайнятість і пра-
цюють легально. Хоча економічно актив-
ною частиною суспільства вважають-
ся 18 мільйонів осіб. В цілому потенціал
трудового ресурсу в країні оцінюєть-
ся у межах 26 мільйонів людей, які мо-
гли б працювати. Без зростання числа
зайнятих осіб в Україні жодні реформи
не зрушать з місця. Натомість Міністер-
ство соціальної політики взялося до ре-
формування Державної служби зайня-
тості. З 1 січня наступного року служба
матиме іншу назву – Національне агент-
ство зайнятості. Чи матимуть від цьо-
го користь українські безробітні,
з’ясовують «Профспілкові вісті».
ПРЕМ’ЄР СКАЗАВ – МІНІСТР ЗРОБИВ
«Латиноамериканська ініціатива» Арсенія Яценюка щотижня
проводити десятихвилинну
політінформацію для населення
жодного стосунку ні до економіки,
ні тим паче до реформ, не
має. Поява прем’єра на екранах
– не що інше, як намагання відновити
втрачений рейтинг і продемонструвати
чоло, по якому
куля так і не ковзнула. У середині
липня глава уряду раптом
розпочав рішучу боротьбу з корупцією
в роботі служб зайнятості.
Може, передбачав скандал
з головою служби Ярославом Кашубою,
а може, для чергового
спілкування з народом забракло
тем. Так чи інакше, але з притаманною
йому твердістю у голосі
прем’єр наголосив, що існуючу
структуру – Державну службу
зайнятості треба ліквідувати, а
замість неї створити Національне
агентство зайнятості населення.
Чим відрізнятимуться ці
структури одна
в і д о д н о ї
прем’єр так і не
спромігся пояснити.
Вочевидь,
саме слово
«агенція»
більш підходить
і для реформ,
і для боротьби
з корупцією,
за масштаби
якої і уряд, і українську
владу постійно
сварять європейські
чиновники.
Тож Арсеній Яценюк на
всю країну практично наказав
міністру соціальної політики
Павлу Розенку: «Закривайте цю
лавку. Очистіть все, що можете.
Ви краще за мене знаєте про сотні
мільйонів, які витрачалися в
службі зайнятості на придбання
комп’ютерної техніки, в десять
разів дорожчої, ніж вона була,
на будівництво офісів, на відмивання
грошей і на корупцію».
І міністр Павло Розенко одразу
ж прозрів. Заговорив в унісон
зі своїм босом практично тими
ж словами. Арсеній Яценюк сказав:
«Існуюча державна служба
зайнятості не вирішує проблем
безробітних». У Розенка це звучить
так: «У нинішньому стані
Державна служба зайнятості існувати
не може». А далі – обіцянка
негайно розпустити діючу,
аби на її базі «створити ефективну
мобільну службу».
Це не реформи, а їх недолуга
імітація, стверджують інші експерти.
Бо якщо нові місця не
створюються, ніяка агенція чи
кадрова компанія
не допоможуть зрушити
справу. Взагалі
це хронічна хвороба нинішньої
влади – створювати
нові або паралельні структури
замість того, щоб працювати,
переконані у Миколаївському
відділенні Державної служби
зайнятості.
Деякі політологи тотальні
звільнення Павлом Розенко керівництва
Державної служби зайнятості
пов’язують з можливою
відставкою самого міністра.
Зазвичай, стверджує політичний
аналітик Петро Охотін,
подібні корупційні скандали, як
це трапилось з очільником
служби зайнятості Ярославом
Кашубою, передують відставці
керівника відомства.
Технологія зняття з посади
міністрів не змінилась: корупційний
скандал, масштабне медіависвітлення
і звільнення міністра.
Тож для соціального міністра
така ситуація – надто
тривожний дзвінок. Чи допоможе
йому імітація бурхливої діяльності
зі створення Агенції з
питань зайнятості, стане відомо
уже найближчим часом.
ЗМІНА ВИВІСКИ
Аж занадто поспішає міністр,
аби зараз усі побачили, як він
опікується проблемами безробітних.
«Реформа служби зайнятості має бути здійснена за-
раз і негайно. Ресурс довіри
до тієї моделі служби, яка
існує, вже вичерпаний. До-
ручаю протягом 10 днів за-
вершити роботу над законо-
проектом. На початку жов-
тня законопроект має бути
внесений до Верховної Ради
України, а з 1 січня 2016 року
має запрацювати Націо-
нальне агентство зайнятос-
ті», – відрапортував Павло
Розенко. І таки звільнив ке-
рівників Державної служби
зайнятості. А це близько 40
чиновників. У найближчі
дні посадовці, ясна річ, по-
дадуть на міністра позови
до суду за незаконне звіль-
нення, тому що міністр не
висунув їм жодних звинува-
чень, не проводилось розслі-
дувань, за результатами
яких можна було б ухвалити
відповідне кадрове рішен-
ня. Експерти пророкують
службі зайнятості довгу
епопею з відновленням на
своїх посадах звільнених
працівників, їх повторне
звільнення – і знов по колу.
Народні депутати вима-
гають пояснень щодо одно-
часного звільнення всього
керівництва Державної
служби зайнятості та її те-
риторіальних підрозділів.
До народних депутатів –
членів Комітету ВР з питань
соцполітики почали надхо-
дити численні звернення
від директорів обласних
центрів зайнятості щодо за-
яви міністра соціальної по-
літики про їхнє звільнення
та подальше звільнення ра-
йонних керівників центрів
зайнятості. Відтак, голова
Комітету Людмила Денісо-
ва від імені всіх членів Ко-
мітету звернулася до міні-
стра з проханням роз’яс-
нити такі дії та надати копії
наказів.
Натомість самі працівни-
ки служби зайнятості запро-
поновані міністром зміни
називають спробою перебра-
ти на себе керівництво служ-
би. Іміджеві проблеми влади
на цей раз вирішили перене-
сти на службу зайнятості.
Своєю чергою, міністр
Розенко заперечує: це не
просто зміна вивіски і керів-
ництва, а масштабна рефор-
ма. Люблять наші урядовці
саме слово «реформа».
ПІДВОДНІ КАМЕНІ ПЕРЕЛИЦЮВАННЯ
Рішучості міністра соці-
альної політики Павла Ро-
зенка реформувати службу
зайнятості можна було б по-
заздрити, якби не одне при-
ховане «але». Заяви про те,
що агенція не сконцентру-
ється тільки на виплаті до-
помоги з безробіття, а бу-
цімто буде реально допома-
гати роботодавцям у підборі
персоналу та сприяти у пра-
цевлаштуванні – це скоріше
міфічний привід для ухва-
лення відповідного законо-
проекту. І ось чому. Нова
«реформована» структура
отримає безмежні повнова-
ження керувати коштами
Фонду обов’язкового дер-
жавного соціального стра-
хування на випадок безро-
біття. На практиці це озна-
чає повний контроль їх ви-
користання. У розпоряджен-
ні Агенції з питань зайня-
тості з’являться додаткові,
досить солідні фінансові по-
токи. Минулого року фонд
зібрав майже 6,2 мільярда
гривень страхових внесків.
Надходження за нинішній
рік прогнозують на рівні,
хоч і нижчому, однак не на-
багато.
То чому б не прибрати до
рук «нічийне»? А воно може
стати таким. Раніше, згідно
із ЗУ «Про обов’язкове дер-
жавне соціальне страхуван-
ня на випадок безробіття»
рішення ухвалювались ко-
легіально. До правління
входило по п’ять представ-
ників від роботодавців,
профспілок і держави, яку
представляло Міністерство
соціальної політики. А у
своєму проекті Мінсоцполі-
тики пропонує обмежити
повноваження правління
Фонду. Іншими словами –
відлучити і профспілки, і
роботодавців від управлін-
ня коштами Фонду. Відтак
Міністерство соціальної по-
літики отримає повний і
безроздільний контроль над
їх використанням.
Голова правління Фонду,
заступник голови Федерації
профспілок України Сергій
Кондрюк зауважує, що ре-
форми системи соціального
страхування та служби за-
йнятості вимагають прозо-
рості та відкритого, ефек-
тивного діалогу урядовців з
профспілками і роботодав-
цями. Чого, на жаль, не від-
бувається. Як і у випадку із
цим законопроектом, що
підготовлено, «таємно» і без
обговорення, в Міністерстві
соціальної політики. Проф-
спілкам навіть не надали
змоги ознайомитись як слід
з цими документами, поси-
лаючись на те, що реформи
слід впроваджувати негай-
но і без зайвих обговорень.
Бо на те, мовляв, є вказівка
від самого прем’єра.
Переважна більшість екс-
пертів у так званому рефор-
муванні служби зайнятості
вбачають спробу монополі-
зації управління ринком
праці і страхування під
одну конкретну особу, повне
відсторонення партнерів від
участі в управлінні соціаль-
ним фондом.
Скоріш усього, скасують і
попередні виплати із безро-
біття. На допомогу у розмірі
70% від колишнього заробіт-
ку зможуть розраховувати
лише ті, хто має страховий
стаж більше 20 років. Нага-
даємо, що нині цей стаж за-
кріплено на позначці 10 ро-
ків. Безробітні, котрі позба-
вились місця роботи за зго-
дою сторін, зможуть отри-
мувати від держави гроші
лише впродовж 270 днів – за-
мість 360 днів. Рішення,
куди спрямувати заощадже-
ні кошти, знов-таки одно-
осібно буде ухвалювати Мі-
ністерство соціальної полі-
тики. «Там, де крутяться ве-
ликі гроші, завжди можна
знайти шпаринку для коруп-
ції», – ще зовсім недавно го-
ворив соціальний міністр.
Щоправда, додавав, що «за-
вжди вимагав від членів сво-
єї команди не допускати та-
ких речей у своїй роботі».
«НОВА» СЕРВІСНА СЛУЖБА НЕ ДОПОМОЖЕ БЕЗРОБІТНИМ
Така офіційна позиція профспіл-
кових лідерів України. Адже
спроби руйнації діючої системи
і створення новітньої не базу-
ються на розв’язанні перспек-
тивних проблем, не вирішують поточні
проблеми. А проблем і справді чимало.
Безробітними в Україні зараз є п’ять
мільйонів чоловік, хоч ця цифра й від-
сутня в офіційній статистиці. І їм, за ве-
ликим рахунком, абсолютно байдуже, як
називатиметься структура – Державна
служба зайнятості, агенція зайнятості,
сервісна служба чи ще якось. Бо скільки
не вимовляй халва – солодше не стане.
За офіційною статистикою, минуло-
го року в Україні армія безробітних по-
повнилась 337 тисячами осіб і сягнула
1,8 мільйона чоловік. Однак ці показ-
ники аж ніяк не відображають повної
картини із безробіття, оскільки пере-
важна більшість людей у разі звільнен-
ня не йдуть до центрів зайнятості, бо
вважають це втратою часу і здоров’я.
Фактично п’ять з лишком мільйонів
людей можуть або поповнити лави ті-
ньової економіки чи кримінального
світу, або зібрати свої пожитки і поїха-
ти на заробітки до чужих країн. Поки
в Україні не буде цивілізованого рин-
ку, наголошують активісти профспі-
лок, будь-які спроби реформації тої чи
іншої структури приречені на провал.
Особливо це стосується тих структур,
які на ринку праці повинні проводити
моніторинг і аналіз. Про який ефектив-
ний аналіз може йти мова, якщо, за да-
ними служби зайнятості, в Україні
усього 523,4 тисячі безробітних, що вде-
сятеро нижче від реальної статистики.
Економічно активне населення потер-
пає через відсутність роботи і достой-
ного заробітку. Зареєструватися в цен-
трі зайнятості та отримати грошову
допомогу – це та соломинка, за яку на-
магаються вхопитися, коли втрачають
роботу. Проте з існуючими нині зако-
нами це вдається не кожному.
Необхідно відвідувати центр зайнятос-
ті раз на два тижні, інакше можна втрати-
ти статус безробітного. І це ще більш при-
низливо, аніж втратити саму роботу.
Населення досить критично реагує
на зміну фасаду служби зайнятості. До
того ж тільки перейменування Дер-
жавної служби зайнятості у Націо-
нальну агенцію буде коштувати, за
оцінками Федерації роботодавців
України, від 10 до 15 мільйонів гри-
вень. Заміна вивісок, перереєстрація
документів, виготовлення печаток
тощо. Може, такі кошти потребують
кращого застосування?
26.09.2015
Раїса Чирва оглядач «ПВ»
|
