ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Передвиборчий атракціон щедрості від Уряду

Глава Уряду Арсеній Яценюк анонсував підвищен­ня розміру мінімальної заробітної плати, прожитко­вого мінімуму, а також усіх соціальних виплат – пенсій, стипендій тощо. І хоч урядовці неабияк ті­шаться, що, попри скруту й війну, знайшли гроші на підвищення соціальних виплат, та народ чомусь не радіє. Адже разом із «підвищенням» рівня життя Уряд заявив про зростання тарифів на електроенергію приблизно на 23%. В очікуванні майбутніх виборів подібні заяви сприймаються як одноразова акція, вигадана чиновниками. Про «щедру» індекса­цію зарплат і пенсій – на шпальтах нашого видання.

Милостиня від влади

Планували лише в грудні, а буде вже у вересні – не нахваляться урядовці. Арсе­ній Яценюк у захваті від того, що «разом із Президентом вони ухвалили рішення щодо необхідності підвищення соціаль­них стандартів». На всю країну Прем’єр-міністр розповідає, як шукали фінансо­вий ресурс. І таки знайшли. Відтак зарплати для українців підвищать уже з 1 вересня. Тож підвищення відчують на своїх гаманцях 12 мільйонів українців. За інформацією міністра фінансів Ната­лії Яресько, підвищення соціальних стан­дартів із вересня погодив і Міжнародний валютний фонд.

За словами урядовців, Кабінет Міні­стрів знайшов близько 10 мільярдів гри­вень, які вже незабаром почнуть розподі­ляти між працюючими та пенсіонерами. Мінімальна заробітна плата збільшить­ся із нинішньої 1218 до 1378 гривень. На­скільки підвищать пенсії, ще достемен­но невідомо. Представники Пенсійного фонду заявляють, що це станеться «при­близно в межах 100 гривень для пенсіоне­рів, які матимуть нижчий розмір пенсій, аніж встановлений із 1 грудня прожитко­вий мінімум».

Радість від додаткових 100 чи 300 гри­вень, як кому поталанить, виявиться не­тривалою. Адже однією рукою Уряд роз­дає милостиню своїм жебракам, а другою цинічно відбирає у вигляді комуналь­них платежів. Більш гуманного обліку девальвації гривні можновладці не ви­гадали. Член Наглядової ради Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук називає підвищення соціальних виплат знущанням. На тлі зниження курсу грив­ні з 8 до 22 за долар, десятикратного під­вищення тарифів на газ з 725 до 7188 гри­вень за тисячу кубів, підвищення кому­нальних платежів у 2−4 рази підвищува­ти соціальні стандарти треба було абсо­лютно за іншою схемою.

На переконання багатьох експертів, має діяти системний підхід до управлін­ня економікою. Це те, що анонсував Уряд рік тому. А що з того вийшло? Немає пра­вил гри, немає стратегії, немає конкрет­ного плану.

Ми весь час озираємося на міжнарод­ні фінансові інституції, чекаємо подачок з Європи чи Америки, а за відсотки роз­раховуємося зі своїх гаманців. Кредити ззовні країні справді конче потрібні, але ж не за рахунок своїх співгромадян, пере­важна більшість яких змушена звикати до жебрацького існування.

«У нас шалене зубожіння населення. Так було тільки на початку 1990-х років. Ті, хто працює, потрапили у лещата бід­ності, не кажучи вже про пенсіонерів», − констатує Голова ФПУ Григорій Осовий. На його переконання, підвищення зарплат на 13% – неадекватне, тож нікому й нічого не компенсує. Це косметичні прав­ки, запропоновані Урядом, наголошує очільник Федерації профспілок України.

Синдром інфляції

Тож якщо вірити обіцянкам Уряду, віднині мінімальну зарплату в Україні зафіксовано на рівні 1218 гривень, а про­житковий мінімум становить 1178 гри­вень. Однак міжнародна система роз­рахунку прожиткового мінімуму дещо інша. З урахуванням цін за липень ни­нішнього року фактичний розмір про­житкового мінімуму має становити не менше 2900 гривень.

Влада вперто ігнорує синдром інфля­ції. Тим часом, навіть за офіційними да­ними, у травні індекс інфляції в Украї­ні становив 58,4% у річному вимірі. За прогнозами експертів Міжнародного ва­лютного фонду, цей індекс у нинішньо­му році має вийти на показник 46%. Ана­літики зауважують, що це рекордний рі­вень від 1996 року, коли було зафіксовано інфляцію у 39,7%.

Тож неважко порахувати купівельну спроможність громадян, які отримують мінімальну заробітну плату. Якщо взя­ти середню цифру між прогнозом МВФ і фактичною інфляцією, відбулося зрос­тання цін приблизно на 50%. Відтак укра­їнець, котрий на початку року отримував нинішню мінімальну заробітну плату 1218 гривень на місяць, під Новий рік зможе купити за ті самі гроші товарів та послуг наполовину менше − як на 609 гривень на початку року. Урядовці пропонують під­вищити мінімальну заробітну плату до 1378 гривень. З урахуванням інфляції 2015-го за ці гроші можна буде придбати това­рів і послуг рівно стільки, скільки на по­чатку цього року можна було придбати на 689 гривень. Тоді в чому полягає задекла­роване підвищення?

Певною втіхою для тих українців, які отримують мінімальну заробітну плату, може бути те, що, як пропонує Мінфін, з 1 січня наступного року доходи розміром у мінімальну зарплату не будуть оподат­ковуватися. Про це заявила заступник міністра фінансів Олена Макеєва. Вона уточнила, що на сьогодні не оподаткову­ються доходи розміром до половини мі­німальної зарплати. «Наразі не оподат­ковується лише 50% мінімальної заробіт­ної плати − 609 гривень, з 1 січня це буде повна мінімальна заробітна плата, яку не оподатковуватимуть, тобто громадя­ни отримуватимуть більше грошей», − вважає чиновниця. Проте, з огляду на ці­нові реалії, це «більше» виглядає досить примарно.

Експерти переконані, що рівень мі­німальної зарплати і прожиткового мі­німуму не піддаються здоровому глуз­ду. Людина не в змозі прожити у межах таких доходів. Уряд примусово посадив співвітчизників на жорстку дієту. Ден­ний раціон працюючого українця не ви­тримує жодної критики. Споживчий ко­шик не переглядали зо два десятки ро­ків. І переглядати у найближчому май­бутньому, схоже, не збираються. Певно, чекають масових протестів від народу. Лише війна на сході стримує українців від соціального вибуху. Влада цим охоче користується.

Черговий популізм

Дії Уряду викликають все більше роз­чарування. Не в останню чергу й через те, що підвищення соціальних виплат має передвиборчу мету й спрямоване на фактичну «купівлю» за бюджетні 100 гри­вень голосів виборців на місцевих вибо­рах 25 жовтня. І це яскраве підтверджен­ня того, що нова влада абсолютно не від­різняється від попередників. Ті теж за­звичай використовували підвищення со­ціальних виплат для того, аби задобрити електорат. Турбота про долю власного народу – традиційна для України практи­ка, переконують аналітики.

Заява Яценюка більше продиктована політичним моментом, тобто прийдеш­німи місцевими виборами, вважає еко­номічний експерт Сергій Щербина. Вда­лий чи не зовсім, але точно хочуть проде­монструвати піар-хід, як влада печеться про долю народу. Недарма сам Прем’єр публічно переймається «надзвичайно низькою заробітною платою українців». Однак іще місяць тому від депутатів з коаліції лунали інші заяви: немає гро­шей, країна перебуває на межі дефолту, а зарплати й пенсії необхідно заморозити. Такі заяви збурили профспілкову спіль­ноту. Всіма доступними методами і лі­дери, і рядові учасники профспілково­го руху намагалися домогтися від влади переглянути точку зору парламентської більшості. Тепер активісти критикують «чистої води популізм», до яких вдався Уряд за два місяці до виборів.

«Підвищення соціальних стандар­тів перед виборами − це звичайний по­пулізм. Зарплати бюджетникам заморо­зили у грудні 2013 року. Весь цей час за­мість того, щоб встановити адекватну оплату праці людям, які сумлінно пра­цюють, їх ставлять у позицію прохачів, які мають радіти милостині у кількасот гривень», − каже директор соціальних програм Центру ім. О. Разумкова Люд­мила Шангіна.

Погоджується з цим і директор соціологічної служби «Український баро­метр», провідний політолог Віктор Небо­женко: «Справді, це вже традиція – під­вищувати соціальні стандарти, сподіва­ючись, що вдячний електорат проголо­сує за кого треба». На заперечення, що партія Арсенія Яценюка не збирається йти на місцеві вибори, аналітик вислов­лює свою точку зору − це спроба Арсенія Яценюка змінити реакцію населення на роботу Кабінету Міністрів і бодай трохи підвищити особистий рейтинг.

Переважна більшість українських екс­пертів схильна вважати, що низька опла­та праці – це той заповітний повідець, за який влада тримає людей, аби смикнути у потрібний для себе час. Наприклад, пе­ред черговими виборами.

Профспілкові активісти вважають, що владі слід розумніше розпоряджати­ся грошима від кредиторів. Одна справа – роздати по сотні гривень у вигляді соці­альних виплат й отримати політичні ди­віденди, а геть інша − вкладати кошти в реальні економічні сектори, щоб це обер­нулося справжніми плюсами. Якщо не за­раз, то у найближчому майбутньому. Бо це дасть можливість заробити гроші для бюджету, які потім можна витратити на істотне підвищення соціальних виплат.

«Це відверте знущання над людьми, − стверджує президент Українського ана­літичного центру Олександр Охрімен­ко. – Як мінімум треба було підвищува­ти соціальні стандарти на 50%. Інакше це виглядає чистісінькою грою перед виборами».

Грою з вогнем – додають лідери укра­їнських профспілок.

 Організатори Профспілкового клубу «Нове бачення» в рамках свого засідання провели анкетування учасників на тему реального прожиткового мінімуму в Украї­ні. Без перебільшень, ця тема є найактуальнішою серед громадян України, адже прожитковий мінімум давно відірвався від реальності. Вміст продуктового кошика свідчить про те, що Уряд 15 років тримає народ на жорсткій дієті. Досі абсурдним залишається рівень мінімальної заробітної плати. Але про це − трохи далі…

• Зметикуємо на трьох?

Профспілкові активісти взяли­ся розрахувати в гривнях ре­альний розмір прожиткового мінімуму для родини із трьох осіб (двоє працюючих дорослих і ди­тина від двох до чотирнадцяти ро­ків). Розробили спеціальну анкету й попросили обґрунтувати свої показ­ники. Спираючись на власний досвід чи досвід будь-якої іншої української родини.

Ініціатори опитування отримали над­звичайно цікаві думки та пояснення. У деяких анкетах – повні розрахунки за пунктами витрат. Та у всіх без ви­нятку анкетах – висновок, що прожит­ковий мінімум у 1378 гривень – від­верте знущання влади над народом. Хтось навіть пропонував, аби можно­владці самі спробували прожити на таку мізерну суму. Навіть не впро­довж місяця, а бодай тижня.

Середня цифра, яку активісти отри­мали в результаті опитування, − 6890 гривень. Це реальний прожитковий мінімум сім’ї із трьох осіб. Тобто пра­цююча людина має отримувати що­найменше 3445 гривень на місяць.

Найвищий запропонований показ­ник становить 12 000 гривень. На думку «автора» висновку, така сума цілком достатня для повноцінного життя сім’ї. За такого рівня достатку родина може нормально харчувати­ся, один раз на місяць придбати щось з одягу чи взуття, раз на рік по­їхати на відпочинок, хворіти не часті­ше одного разу на півроку, ходити раз на тиждень у кіно чи в театр, ку­пити іграшки для своєї дитини.

Лише одна анкета виглядала «білою вороною». Опитаний запропонував цифру у 2200 гривень. Організатори дуже сумніваються, що в реальному житті цього достатньо для нормаль­ного існування, харчування, розвитку та задоволення ба­зових чи найнеобхідніших потреб. Урешті-решт з’ясувалося, що учасник анкетуван­ня елементарно не зрозумів завдання і розрахував показ­ник прожиткового мінімуму для однієї людини.

Підбиваючи підсумки результатів опи­тування, організатори дійшли висно­вку, що дії влади загалом є принизли­вими й ганебними стосовно працюю­чих людей. Громадськість втомилася від обіцяних реформ і вимагає реаль­ного покращення життя. Профспілки готові об’єднати зусилля, аби домог­тися справедливого й гідного рівня життя для людей. Усіх працюючих лю­дей, які зовсім не проти «жити по-новому». Просто зміни влада і народ чомусь розуміють по-різному.

13.09.2015

Раїса Чирва оглядач «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини