На межі енергетичного колапсу

Уряд впритул зайнявся питаннями підготовки до майбутнього опалювального сезону. Відпові­дальні міністерства подають оптимістичну ста­тистику, вимальовують плани та створюють спеціальні штаби. Тим часом інформаційний простір рясніє тривожними заявами від теплоенергетиків. Чи вдасться для належного забез­печення опалювального сезону об’єднати зу­силля держави, споживачів та приватних компа­ній – з’ясовували «Профспілкові вісті».

Під загрозою зриву

Здається, що опалювальний сезон 2015–2016 рр. буде для України одним із най­складніших. Для його успішного прохо­дження країні необхідно вирішити цілу низку проблем. Найперше – у контексті енергетичної безпеки в цілому. Належ­ній підготовці до опалювального періоду перешкоджають кілька факторів, на які треба негайно відреагувати вже сьогодні. Трагічні події на сході істотно вплинули на забезпечення країни якісним енерге­тичним вугіллям. Звісно, що це не може не позначитися на енергетичній безпеці. До того ж на Донбасі зруйновано інфра­структуру, електричні та теплові мережі. Тож навіть якщо на сході запанує мир, до постачання якісного вугілля із шахт Дон­басу буде ще ой як далеко.

До цих проблем додається несвоєчасне закачування у підземні сховища необхід­ного обсягу природного газу. За словами міністра енергетики і вугільної промис­ловості Володимира Демчишина, Укра­їні для опалювального сезону бракує як мінімум 5–6 мільярдів кубічних метрів блакитного палива. Така заява чиновни­ка дала привід Прем’єру Арсенію Яценю­ку зробити висновок, що опалювальний сезон під загрозою зриву через кризу в енергетичному секторі.

Очільник Уряду наголосив, що біль­шість державних компаній не готові за­безпечити теплом та електроенергією країну. Не готові до опалювального сезо­ну і половина житлово-комунальних гос­подарств.

Однак нині питання «Хто винен?» не на часі. Зараз потрібно сконцентрувати зусилля усіх міністерств та відомств у русло – що робити у непростій для Украї­ни ситуації?

Днями Уряд озвучив план заходів. До­кумент містить понад сорок пунктів для обов’язкового та невідкладного виконан­ня усіма службами, котрі відповідають за тепло й світло в українських оселях. Більшість із запланованого має бути ви­конано у серпні. Однак серйозних роз­рахунків і конкретних прогнозів україн­цям поки що не надали. Не мають їх і в регіонах.

Уряд обмежився організаційними мо­ментами на кшталт створення міжвідом­чої робочої групи з питань підготовки до осінньо-зимового періоду.

На думку експертів, готуватися до на­ступного опалювального сезону треба було ще в січні або лютому. Адже зима зазвичай приходить зненацька. Аналі­тики попереджають, що без системно­го комплексного урядового документа з підготовки та проходження опалюваль­ного сезону годі сподіватися, що він мине без зривів. Своєю чергою, антикризова рада вимагає негайного проведення спе­ціального засідання Кабінету Міністрів за участі всіх без винятку відповідаль­них осіб теплоенергетичного комплексу. Тільки у такий спосіб можна відтворити реальну картину з енергопостачанням, проаналізувати слабкі місця, спрямува­ти на їх ліквідацію чи бодай підсилення зусилля суміжних служб, аби не виправ­довуватися потім, чому трапляються вія­лові відключення електрики, а батареї у міських квартирах перемерзають.

Ще одна невирішена проблема – тех­ногенна безпека. На тлі дефіциту бю­джетних та обігових коштів планові ре­монти об’єктів енергетики, інфраструк­тури залишилися на другому плані. Це означає, що у розпал опалювального се­зону фахівці будуть ліквідовувати неми­нучі аврали. Власне, до цього українцям не звикати.

Замкнене коло

Експерти енергетичного ринку попе­реджають, що прийдешній опалюваль­ний сезон «накриє» вал неплатежів. Про різке погіршення фінансового стану електроенергетичних підприємств крас­номовно свідчать показники. Виробни­ки електроенергії скаржаться, що рівень платежів катастрофічно знижується що­місяця, а восени слід очікувати погір­шення показників. На початку літа за­гальний борг державного підприємства «Енергоринок» перед генеруючими ком­паніями, з урахуванням колишніх боргів, перевищував 23,9 млрд грн. Про яку ефек­тивну підготовку до зими з таким «бага­жем» може йти мова? Тож не дивно, що підприємства змушені скорочувати ре­монт обладнання, відтак зимових аварій уникнути навряд чи вдасться, зважаю­чи на те, що більшість обладнання дав­но вже перевищило всі допустимі норми експлуатації.

Найбільші боржники – підприємства тепло-комунального господарства (ТКГ), борг яких у загальній структурі сягнув майже 32%. Це пряме свідчення того, що нові тарифи на комунальні послуги для населення виявилися непідйомними, а обіцяна Урядом програма субсидіюван­ня не працює. Відтак ТКГ активно наро­щує борги не лише за газ, а й за електро­енергію.

Ясна річ, що з настанням холодів бор­говий маховик запрацює з новою силою, адже зросте потреба у «теплих» послугах. Українці почнуть використовувати елек­трообігрівачі, споживатимуть більше електроенергії, за яку платити нічим. До того ж Уряд анонсує ще одне чи два подо­рожчання.

Як наслідок – платіжна дисципліна громадян погіршиться, заборгованість перед виробниками ресурсів зростати­ме шаленими темпами, що відображати­меться на якості наданих послуг.

Однак урядовці переймаються іще більшим підвищенням тарифів, а не на­ближенням зимового періоду. Для міні­мізації ризиків майбутнього опалюваль­ного сезону в кожному регіоні планують створити спеціальні штаби за участі ке­рівників прокуратури, облдержадміні­страцій, управлінь Міністерства з над­звичайних ситуацій та енергопостачаль­них компаній. От тільки як ці штаби за­радять відсутності вугілля і коштів, по­трібних для його закупівлі? Питання, як завжди, риторичне.

Експерти урядову ініціативу зі ство­рення енергетичного штабу вважають запізнілою. Комітет із вирішення про­блем треба було створювати щонаймен­ше наприкінці минулого опалювально­го сезону.

Дещо несподіваною виглядає зая­ва заступниці голови Комітету Верхо­вної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної полі­тики та ядерної безпеки Ольги Бєлько­вої, яка не поділяє думку, що нинішня ситуація в енергетичній галузі – це ката­строфа. На її переконання, є чіткий план дій, тож залишилося лише зібрати полі­тичну волю в кулак.

Тарифний геноцид

В очікуванні нового опалювального сезону українців охоплює паніка перед черговим підвищенням тарифів. Нині комуналка у структурі витрат україн­ських родин перевищила 50%. Люди від­мовляються від відпочинку, оздоровлен­ня, навіть лікування, скорочують витра­ти на одяг і харчування, аби не втрати­ти дах над головою. Бо така перспекти­ва може стати реальністю вже у ниніш­ньому осінньо-зимовому сезоні. Прем’єр Арсеній Яценюк висунув іще одну ініці­ативу – притягати до кримінальної від­повідальності громадян, які заборгували за комунальні послуги. Таку заборгова­ність глава Уряду прирівняв до розкра­дання державного бюджету. Про це він заявив на засіданні антикризового енер­гетичного штабу. І додав, що органам прокуратури та МВС варто впритул за­йнятися боржниками.

Експерти назвали таку заяву безвід­повідальною. Адже законодавство Укра­їни не передбачає кримінальної відпові­дальності боржників, а лише матеріаль­ну. Ніхто не має права відкривати кримі­нальне провадження за фактом неопла­чених комунальних послуг. Такі питан­ня вирішуються виключно у судовому по­рядку. ЖКГ або компанія-постачальник газу чи електроенергії подає до суду на боржника. А вже суд може змусити гро­мадянина заплатити борг або ж накласти арешт на його майно.

Громадяни мають право оскаржити рі­шення суду. Адже заборгованість вини­кла не через небажання сплачувати за надані послуги, а виключно через низькі доходи та фінансову неспроможність.

У фінансовій скруті опинилося близь­ко 90% українців. Лише півтора мільйо­на родин можуть отримати субсидії до настання опалювального сезону. Міністр соціальної політики Павло Розенко гово­рить про чотири мільйони родин, яким допоможе держава, проте аналітики на­зивають це фантазіями чиновників.

Експерти й пересічні українці наріка­ють на мізерний розмір державної допо­моги і зазначають, що з новими тарифа­ми субсидія у 300–500 гривень жодним чи­ном не рятує людей від бідності.

Аналітики стверджують, що система субсидій існує для відмивання коштів із державного бюджету. «Уряд виділяє гро­ші безпосередньо монополістові, напри­клад «Нафтогазу». Враховуючи, що укра­їнці не знають, скільки реально коштує блакитне паливо, маємо підстави ствер­джувати, що ціна на нього завищена, а субсидії громадян поповнюють надпри­бутки цієї державної компанії», – наголо­шує правозахисник Анатолій Башловка.

Проте субсидіювання – не найбіль­ша проблема України. Наразі, попри ба­гатообіцяючі заяви чиновників, Украї­на зіткнулася із серйозними проблема­ми щодо належного забезпечення май­бутнього осінньо-зимового періоду. Прислів’я «Готуй сани влітку» лишаєть­ся актуальним.