ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Гра в одні ворота

За час діяльності нової влади інфляція в сукупності перевищила 50%, гривня девальвувала майже в чоти­ри рази, натомість розміри основних державних соці­альних стандартів і гарантій залишаються замороже­ними на рівні 2013 року. Підвищення мінімальної заро­бітної плати та прожиткового мінімуму уряд обіцяє в найкращому разі лише наприкінці року. Влада забула, що рівень заробітної плати визначається не номіналь­ною сумою грошей, а тією кількістю товарів і послуг, яку можна за неї придбати. Профспілки вирішили на­гадати урядовцям цю просту істину, а «Профспілкові вісті» – систематизували основні претензії до Кабіне­ту Міністрів.

Антисоціальні стандарти

Це лише на перший погляд здається, що соціальні стандарти «заморозили» до настання кращих часів. Насправді че­рез некеровану інфляцію вони знижують­ся з кожним днем. Мінімальна заробіт­на плата на сьогодні становить 1218 гри­вень, прожитковий мінімум – 1178 гри­вень. Саме останній і вважається базо­вим державним соціальним стандартом. Хоч би чим уряд не аргументував його «базовість», та він був і залишається ан­тисоціальним. Бо це вартісна величина достатнього для забезпечення нормаль­ного функціонування організму людини. Саме так записано у статті 1 Закону Укра­їни «Про прожитковий мінімум». Власне, прожитковий мінімум – це право люди­ни на гарантії, які передбачені Конститу­цією: достатній життєвий рівень, харчу­вання, одяг, житло, здоров’я та розвиток особистості. Та маємо геть інші реалії. До них жодним чином розвиток особис­тості не вписується. А коштів із прожит­кового мінімуму не вистачає навіть на елементарне. До того ж уряд продовжує грати в одні ворота. Заднім числом вста­новлює податок на нерухомість, стягує частину заробленої за життя пенсії, під­вищує плату за газ та інші послуги без об­ґрунтування цінової політики та реформ у галузях. Спершу урядовці мали б ви­значити питання прожиткового мініму­му для людей, котрі гарантує Конститу­ція. Тим часом в Основному Законі краї­ни немає жодного слова про те, що люди­на може прожити за 40 гривень на день. І навряд чи у примітках до Конституції можна знайти допустимий розмір міні­мальної плати за 1 годину на рівні 7 гри­вень. Така позиція уряду принижує люд­ську гідність.

Минуло лише два місяці з початку року, а індекс споживчих цін зріс уже на 8,6%. Це за даними з офіційних джерел. Незалежні експерти вказують на інші, значно вищі цифри. Зростання офіційно­го цінового індексу до торішнього люто­го сягнуло 35-відсоткового рівня, причо­му за багатьма значущими позиціями си­туація ще гірша. Так, за останній рік хліб подорожчав майже на 49%, риба – на 60, яйця – на 80, соняшникова олія – на 49,5, проїзд – на 60%. Цей перелік можна про­довжувати до безкінечності, додаючи до нього нові позиції. Та про це уряд не хоче й чути.

Профспілки нагадують урядовцям, що прожитковий мінімум встановлюється після проведення науково-громадської експертизи сформованого набору про­дуктів харчування, непродовольчих то­варів та послуг. Перед поданням урядом проекту бюджету на нинішній рік таку експертизу відверто проігнорували. Від­так профспілковий актив вважає дії уря­ду протиправними і вимагає таку експер­тизу, нехай із запізненням, але провести. Профспілкове товариство обурив черго­вий заклик прем’єра Арсенія Яценюка «не думати про себе, а думати про май­бутні покоління». Але ж уряд готує для майбутніх поколінь жебрацьку долю!

Павутиння у кошику

Вижити на офіційну «мінімалку» в Україні неможливо. Це визнають навіть в Мінсоцполітики, де вираховували фак­тичний прожитковий мінімум на основі споживчого кошика, склад якого був за­тверджений ще 15 років тому. Наскільки «зношений» цей кошик, говорили багато разів, та реальних зрушень досі не бачимо.

Відомо, що споживчий кошик має міс­тити мінімальний набір продуктів харчу­вання, непродовольчих товарів та послуг, необхідних для збереження здоров’я лю­дини і забезпечення її життєдіяльності. Але, з огляду на нинішні встановлені нор­ми харчування, українців мають жити впроголодь. Так, працездатній людині на добу «виділили» 276,7 грама пшеничного і житнього хліба, 13,7 грама вершкового масла, половину яйця, 6,8 грама рису, 76,7 грама капусти, 5,5 грама сала і не менш скоромні порції інших продуктів (всьо­го близько 40 найменувань). Причому до споживчого кошика не поклали чаю, кави, соусів, консерви та інших, як пора­хували укладачі цього списку, «непотріб­них» продуктів.

При настільки обмеженому раціоні українцям потрібно ретельно стежити за своїм здоров’ям, тому що лікувати­ся буде нічим. На рік родині виділяєть­ся п’ять упаковок вати, стільки ж бинтів, 50 таблеток валідолу, дві баночки зелен­ки або йоду, п’ять упаковок аспірину чи анальгіну, десять гірчичників і один тю­бик дитячого крему. І це все.

Про модні речі автори споживчого на­бору воліли не згадувати. Гардероб чо­ловіків має складатися з одних штанів і двох майок на чотири(!) роки. Щоправда, шкарпеток виділили аж сім пар на рік. Жінки можуть дозволити собі зимове пальто на «виріст» – раз на 8 років. Сук­ню, блузу та спідницю українські жінки мають носити п’ять років.

Засоби гігієни – ще одна стаття витрат для сім’ї – не пройшла повз увагу уклада­чів споживчого набору. Впродовж року – 6 пляшечок шампуню, 17 тюбиків зубної пасти, 42 шматки мила, 24 пачки прально­го порошку і 36 рулонів туалетного папе­ру. Стригтися пропонується чотири рази на рік і один раз на рік ходити в лазню. Крім того, у кошик входять транспортні витрати та оплата житлово-комунальних послуг.

Це виглядало б справді кумедно, якби нагадувало сценарій дешевої комедії. Але ж за вартістю цього споживчого на­бору визначається прожитковий міні­мум, котрий, своєю чергою, впливає на розрахунок мінімальної зарплати і пен­сії, стипендії та допомоги на дітей. Тоб­то що бідніший і дешевший буде кошик, то нижчий розмір соціальних стандартів встановлює держава. «Штучно занижена мінімальна зарплата не тільки не забез­печує основних потреб працівника та його сім’ї, її навіть недостатньо для фі­зичного виживання самої людини», – го­ворять у Федерації профспілок України.

Влада має переглянути вміст спожив­чого кошика відповідно до реальних по­треб людини. Але тоді їй доведеться змі­нювати значення і прожиткового мініму­му, і мінімальної зарплати та пенсій. У бік підвищення.

Міністр соціальної політики Павло Розенко вважає, що на сьогодні прожит­ковий мінімум для працюючої людини має становити не менш як 2 тис. грн. Од­нак, за його словами, «на ті податки, які, в тому числі, дає в бюджет економіка, дер­жава не здатна забезпечити вищий рівень прожиткового мінімуму, ніж є сьогодні». Тим часом експерт Фонду суспільної без­пеки Юрій Гаврилечко пропонує свої роз­рахунки, виходячи з реальних норм спо­живання. Це має бути сума близько 8 ти­сяч гривень, стверджує аналітик.

Між Ботсваною і Конго

Фінансові статки українців прийнято розглядати у прив’язці до американської валюти. Найбільший стрибок мінімаль­ної заробітної плати в доларовому ек­віваленті відбувся 2007 року – майже на третину. Впродовж 2005–2008-го, 2010–2014 років курс гривні залишався стабільним. На початку минулого року заробітна пла­та сягнула свого доларового еквіваленту – 152 долари. Або у гривневому обчислен­ні – 1218 гривень за курсом 7,99 гривні за американський долар. Докорінно зміни­лася ситуація, коли почалися невмотиво­вані стрибки валюти. Станом на початок року мінімальна зарплата становила 77 доларів, а 1 березня досягла мінімально­го за останні 12 років значення у валют­ному обчисленні – 43,8 долара.

На 150-доларовому рівні мінімальна зарплата українців дорівнювала анало­гам таких держав, як Туркменістан чи Азербайджан. Нині ж із «мінімалкою» у 43 долари Україна стала на один щабель з Ліберією, Ботсваною та Конго.

В африканських країнах поріг біднос­ті становить 1,25 долара на день. В Украї­ні на 25 центів більше. Однак така статис­тика не тішить. Бо існують інші дані, які звуться стандартами ООН. І це геть інші цифри. Якщо людина витрачає на про­живання та продукти харчування мен­ше 5 доларів на день, відповідно менше 150 на місяць, вважається, що вона живе за межею бідності. Тоді за яким порогом, за якою межею живемо чи існуємо ми – українці? За нинішнім вмістом спожив­чого кошика наше населення давно пере­буває у стані прихованого голоду. Дехто не може дозволити собі вдосталь навіть хліба.

При такому харчуванні, застерігають експерти, ми матимемо великі пробле­ми у найближчій перспективі. І виправи­ти їх навряд чи вдасться. Та ті ж 50 дола­рів на місяць – це не тільки харчування, а й проїзд у транспорті, побутові й кому­нальні послуги, придбання одягу та взут­тя тощо. На вміст споживчого кошика не дуже розженешся, якщо врахувати, що по кожній із позицій спостерігається по­стійне зростання у цінах. Та навіть з ура­хуванням мізерності споживчого коши­ка, склад якого не відповідає елементар­ним нормам людини, його реальна вар­тість на 60–70% вища, аніж закріплено в законах.

Для подолання проблеми держава має чітко визначити поняття «межа біднос­ті», а отже, встановити поріг неоподатку­вання на рівні 5 доларів на день (3750 грн на місяць) на кожного члена сім’ї, напо­лягають експерти.

Для покращення умов життя україн­ського населення також пропонують зни­зити податок на ввезення і реалізацію продуктів з 20 до 7 відсотків. А ще – роз­робити і впровадити повномасштабну програму компенсації вартості ліків для населення.

Аналогічні вимоги висувають і проф­спілки. Пікетуванням Кабміну вони зму­шують дослухатися до справедливих ви­мог і все ще сподіваються, що їх почують

• Дії профспілок підтримує світ

Колективний трудовий спір з урядом і робото­давцями України, ініційо­ваний українськими профспілками, не пройшов повз увагу міжнародної спіль­ноти. Міжнародна конфедера­ція профспілок – наймасштаб­ніша всесвітня організація профспілок – цілком і повністю на боці людей, котрі зважилися на протести проти жебрацького існування. Те, що уряд знева­жає заклики і пропозиції проф­спілок впродовж тривалого часу, обурює міжнародну орга­нізацію і спонукає до дій.

Генеральний секретар Міжна­родної конфедерації профспілок Шаран Барроу направила звер­нення до Президента України Петра Порошенка. У листі йдеться про готовність підтри­мати подальші акції протесту українських членських організа­цій, спрямованих на захист прав та інтересів українських грома­дян і членів їхніх сімей. Нічого протиприродного чи надзвичай­ного профспілки не вимагають. Лише надати їм соціальні гаран­тії, які чітко прописані у Консти­туції України. Повністю погасити заборгованість із зарплати, під­вищити мінімальну заробітну плату до рівня фактичного про­житкового мінімуму, не допус­тити ухвалення законів, що об­межують права і свободи гро­мадян – цього вимагають учас­ники акцій протесту. Іїх повніс­тю підтримують на міжнародно­му рівні.

Якщо Україна і справді прагне жити в європейському домі, слід запроваджувати європей­ські принципи відкритості влади та вести реальний соціальний діалог, наголошується у звер­ненні до українського Прези­дента.

Це не просто звернення гене­рального секретаря від себе особисто. Це звернення від імені 175 мільйонів трудящих з-понад 160 країн і територій, які представляє Міжнародна конфедерація профспілок.

Це потужна сила, яка заслуговує на те, щоб її вимоги почула укра­їнська влада: і Президент, і Прем’єр, і спікер парламенту, і всі без винятку міністри. Невдачі нинішнього підходу до соціаль­них проблем мають вирішувати­ся спільно, наголошує багато­мільйонне товариство. Забезпе­чувати гідні умови життя і праці зобов’язана влада, а контролю­вати – мають і будуть профспіл­ки. Перші акції протесту – яскра­ве тому підтвердження.

06.06.2015

Раїса Чирва оглядач «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини