Кредит довіри вичерпано

Більше року економікою України керує уряд, який очолює лідер «Народного фронту» Арсеній Яценюк. І більше року країна перебуває у стані економічного хаосу та нестабільності. Населення стрімко зубожіє, натомість обіцяні реформи так і не розпочинаються. Народ повірив уряду в необхідність затягнути паски, які, за великим рахунком, перетворилися на зашморг. Нині ж за ініціативи уряду вкотре підвищено тарифи на газ. Цього разу непідйомні ціни на «блакитне пали­во» поставили народ на коліна, і українці нарешті усвідомили, що стали заручниками некомпетентних чиновників. Чи розуміє уряд, що кредит довіри у на­селення тане з кожним днем?

Індекс нещастя

Намагаючись зняти із себе відпові­дальність, влада переводить стрілки на МВФ. Народу вкотре намагаються втлу­мачити, що будь-яке підвищення цін – на газ, комунальні послуги, транспорт тощо – прописане у меморандумі з Міжнарод­ним валютним фондом. Насправді за цим твердженням приховується неспромож­ність і цілковите небажання уряду здій­снювати справжні реформи в державі. Для фахівців нинішнього складу уряду простіше підвищити ціни й загнати на межу виживання мільйони українців.

Та найбільше людей обурило трикрат­не зростання ціни на газ. Зрозуміло, що подорожчання енергоресурсів для насе­лення частково пов’язане з девальвацією гривні. Інфляція справді є. За підсумка­ми минулого року вона становила 24,9%, а нинішнього прискорилась і може сягну­ти за рік 35%. Своєю чергою, ціна на газ підскочила одразу на 300%. Тим часом складові формування газових тарифів досі не оприлюднено. До того ж, на думку експертів, будь-яке підвищення ціни на газ для кінцевих споживачів має відбува­тися лише після того, як буде стовідсот­ково забезпечено встановлення приладів обліку. Цього ніхто і не збирався робити. Тож виникає думка, що до формування газових тарифів долучилися корупційні схеми.

Члени уряду намагаються переконати громадськість, що тарифи зростають ви­ключно через те, що ми йдемо до Європи. Мовляв, самі прагнули європейського вибору, тож не варто ремствувати. Тоді чому влада замовчує, що в Україні міні­мальна заробітна плата зупинилася на позначці 40 євро. Тоді як у Польщі – 404, Словаччині – 352, Естонії – 355 євро, на­віть у Молдові зарплата уп’ятеро вища, ніж у наших співвітчизників.

Чому, коли йдеться про підвищення тарифів та європейський рівень життя, уряд уникає теми європейського рівня доходів? У Європі на комунальні послу­ги припадає близько 20% зарплати. Нато­мість українці після чергового зростання цін віддаватимуть від 50 до 100% заробле­них грошей. Хто у змозі оплачувати такі шалені комунальні послуги? Після ни­нішнього підняття тарифів на газ серед­ня зарплата в Україні, на думку експер­тів, має становити не менш як 18 тисяч гривень. Але намірів підвищувати дохо­ди населення в уряду не бачимо.

Більше того, прем’єр-міністр просить парламент у найкоротші терміни ухва­лити рішення про створення незалежно­го органу зі встановлення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги. За його словами, в Україні має діяти «новий неза­лежний, прозорий, ефективний орган, що відповідає європейським стандартам», аби ні в кого не виникали сумніви у не­прозорості або необґрунтованості вста­новлення цін чи тарифів. Отакої! Лише тепер, коли назріває нова хвиля невдово­лення, очільник уряду вирішив діяти «за європейськими стандартами».

Уряд свідомо самоусунувся від відпо­відальності за соціальну сферу. Занепад економіки, курс гривні, зубожіння ши­роких верств населення – це не його сфе­ра. Для уряду головне просити гроші по всьому світу в обмін на «європейський вектор».

Тим часом на світовому рівні роботу очільника уряду визнають провальною. За даними дослідження, яке оприлюдни­ла всесвітньо відома агенція Bloomberg, Україна посіла 4-ту позицію серед 15 най­більш нещасних економік світу в 2015 році. За «індексом нещастя» ми обігнали навіть Грецію.

Попереду планети всієї

Якщо і є у нас здобутки за останній рік, то це зростання корупції. Аналітики од­ностайні у тому, що корупція в Україні набула нечуваних форм.

Утім, рецепт перемоги в боротьбі з ко­рупцією надзвичайно простий. Головне, що він не потребує колосальних фінан­сових вливань, на брак яких скаржаться урядовці. Україна не унікальна країна, і не потрібно «винаходити велосипед». Бо головний принцип ефективної боротьби з корупцією – невідворотність покарання. Кожен посадовець чи хабарник має усві­домити, що за злочинні дії йому «світить» ув’язнення. Але ж засуджених – одиниці. Власне, не засуджених, а взятих під вар­ту, а потім відпущених під чесне слово та заставу у кількасот тисяч гривень. А то й два-три мільйони.

Високопосадовці знають, що макси­мум, чим вони ризикують, – це звільнен­ня з посади, догана чи громадський осуд.

Згадаймо корупційні скандали на­вколо високих чинів – Зоряна Шкіряка, Сергія Чеботаря та Олександра Єршова. Перший провалив операцію з порятунку наших співвітчизників після трагічно­го землетрусу в Непалі, однак встиг роз­тринькати з державної казни кілька міль­йонів гривень. Заступник міністра МВС Сергій Чеботар не забажав повідомити журналістам, на які кошти утримує еліт­ний будинок і за чий рахунок живе. Олек­сандра Єршова, виконувача обов’язків начальника Державної автомобільної ін­спекції, теж спіткав громадський осуд. Коли народ бідує та ледве зводить кінці з кінцями, його доньки у соціальних ме­режах вихваляються статками, дорогими автомобілями, закордонними поїздками «за найвищим розрядом».

Усі троє звільнилися з посади «за влас­ним бажанням». І у своїх же міністер­ствах стали чи то радниками, чи консуль­тантами, аби «вірою і правдою служити владі». Корупційні схеми лише трохи по­хитнулися під чиновниками.

Ми так і не побачили реальних змін у подоланні корупції. Безліч обіцянок так і залишилися на папері. Прем’єр не раз заявляв, що антикорупційна реформа – одна з найскладніших, тож її поки важ­ко реалізувати. Однак ці заяви далекі від правди. Боротьба з корупцією не по­требує від держави жодних надзусиль, гі­гантського фінансування та інших ресур­сів. Потрібна, в першу чергу, політична воля, якої у нинішнього уряду немає.

Після довгих суперечок створили ко­мітет боротьби з корупцією. Та чи можна очікувати від нього результатів бодай у найближчому майбутньому? Досліджен­ня досвіду майже двохсот країн засвідчи­ло, що спеціальні антикорупційні струк­тури зазвичай зі своїм завданням впорати­ся не здатні. Не виключено, що й Антико­рупційний комітет України сам виявиться об’єктом корупції та політичного впливу.

Лідерами за рівнем корупції в Украї­ні фахівці називають Державну податко­ву службу, Агентство земельних ресурсів та Державну автомобільну інспекцію. Це дані соціологічного дослідження, прове­деного серед українських бізнесменів.

Опитування свідчать, що за останні півроку зіткнулися з корупцією в орга­нах Державної податкової служби 25,9% респондентів, в Агентстві земельних ре­сурсів – 7,1, Державній автомобільній ін­спекції – 5,1, Митній службі – 4,4, Мініс­терстві внутрішніх справ – 4,0, в облас­них держадміністраціях – 3,7, прокурату­рі – 3,3, міліції – 3,2%.

Заступник глави Адміністрації Пре­зидента з питань проведення адміністра­тивних, соціальних та економічних ре­форм Дмитро Шимків зазначив, що по­дібні опитування дають змогу дізнатися, як суспільство сприймає проведені в кра­їні реформи. От тільки де ж ті реформи, пан Шимків не уточнив.

Справа національного виживання

Минуло більше року після перемоги Революції Гідності, а обіцяних змін на краще так і не сталося. На цьому наго­лошують зарубіжні партнери, які уваж­но моніторять реальний стан в Україні і натякають, що транші можуть припини­тися, й постійно відкладають терміни пе­рерахування коштів. Тим часом їхня ри­торика стає жорсткішою. Немає змін, не­має успіхів, немає боротьби з корупцією чи бодай розслідування – не буде фінан­сової допомоги. Міжнародним фінансо­вим інституціям набридло вкотре чути «подайте на реформи». Вміння багато і гарно говорити про високі цілі та стра­тегічні завдання, про необхідність корін­них змін – єдине, що відрізняє нинішню владу. Це збагнула Європа, усвідомили у Вашингтоні, це зрозумів народ.

Влада так і не взялася за обіцяні рефор­ми, а лише імітує їх. Тим часом західних партнерів не обдуриш лише заявами про європейський вибір. Керуючий директор ЄБРР в країнах Східної Європи та Кавка­зу Франсіс Маліж наголосив, що економі­ку нашої країни очікує крах, якщо влада не візьметься за реформи негайно.

У ЄБРР заявляють: часу на необхідні перетворення у Кабінету Міністрів Укра­їни практично не залишилося. І в Євросо­юзі, і в США переконані, що реформи для України – це питання національного ви­живання. Та, схоже, уряду такі завдання не під силу.

Західноєвропейські донори зневірили­ся у здатності нинішньої української вла­ди проводити реформи. Екс-міністр обо­рони України Анатолій Гриценко комен­тує: «Вони спочатку слухали, коли їм обі­цяли, потім другий раз слухали, третій раз, п’ятнадцятий раз. Набридло. Співпраця із МВФ висне, зависає співпраця з донорами. Вони відмовляються давати гроші, які спливають як вода в пісок».

Про відсутність прогресу в реалізації реформ в Україні публічно заявили осно­вні її міжнародні партнери. Руйнування вітчизняного промислового виробництва, стрімке скорочення зайнятості у реально­му секторі економіки посилюють ризики того, що шанс на відновлення економіч­ного зростання буде втрачено на довгі роки. Надання Україні фінансової допо­моги з боку МВФ – підтвердження того, що міжнародна спільнота вірить і підтри­мує бажання та здатність українського народу змінити свою країну, стати повно­правним членом спільноти європейських народів. Однак прагнення народу може зруйнувати некомпетентність влади.

У прем’єра Арсенія Яценюка власне ба­чення суті національного виживання на­ції. «Ті, хто намагається знайти привід, щоб не підтримувати Україну, можуть його вигадати. Але це брехня. Євросоюз визнав офіційно на останньому саміті Україна – ЄС у Києві 27 квітня, що ефек­тивність здійснюваних нами реформ за­довільна. Знайдіть хоча б одну країну, яка зробила стільки ж у таких неймовірно складних умовах. Ми втратили 20% еко­номіки через російську агресію на Донба­сі та анексію Криму. Ми звільнили торік 10% чиновників, цього року – ще 20%. Ми заморозили зарплати та пенсії, вшесте­ро збільшили тарифи на комунальні по­слуги. Ми розпочали децентралізацію економіки. Водночас запроваджено нові податки для олігархів, тривають антимо­нопольні розслідування щодо деяких із них. Ми знаємо, що не отримаємо резуль­татів у найближчому майбутньому», – за­значив прем’єр. А коли ж отримаємо? Та чи отримаємо взагалі? Про це народ теж хотів би дізнатися.