Хто зупинить падіння гривні?

Такого знецінення національної валюти Україна ще не знала. І, схоже, це не межа. Українці намагають­ся збагнути, на якій же позначці реально перебуває курс, а ті, хто має відповідати за це, списують усі негаразди на надмірну паніку населення. Фахівці радять забути про повернення курсу до рівнів 8,00 або 12,00, бо це швидше з розряду фантастики. На­род змітає з полиць супермаркетів продукти, які дорожчають швидше, ніж падає гривня. Що далі? Прогнози, перспективи, експертні оцінки коливан­ня курсу – на шпальтах нашого видання.

«Чорна» п’ятниця

5 лютого Національний банк вдався до фінансового експерименту. Державний регулятор підвищив облікову ставку з 14 до 19,5%, припинив щоденні валютні аукціони та відмовився від індикативно­го курсу гривні. Начебто з метою встанов­лення банками єдиного ринкового курсу на підставі об’єктивних параметрів попи­ту та пропозиції. Реакція не забарилась. Уже наступного дня долар різко злетів у ціні – на 5 грн. Цей день не безпідставно став для гривні «чорною п’ятницею». Від­так із 6 лютого національна валюта мало не щодня встановлювала антирекорди. Коли ж за кілька днів курс дістався по­значки 25 гривень за долар, деякі еконо­мічні експерти прогнозували, що гривня зупиниться на цьому рівні.

Та щось в експерименті Нацбанку пішло не так. Сумні «рекорди» гривні трива­ли. Цифра у 30 гривень за долар шокувала українців. Адже зростання долара спричи­нило стрімке підвищення цін практично на всі продукти і товари. Власники валют­них кредитів вдалися до акцій протесту біля будівлі НБУ, вимагаючи звільнення голови центрального банку Валерії Гонта­ревої. Ніхто з банкірів до пікетувальників, звісно, не вийшов. І Гонтареву ніхто звіль­няти не збирався. Сама ж очільниця Нац­банку після тривалого мовчання таки ви­знала, що регулятор не в змозі стримати падіння гривні. Екстрений порятунок на­ціональної валюти, за її словами, немож­ливий через панічні настрої населення та нечесні дії спекулянтів.

Однак коли гривня впала до позна­чки 33–34 за долар, екстрену нараду зі­брав Президент Петро Порошенко. Вале­рія Гонтарева, Арсеній Яценюк та Ната­ля Яресько доповідали Главі держави, де і як шукати шляхи порятунку гривні. За результатами наради голови НБУ та Мін­фіну зробили заяву.

Українців заява неабияк обурила, адже у ній йшлося про те, що обвал гривні «не має під собою фундаментальних причин і спричинений діями спекулянтів, а та­кож панікою економічних гравців». При цьому і Гонтарева, і Яресько відмовилися прогнозувати курс гривні. «Все, що зараз відбувається на валютному ринку, це на­слідки спекуляцій та емоцій», – заявила пані Яресько і додала, що Кабмін та Нац­банк спільно боротимуться з валютними спекулянтами.

Економіст Віктор Лисицький вважає, що якщо влада, бодай на словах, взялась урегулювати конфлікт долар–гривня, отже, піку падіння національної валюти досягнуто.

Чимало експертів звинувачують керів­ництво Нацбанку у невмотивованій стра­тегії відмовчування. Адже це, на переко­нання аналітиків, ні до чого, крім паніки, не призводить. Тоді виникає закономірне запитання: як влада планує спинити па­ніку? Чи насправді ця проблема виключ­но головного банку країни?

На думку голови Комітету економіс­тів України Андрія Новака, НБУ та уряд відповідають за курс рівною мірою, тому вони повинні разом оголосити подаль­шу спільну стратегію. «І цей крок дасть сигнал ринку, що українська влада зага­нятиме курс у бік зміцнення, а учасники зрозуміють, що не варто притримувати валюту», – вважає Андрій Новак.

Голова Національного банку про по­дальші кроки, спрямовані на зміцнення валюти, мовчить. «У нас дуже креативний народ, тому ми повинні це тримати у та­ємниці», – пояснює очільниця Нацбанку.

Долар скаче – народ плаче

Народ, може, і креативний, однак він хоче і мусить знати, хто винен у тоталь­ному знеціненні гривневих заощаджень кожного українця, високих темпах інфля­ції, яка вже набуває ознак гіперінфляції. Як виживати за таких умов? Через від­сутність відповіді в Україні не вщухає продуктовий ажіотаж. Люди нервово сте­жать за курсом долара та гарячково ску­повують харчі. Розмітають полиці крам­ниць, аби зробити хоча б якісь запаси. Йдеться не тільки про заморські деліка­теси, а про свої, вітчизняні товари: цукор, борошно, крупи, олію.

Більшість українців переконана, що повертаються сумнозвісні 90-ті – часи то­тального дефіциту. От тільки підприємці тішаться прибутками, однак нарікають, що доводиться двічі на день переписува­ти цінники.

Тих, хто воліє перечекати ажіотаж, – небагато. Та й вони на стабілізацію кур­су в найближчому майбутньому не дуже сподіваються. Підстав для песимізму більш ніж достатньо. За останніми під­рахунками НБУ, швидкість інфляції в Україні наближається до 30%. Підвищен­ня цін відбувається на тлі небувалої де­вальвації та скорочення золотовалютних резервів до десятирічного мінімуму.

Магазини запроваджують негласні об­меження продажу товарів в одні руки. «Як тільки долар пішов угору, люди, на­самперед пенсіонери, почали скуповува­ти товари соціальної групи – крупи, ма­карони, олію, які ми продаємо дешевше завдяки прямим поставкам. Але запасів цих товарів вистачає, ціни не підвищува­ли. Та якщо почнуть скуповувати мішка­ми, ми будемо змушені ввести ліміти», – пояснює менеджер «Фуршету» Володи­мир Молчанов.

Експерти стверджують, що ціни на українські продукти вже обскакали і за­хмарний курс долара, і вартість палива. І це свідчить про спекуляції торговель­них мереж. «Наші ціни ростуть, тому що транспортні витрати досить високі. Але вони не мають зростати так швидко. Це означає, що не працює Антимонополь­ний комітет», – заявив доктор економіч­них наук Олександр Савченко. Це може означати й інше: Антимонопольний ко­мітет діє у тісній зв’язці з фінансиста­ми. А відсутність адекватного розумін­ня того, що відбувається з гривнею і чим усе закінчиться, провокує продук­товий масовий психоз серед українців. Насправді дефіциту продуктів нема. Є дефіцит гривні. Національна валю­та стрімко знецінюється. Те, що є в за­лишку, люди намагаються витратити на продукти першої необхідності. Тож змушені кілька разів заходити до мага­зинів та ставати у чергу до різних кас, аби придбати бажані харчі.

Обмеження на продаж товарів – це своєрідний маневр представників супер­маркетів. Такі дії ще більше підігріва­ють попит та призводять до паніки. Од­нак працювати чесно і не наживатися на людях торговцям уже не хочеться. Не ви­ключено, що теперішня цінова політи­ка на продовольчі товари – це змова між окремими торговельними мережами та постачальниками продуктів харчуван­ня. Торговельні мережі мають чималий запас продукції за старими цінами, але просто хочуть більше заробити. Аналі­тики радять улаштувати бойкот занадто дорогим товарам.

До таких дій краще вдатися і при купів­лі валюти, аби не провокувати надмірний попит і загнати в мінуси спекулянтів.

Валютна архітектура

Голова Нацбанку Валерія Гонтарева, звітуючи перед депутатами, заявила, що всі знають, чому виникла така ситуація з курсом. Але й словом не обмовилась, що буде далі. Де світло в кінці тунелю? Яку валютну архітектуру пропонують фінан­систи? Буде це валютний коридор, стеля чи яма, до якої скочується гривня?

На переконання голови Комітету еко­номістів України Андрія Новака, варто перейти від плаваючого курсу до форму­вання валютного коридору. Експерт вва­жає: «Для стабілізації курсу гривні не­обхідно змінити стратегію так званого плаваючого курсу на стратегію валютно­го коридору в бік незначного зміцнення щодо нинішнього курсу».

Деякі аналітики схильні вбачати ви­хід із валютної кризи у вільному курсо­утворенні. Однака така пропозиція ви­глядає дещо спрощеною. Вільний курс – це, по суті, неконтрольований курс. Якщо проаналізувати світовий досвід, чистого плавання курсу практично ніде немає. А відомий український економіст Анато­лій Гальчинський переконаний, що «пе­рехід від регулюваного курсу одразу до плаваючого – це чистий популізм».

У свою чергу, директор Українсько­го інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураков­ський пояснює, що «переходити до пла­ваючого курсу треба було раніше. Коли ситуація не була такою гострою, коли зо­лотовалютні резерви були значно біль­шими. Але зміни, на жаль, відбувають­ся тепер, коли в країні важке політичне становище».

Однак стабілізувати ситуацію таки доведеться. Інакше Україна не отримає черговий транш від МВФ. Для цього, ка­жуть аналітики, прем’єру, міністру фі­нансів та голові НБУ треба математич­но, з олівцем у руках, аналітичним шля­хом визначити новий, зважений курс гривні до долара. Слід визначитись, яку суму виділити на підтримку цього курсу і чітко зафіксувати у свідомості людей, що це саме той курс, який Нацбанк може підтвердити реальними платежами.

Врятувати ситуацію без допомоги МВФ Україні справді буде вкрай склад­но. Однак ресурс, який Україна розрахо­вує отримати від Міжнародного валют­ного фонду, спрямовуватиметься не на покриття дефіциту бюджету або вливан­ня на валютний ринок, а насамперед на погашення зовнішніх зобов’язань. «МВФ нам ніяк не допоможе стабілізувати си­туацію. МВФ дає рівно стільки, щоб по­гасити старі борги», – упевнений еконо­міст Олександр Охріменко. При цьому цілі, на які Україна зможе витратити майбутній транш, будуть заздалегідь чітко прописані. Можливо, якась сума з цих грошей піде на підтримку курсу, але на це особливо розраховувати не варто. Хоча гроші від МВФ – дуже позитивний момент, та повністю врегулювати ситу­ацію на валютному ринку України не вдасться.

Голова наглядової ради банку «Наці­ональний кредит» Андрій Оністрат про­коментував останні події так: «Я не вва­жаю, що гроші МВФ нас врятують. Гроші МВФ – це як світло в кінці тунелю, вони змушують владу брати на себе якісь за­конодавчі зобов’язання, у тому числі щодо реформ».

Чомусь надмірне роздратування насе­лення спрямоване тільки у бік Національ­ного банку. На останній прес-конференції Арсеній Яценюк дав чітко зрозуміти, що в курсовому безладі винна виключно очіль­ниця Нацбанку. Експерти з такою позиці­єю не згодні. Для того, щоб дії у валютній сфері були ефективними, всім гілкам вла­ди потрібно об’єднати зусилля. НБУ – це тільки одна зі складових ринку. До того ж дії регулятора сьогодні обмежені від­сутністю доларового ресурсу для ринко­вої стабілізації курсу. «Тож необхідні не тільки рішення НБУ, а й уряду щодо змі­ни складових попиту та пропозиції», – вважає провідний експерт інформаційно-аналітичного центру FOREX CLUB в Укра­їні Андрій Шевчишин.

А це означає, що за таких обставин уряд мусить знайти золоту середину й утримати під контролем ситуацію на ва­лютному ринку. Інакше програють усі.