ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Реформування чи руйнація соціального страхування?

В Україні розпочато реорганізацію Фонду соціального стра­хування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соці­ального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Уряд вирішив на їх базі ство­рити єдиний фонд соціального страхування. Таке злиття, на думку чиновників, не тільки наведе лад у сфері соціального страхування, а й заощадить сотні мільйонів гривень на ад­міністративні витрати. Як новації позначаться на соціальній захищеності громадян, з’ясовували «Профспілкові вісті».

Аргументи до експерименту

Чим керувалися чиновники, коли за­думували таке об’єднання? Що мали на меті? Чи справді турбувалися, щоб рі­вень соціальної захищеності українців відповідав європейським стандартам? За словами міністра соціальної політи­ки Павла Розенка, реформування фон­дів соціального страхування – надто на­гальна проблема, аби й надалі затягува­ти її розв’язання. На думку чиновника, модель не те що європейському рівню не відповідає, а загалом застаріла, регре­сивна і не потрібна. Чинна модель соці­ального страхування, переконує пан мі­ністр, є «корупційною». І одним із пер­ших узявся боротися з корупцією. «Разом відрубати всі корупційні схеми, створити нову біографію об’єднаного фонду», – по­ділився він своїми намірами з читачами Інтернет-видання «Лівий берег».

Звісно, у кожній сфері є певні недолі­ки. Однак кожен випадок зловживання коштами соціального страхування стає предметом детального аналізу профспіл­кових активістів. Тож говорити, що сис­тема соціального страхування наскрізь пронизана корупційними схемами, за­йве. Та чиновники оперують іншими фак­тами. На їхню думку, є низка санаторіїв, куди залучаються гроші з фонду, щоб по­тім повернутись у кишені соціальних страхувальників. Насправді у здравни­цях ніхто не відпочиває, а «відкати» зба­гачують насамперед керівників фондів. Прозвучала думка відповідального уря­довця, що таке явище – масове по всіх об­ластях України. Відтак об’єднаний фонд стане панацеєю від будь-яких зазіхань на чужі гроші. Міністр соціальної полі­тики Павло Розенко не раз наголошував: «Мені не потрібен єдиний фонд, мені по­трібно, аби зникли корупційні схеми, які, на жаль, досі продовжують діяти».

Серед основних аргументів щодо не­обхідності злиття фондів – підвищення ефективності управління соціального страхування, скорочення та оптимізація витрат на управління, спрощення обслу­говування застрахованих осіб та робото­давців. Це, на переконання чиновників, дасть додатковий ресурс для здійснення виплат безпосередньо громадянам, ре­сурс приміщень, техніки, який планують спрямувати на інші важливі галузі соці­альної політики. Більше того, урядовці в оптимізації фондів вбачають додатко­ву можливість для поліпшення якості по­слуг уразливих верств населення.

Єдиний Фонду соцстраху, який об’єднає Фонд від нещасних випадків і Фонд з тимчасової втрати працездатності, на­справді підпорядкує їх безпосередньо Мінсоцполітики. Тож у цьому випадку бюджетами фондів розпоряджатиметь­ся міністерство, а не соціальні партне­ри, які цей фонд наповнюють. На думку профспілкових лідерів України, це зруй­нує діючу систему страхових виплат і призведе до зниження щомісячних на­рахувань, які для більшості потерпілих на виробництві є єдиним джерелом до­ходів. Багатомільярдні кошти будуть зо­середжені в одній установі, делегати від працівників та роботодавців практично усуваються від управління установою. Не законами, а актами Уряду визначати­муться особливості обчислення страхово­го стажу за окремими видами соцстраху­вання та страхові випадки. Не виключе­но, що Кабінет Міністрів України вста­новлюватиме додаткові умови для отри­мання виплат.

Про соціальний діалог забули

Розмови про нагальність реформуван­ня системи соціального страхування то­чаться давно. Такі ж давні й спроби не­справедливого використання коштів Фонду соціального страхування, бюджет якого формується виключно за рахунок внесків застрахованих осіб. Свого часу відповідний урядовий законопроект було відкликано з ВР через багатотисячні ак­ції протесту. Однак пізніше його таки «протягли» до парламенту, переконавши депутатів, що документ посилює відпові­дальність за порушення трудових прав.

Нині чиновники запевняють, що осно­вні принципи соціального страхування дотримано: тристороннє партнерство, співпраця між роботодавцями, профспіл­ками та державою. Забули лишень, що «партнери» держави на процес злиття по­годжувалися тільки після проведення ре­тельного аудиту та за умови збереження діючої тристоронньої системи управлін­ня Фондом. Плюс дотримання усіх соці­альних гарантій, уже наданих застрахо­ваним особам.

Однак складається враження, що соці­альний діалог «помер» задовго до ухва­лення документа про об’єднання фондів в один, підконтрольний Уряду. В поясню­вальній записці до законопроекту вказа­но, що документ не стосується питань соціально-трудової сфери, тож не потре­бує жодних консультацій чи елементар­ного обговорення з громадськістю.

Не було навіть імітації обговорення. Бо, на думку експертів, Уряду на такі дрібниці забракло часу. Терміни лікві­даційного процесу фондів надто стис­лі, а графік діяльності робочої групи з їх об’єднання – надмір щільний. На про­цес злиття відведено обмаль часу. Мі­ністр Павло Розенко зазначив, що треба «швидко й ефективно пройти процедуру об’єднання цих двох фондів».

І знову ж таки, терміни, як, власне, і законопроект, зі сторонами соціального діалогу узгодили радше для проформи. Досить неохоче чиновники погодилися на пропозицію профспілок, аби до скла­ду управління новоствореного Фонду входило по 7, а не по 5 представників від держави, профспілок та роботодавців. Вдалося відстояти і повноваження з при­значення та звільнення директора вико­навчої дирекції. Цю процедуру залише­но за правлінням Фонду.

Нова державна структура, створена на основі двох фондів соціального страху­вання – від нещасних випадків на вироб­ництві та тимчасової втрати працездат­ності, на свій розсуд воліє розпоряджа­тися страховими коштами, які сплачу­ють роботодавці та застраховані особи.

Діжка дьогтюдо ложки меду

Окрім задекларованого рівня прозо­рості у Фонді соціального страхування, позитивних моментів лідери профспіл­кового руху не помітили. Головний недо­лік злиття – погіршення соціального за­хисту застрахованих осіб та членів їхніх родин. Адже у законопроекті не перед­бачено фінансування за рахунок коштів соціального страхування санаторного оздоровлення застрахованих осіб, що не­одмінно призведе до видатків Фонду для виплати допомоги із тимчасової непра­цездатності. Бо таке оздоровлення чи лі­кування спрямоване на зниження та за­побігання інвалідності, скорочення тер­мінів непрацездатності, а в результаті – збереження трудового потенціалу кра­їни. Враховуючи нинішній рівень опла­ти праці в країні, а також те, що путів­ки коштують удвічі дорожче за середню місячну зарплату, переважній більшості громадян санаторії та профілакторії ви­являться недоступними.

Істотно знижено й розміри страхових виплат та одноразових компенсацій шах­тарям, металургам і працівникам інших галузей економіки, які потерпіли внаслі­док нещасного випадку на виробництві. Слід зауважити, що запропонована сис­тема соціального страхування не тільки звужує права громадян, а й порушує кон­ституційні норми.

Гарантії працюючих громадян щодо соціального захисту у зв’язку з тимчасо­вою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворю­вання, охорони життя та здоров’я відте­пер значно звузились.

Серед видів матеріального забезпе­чення та соціальних послуг не передба­чено санаторно-курортного лікування, часткового фінансування санаторіїв-профілакторіїв, дитячо-юнацьких спор­тивних шкіл, позашкільного обслугову­вання дітей. Розміри допомоги із тимча­сової непрацездатності залежно від ста­жу роботи знижено з 60–100% до 50–80% заробітку застрахованої особи, залежно від трудового стажу. В новому докумен­ті також вилучили статтю, яка передба­чала призначення та виплату пенсії з ін­валідності та у разі втрати годувальника внаслідок нещасного випадку на вироб­ництві.

Учетверо зменшено розмір одноразо­вої страхової виплати потерпілому.

Цей перелік можна продовжувати. Та от що прикметно: спротив профспілко­вого загалу викликає не об’єднання фон­дів, а істотне урізання соціальних по­слуг і можливостей, яке за ним криється. Замість того, щоб зміцнювати здоров’я людей до настання хвороби, запобіга­ти дорогому лікуванню, реабілітувати тих, хто отримав травму чи переніс опе­рацію, соціальні реформи сьогодні спря­мовані на цілковите нехтування станом здоров’я українців, зменшення трудово­го ресурсу та збільшення смертності, у тому числі й дитячої.

Профспілковий актив країни нині за­йнятий тим, аби мінімізувати наслід­ки запропонованої реформи соціально­го страхування. З боку урядових струк­тур реакція на зауваження та пропозиції ФПУ доволі млява. Не вдалося порозумі­тися з урядовцями у питанні затверджен­ня бюджету Фонду соціального страху­вання безпосередньо правлінням Фонду як вищим органом управління. Переда­ча цієї функції Уряду є показовою рисою одержавлення фондів. Відтепер усі не­обхідні зміни з фінансування за напря­мами видатків затверджуватимуться у Кабінеті Міністрів. Тож оперативність ухвалення рішень – під великим знаком питання.

Профспілкові лідери наразі визнача­ються, як діяти далі, аби ефективно за­хистити соціально-економічні права та інтереси працівників. Поки що споді­ваються на відновлення переговорно­го процесу, однак не виключають і ра­дикальних методів – акцій протесту та страйків.

Григорій Осовий, голова Федерації профспілок України:

«Хто виграє від такого реформування?»

На всіх попере­дніх етапах дискусії щодо реформування системи соці­ального страху­вання проф­спілки були готові до обговорення, вносили свої пропозиції спільно з СПОроботодавців, оскільки платни­ком соціального внеску на сьогодні є роботодавець, який сплачує за на­йманого працівника. Уряд мав би дослухатися до думки профспілок, адже саме вони представляють на­йманих осіб. Та, на жаль, цього не сталося, відтак ухвалені рішення ма­ють дискримінаційний характер.

Профспілки з цим не згодні, тож іні­ціюватимуть внесення змін до зга­даного закону, аби відновити пра­во працівників на санаторно-курортне лікування, принаймні на дитяче оздоровлення. Цим правом користувалися усі без винятку кате­горії працівників в Україні, єдина умова, яка висувалася для цього, – бути застрахованою особою і наяв­ність медичних показників про не­обхідність лікування.

Наразі налагоджена система руйну­ється, знищується матеріальна база надання санаторно-курортних по­слуг, а це кілька сотень санаторно-курортних закладів України. Трудо­ві колективи у відчаї, адже люди виявилися не підготовленими до такого розвитку подій. Тим часом експерти кажуть, що близько 16 ти­сяч працівників цієї сфери зали­шаться без роботи. Кому це потріб­но? Санаторно-курортна система працювала легально, давала тися­чам фахівців роботу, до бюджету перераховувалися податки. Заува­жу, що за підсумками минулого року загальна сума таких податків становила майже 500 млн грн.

То хто виграє від такого реформу­вання? У чому урядовці вбачають позитив? Якщо застраховані особи втрачають законне право на ліку­вання, трудові колективи попо­внюють лави безробітних, а дер­жава у підсумку втрачає податки, то профспілки сприймають новий закон як руйнівний удар по санаторно-лікувальному комплек­су, переважна частина об’єктів якого перебуває в управлінні або у власності профспілок. Більше того, держава в такий спосіб опосеред­ковано завдає удару по самих профспілках. У цій ситуації напро­шується думка: може, хтось поста­вив за мету збанкрутувати проф­спілкові санаторії, аби продати їх за безцінь?

30.01.2015

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

Коментарі

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини