ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Режим виживання

 Україну переводять на режим виживання. Про це стало відомо у четвер, 11 грудня, коли Верховна Рада затвердила новий план дій уряду. Саму програму розкритикували навіть представники «Блоку Петра Порошенка», який входить до складу коаліції. Однак, незважаючи на розбіжності у поглядах, коаліція не мала іншого вибору, як підтримати її. Це означає, що переміг політичний інтерес. Та чи стане програма дій уряду початком упровадження змістовних реформ?

Чи дістануть ці реформи позитивний відгук у сус­пільстві? Відповіді разом з експертами шукають «Профспілкові вісті».

 Шок без терапії

Якщо проаналізувати зміст програми, то нічого нового побачити не вдасться. Ті самі слова: покращити, поглибити, розширити. Їх знаходимо практично у всіх урядових програмах за роки україн­ської незалежності. За ними й раніше ні­чого не стояло. І не стоїть зараз. Бо без конкретних цифр, прогнозів, термінів виконання перетворюються на звичний заклик. Такої думки дотримується пере­важна більшість експертів.

Якщо реформи називають «шоковою терапією», то зараз маємо «шок без тера­пії», стверджують провідні аналітики. Прем’єр, презентуючи програму на засі­данні парламенту, сказав, що наступний рік буде роком виживання. Тож якщо ре­форми не спрацюють чи матимуть зво­ротний ефект, то Арсеній Яценюк за­вжди може сказати, що він попереджав про труднощі.

Насправді не те, щоб ми вижили, є за­вданням голови уряду. Кожен українець виживатиме як хоче і як може. Нато­мість уряд має пропонувати конкретні кроки, які допоможуть людям вижити. Саме ці конкретні кроки викликають найбільше нарікань з боку громадськос­ті. Бо в пакеті ініціатив передбачається ліквідувати безоплатну освіту та меди­цину, урізати пенсійне забезпечення, по­вторно «заморозити» прожитковий міні­мум та будь-яке зростання заробітних

 плат, скасувати виплату стипендій, піль­ги ветеранам праці, чорнобильцям, ін­шим соціально незахищеним верствам населення. Це не просто економія бю­джетних коштів виключно за рахунок обмеження, а в окремих випадках скасу­вання законних прав та гарантій насе­лення України. Зокрема, вилучення з Конституції норм про безоплатну освіту та медицину.

Та найбільше запитань викликає іні­ціатива про підвищення пенсійного віку. Як зазначено в опублікованому докумен­ті, її ухвалення «забезпечить економію державних коштів у обсязі близько 27,1 мільярда гривень, а також збільшить до­хідну частину Держбюджету на суму близько 0,9 млрд гривень». Звісно, якщо всі пенсіонери виживуть чи доживуть.

Запропонована програма дій Кабміну не розв’язує жодної проблеми і не дає ре­цепта, плану дій, як їх можна вирішити. Це питання фінансової кризи, нестабіль­ної гривні, зубожіння кожного українця, заморожені пенсії та зарплати, величез­ні борги з їх виплати, неефективна еко­номічна політика й фактична економіч­на криза, падіння промислового вироб­ництва, втрата великої кількості робо­чих місць, відсутність плану соцполіти­ки. У людей відбирають віру в те, що Україна є соціальною державою.

Українці раніше повірили уряду, по­годившись із необхідністю тугіше затяг­нути паски. Та зараз це є затягуванням зашморгу на шиї. Про це говорять проф­спілкові лідери держави. І радять вишу­кувати необхідні резерви з інших джерел наповнення бюджету. Економіст Борис Кушнірук відверто обурюється: «Як мож­на позбавляти вчителів доплат, якщо у них і так мізерна заробітна плата. І при цьому залишати схеми, де триває дери­бан бюджетних коштів?»

 Точка кипіння

Презентуючи програму уряду, прем’єр кілька разів наголосив про незмінність курсу України на євроінтеграцію. Влас­не, цей курс Україна обрала рік тому. Він буквально скріплений кров’ю учасників Революції Гідності. Та погляньмо на «єв­ропейські цінності» під іншим кутом зору. В демократичних країнах трудно­щі кризи та реформ зазвичай поклада­ються на трьох безпосередніх учасників – державу, бізнес і народ. Та якщо увесь тягар дістається виключно народу, то сумнівно, що демократія перемогла в Україні. Бо проблеми не можна вирішу­вати тільки за рахунок спустошення ки­шень пересічних громадян. Значної час­тини непопулярних обмежень, стверджу­ють профспілкові активісти, влада мо­гла б уникнути, змусивши олігархів по­ділитися надприбутками.

За останній час доходи населення України скоротилися утричі, зросли об­сяги тіньової економіки, що призвело до абсурдної ситуації, коли з 22 мільйонів працездатних громадян менш як 9 міль­йонів – це легально зайняті працівники, які сплачують податки та наповнюють соціальні фонди.

Профспілки вимагають від уряду зга­дати цивілізований, європейський шлях формування державних рішень – невід­кладно розпочати консультації з робо­тодавцями та профспілками, щоби спільно проаналізувати економічні ре­сурси країни, віднайти альтернативні джерела наповнення бюджету. І пер­шим ефективним кроком має стати ви­ведення з тіні понад 200 мільярдів гри­вень заробітної плати. Це майже 100 мі­льярдів додаткових надходжень до бю­джету, пенсійного фонду та інших соці­альних фондів.

 Та для цього потрібна насамперед по­літична воля. Її поки що замало. Бо як інакше пояснити, що вкотре «антикризо­ві» ініціативи ухвалено без обіцяного об­говорення з громадськістю, без ураху­вання позиції профспілок.

Федерація профспілок України напра­цювала низку ініціатив, які мали б забез­печити наповнення бюджету у цивілізо­ваний спосіб, оминувши і так діряві ки­шені громадян. На переконання проф­спілкових лідерів, такими заходами ма­ють стати запровадження податку на ба­гатство, розширення об’єктів оподатку­вання рентною платою, збільшення по­датку на дивіденди, запровадження по­датку з валового доходу великих підпри­ємств для забезпечення обороноздатнос­ті України, збільшення акцизів на шкід­ливі для здоров’я товари, застосування механізмів із протидії ухиленню від сплати податків, продаж неефективного та збиткового державного майна, декла­рування не тільки доходів, а й витрат.

Та схоже, що за довгоочікувані рефор­ми вкотре мають платити прості люди. Тим часом олігархи сподіваються й на­далі отримувати преференції та високі доходи від своїх оборудок. Така ситуація може спровокувати соціальний вибух. Точка кипіння наростає. Профспілки за­являють, що використають усі свої права та можливості для захисту людини пра­ці й водночас застерігають можновлад­ців про відповідальність перед законом і громадянами України.

Профспілкова спільнота категорично відкидає радикальні методи влади з лік­відації законодавчо визначених прав та гарантій.

Поправки на марші

Експерти продовжують аналізувати програму уряду. В кулуарах парламенту прозвучала думка, що у прем’єра зага­лом був пристойний і глибокий доку­мент, але впродовж останніх двох днів він чомусь від нього відмовився. Це дає підстави аналітикам сподіватись, що у процесі роботи кожен окремий член уря­ду представить ґрунтовне бачення роз­витку галузі та підшефного міністер­ства. Це нормальна практика багатьох демократичних держав – вносити по­правки з огляду на ситуацію, економічні та політичні виклики. Та й сам прем’єр під час презентації заявив, що уряд має бажання щось змінити, підправити.

Директор політичних програм Інсти­туту Горшеніна Євген Курмашов зазна­чив, що з прийняттям програми уряду Арсенію Яценюку дали можливість за­йти у брід, вийти з якого без втрат буде надзвичайно складно. «Попри те, що Яценюк отримав схвалення депутатсько­го корпусу, він також отримав і низку серйозних попереджень про те, що блис­кавичних позитивних рішень щодо іні­ціатив Кабміну від коаліції чекати не варто», – наголосив аналітик.

Мабуть, і прем’єр, і уряд загалом не тішать себе надією, що українська гро­мада сприйме «на ура» непопулярні рі­шення. Але, як влучно зауважив один із депутатів, «ми маємо розуміти, що сиди­мо в одному човні, і якщо до весни в кра­їні не станеться реформ – підемо на дно усі». Без реформ, хоч би якими болісни­ми вони не видавалися, нам не те що до Європи не дістатись, нам хоч би вижити. Зараз чимало експертів агітують за но­вітню коаліцію реформ, до якої увійшли б усі прогресивні політичні та соціальні верстви населення: підприємці, кваліфі­ковані робітники, люди творчої праці, громадські активісти.

«Зайве сподіватися лише на парламент­ську підтримку, – заявив провідний полі­толог Вадим Карасьов. – Тут потрібна під­тримка суспільства, аби потім ніхто не міг дорікнути, що нам знову пропонують не­популярні реформи, які тільки поліпшу­ють життя верхівки суспільства, як це тра­диційно відбувалося у нашій державі».

Поправки на марші очікують суспіль­ство і через ситуацію на сході. Тамтешні загрози змушують нас шукати компро­міси й точки дотику. Не варто ігнорува­ти і зовнішні чинники. Міжнародні грав­ці жодним чином не зацікавлені у черго­вому витку внутрішньополітичного на­пруження в Україні.

Має рацію депутат від «Народного фронту» Сергій Пашинський: «Не можна в одній програмі передбачити все. Але я впевнений: якщо уряд Яценюка зробить хоча б 50% з того, що там написано, то уві­йде в підручники як найкращий уряд».

Цікаво, а як самі урядовці сприйма­ють програму дій для українців? Новий міністр охорони здоров’я Олександр Кві­ташвілі зауважив: «Це хороша реальна програма, з якою всі погодилися. Не де­кларативна, у ній прописані реальні речі, які мають виконуватися».

Сподіваємось, що програма стане не тільки реальною, а й спрямованою ви­ключно на позитивні зрушення.

•  Перший камінь спотикання

 Уряд хоче змусити українців сплачува­ти 30% податку з витрат, які переви­щують задекларовані доходи, якщо вони не зможуть довести, звідки взя­ли ці гроші. Так держава хоче відстежувати витрати понад 12 тисяч гривень і контролю­вати неофіційні прибутки. Однак таку ініціа­тиву вже розкритикували експерти: податок позначиться на пересічних українцях.

Більшість аналітиків вважає, що із запрова­дженням такого податку – з урахуванням стрімкого зростання курсу долара – оподат­ковуватимуться навіть холодильники і мо­більні телефони.

Як уряд планує відстежувати тих, хто здійснює покупку на 13 тисяч гривень? Покупець має показати паспорт та ідентифікаційний номер, а підприємство, що здійснює продаж, має від­звітувати податковій за покупку. А вже подат­ківці проглянуть річну декларацію, що під­тверджує суму доходів, та зіставлять її з витра­тами. Горе тому, хто не зуміє пояснити, що взяв у борг у друзів чи знайомих.

Чому експерти так критично поставились до новації, запропонованої урядом? Бо, на їхню думку, податківці навряд чи зможуть проконтролювати всіх, відтак це оподатку­вання виявиться вибірковим і розцінювати­меться як елемент корупції. Такий обов’язок загального декларування дає нові можли­вості для тиску на будь-яку обрану податко­вим органом людину.

Таке нововведення, хоч і має заявлену мету виявити приховані доходи всіх, хто працює у тіні, зрівняти кожного перед податковими зобов’язаннями, насправді не зможе запра­цювати так, як зразкові аналоги в США та країнах Європи, стверджують експерти.

До слова, свого часу в США запроваджували податок на розкіш, передусім на яхти. Гада­єте, постраждали багатії? Аж ніяк! Постраж­дав середній клас. Заможні люди адекватно відреагували на фінансові стимули й утри­малися від придбання яхт. Зрештою без ро­боти залишились основні підрядники – дрібні верфі та робітники невеликих доків, котрі обслуговували яхти. Намір покарати податком багатіїв обернувся скороченням робочих місць і купою проблем для бідних. Відтоді у Штатах у такі популістські ігри на­магаються не грати. А у нас вирішили спро­бувати…

18.12.2014

Раїса Чирва оглядач «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини