ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Якість товарів чи якість життя?

 Якість нашого життя визначається безліччю фак­торів. Серед довгого списку важливих позицій іс­тотну роль відіграє і якість товарів та послуг, яки­ми ми користуємося. Якимись щодня, іншими – час від часу. Надто часто доводиться стикатися з товарами та послугами, які за жодними параме­трами не можуть задовольнити споживача. Ці не­гативні моменти, безперечно, жодним чином не додають ані здоров’я, ані психологічного комфор­ту. Проблема якості життя актуальна не тільки для України, а й для усього світу. Через це щороку в листопаді відзначають Всесвітній день якості. Що він означає для нашої країни? Про це – на шпальтах нашого видання.

Зроблено в Україні

Нинішній день якості для України осо­бливий. І не лише через тривожні події на сході. Після перемоги Революції Гідності попит на товари українського виробни­цтва – просто шалений. Люди готові купу­вати, тестувати й куштувати все з націо­нальною символікою. На хвилі небачено­го досі патріотизму навіть автомобілі українці «зодягають» у вишиванки. Це означає, що споживач шукає площини, на яких можна втамувати свій спожи­вацький голод. Отут би й проявити на­шим виробникам спритність і без додат­кових зусиль цей голод утамувати.

Однак на полицях наших магазинів товари українських виробників побачиш не часто. Натомість товари дешевого ки­тайського вжитку почуваються, наче вдома. Ми їх лаємо за погану якість, не­відповідність стандартам, часто просто викидаємо на смітник і взамін знову ж купуємо китайське. Розрекламовані бренди італійських чи французьких бу­динків моди – тільки для дуже вузького кола українців. Такі захмарні ціни по ки­шені не багатьом. А нині, на тлі доларо­вої лихоманки, це коло ще більше зву­зиться. Через низьку купівельну спро­можність населення зачиняються бути­ки, які ще вчора прикрашали не тільки столичні вулиці, а й вулиці багатьох українських міст. Власники таких крам­ниць бідкаються, чим заповнити полиці своїх дорогих супермаркетів. Україн­ським? Чом би й ні!

Експерти стверджують, що ніша тор­гових точок з продажу продукції Made in Ukraine чекає гравців, які б задавали ритм та вектор бізнесу. Український спо­живач шукає й хоче купувати саме укра­їнське. Аналітики кажуть, що в Україні виробляють практично все – від зубних паст до мобільних телефонів. Чимало підприємств, котрі виробляють продук­ти харчування, уже знайшли свого спо­живача. Та багатьом українським вироб­никам нині бракує професійного марке­тингу. Тільки одиниці зважились запро­сити фахівців з-за кордону і зробити ак­цент на клієнта. Решта орієнтацію на споживача відверто нехтує і сподіваєть­ся відбутися благальним: «Купіть у нас, бо у нас українське». Та це не спрацьо­вує. Як і аргумент, що українське дешев­ше відсотків на 15–20. Потрібна абсолют­но нова філософія – і виробництва, і мар­кетингу, і торгівлі. Треба нарешті забути про радянські ГОСТи, а орієнтуватися на кращі дизайнерські розробки україн­ських авторів. Ціла когорта майстрів, го­тових поділитись ідеями, як зробити українське кращим у всьому світі, чекає свого замовника. Аби зробити будь-яку галузь нашої економіки фантастично розвинутою. Однак зворотного руху поки що немає. Виробники ладні все списува­ти на економічну скруту й власних під­приємств, і споживача загалом. З таки­ми підходами, кажуть економісти, ми ще довго залишатимемося територією, де майже половина населення зодягаєть­ся з чужого плеча. На розкладках секонд-хенд чи у стокових крамничках.

Товари економкласу

Факт залишається фактом: українські виробники не поспішають просувати свою продукцію на внутрішні ринки, від­так національні товари поступово з них витісняються. І на наш ринок легально надходять імпортні продукти низької якості – ті, на які немає попиту в країні виробника. Особливо багато на полицях магазинів імпортних м’ясних продуктів. Приміром, ковбас і сосисок стали завози­ти удвічі більше порівняно з минулим роком. Схожа тенденція і в молочному сегменті. Полиці наших магазинів запо­внені дорогими сирами іноземного ви­робництва. Жорсткі вимоги, які висува­ють вітчизняним сироварам, жодним чи­ном не торкнулися іноземних постачаль­ників. Тож поняття ціна і якість надто проблематичні. Аналітики б’ють на спо­лох. «Ціна та якість – категорії взаємопов’язані, але ці зв’язки не є прямими, – зауважує експерт з якості Володимир Северинів. – Висока ціна не завжди озна­чає високу якість. Висока ціна доволі часто використовується нечесними ви­робниками, аби обдурити споживача».

Тож те, що імпортні продукти кошту­ють дорожче, геть не свідчить про їхню високу якість. Питання безпеки таких продуктів теж залишається відкритим.

Місцеві виробники, помітивши праг­нення споживача купувати дешевше, за­полонили ринок продукцією доволі сум­нівної якості. Центр споживчих експер­тиз «Тест» провів дослідження, які пока­зали, що частка неякісного товару в мо­лочній продукції становить 20–25%, у соняшниковій олії – до 33, у ковбасах – 10–15%. Йдеться про замінники чи неякісні добавки.

Найчастіше в Україні підробляють молочну та м’ясну продукцію, соки й мі­неральні води, алкогольні напої. Під час вирощування ранніх овочів та фруктів використовують наднормативну кіль­кість добрив і регуляторів росту. Тож при збереженні тенденції купувати де­шеве буде завдано ще одного відчутного удару по здоров’ю нації.

У нашій державі досі не встановлено норм продуктової безпеки країни. Поки що не вдалося офіційно узаконити нор­ми, які визначають денний енергетич­ний раціон жителя України. У Штатах цей показник становить 3650 кілокалорій на добу, у країнах ЄС – 3400. В Україні озвучувати ці показники вважають не­пристойним. Певно, є на те вагомі при­чини. Або цифри такі, що світ може вжахнутися.

Навіть продукти сегменту економкла­су стають недоступними для значної час­тини українців. Дані статистики, озвуче­ні недавно представниками уряду, свід­чать про різке зниження вживання біо­логічно цінних продуктів. Приміром, споживання м’яса та м’ясопродуктів зменшилось на 37%, молока й молочних продуктів – на 35, яєць – на 38, риби – на 81, овочів і фруктів – на 49% при одночас­ному стабільно високому рівні спожи­вання хлібопродуктів, тваринного жиру, зернобобових продуктів, картоплі. Екс­перти пояснюють такі тенденції бідніс­тю українського середньостатистичного споживача, який намагається вижити в умовах економічних та соціальних по­трясінь... Про те, що такі диспропорції у складі раціону є чинником для виник­нення усіляких захворювань, відпові­дальні за якість продуктів намагаються не згадувати.

На жаль, на споживчому ринку, окрім вітчизняної продукції, спостерігається величезна кількість продукції імпортно­го виробництва сумнівної якості. Така продукція часто має невстановлене по­ходження, на ній не зазначається термін придатності, справжній перелік складо­вих тощо.

За оцінками Міжнародної торгової палати, половина одягу, який продаєть­ся в Україні, – підробка. Кожна друга пара взуття – фальсифікат. Це означає, що ми виробляємо підробки на свій вну­трішній ринок і купуємо за кордоном підроблене для нашого українського по­купця.

Поле європейських перспектив

Нинішнє геополітичне становище по­ставило перед українським бізнесом складну дилему: або він пробивається на європейські ринки, або приречений на занепад. Російський ринок для україн­ських підприємців за будь-якого розвитку подій у найближчому майбутньому залишатиметься вкрай нестабільним, а то й закритим. Аби вижити в нинішніх умовах, українському бізнесу необхідно протоптувати дорогу на європейські рин­ки. Тим більше, що митні перепони для нього ЄС зняв у односторонньому поряд­ку. Зміна географічних орієнтирів про­ходить доволі складно, однак Україна вже зробила певні кроки.

Парадоксально, але саме агресивна зовнішньоекономічна політика Росії ста­ла найбільш дієвим фактором того, що вітчизняні підприємці почали орієнту­ватись у західному напрямку. Якщо ра­ніше постачання продукції в ЄС для ба­гатьох компаній було справою престижу та іміджу, то зараз це в буквальному сен­сі стало справою виживання.

Ситуація з підписанням угоди з ЄС на­гадує ситуацію п’ятирічної давності, коли Україну прийняли до СОТ. Тоді ба­гато хто сподівався, що вступ до СОТ дасть Україні поштовх до економічного розвитку. Але цього за п'ять років, на жаль, не сталося. Причин багато, та голо­вна – неефективна внутрішня політика самої держави. Небажання пересічних українців збагнути просту істину: жодні зовнішні міжнародні угоди не замінять внутрішньої економічної політики.

І те, що Україну запросили пограти на європейському полі, означає, що гра ве­деться не тільки в європейські, а й в українські ворота. Тим часом європей­ські правила гри відрізняються від тих, за якими звикли грати вітчизняні під­приємства.

Переважна більшість українських ви­робництв не дотягує до вимог Євросоюзу. Тільки невелика частка молочних заво­дів України відповідає стандартам ЄС. Щоб досягти реального європейського рівня, молочарям і сироварам знадобить­ся майже три роки, стверджують експер­ти. Тваринникам і овочівникам, аби по­ставляти свою продукцію на європейські ринки, доведеться спершу модернізувати свої виробничі потужності. На це знадо­биться майже мільярд доларів, підраху­вали аналітики. Дорого, важкувато на тлі нинішньої нестабільності. Але ж така по­тужна інвестиція раз і назавжди. І тільки за умов модернізації українські виробни­ки зможуть конкурувати по всьому світу. А їхній прибуток не залежатиме від на­строїв та вподобань екс-головного ветлі­каря Росії пана Онищенка.

•  З історії Всесвітнього дня якості

 Відзначати Всесвітній день якості почали ще у 1989 році. Ініціаторами заснуван­ня такого свята виступили шановані в усьому світі громадські організації, серед яких і Європей­ська організація з якості та Амери­канське товариство з контролю якості, Союз японських учених та інженерів і Латиноамериканська організація з якості. За підтримки ООН Всесвітній день якості почали відзначати щороку у другий чет­вер листопада. Цей день поклика­ний акцентувати увагу на важли­вості високої якості товарів та по­слуг, привернути увагу до цієї про­блеми. Адже це насамперед без­пека споживачів. Пряма паралель зі здоров’ям людей.

Всесвітній день якості відзначаєть­ся не тільки в Європі, а й у бага­тьох країнах світу. А з 1996 року навіть відзначається Європей­ський тиждень якості, частиною якого і стало це свято. Воно було задумане як захід на підвищення якості всієї продукції, що сьогодні виробляється у світі. Ініціатори свята намагаються переконати лю­дей, що їхнє життя і здоров’я зале­жить від якості товарів та послуг. А також привернути увагу до нена­лежної якості цілої низки товарів, які шкодять не тільки організму людини, а й довкіллю загалом, тобто всій планеті.

Що роблять цього дня ті, хто по­кликаний дбати про якість і безпе­ку товарів? Зазвичай влаштовують виставки, які демонструють якісні та конкурентоспроможні товари. Якісними нині вважаються товари, які зберігають довкілля, фізичне та психічне здоров’я людини.

Заходи на підтримку принципів якості вироблених товарів і послуг підтримали і профспілкові лідери України. За їхньої участі пройшов 23-й Міжнародний форум «Дні якості в Києві–2014». Як завжди, форум відбувся під знаком корис­ної та нової інформації, ді­лового спілку­вання з провідни­ми фахівцями і колегами з інших країн. Найбільше уваги приверну­ла науково-практична конферен­ція «Через якість і досконалість – до європейських ринків, до ціліс­ної та процвітаючої України». І це особливо актуально сьогодні, коли Україна прямує європейським шляхом розвитку.

28.11.2014

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини