ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Українці обрали проєвропейську Раду

 Навіть до оголошення остаточних результатів по­зачергових виборів до парламенту очевидно, що вперше в історії України переважну більшість ма­тимуть проєвропейські, а не проросійські сили. Міжнародні спостерігачі вважають дочасні вибори в Україні прозорими, чесними й законними. Політ­технологи учасників перегонів спішно розпочали роботу над помилками, а пересічним українцям лишається чекати, як швидко політики виконува­тимуть передвиборчі обіцянки. Чи готові вони сприйняти нагальні, але непопулярні реформи но­вої влади? І хто запропонує кращий варіант життя по-новому? Про це – на шпальтах нашого видання.

 Рейтинги – річ невдячна

Навіть за день до проведення виборів жоден експерт – ні український, ні між­народний – не міг спрогнозувати резуль­татів голосування. Адже рейтинги і со­ціологічні опитування змальовували дещо іншу картину. Єдине, що справди­лось у передбаченнях експертів, так це те, що націоналістичні партії із занадто радикальними гаслами не подолали про­хідний бар’єр. Другий важливий момент: громада не впустила до парламенту жод­ного кандидата від комуністів. Сталося це вперше в історії незалежної України. Це свідчення того, як сильно українці прагнуть відмежуватись від радянсько­го минулого. До того ж, це дає неабияку можливість для створення та розвитку всім нормальним лівим рухам в нашій країні, адже раніше цей простір був мо­нополізований комуністами, стверджу­ють експерти.

Якщо вірити результатам екзит-полів, до Верховної Ради VIII скликання мали б пройти сім партій. Трійку лідерів фор­мували Блок Петра Порошенка, Народ­ний фронт і Об’єднання «Самопоміч». Під знаком питання була участь у парла­менті «Батьківщини», ніщо не віщувало

 поразки ВО «Свобода». Та не так сталося, як гадалося. Партія Олега Тягнибока не подолала п’ятивідсоткового рубежу, зате однопартійці Юлії Тимошенко втрима­лись у підсумковій таблиці.

Після остаточного підрахунку голосів відбулися зміни і на верхніх щаблях. Блок Петра Порошенка, якому напере­додні пророкували левову частку голо­сів – аж до 40%, опинився на другому міс­ці. Відрив від «Фронту змін» мінімаль­ний, однак політологи уже почали де­тальний аналіз символічної «поразки».

На потужну підтримку виборців роз­раховував і Олег Ляшко, знову ж таки зважаючи на рейтинги та соцопитуван­ня. Радикальна партія впродовж місяця вдвічі втратила рейтинг. Імовірно, ка­жуть експерти, через те, що лідер усе ж переграв, і люди втомились від популіз­му. Це вкотре доводить, що депутати ма­ють виправдовувати очікування Майда­ну діями, а не ексцентричними витівка­ми. Особливо нині, коли країну треба по­чинати будувати з нуля.

Експерти стверджують, що великий відсоток підтримки партії «Самопоміч» – це наслідок бажання виборців побачи­ти справді нові обличчя у владі. А їх не так уже й багато, нових облич. Із «бува­лих» до нового складу Верховної Ради потрапила тільки ВО «Батьківщина». Щоправда, в списках інших п’яти полі­тичних сил дуже багато знайомих облич. Адже переможець виборчих перегонів Народний фронт – символічна «реінкар­нація» «Фронту змін» і добрий кусень «Батьківщини» з тими ж керівниками, а Блок Петра Порошенка дуже нагадує «Нашу Україну» Віктора Ющенка за принципами свого створення. Щодо

 «Опозиційного блоку», то це без пере­більшення «двійник» Партії регіонів, яка не наважилася брати участь у цьогоріч­них виборах після всього, що сталося за її участю в Україні.

Формат коаліції

Щойно стали відомі результати на­родного волевиявлення, як депутати ВР нового скликання зайнялися формуван­ням коаліції. Тут прогнози експертів пе­редбачувані. Коаліційна угода буде укладена між Народним фронтом, БПП та «Самопоміччю». Лідери просто при­речені домовлятись. Навіть чисто ариф­метично кількість мандатів у Блоку По­рошенка та Народного фронту не дає змоги утворити коаліцію самостійно, без підтримки іншого учасника.

Крім того, ні НФ, ані БПП без взаємної підтримки одна одної не зможуть сфор­мувати потужну коаліцію. Тож партії «Самопоміч» у цьому форматі відвели роль молодшого партнера. Ймовірна участь у переговорному процесі і ВО «Батьківщина», а також Радикальної партії Олега Ляшка. Мовляв, чим шир­ша коаліція, тим менше можливостей у партійних бонз монополізувати ухвален­ня рішень.

Політологи одностайні в тому, що до­мовленості мають бути уже найближчим часом. Бо якщо переможці виборчого процесу не сформують коаліцію, Уряд перебуватиме в статусі виконувача обов’язків, а отже, йому міжнародні партне­ри фінансової допомоги не нададуть.

Сам Арсеній Яценюк заявляє, що «від­повідальність за долю держави лежить на Президентові і партії, яка посідає пер­ше місце на цих парламентських вибо­рах». І додав, що до участі в перемовинах про створення коаліції запрошуються інші учасники перегонів, за винятком «Опозиційного блоку».

Керівник виборчого штабу партії БПП Віталій Ковальчук окреслив майбутній склад коаліції: «незалежно від того, які дискусії точаться між майбутніми суб’єктами коаліції, фракція Блок Петра Порошенка буде основою цієї коаліції, оскільки вона найчисельніша у парла­менті VIII скликання».

Залишається інтрига, хто стане Прем’єр-міністром. Партія, яка набрала більшість голосів виборців, наділена правом формувати коаліцію з партнера­ми, гарантовано отримуючи при цьому крісло Прем’єр-міністра України. Але ж той факт, що НФ переміг за партійними списками, не означає, що у партії Яце­нюка буде найбільша фракція у парла­менті. Як стверджують у команді Пре­зидента, після того, як ЦВК визначить­ся з переможцями на мажоритарних округах, фракція БПП буде найчисель­нішою.

До слова, Конституція передбачає формування парламентської більшості впродовж місяця з дня відкриття першо­го засідання Верховної Ради нового скли­кання. Однак потенційні лідери позачер­гових парламентських перегонів загово­рили про необхідність ухвалення коалі­ційної угоди «на майбутнє» задовго до 26 жовтня.

Україна пережила не один коаліцій­ний марафон. Чи стане особливим ни­нішній – покаже час. Проблема, ймовір­но, полягатиме в розподілі крісел та портфелів у комітетах ВР та Кабінеті Мі­ністрів. Скільки б не говорили очільни­ки партій про чистоту своїх намірів, від­сутність особистої вигоди і неприйняття квотного розподілу місць у комітетах та міністерствах, насправді за коаліційни­ми домовленостями стоїть саме це пи­тання. Про бажання нести персональну відповідальність за все, що відбувається в країні, говорять усі, але народ сприй­має це як чергові популістські обіцянки. Громаді не байдуже, хто з учасників коаліції запропонує реальний, а не при­марний шлях виходу з політичної та еко­номічної кризи.

Дорожня карта для України

І БПП, і НФ запропонували свої варіан­ти коаліційних угод дуже швидко, з різ­ницею в кілька годин. Президентський варіант – це величезний стус у понад 40 сторінок. Прем’єрський – на дві з полови­ною. Основою коаліційної угоди від БПП є Стратегія сталого розвитку «Україна 2020» – розроблений Президентом план змін, реалізація якого забезпечить впро­вадження європейських стандартів жит­тя і гідне місце України в міжнародному співтоваристві. У документі перерахова­ні реформи, котрі вже були озвучені. Це зобов’язання України перед Міжнарод­ним валютним фондом щодо програми кредитування stand-by, а також ЄС у рам­ках підписання Угоди про асоціацію.

Головне в політичному проекті – фор­мування Уряду і зміни регламенту його роботи, відставка КМУ у випадку непо­годження з коаліцією основних макроекономічних та бюджетних показників. Першочергове завдання: Уряд має нада­ти на розгляд ВР проект державного ко­шторису на наступний рік до 15 грудня, а також щомісяця звітувати перед пар­ламентарями про виконання коаліційної угоди.

Стосовно економічних пропозицій, то план від БПП такий: реформування «На­фтогазу» і «Укрзалізниці», модернізація комунальної сфери, лібералізація валют­ного регулювання, податкові перетво­рення, реформи в сферах приватизації. Крім того, чимало уваги план приділяє децентралізації влади, що передбачає реформу місцевого самоврядування.

На думку відомого аналітика Еріка Наймана, цей проект виглядає «дуже гід­но і продумано». «Він справді може ста­ти доброю платформою для запуску по­вномасштабних реформ. Залишилось їх лише запустити і питати про виконання з відповідальних осіб», – наголосив експерт.

Що стосується пропозиції Народного фронту, то в угоді стисло перераховані проекти, які мають бути ухвалені до кін­ця поточного року. Їх 36.

Сам Арсеній Яценюк звернувся до по­тенційних учасників коаліції з пропози­цією запропонувати кандидатури до Уря­ду майже негайно – до 3 листопада. «Фор­мування Уряду – це не акціонерна угода про розподіл країни, а угода про політич­ну відповідальність за долю Української держави. Тому ключову вимогу, яку ста­вить українське суспільство, ми повинні виконати: прозорість формування коалі­ції та формування складу Кабінету Міні­стрів», – зазначив він.

На необхідності якнайшвидших до­мовленостей наголошують і провідні українські та зарубіжні експерти. Аналі­тик Центру Разумкова Віктор Замятін ра­дить новому парламенту діяти дуже швидко і дуже ефективно. А головне – знаходити розумні компроміси. Не зара­ди власної вигоди, а задля миру і спокою, економічної стабільності всієї країни.

•  Уроки історії

 Історія не така давня, аби про неї забути. З її уроків слід робити ви­сновки, особливо лідерам вибор­чого процесу. І в жодному разі не допустити протистояння поміж со­бою. Це Україна вже пережила 2006 року, коли двобій між фракці­ями БЮТ і «Наша Україна» призвів до трагічних наслідків для всієї дер­жави. Потенційний «друг» по коалі­ції – Соціалістична партія, так і не дочекавшись консенсусу стосовно розподілу посад, перекинулася до табору Партії регіонів. І це зробило можливим друге прем’єрство Віктора Януковича, а в перспективі – його президентство.

Однак більшість експертів не по­спішають порівнювати нинішню коаліціаду з подіями 2006 року. На думку голови правління Центру прикладних політичних дослі­джень «Пента» Володимира Фе­сенка, навряд чи слід очікувати протистояння між Порошенком та Яценюком за прикладом Ющенко – Тимошенко. «Між ними немає жодного конфлікту. Є банальна конкуренція, змагання. І Народний фронт, і Блок Порошенка пропону­ють свої умови створення коаліції. Це як на базарі, даруйте за таке порівняння: продавець та поку­пець пропонують свою ціну і, врешті-решт, домовляються», – переконаний політолог.

Чи розуміють Петро Порошенко й Арсеній Яценюк, що наважитись на повторення конфлікту на кшталт Ющенко – Тимошенко означатиме обопільну політичну смерть? На словах – так. До якого русла скеру­ють свої амбітні зусилля, покаже час. Та, як в один голос заявляють експерти, якщо раптом протистоян­ня стане неминучим, обидва втра­тять довіру не тільки своїх вибор­ців, а й міжнародних партнерів.

Світові експерти сподіваються, що цього разу українські керівники ви­являться мудрішими. «Я перекона­ний, що вони можуть домовитися і домовляться, – зазначив аналітик з питань України при Атлантичній раді США Адріан Каратницький. – Яценюк та Порошенко – найкомпе­тентніші лідери, яких Україна ще не мала за свою історію».

Із свого боку, українська громада буде пильно стежити, аби здорова конкуренція не переросла у війну на знищення. Ми це вже проходили у помаранчевий період. Повторення історії не допустить Майдан. Він го­товий зібратись у будь-яку мить.

07.11.2014

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини