Українці мають шанс оновити парламент
Громадські активісти,
журналісти, командири батальйонів і представники шоу-бізнесу балотуються до
Верховної Ради. Майже всі політичні сили, які вважаються фаворитами парламентської
кампанії, внесли до своїх списків людей, які доти ніколи не займалися
політикою. Відтак парламент восьмого скликання буде яким завгодно, але точно –
не нудним. Тож «Профспілкові вісті» проаналізували списки політичних партій,
які балотуються до Верховної Ради, а також основні тренди нинішніх виборів.
Основні особливості
кампанії
Ці вибори – абсолютно виняткові для України. Причин кілька.
По-перше, вони дострокові. В цьому, звісно, немає нічого дивного – парламент в
Україні розпускали й раніше. Але справа у головній причині цього розпуску:
призначити дострокові вибори від президента вимагали саме представники
громадськості. Адже без цього, вважають вони, неможливе оновлення влади.
По-друге, вибори відбуваються в умовах війни, що, безперечно,
позначиться на їх перебігу. У тому числі, і на можливості для деяких
політичних сил пройти до наступного парламенту. У партій, що представляють так
зване «проросійське» або навіть «прорадянське» крило, наприклад, Партії
регіонів і КПУ, надзвичайно мало шансів потрапити до Верховної Ради. Більшість
українців вкрай негативно сприймає будь-яку
прив’язку до
«братньої» держави. То ж сподіваємось, що наступний парламент виявиться
проєвропейським та проукраїнським.
Третя особливість виборів – нові обличчя у списках. Після
Революції Гідності до нового складу уряду потрапило чимало активістів Майдану,
кандидатури яких були узгоджені із людьми на площі. Те саме стосується і
нового парламенту: українці вимагали, аби найкращі люди, котрі проявили себе
під час подій на Майдані, отримали представницькі мандати. І більшість
політичних сил цей суспільний запит виконала.
Четверта відмінність нинішніх перегонів – більша
відкритість. Незважаючи на те, що депутати так і не спромоглися змінити
виборчий закон і встановити пропорційну модель з відкритими списками, вони
більш відповідально поставилися до прозорості списків. Зокрема, замість перших
п’ятірок партійні лідери публічно оголосили «десятки».
Причому самі лідери воліють залишатися «у тіні», виступаючи
лише флагманами для своїх політичних сил. Наприклад, Блок Пера Порошенка, зрозуміло,
не міг поставити першим номером президента. Тому список очолює Віталій Кличко.
У «Батьківщині» замість Юлії Тимошенко список очолює нині ув’язнена військова
льотчиця Надія Савченко. У «Народному фронті», попри те, що його очолює
Арсеній Яценюк, фактично два лідери – Яценюк і Турчинов.
Ці вибори, безперечно, відбуватимуться під пильним
контролем як вітчизняних, так і зарубіжних громадських організацій, наглядачів
із різних країн Європи. Адже, по суті, це перші вибори, які відбуваються у
новій, європейській Україні.
Перші десятки:
комбати, журналісти, активісти, співачки
То кого ж ведуть політичні лідери до наступної Верховної
Ради? Візьмімо, приміром, Блок Петра Порошенка – лідера перегонів. У першій
десятці і побратими Порошенка (Юрій Луценко, Володимир Гройсман, Ірина
Геращенко), і громадські активісти (Ольга Богомолець), і славні військові
(Юлій Мамчур), і моральні авторитети нації (Мустафа Джемілєв).
Загалом у списку Президента чимало колишніх членів «Нашої
України» та УДАРу. Серед нових імен – відомі журналісти Мустафа Найєм і Сергій
Лещенко, а також керівник ініціативи «Чесно» Світлана Заліщук.
Журналісти розкритикували Петра Порошенка за «кумівство» та
«родинність». Так, у списку бачимо куму президента Оксану Білозір. А у
вінницькому окрузі перемогу виборюватиме його син Олексій. Окрім того, на
Закарпатті від БПП балотується цілих чотири брати Балоги. Також по списку йде
дружина Юрія Луценка Ірина, хоча екс-міністр заявляв, що не допустить
родинності у парламенті.
Наступний за рейтингом учасник перегонів – Радикальна
партія Олега Ляшка. Високий відсоток підтримки громадян Ляшко забезпечив собі
завдяки ексцентричним вчинкам та різким заявам, а також – активній участі у
подіях на сході.
Свою десятку Олег Ляшко сформував, виходячи із тези – на
будь-який смак. Адже там є і комбат Сергій Мельничук, і співачка Злата Огнєвич,
і спортсмен Денис Силантьєв, і політолог Ігор Попов.
Іншими словами, цей політик навіть із формування списку
влаштував справжнє шоу. Його електоральна ніша – радикалізована частина
українського суспільства, особливо – у Центральній Україні.
Основним конкурентом Радикальної партії стане «Батьківщина»,
чий лідер теж захоплюється зовнішніми ефектами і полюбляє популістичні та
радикальні гасла. У Юлії Тимошенко на цих виборах складна ситуація. Адже
напередодні лави «Батьківщини» покинуло чимало її соратників, зокрема Арсеній
Яценюк та Олександр Турчинов. Але Тимошенко з рештками команди таки вирішила
балотуватися. Вона зробила акцент на нікому не відомих молодих політиках, за
якими, на її переконання, майбутнє.
Мабуть, найбільша кількість громадських активістів та
комбатів – у «Народному фронті» Арсенія Яценюка. Так, до першої десятки
потрапили активісти Тетяна Чорновол і Вікторія Сюмар, комбати Андрій Тетерук
і Юрій Береза. Крім того, у «НФ» найбільше представників чинного уряду – крім
самого Яценюка, міністри МВС та юстиції Арсен Аваков і Павло Петренко та ін.
«Сильна Україна» Сергія Тігіпка веде до парламенту одіозних
персонажів минулого режиму (наприклад, Валерія Хорошковського), а також –
крупних бізнесменів і представників олігархів. Причому у списку цієї
політичної сили намагаються ужитися як креатури Ігоря Коломойського, так і
Дмитра Фірташа. Проте, як відомо, ці олігархічні клани конфліктують між собою.
Політологи вважають, що «Сильна Україна» – єдина партія «від
сходу», яка зможе потрапити до парламенту. Взагалі-то на голоси Донбасу
претендує й «Опозиційний блок», до якого ввійшло чимало колишніх регіоналів.
Але, за даними соціологів, вони не набирають і 2% голосів.
Менше реклами, більше – гречки
Телевізійна реклама того ж «Опозиційного блоку» стверджує,
що саме вони – рупор «промислових» регіонів, які, крім них, ніхто не чує. А на
біг-бордах блоку – три слова: Мир. Стабільність. Відродження.
Мабуть, політтехнологи, що працюють на «ОБ», допомагали і
Сергію Тігіпку, бо на його рекламних плакатах теж три слова – Мир. Економіка.
Майбутнє.
Загалом же реклама партій і кандидатів у депутати схожа
одна на одну. Іноді збігаються навіть кольори. Приміром, біг-борди із написами
«Час єднатися» Петра Порошенка та «Україна переможе» Юлії Тимошенко виконані в
одній кольоровій гамі та стилістиці.
Але всіх перевершила Радикальна партія, яка вийшла з
відвертими плакатами на грані пристойності. На її біг-бордах – фотографія
Путіна і підпис – майже прямим текстом всесвітньо відоме прізвисько сусіднього
президента.
Як стверджують у Комітеті виборців України, на цих виборах
кандидати менше витрачаються на рекламу або агітацію, більше – на прямий або
опосередкований підкуп виборців. Як і раніше, «заохочують» електорат
продуктами, ліками або грошима. Ще один варіант непрямого підкупу – укладання
так званих соціальних договорів на оформлення благодійної допомоги. Звісно, в
обмін на голос людини.
За словами заступника голови правління КВУ Віталія
Тесленка, події на сході значною мірою позначилися на перебігу кампанії. Так,
з’явилася ще одна «фішка» перегонів – центри допомоги для переселенців з
Донбасу. Там «добрі» кандидати їм пояснюють, що радо допоможуть, лише якщо ті
змінять місце реєстрації та проголосують. Або ж кандидати їдуть до
військовослужбовців, та «задарма» надають їм гуманітарну допомогу, амуніцію,
бронежилети. І «ненав’язливо» нагадують, що невдовзі вибори. Причому у таких
випадках прямо звинуватити кандидата у підкупі неможливо.
Але, на думку експертів, після подій на Майдані купити людей
«за гречку» буде не так просто. Бо чим закінчується те, коли до Верховної Ради
приходять люди, які не люблять власну країну та ні за що мають її інтереси, ми
вже знаємо. Отже, які політичні сили потраплять до Верховної Ради залежить від
того, чи піддадуться виборці спокусі отримати 200 гривень або пакет гречки.
Якщо – так, то знову проведуть до парламенту потенційних зрадників, нездар та
агентів Кремля.
Сміттєва люстрація
Поки парламент думав,
чи ухвалювати закон «Про очищення влади», а президент – чи підписувати його,
громадські активісти проводять власну люстрацію. Її складно назвати цивілізованою
та європейською, але людей, як кажуть, просто дістало. Тож вони вдаються до
власних способів карати недостойних політиків: кидають їх у сміттєві баки.
Така «люстрація» насамперед стосується чиновників або
депутатів, які виконували злочинні вказівки за правління Януковича і досі жодним
чином за це не були покарані. Більше того: вони знову мають наглість
балотуватися до парламенту. Першим під таке «очищення» потрапив
депутат-регіонал Віталій Журавський. Йому не дали зайти до Верховної Ради, а
кинули до смітника.
Потім не пощастило Віктору Пилипишину, який йшов до Центрвиборчкому
реєструватися кандидатом у депутати. Його не лише жбурнули до сміттєвого бака,
а й облили червоною фарбою.
Червоне обличчя було і в одного з найактивніших регіоналів –
Нестора Шуфрича. Але цього разу то була не фарба, а справжня кров: розлючений
натовп в Одесі сильно побив Шуфрича. Його теж намагалися засунути до бака, але
депутата захистила місцева міліція.
Сміттєва люстрація прокотилася усією Україною: на
Кіровоградщині у смітник кинули одного з обласних депутатів-регіоналів, у
Чернівцях – головного лікаря військового шпиталю, за керування якого з лікарні
звільнилося кілька компетентних лікарів. І, за словами активістів, цей процес
триватиме й надалі.
Більшість експертів виступає проти такої варварської форми
покарання чиновників. Мовляв, і Європа за таке по голівці не погладить, та й
російським телеканалам цього разу не доведеться нічого вигадувати про
«звірства бандерівців».
Натомість аналітики стверджують, що народна люстрація
набуватиме більш жорстких форм, якщо у країні реально не запрацює правосуддя
та гасло «закон один для всіх». Звичайно, самосуд – це не метод. Але якщо закон
про люстрацію не запрацює на повну силу, а політики не прислухатимуться до
свого народу, після сміттєвих баків та побиття активісти можуть вдатися до
більш жорстких методів.
13.10.2014
Раїса ЧИРВА, «ПВ»
|