ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Гідна праця по-українськи

 7 жовтня профспілковий рух, широка громадськість відзначає Всесвітній день дій за гідну працю. Ситуація, коли людина має будь-яку роботу, що лише приносить гроші, є незадовільною. Робота має бути гідним занят­тям для кожного свідомого громадянина. Свого часу за підтримки МОП було ухвалено Програму гідної праці для України на 2012–2015 роки. Вона мала б стати пріо­ритетною у прагненні наших співвітчизників до кращих міжнародних зразків. Однак виконання програми за­гальмувалось, а нині через буремні події на сході краї­ни видається нереальним. Саме через це профспілки закликають узгодити спільні кроки бажаючих працюва­ти і роботодавців, переорієнтувати зусилля, а загалом, окреслити перспективи соціального прогресу. Якими ж бачаться ці перспективи?

Приміряючи європейські стандарти

Як це не парадоксально звучить, але більшість українців про принципи гід­ної праці мають дуже мізерні відомості. Про це свідчать і результати тематичних опитувань. Для 68% опитаних найважли­вішим показником якості роботи зали­шається зарплата. Тільки 8% мають уяв­лення про концепцію гідної праці. Поло­вина респондентів вважають, що про гід­ну працю нам узагалі говорити зарано. Бо це неможливо без наявності роботи як такої. Показники безробіття на тлі еко­номічної нестабільності та воєнних дій стрімко йдуть угору. Попри зусилля профспілок соціальна напруга зростає.

Однак і в таких непростих для держа­ви умовах нам треба прагнути до євро­пейських стандартів, оскільки в глобаль­ному масштабі Україна зробила свій ви­бір на користь ЄС. Тож ключові складові концепції гідної праці нам належить опанувати уже в найближчому майбут­ньому, якщо ми хочемо бути на рівних у складі об’єднаної Європи.

 Власне концепція охоплює шість основних пунктів. На чільному місці – можливість одержати роботу, себто мож­ливість зайнятості для кожного, хто ба­жає працювати. Причому під «роботою» розглядаються усі форми економічної ді­яльності, включаючи самостійну зайня­тість, найману працю у формальній чи неформальній економіці. Праця домо­господарки, згідно з концепцією, теж може бути гідною, якщо вона приносить задоволення і самій господині, і членам її родини.

За європейськими вимірами, праця має бути вільно обраною, а не нав’язаною людині примусово. Будь-які форми пра­ці, що можуть зашкодити здоров’ю чи моральності, мають бути заборонені. За дотриманням цього пункту в прогресив­них країнах світу пильнують відповідні соціальні служби.

Серед основних положень концепції приділяють виняткове значення продук­тивній праці, оскільки саме це дозволяє працюючим заробляти належні кошти не тільки для свого існування, а й членів ро­дини. Зарубіжні експерти стверджують: продуктивна праця забезпечує сталий розвиток, зміцнює конкурентоспромож­ність підприємства та країни загалом.

Багато уваги уряди розвинених країн приділяють питанню рівності у праці. І хоча випадків дискримінації на робочо­му місці повністю не позбулись навіть успішні країни, кожен епізод зазвичай стає предметом розгляду профспілок.

Не оминає концепція гідної праці і проблему безпеки на виробництві. Збере­ження здоров’я працюючих, забезпечен­ня пенсій, захист та фінансова підтрим­ка у разі погіршення стану здоров’я – це той стандартний набір, без якого понят­тя «гідна праця» втрачає свою актуаль­ність. За цим стежать експерти Міжна­родної організації праці. Фахівці МОП закликають розглядати роботу як осно­вну частину життя людини з погляду присвяченого їй загального часу, соці­ального визнання й самоповаги. Гідна праця – своєрідний елемент якості жит­тя, а не лише джерело достатків. І тут уже не виникає запитання: хочемо ми жити гідно чи ні?

Особливості національної зарплати

Ми дуже багато говоримо про євро­пейський вибір України, прагнення жити, як у розвинених державах Євросо­юзу. Однак українські реалії поки що да­лекі від стандартів західних країн. Укра­їнець має найнижчу в Європі заробітну плату, найнижчу пенсію і, як закономір­ний наслідок, найнижчу тривалість жит­тя. І списувати все на рахунок глобаль­ної кризи – абсурд, стверджують проф­спілкові активісти. Адже криза зачепила не тільки Україну, однак саме у нас за межею бідності живе кожен шостий гро­мадянин. Кожна четверта сім’я, до скла­ду якої входять дорослі та діти, нале­жить до категорії бідних. Тож і хапають­ся наші співвітчизники за будь-яку робо­ту як за рятівне коло, не розмірковуючи, наскільки вона гідна. Ще одна особли­вість українського ринку праці: людина «тягне» дві або три роботи, аби вижити і прогодувати сім’ю. Бо мінімальна заро­бітна плата вже давно не виступає у ролі соціального стандарту оплати праці.

Експерти кажуть, що цей показник зали­шився технічним нормативом для роз­рахунку зарплати в бюджетній сфері.

Популярна приказка: якщо вони вва­жають, що нам платять, хай не думають, що ми працюємо, стосується вітчизняно­го ринку праці. Тільки у нас процвітає бідність серед працюючих. Хоча таке га­небне явище не має виправдання з точки зору елементарної людяності.

Урядовці бідкаються: нині держава у великій фінансовій скруті. Тож устано­вити гідні зарплати, поліпшити умови праці, покінчити з безробіттям слід пере­нести на майбутнє, бо сьогодні є справи нагальніші. А міжнародні експерти пе­реконані: короткострокові витрати дуже швидко повертаються довгостроковими прибутками. І що найкращий спосіб бо­ротьби з бідністю – висока зайнятість і гідна оплата праці.

Міжнародна конфедерація профспі­лок закликає уряди всіх країн, і нашої також, до створення нових робочих місць. Не задля кількості, а для якісного їх наповнення. Бо подолання соціальної несправедливості, на думку профспілко­вих активістів, слід розпочинати з подо­лання дефіциту гідної праці. Відтак Фе­дерація профспілок України звертається до Уряду, парламенту, роботодавців, гро­мадських організацій, низки політичних партій із закликом об’єктивно оцінюва­ти бодай паростки позитивних змін на ринку праці. Впровадження принципів гідної праці – це завдання не тільки для профспілок. Профспілки мають пильну­вати дотримання цих принципів, вирі­шувати стратегічні завдання у таких сферах, як зайнятість, соціальний за­хист, соціальний діалог і трудові відно­сини. Культивувати поняття «гідна пра­ця» має усе суспільство без винятку. Якщо ми подолаємо дефіцит гідної пра­ці, ми станемо заможнішими. Кожен зо­крема і країна в цілому.

Таку позицію обстоюють профспілко­ві лідери країни. На практиці і ФПУ, і членські організації на місцях доклада­ють максимум зусиль до панування в Україні принципів гідної праці в повно­му обсязі, без будь-яких обмежень. Поло­винчасте дотримання принципів так чи інакше призведе до зниження якості людського потенціалу держави. Україн­ська нація – працелюбна, амбітна, тож може і має гідною працею забезпечити гідне життя. Щоб працювати не за копій­ки, не на двох чи трьох робочих місцях, а на одному – обраному з урахуванням власного потенціалу. На користь собі, компанії і країні.

Тотальна мобілізація

7 жовтня визначили днем «мобілізації усього світу на боротьбу за гідну працю». Масштаби та кількість учасників вели­кого походу для різних країн будуть неоднаковими. Та навіть заможні європей­ські держави підтримують дії за гідну працю. Міжнародна спільнота вкотре на­гадає урядам і роботодавцям, що час тво­рити нову глобальну економіку, без за­тяжних криз. І на чільному місці оновле­ної економіки має бути людина гідної праці.

Для профспілок це добра нагода залу­чити якнайбільше людей до заходів, спрямованих підвищити соціальні стан­дарти в майбутньому. Та найперше – окреслити чіткі параметри гідної праці для гідного життя. Щоб трудящий люд звикав обстоювати, а подекуди й виборю­вати кожне положення Програми гідної праці, від прожиткового мінімуму – до страхування життя, дотримання стан­дартів безпеки праці.

Програма МОП «Гідна праця для всіх» – це план конкретних дій із соціально-економічного захисту людини праці. Вона охоплює усі чотири елементи, ко­трі сприяють працелюбству: зайнятість, права, захист та соціальний діалог. Це не підручник з економіки, це конкретні поради досвідчених міжнародних екс­пертів. Не треба вигадувати велосипед, треба скористатись багаторічними здо­бутками Міжнародної організації праці. А ще – переконати суспільство, що всі ці елементи покликані створити найліпші умови для соціального розвитку.

Понад два десятиліття Україна тісно співпрацює з МОП. Ця авторитетна орга­нізація об’єктивно аналізує ситуацію на вітчизняному ринку праці, вирізняє про­блеми, які так чи інакше гальмують впровадження принципів гідної праці. Не пройшли повз увагу міжнародних експертів часті й необґрунтовані зміни в законодавстві України.

Серед низки рекомендацій з боку екс­пертної групи МОП: як створити високо­продуктивне робоче місце, як використа­ти професійну підготовку працюючого і при цьому забезпечити справедливий рі­вень оплати праці.

Федерація профспілок України відсте­жує буквально кожен документ, що над­ходить від фахівців МОП. Намагається проаналізувати, наскільки те чи інше по­ложення придатне для використання в Україні. Із свого боку, ФПУ не чекає під­казок згори, шукає свої механізми. Вся робота профспілкового активу націлена не на абстрактного, а на конкретного гро­мадянина.

7 жовтня профспілкові активісти вко­тре порушать питання вдосконалення оплати праці, справедливо вважаючи його вирішальним у системі соціально-економічних відносин. І не лише через те, що воно зачіпає інтереси переважної частини населення, а й тому, що впливає на глобальні процеси – розвиток і еконо­мічні реформи в державі.

•  Фактор ризику

 Зарплати в конвертах нічого спільного не мають з понят­тям гідної праці. Такого ви­сновку дійшли експерти, ко­трі вивчали цю гостру проблему. Використання найманої праці без оформлення трудових відносин містить у собі значно більше міну­сів, аніж переваг. Найперше, пере­конані аналітики, негативний вплив тіньової зайнятості стосуєть­ся суспільної небезпеки. Адже всі люди є споживачами у сфері тор­гівлі, громадського харчування, транспорту, будівництва, відтак висока якість тут не просто бажа­на, а вкрай необхідна. Офіційно неоформлений працівник не про­ходить медичного обстеження, іг­норує інструктажі, заняття з техні­ки безпеки, охорони праці тощо. Відтак тіньова зайнятість сприяє поширенню професійних захворю­вань, зростанню ризиків нещасних випадків на виробництві, підви­щенню рівня аварійності на авто­шляхах.

«Конвертований» працівник не має жодних гарантій і переваг, ко­трими користується його колега, найнятий легально. Перший ваго­мий недолік: відсутність цивілізо­ваних трудових відносин позбав­ляє працівників захисту його прав. У разі звільнення за ініціативою «хазяїна» такий працівник навряд чи отримає вихідну допомогу. Проблемним видається і право на щорічну основну відпустку не мен­ше 24 календарних днів. Зазвичай її подрібнюють на три частини, та ще й планують відпочинок на міжсезоння.

Соціальна відпустка з вагітності та пологів – це взагалі топ-тема. Як правило, роботодавці просять ва­гітних розрахуватись з попере­днього місця роботи, аби не ви­трачатись на гарантовану жінкам допомогу. Соціальні послуги та ви­плати у разі нещасного випадку на роботі та професійного захворю­вання – теж цілком на совісті пра­цівника, найнятого без оформлен­ня трудових стосунків.

Та найбільший мінус тіньової за­йнятості – втрата і трудового, і страхового стажу. Як наслідок, отримання мінімальної пенсії за віком.

Зарплата в конвертах загрожує втратою цілої низки прав і соціаль­них гарантій, передбачених чин­ним законодавством України. До гідної праці вона не має жодного стосунку. От тільки як довго трива­тиме нелегальна «конвертація»? Питання залишається актуальним.

06.10.2014

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини