ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Ринок праці вчиться виживати

 Складна політична й економічна ситуація в Україні спри­чинила глибоку кризу на вітчизняному ринку праці. Хоча про повний обвал говорити зарано, стверджують експерти. У першому півріччі поточного року для роботодавців були характерні депресія, курс на подальше зниження витрат і загалом вичікувальна стратегія. Однак успішні вибори Президента, антикризові заходи Уряду, планомірний по­ступ України до Європейського Союзу свідчать про те, що вектор національного ринку праці починає змінюватись. Відтак настає час активних дій та серйозної роботи в нових умовах для всіх його учасників.

 ЧИННИКИ ВПЛИВУ

Зазвичай з початком осені в Україні спостерігалося відновлення ділової ак­тивності. Кадрові ротації, підвищення зарплат, загальне пожвавлення на ринку праці припадали саме на цей період. Та нинішній сезон найімовірніше стане сер­йозним випробуванням для персоналу. Причин цьому декілька, проте головна – нестабільність у державі. Ця обставина змусила багатьох роботодавців призупи­нити плани подальшого розвитку, аби втриматись на плаву. Український ри­нок праці, який ще рік тому демонстру­вав стабільність, нині завмер в очікуван­ні. Тож на традиційну осінню активність годі й сподіватися, прогнозують фахівці. Тенденція щодо скорочення вакансій і робочих місць може тривати щонаймен­ше до січня 2015 року. Та й то за умови, що економічна ситуація в країні змі­ниться на краще.

Аналітики кар’єрних порталів вказу­ють на депресію роботодавців, котрі в нових умовах змушені вдаватись до зни­ження витрат на оптимізацію штатів. Малі підприємства і великі компанії од­наково переживають період серйозної реструктуризації. У комерційному та державному секторах – нестримне скоро­чення персоналу, а подекуди закриття цілого бізнесу.

 Серед чинників впливу на ринку пра­ці – українські вибори. Спершу – Прези­дента, а в жовтні – парламенту. Це теж позначилося й надалі буде позначатися на діловій активності. Бізнес займав ви­чікувальну позицію практично до дати інавгурації Президента. Те саме відбува­ється нині. До оголошення результатів парламентських перегонів годі й очіку­вати масового припливу інвестицій, а отже, збільшення робочих місць.

Знайти роботу в таких умовах пробле­матично. Роботодавці практично припи­нили формування кадрового резерву, вважаючи цей напрямок неактуальним і несвоєчасним. Аналітики таку позицію не схвалюють, але вважають затишшя на ринку праці тимчасовим. Після отри­мання сигналу про незмінність орієнта­ції курсу України на Захід інвестори бу­дуть готові до ризиків вкладати в країну свої капітали. І тут можуть опинитись у програші ті компанії, що зайняли пасив­ну позицію щодо формування кадрового резерву.

Не варто нехтувати і ще однією обста­виною, поки що незвичною для України: відкриття ринків країн Європейського Союзу. Це шанс для розвитку і нарощу­вання потужностей, а отже, збільшення робочих місць. Одразу в кількох секто­рах української економіки очікується збільшення внутрішніх і зовнішніх ін­вестицій, розвиток нових проектів, мо­дернізація виробничих активів під стан­дарти європейських ринків. А це уні­кальна нагода для професійної реаліза­ції українських фахівців.

Профспілкові лідери застерігають: на шляху до європейської інтеграції на Україну чекають не тільки великі мож­ливості, а й серйозні перешкоди. І голо­вне завдання – перетворити загрози й пе­решкоди на можливості, котрі дозволять побудувати сучасне та динамічне сус­пільство. Без збереження потенціалу лю­дей праці це навряд чи вдасться.

ЗМІНА ОРІЄНТИРІВ

Прогнози Міністерства економічного розвитку та торгівлі досить невтішні: очікується зростання безробіття в чоти­ри рази. Песимісти вважають, що опри­люднення таких показників призведе до подальшої дестабілізації на ринку пра­ці. Однак більшість експертів вбачає у цьому позитив: знаючи перспективи, легше зорієнтуватись: шукати нову ро­боту чи залишитись на попередньому місці.

Знайти роботу нині складно як ніко­ли. І не тільки через кризу, а й через мі­грацію населення із східних регіонів. Бо в умовах рецесії багато компаній навчи­лися працювати ефективно, а от за воєн­них дій у країні поки що ні. Ніколи кра­їна не стикалася з таким явищем, як ма­сове переселення. Ця обставина спричи­нила шалену конкуренцію на ринку праці. У червні – серпні конкуренція зросла в два-три рази. На одну вакансію, за даними кадрових порталів, нині пре­тендують до 20 осіб.

Це означає, що пошуки нової роботи значно ускладнюються. На працевла­штування знадобиться більше часу, ніж зазвичай. Експерти стверджують, що українці на це витрачають в середньо­му півроку: чверть шукачів – не менше кількох місяців, кожен п’ятий – до пів­року, а більше третини – від півроку й більше. Залежно від того, якими кана­лами вони користувались. Є такі, що ви­правдали їхні надії, наприклад портали з працевлаштування, але вони – не па­нацея, наголошують аналітики. Якщо говорити про універсальних фахівців,

 здебільшого молодих, то Інтернет, справді, найкращий помічник. А от для фахівців вузької кваліфікації Інтернет- ресурсу замало. Тут доречнішим й ефек­тивнішим є спілкування з фахівцями рекрутингових компаній, залучення ре­комендацій знайомих.

За оцінками експертів, найбільші проблеми з працевлаштуванням відчу­ють співробітники банківської сфери, бізнес-тренери, аналітики, рекламісти, бухгалтери. Вкрай важко, хоча й реаль­но, влаштуватись на нове робоче місце юристам, економістам, молодим спеці­алістам та менеджерам у сфері закупі­вель. Кількість вакансій для кваліфіко­ваного виробничого персоналу скороти­лася вже на 10–12%, банківських служ­бовців – на 22–25%, а страхових агентів потрібно вдвічі менше, ніж рік тому.

Непроста ситуація і на тих виробни­чих підприємствах, чий ринок збуту був традиційно орієнтований на Росію, стверджують експерти. Поки вони бу­дуть шукати нові ринки збуту, співро­бітників очікують далеко не кращі часи.

А от кого проблеми ринку праці не торкнуться, так це представників робіт­ничих спеціальностей. Роботодавців найперше цікавлять двірники та приби­ральники. Багатьом столичним компа­ніям потрібні різноробочі, а також об­бивачі меблів, укладальники товару, фахівці, котрі спеціалізуються на вста­новленні вікон, ролетів. Актуальні, з урахуванням газового дефіциту, май­стри з обладнання печей на твердому паливі. Але навіть затребувані претен­денти на посаду мають враховувати, що нині роботодавці надто прискіпливі: вони шукають досвідчених фахівців з професійною освітою, досвідом роботи, бажанням працювати.

І ще одна прикмета нинішньої осені: надзвичайно високий попит на нянь. Екстрено шукають помічниць по дому та догляду за дітьми майже 60% жінок, які займають менеджерські позиції і не можуть за нинішніх умов дозволити собі розкіш на кшталт декретної відпустки. Експерти з підбору персоналу відзнача­ють зростання попиту на репетиторів та психологів. Останнім ще довго не за­бракне роботи, зважаючи на військові дії на сході та збільшення кількості по­страждалих не лише фізично, а й мо­рально.

ЗА НОВИМИ ПРАВИЛАМИ ГРИ

Тим, хто втримався на робочому міс­ці, не потрапив під неминуче скорочен­ня, доводиться бути «і шевцем, і женцем, і на дуді гравцем». Виконувати роботу за себе і за того, кого звільнили. Компанії змушені переводити співробітників на неповний робочий день, відправляти у відпустку за власний рахунок. І зменшу­вати заробітну плату. Роботодавці пояс­нюють цей вимушений крок важкою еко­номічною ситуацією. Аналітики ствер­джують, що за останні півроку заробітну плату своїм підлеглим знизив кожен четвертий роботодавець. Причому поло­вина з них зменшили зарплату майже на третину, а решта – не більше 20%.

Правила гри вочевидь не на користь претендентів на робочі місця. Однак більшість персоналу, за даними експер­тів, не готова змінювати роботу навіть через погіршення умов праці та скоро­чення грошової винагороди. Мотивація проста: за складних економічних обста­вин не час перебирати харчами.

Можна на певний період забути й про такі привілеї, як надбавки та премії, зарплати, адекватні курсу долара. Єдина галузь, в якій виплати ще індексують за­лежно від валютного курсу, це сфера IT. В інших царинах зростання немає, а в сервісних компаніях – туристичному біз­несі, фінансовій і банківській сферах премії скасовано. Не доплачують архі­текторам, будівельникам, працівникам готельно-ресторанного бізнесу та тран­спортної сфери. Затримки з виплатою зарплати спостерігаються в кожній тре­тій компанії, наголошують аналітики ринку праці.

Дещо більше пощастило тим, хто пра­цює в міжнародних компаніях: зарплати тут так показово не скорочують. Хоча теж змушені заощаджувати: винаймаю­чи нових співробітників, пропонують значно меншу зарплату порівняно з тими, хто давно працює на аналогічних позиціях.

Невтішним видається той факт, що за нинішніх обставин переважна більшість роботодавців не можуть зробити бодай попередніх прогнозів щодо своєї зарплатної політики. Усе, стверджують ке­рівники великих компаній, залежить від того, чи вдасться стримати девальвацію гривні. Та як швидко припиниться війна на Донбасі.

Військові дії на сході внесли свої від­чутні корективи в зайнятість населення. Приміром, «чоловічі» професії частіше опановують жінки. Аргументи керівни­ків великих компаній прозорі: за тоталь­ної мобілізації жінок в армію не забе­руть.

Тим часом біженці із зони АТО стрім­ко «обрушили» ринок некваліфікованої робочої сили. Інтернет рясніє вакансія­ми з окладом 2–3 тис. грн, розрахованих на переселенців. «Вони в тій ситуації, коли потрібна будь-яка робота: через брак коштів і часу на співбесіди пошук високооплачуваних вакансій у цій кате­горії претендентів просто відсутній. Тож про цивілізовані правила гри на ринку праці говорити зайве», – стверджує екс­перт Валентина Грищук.

 ПРИКЛАД ПОЛЬЩІ НЕ ЗАВАДИТЬ

 Федерація профспілок України уважно проаналізу­вала національний ринок праці. І рекомендувала для його реформування розгля­нути механізми, котрі сво­го часу застосувала Поль­ща. Профспілкові лідери вважають, що саме ця краї­на близька нам не тільки за духом, а й за рівнем соці­ально-економічних умов.

Після вступу до ЄС у 2004 році і до сьогодні поль­ський ринок праці не зміг упоратися з таким явищем, як безробіття. Однак він має стійку тенденцію до зниження. Так само, як і в Україні, найвищий рівень безробіття в сусідів – серед молодих людей працездат­ного віку (від 18 до 34 ро­ків) та осіб без професійної підготовки або з низьким рівнем освіти. Реформи ринку праці, що здійсню­ються в Польщі, відповіда­ють напрямам, запропоно­ваним Європейським Сою­зом. Відтак рівень зайня­тості постійно зростає.

Популярними в сусідній державі стали дотації на перекваліфікацію безробіт­них та професійне навчан­ня, допомогу під час пошу­ку роботи, громадські ро­боти, надання позик на за­початкування власної спра­ви, професійну активізацію випускників навчальних за­кладів, створення нових робочих місць для безро­бітних.

Багато заходів уживає уряд для стимулювання зайня­тості, спрощення процедур, пов’язаних з веденням гос­подарської діяльності й отриманням дозволів та лі­цензій. Чимало уваги при­діляють реформі системи освіти. Вона покликана за­безпечити відповідність отриманих знань потребам ринку. На чільному місці – постійний моніторинг спе­ціальностей, яких потребує ринок нині і в найближчій перспективі. Усе це робить­ся для того, аби стимулюва­ти роботодавців до ство­рення робочих місць.

За 10 років членства в ЄС у Польщі створено 2 млн но­вих робочих місць.

Заробітна плата і зайнятість на підприємствах ідуть вго­ру, про що свідчать останні дані Головного статистич­ного управління. Середня заробітна плата працівни­ків фірм, порівняно з мину­лим роком, зросла на 4,8%. Це значно більше, ніж ін­фляція, що становить 0,2%. Самі ж поляки стверджу­ють, що особливих секретів їхній ринок праці не має. Найголовніший здобуток – велике бажання працюва­ти. На себе і країну зага­лом.

22.09.2014

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини