Вакцин немає, ліки дорожчають
Лікарські препарати в
українських аптеках дорожчають мало не щодня. Експерти не встигають відстежувати
відсотки подорожчання. Гравці фармацевтичного ринку звинувачують один одного в
перестрахуванні та ініціюванні перегляду цін. Різкий стрибок останніх аптечні
працівники пояснюють зростанням курсу долара і нестабільною ситуацією в
державі через події на сході. Прогнози аналітиків невтішні: тенденція до
зростання цін на лікарські препарати – імпортні та вітчизняні – може тривати й
надалі. До якої межі? Це намагалися з’ясувати «Профспілкові вісті».
Пігулкова лихоманка
Потенційні покупці намагаються оминати аптеки. Їх відлякує
вартість препаратів. Купують здебільшого тільки ті, через відсутність яких
настає пряма загроза життю пацієнта.
Експерти однією з причин стрімкого подорожчання ліків
називають швидку девальвацію гривні. Вона цілком закономірно стала однією з
головних причин зниження обсягів продажу. Щойно гривня почала дешевшати, як
вартість упаковки імпортних ліків поповзла вгору. Спершу на 20%, потім – на
39%, нині ж чи то на 70%, чи на 120%. Аналітики поки що не наважуються вивести
середнє арифметичне, очевидно, побоюючись справедливого гніву хворих.
Щодо імпортних ліків подорожчання закономірне. Враховуючи,
що 80% ліків на українському ринку – імпортного виробництва, ціни на них
прив’язані до курсу долара. Тільки чому дорожчають українські препарати? Хай
не на 70%, але на 20–30% однозначно. Причому досить регулярно. Керівники
фармакологічних підприємств пояснюють це тим, що для виготовлення більшості
препаратів використовують імпортну сировину.
Так чи інакше,
стрімке підвищення цін на лікарські препарати призвело до стагнації ринку. За
підсумками липня продажі препаратів зросли на 29,1% – до 2,38 млн грн, а в
натуральному вираженні – лише на 1,7%. Якщо ж проаналізувати 7 місяців
поточного року, то в натуральному обчисленні рівень продажів упав майже на
піввідсотка. Для ринку препаратів це забагато, стверджують аналітики.
Та це, переконують фахівці, тільки початок агонії на ринку
фармпрепаратів. За підсумками 2014 року ринок ліків в упаковках може впасти до
7%. Прогнозувати обсяги продажу ліків через невизначену ситуацію з курсом національної
валюти та непередбачуваним розвитком збройного конфлікту на сході країни не
береться ніхто. Причина банальна: зубожіння населення. Навіть українські багатії
поступово відмовляються від модних і брендових пігулок: гепатопротекторів,
сорбентів, препаратів при переїданні тощо.
Чи можливе диво за нинішніх економічних умов для зниження
вартості ліків майже на третину? Голова Державної інспекції з контролю за
цінами Олександр Кисельов налаштований оптимістично. Він вважає, що для цього
необхідне проведення ефективної державної політики з боку Уряду. Навіть в
умовах валютних проблем.
«Ціни знижуватимуться, тільки якщо держава втрутиться в
систему ціноутворення», – переконує пан Кисельов. І стверджує, що
фармацевтичний ринок країни потрібно контролювати жорстко, а «ліберальна
економіка до цін на ліки не має відношення і мати не може». Фахівці інстанції,
очолюваної Кисельовим, категорично проти заробляння грошей на хворих в умовах
політичної та економічної нестабільності, ослаблення державного контролю. Для
стабілізації ситуації на фармринку вони пропонують впровадити референтне
ціноутворення на ліки, проект постанови про яке вже тривалий час розглядається,
а також обов’язково ввести вимогу до підприємців про отримання висновку щодо
економічної обґрунтованості ціни перед її декларуванням.
Це таємниче слово «тендер»
Те, що нині коїться на фармацевтичному ринку, схоже на
параліч. І хоч не остаточна смерть, однак до здорового способу життя не
спонукає. Бракує препаратів для вакцинації, особливо новонароджених. Зникла з
полиць аптек ціла низка препаратів, які імпортували з Росії, зокрема проти
туберкульозу й інших смертельно небезпечних хвороб. Деякі експерти стверджують,
що це результат недолугого проведення з боку МОЗ тендерних закупівель. До
такого висновку схиляються й кілька нардепів. Саме вони ініціювали «відставку»
народного міністра Олега Мусія. Однак на захист останнього постала
громадськість.
На її переконання, розпочаті зміни в системі охорони
здоров’я подобаються далеко не всім. Почали ламатись корупційні схеми, вдалось
звільнити кількох заступників Раїси Богатирьової, які вважалися найбільшими
фінансовими махінаторами в міністерстві, нарешті розпочалися тендери на
закупівлю ліків за державними програмами. Вперше в них братимуть участь усі
охочі фармацевтичні виробники – і вітчизняні, і закордонні, а не «свої» та
вибіркові. Вперше за перебігом кожного тендеру стежитимуть по двоє експертів
від громадськості. Чи вдасться провести торги прозоро та відкрито, як обіцяють
у міністерстві, побачимо після їхнього завершення. Однак якщо зараз піти на
повідку в парламентарів і звільнити міністра та призначити нове керівництво
МОЗ, процес із тендерами знову затягнеться на місяці.
«Негайна заміна міністра або його заступників на цьому
етапі жодним чином
uaситуацію не
поліпшить, радше навпаки – заведе її в глухий кут. Адже новий міністр візьме
нову мітлу, яка змете всіх хворих українців у прямому сенсі до цвинтарів. Якщо
наразі тендерний процес буде переформатовано, а це неминуче стається із
зміною міністрів, ліків пацієнти не отримають узагалі», – таку думку висловила
в соціальних мережах виконавчий директор БФ «Пацієнти України» Ольга
Стефанишина.
Тендери нинішнього року і так розпочались із запізненням, а
ліків за державними програмами вистачить ще на два-три місяці. Тому змінювати
зараз керівний склад міністерства буде злочином проти хворих, вважають у
Громадській раді при Міністерстві охорони здоров’я. Свою позицію аргументують
так: уперше в історії незалежної України, нарешті, з’явилась можливість
провести тендери без корупційних схем. Однак декому це не до вподоби. Причина
проста: наступили на «золоту жилу», що годувала дуже багатьох.
Сам міністр Олег Мусій щодо централізованих державних
закупівель МОЗ України запевнив, що корупційні схеми, які слугували практикою в
минулі роки, ліквідовані. Нині всі чиновники міністерства орієнтуються на
систему чесних і прозорих тендерів. У першу чергу відбудеться закупівля
вакцин.
Наразі суспільство очікує зворотного зв’язку, коли
фармацевтичні компанії, що мають намір взяти участь у тендерних закупівлях,
дотримуватимуться задекларованих обіцянок щодо цін на лікарські засоби,
особливо зарубіжного виробництва. Крім того, міністерство зацікавлене в
співпраці з виробниками ліків, зокрема в контексті укладання довготривалих
контрактів на виробництво препаратів та їх закупівлі в обсягах, необхідних
для задоволення потреб вітчизняної системи охорони здоров’я.
Ми всі в одному човні
Не варто розхитувати човен, який іде на дно. Таку думку
висловила одна з мітингувальниць на підтримку міністра охорони здоров’я Олега
Мусія. Треба всім миром думати, як вижити хворим у таких непростих умовах. Уже
зараз люди, які страждають на туберкульоз, рак, гепатит та інші важкі недуги, не
можуть розраховувати на повноцінне безкоштовне забезпечення життєво необхідними
препаратами. Придбати їх в аптеках люди не мають за що.
Більшість аналітиків агітують за те, аби чиновники нарешті
перекрили вентиль «золотої жили». Охочих її експлуатувати завжди було
вдосталь. За прибутковістю фармацевтичний ринок – один з найвигідніших у нашій
країні. Цьому сприяють тіньові схеми при закупівлі ліків. Подейкують, хіба що
торгівля наркотиками чи зброєю може дати більші прибутки. Тільки чомусь не чути
на вітчизняних теренах гучних справ про розслідування зловживань у сфері
оптових закупівель медикаментів. Нині начебто порушено кримінальні справи
проти екс-міністра Раїси Богатирьової та її прибічників, однак перебігу
розслідування не чути.
Суспільство ж прагне не пошуку винних у катастрофічному
стані фармакологічного ринку, а відповідей на запитання: що далі? Далі,
стверджують експерти, легше не буде. В усякому разі, сподіватися на одужання
ринку ліків у найближчі два роки не варто. Бюджет Міністерства охорони
здоров’я не покриває потреб усіх бюджетних програм, де передбачені медикаменти
для найбільш уразливих верств населення. Деякі з них взагалі не фінансуються,
деякі – на 20–30%, але стовідсоткового обіцяного фінансування немає.
Та зарадити ціновій лихоманці, переконані експерти, все ж
можна.
Керівник Академії стратегічних досліджень Сергій Пасічник
пропонує спростити процедуру ліцензування тих ліків, які ще не пройшли
переліцензування. І другий аспект: налагодження внутрішнього виробництва.
«Щодо значної частини ліків, то за наявності відповідних вітчизняних аналогів
вони були б значно дешевші», – переконаний фахівець.
Сподіватись на доступність лікарських засобів у наших
аптеках нині можна лише за умови зниження курсу валют і стабільності держави
загалом. Себто, це проблема не тільки окремих аптек, виробників та
постачальників, а всього суспільства.
У більшості країн світу існує схема компенсації витрачених
на препарати коштів, щоб лікування хворого не призводило до зубожіння. Лікар
виписує пацієнту рецепт, за яким він безкоштовно або за 20–30% вартості
отримує ліки. Державне казначейство відшкодовує аптеці всі витрати. Проте
програма відшкодування вартості медикаментів хворим у нашій країні – поки що
нездійсненна мрія.
-
Із чого складається
ціна на медпрепарати?
На відміну від
більшості європейських країн, в Україні немає і ніколи не було жорсткого
регулювання цін на лікарські засоби. Єдиним методом є регулювання оптових та
роздрібних надбавок, що, як свідчить практика, ефективним інструментом назвати
не можна. Причина в тому, що в структурі вартості препарату близько 76% складає
ціна виробника, тобто під державне регулювання потрапляє лише 24%. Внаслідок
цього на фармацевтичному ринку України роками формувалися посередницькі схеми,
що дозволяли безконтрольно підвищувати ціни. Наприклад, ввезення на митну
територію України лікарських засобів білоруського виробництва здійснювалося
через Віргінські острови або іншу офшорну зону, внаслідок чого у вітчизняних
аптеках вартість одного й того ж препарату була в 15 разів вище, ніж у
Білорусі.
Працівники аптечних закладів, яких зазвичай звинувачують у
надміру високих цінах на пігулки, кивають на дистриб’юторів. Ті – на
виробників.
Насправді все відбувається за напрацьованою роками схемою.
Приміром, виробник за упаковку пігулок виставляє ціну 100 грн. З урахуванням
ПДВ це вже буде 107 грн. Цю суму вказують у податковій накладній. Дистриб’ютор
формує свою ціну для подальшої реалізації в аптечній мережі. Для цього він
робить націнку на товар. Тільки дуже сумлінний не перевищує 10%. Візьмемо для
прикладу саме такого чесного посередника. На цьому етапі з надбавкою та ПДВ
упаковка коштує 117 грн.
Аналогічну операцію здійснює аптека: встановлює роздрібну націнку
на препарат, виходячи з його базової вартості. Розрахунки робимо в надії на
чесних аптекарів, котрі встановлюють надбавку 10%. Уже на ціннику утворюється
цифра 129 грн.
Однак в Україні практично немає жодної аптеки, яка б не
виходила за межі десятивідсоткової надбавки. Так само як і дистриб’юторів,
апетити котрих обмежуються десятьма відсотками. Якщо ж урахувати, що ланцюжок
посередників зазвичай не обмежується трьома учасниками: виробник –
дистриб’ютор – реалізатор, то на всіх етапах проходження товару до покупця усі
накрутки, надбавки сплачує останній. Таким чином, та сама упаковка пігулок з
попередньою ціною 100 грн, може коштувати і 170, і 220…
08.09.2014
Раїса ЧИРВА, «ПВ»
|