ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Новий навчальний рік: без канікул до грудня?

Напередодні 1 вересня є привід замислитися: яким буде новий навчальний рік? Схоже, що непростим. На Донеччині та Луганщині, де йдуть бойові дії та триває АТО, навчання нині під загрозою зриву. В мирних регі­онах місцеві органи влади ламають голову, як учити дітей, якщо газу на опалення навчальних закладів, м’яко кажучи, бракує. І хоча питання щодо організова­ного початку навчального року та готовності закладів освіти до роботи в осінньо-зимовий період перебува­ють на постійному контролі органів управління осві­тою, проте запитань нині більше, ніж відповідей на них. Бо українські школи теж зачепила війна. Відтак у навчальний процес довелося вносити корективи, котрі неоднозначно сприйняли і учні, і батьки, і педагоги.

Осінній переполох

Початок навчального 2014/15 року практично до середини літа був під зна­ком питання. У Міністерстві освіти та науки спершу обговорювали дещо не­звичні дати, коли учні мають сісти за парти: з 1-го або ж із 15 серпня. Проте така ініціатива не мала достатньої кіль­кості прихильників для її реалізації. Так само немає одностайної думки серед чи­новників і щодо перебігу зимових кані­кул. Розглядаються два шляхи: школярі вчаться з першого вересня до 15 грудня, а потім ідуть на півторамісячні каніку­ли. До навчання повертаються на почат­ку лютого. Інший варіант – зимові кані­кули триватимуть місяць. Остаточного рішення ще немає.

Та найбільш суперечливими виявили­ся інші пропозиції щодо зміни навчаль­ного процесу нинішнього року. Так, ді­тям доведеться вчитися шість днів на тиждень, а не п’ять, як це було завжди. У зв’язку зі збільшенням канікул їм дове­деться докласти неабияких зусиль і від­сиджувати по 8–10 уроків щодня. Педаго­ги вже тихо «бунтують» і кажуть, що і на освітян, і на школярів це непомірне на­вантаження.

Іншого виходу з непростої ситуації поки що не бачать ані в Міносвіти, ані на місцях. Обмежене постачання природно­го газу зачепило всю країну і не оминуло освіту. Єдине, що може трохи пом’якшити «газові» проблеми, – пропозиції щодо ефективного й ощадливого вико­ристання енергоресурсів. У більшості шкіл України вже запланували внести зміни у проведення позакласних вихов­них заходів, роботу гуртків і груп продо­вженого дня. Деякі регіони погодилися проводити навчальні заняття упродовж червня 2015 року.

Усе задля того, аби заощадити на ко­мунальних тарифах. Уже цієї осені шко­ли сплачуватимуть за тепло за звичай­ними, а не пільговими розцінками. Це означає, що одній школі впродовж опа­лювального сезону треба буде заплатити близько мільйона гривень. Керівники шкіл сподіваються, що в бюджеті зна­йдуться кошти на тепло для дітей, однак не виключають, що доведеться звертати­ся за допомогою до батьків.

Через це приватні школи готуються переглядати розцінки за свої послуги. Тож на скільки зросте вартість навчан­ня, іще достеменно не відомо.

Скільки вдасться зекономити газу, за­проваджуючи шестиденний навчальний тиждень, жоден експерт наразі сказати не може. Пояснюють, що давати прогно­зи абсолютно нереально, оскільки тари­фи, швидше за все, підвищуватимуться й надалі. Єдине, що гарантують чинов­ники – ані ситуація в державі, ані заходи переформатування освітнього процесу не вплинуть на якість освіти. Адже на­вчальні програми не змінюватимуться, просто їх засвоєння здійснюватиметься у прискореному темпі.

Контрольна робота на завтра

Нинішній навчальний рік буде осо­бливим і з точки зору ведення виховної роботи. Є діти, батьки яких загинули на Майдані, зазнали поранень у збройних сутичках на сході України, унаслідок во­єнних дій втратили батьків.

Міністерство освіти і науки України у контексті нових викликів, що постали перед країною, рекомендувало педаго­гічним працівникам переглянути прак­тику виховної роботи та захисту дітей у навчальних закладах.

Педагоги і психологи можуть зробити багато для того, аби заспокоїти учнів і допомогти їм адекватно ставитися до по­дій. Постійний контакт з учителями та друзями допоможе дітям відновити від­чуття безпеки. У такий час відданість, співчуття і навички вчителя особливо важливі та потрібні. Їм уже зараз необ­хідно бути готовими до діалогу зі своїми учнями. До непростих запитань. Адже діти мають безпосередній стосунок до всього, що нині відбувається в державі. Деякі з їхніх батьків мобілізовані й за

 uaстосовують зброю, працюють волонтера­ми, перебувають у самому пеклі АТО. Діти мають отримати від учителя чітке пояснення зрозумілою їм мовою. Вони не сприймуть нездійсненних обіцянок. Наші діти стали іншими. Надто доросли­ми для свого віку. Вони мусять чітко усвідомити, що держава і громадянське суспільство роблять усе можливе й не­можливе для відновлення миру та по­рядку в країні, відбиття зовнішньої агре­сії проти нашої держави.

Розуміння, підтримки та психологіч­ної допомоги потребують передусім діти із Луганської та Донецької областей. На тимчасово окупованих територіях занят­тя розпочнуться пізніше. Ті, хто встиг ви­рватися на мирні території, потребують неабиякої психологічної реабілітації.

Як зазначила Уповноважений Верхо­вної Ради України з прав людини Вале­рія Лутковська, «досі психолог займав доволі символічну позицію. Тепер він виходить на перший план».

Це, звісно, потребує додаткових ка­дрів. Нині їх катастрофічно бракує. До того ж знадобиться певний час, аби вони пройшли відповідну додаткову підготов­ку, адже з такими проблемами Україна зіткнулася вперше.

Заступник міністра освіти і науки України Павло Полянський на зустрічі з освітянами проблему безпеки учнів, їх психологічну захищеність поставив на перший план. Посадовець наголосив на важливості інформаційної роботи з ді­тьми і попросив педагогів долучатися до цієї роботи з усією відповідальністю. «Проблеми, котрі зараз існують, не мо­жуть вирішувати лише уряд, парла­мент, громадські організації, благодій­ні фонди чи міжнародні організації. По­трібна консолідація ресурсів та об’єднання зусиль держави, бізнесових кіл, громадянського суспільства й міжна­родної спільноти для відновлення зруй­нованих навчальних закладів, психоло­гічної реабілітації мешканців, ведення просвітницької роботи», – наголосив за­ступник міністра.

Поки що наданням психологічної до­помоги займаються волонтери. Але по­ступово до них долучаються і кваліфіко­вані фахівці. І навіть просто небайдужі до чужої біди люди. Хто як може допома­гає дітям зі сходу подолати психологіч­ну травму, повернутися до нормального безтурботного дитячого життя, напере­кір усьому – розкрити в собі творчий по­тенціал і нові можливості. Щоб жити і вчитися, як усі їхні однолітки.

«Золоте» 1 вересня

Ще одн а проблема, котра постала пе­ред батьками нинішнього літа: скільки коштуватиме спорядити дітей до шко­ли? Про ціни минулого року, кажуть екс­перти, можна забути назавжди. І знову йдеться про неспокійну ситуацію в краї­ні. Про те, що гривня знецінюється, а бензин дорожчає. Відтак, вирушаючи до супермаркетів чи на шкільні ярмарки, треба не забувати про складові вартості товару. Нині батьки мають заощаджува­ти, аби не купити чогось зайвого. «Проф­спілкові вісті» поцікавились у експертів шкільного ринку, чи існує стандартний набір, який необхідний кожному учневі, незалежно від школи, в яку він піде, пе­дагогічних методів, які застосовує вчи­тель, та модних віянь.

Ось що нам розповіли. Найперше – по­трібна шкільна форма. До цього треба підійти надто ретельно. Дізнатися, чи вимагає статут школи, до якої йде дити­на, спеціального дизайну, кольору тощо. Також необхідний портфель чи ранець. Тут діапазон цін вражає і не піддається жодному аналізу. Можна придбати за 150 гривень, а можна «викинути» і 2600 гривень.

Учневі знадобиться спортивна форма і відповідне взуття для уроків фізкуль­тури. Цей перелік для батьківських га­манців найвагоміший. А ще належить придбати купу канцелярських приладь. Зошити, обкладинки, папку для зошитів, щоденник. Не виключено, що доведеться купити і деякі підручники. Завчасно слід підготувати пенал, олівці, гумку, лінійку, навіть коректор. Крім того, зна­добиться також альбом для малювання, набір кольорових олівців, акварельні фарби, пензлики, набір кольорового па­перу та картону, фломастери, пластилін, клей, ножиці. Проте необхідність остан­ніх варто уточнити у вчителя – ці речі точно не знадобляться у перші ж дні на­вчання, переконують експерти.

Єдине, чого аналітики не можуть спрогнозувати, як дорого обійдеться «придане» для школяра. За словами еко­номічного експерта Володимира Смухи, продукції шкільного спрямування, яку виготовляють в Україні, не більш ніж 15 відсотків. Решта або закордонного ви­робництва, або ж імпортними є окремі елементи та комплектувальні. «Єдине, що можу сказати точно, що 1 вересня для більшості родин стане "золотим"», – під­сумовує фахівець.

І ще: обираючи шкільну форму, взуття, підручники, зошити, батьки мають право вимагати сертифікат якості товару. Якщо продавці відмовляються це зробити, є привід засумніватись у його якості.

Кожен обирає найбільш прийнятний для себе варіант. Найголовніше – не жа­літи грошей на якісні речі. Адже недарма кажуть: скупий платить двічі. Не варто економити на дітях, надто якщо від цього залежить їхнє здоров’я. Але й викидати гроші на вітер за нинішніх умов – не най­кращий урок економії для школярів.

 Телефонувати можна – заборону скасовано

Міністерство освіти дозво­лило користуватися мо­більними телефонами у школах. Точніше, скасува­ло заборону на використання мо­більних телефонів у навчальних закладах. Заборона діяла з 1 ве­ресня 2007 року.

Чому ж несподівано посадовці змінили свою думку? У Міносвіти пояснюють, що зроблено це «для поширення використання інформаційно-комунікаційних техноло­гій під час навчального процесу».

Мотивація начебто правильна: мо­більний телефон – це той самий комп’ютер, тільки в мініатюрі. Од­нак більшість педагогів перекона­на: нічого доброго з цього не ви­йде. Діти одразу заходять у соці­альні мережі і роблять вигляд, що працюють. І якщо дозволити їм ко­ристуватися гаджетами, вони про­сто не випускатимуть їх із рук. До того ж, зауважують педагоги, стат­ки родин надто різні, тому неспра­ведливо одним дозволяти корис­туватися сучасними телефонами, аби отримувати інформацію на уроці, а іншим просто чекати, бо ж у них мобільний призначений тіль­ки для дзвінків і повідомлень.

Учитель із тридцятирічним стажем Михайло Горбань коментує це рі­шення Міносвіти так: «Мобільний у школі давно перетворився на проблему: не дає змоги зосередитись, відволікає, часто відверто за­важає, є своєрідним «предметом культу» серед дітей. А тут ще й офіційний дозвіл! Цей наказ вида­ли люди, які школи не бачили й не бажають знати нагальних шкіль­них проблем!»

Однак чиновники сподіваються, що школярі користуватимуться га­джетами лише для навчання. Ка­жуть, що це теж свого роду набли­ження до європейських стандар­тів. Нововведення набуває чин­ності вже з вересня цього року. Щоправда, на контрольні та іспити школярам не дозволять брати мо­більні із собою.

Як змінить такий указ навчання у школі, поки говорити зарано. Педа­гоги зізнаються, що заборона ре­ально не працювала. Звичайно, на­явність мобільного телефону може відволікати дітей від навчання і розсіювати їхню увагу на дзвінки, смс-ки та ігри. З іншого боку, прак­тика показує, що примітивними за­боронами успіхів добитися склад­но. Можна заборонити користува­тися телефонами під час уроків. Але перерва для кожного учня та студента – це його особистий час, а для декого це острів свободи серед океану шкільного примусу.­

01.09.2014

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини