ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Ціни на продукти: високі, ще вищі

Останні події в Україні не могли не позначи­тися на вартості товарів та послуг. Вони й позначилися, причому неймовірним стриб­ком угору. Найприкріше, що подорожчало те, без чого ми не проживемо – продукти харчування. Причому не на декілька відсо­тків, а на 100 і вище. Експерти констатують невтішний факт: таких цін на продукти, які ми маємо сьогодні, в Україні ще не було. А таких, які були навесні, вже не буде. «Проф­спілкові вісті» тримають руку на пульсі.

КУРКА, ОЛІЯ ТА БОРОШНО – НАЙДОРОЖЧІ

Так, протягом травня 2014 року ФПУ провела свій аналіз ситуації на споживчо­му ринку товарів та послуг України. Адже питання доступності продовольчих това­рів, житлово-комунальних послуг, тран­спорту і зв’язку, недопущення необ’єктивного зростання цін і тарифів на соціально значущі товари і послуги, поси­лення упереджуючого захисту купівель­ної спроможності громадян та додержан­ня законодавства щодо захисту прав спо­живачів та його вдосконалення традицій­но займають важливе місце у роботі ФПУ.

Особливо ретельно Федерація контро­лює ситуацію з ціноутворенням товарів та послуг першої необхідності. Зокрема, на споживчому ринку. Тому аналітична служба ФПУ дуже ретельно вивчала дані проведеного оперативного моніторингу споживчих цін на соціально значущі това­ри по регіонам України, які 1 червня опри­люднило Мінекономрозвитку. Йдеться про такі товари, як рис, хліб пшеничний з борошна першого ґатунку, хліб житній та житньо-пшеничний, яловичина, птиця (тушки курячі), борошно пшеничне вищо­го ґатунку, макаронні вироби, крупи гре­чані, ковбаси варені першого ґатунку, мо­локо (жирністю 2,5%), сметана (жирністю 15%), масло вершкове (жирністю 72–73%), сир м’який (жирністю 9%), цукор, олія со­няшникова, яйця курячі I–II категорій, свинина, сало та картопля.

Крім того, проводився моніторинг роз­дрібних цін на продовольчих ринках по тих продуктах харчування, які не є соці­ально значущим, але часто стають осно­вною їжею для малозабезпечених осіб. Ідеться, зокрема, про капусту, моркву, бу­ряк, цибулю ріпчасту. Окремий аналіз здійснено також на ринку нафтопродуктів – щодо найбільш популярних серед спожи­вачів марок бензину А-95 та дизельного пального.

Отже, результати моніторингу перевер­шили найгірші очікування. Виявилося, що найбільше подорожчали курячі тушки – на 104,1%, рис – 102%, соняшникова олія – 101,8%, а також пшеничне борошно першо­го ґатунку – 101,3%. Водночас було зафік­совано незначне зниження темпів цін на сало – 99,2% і сметану (15%) – 99,8%, яйця – 98,6%, капусту нового врожаю – 94,7%, цибулю ріпчасту – 97,3%, бензин А-95 та дизельне пальне – 99,9%.

На думку аналітиків із Федерації проф­спілок України, на споживчому ринку України склалася небезпечна ситуація, що стосується більшості українців. Тому ФПУ звертає увагу органів влади на необхід­ність здійснення упереджуючих заходів щодо соціального захисту населення. Зро­зуміло, що нинішня соціально-економічна ситуація – дуже складна. Але допускати такого погіршення і без того жалюгідного рівня життя громадян не можна.

«ЗОЛОТА» ОСІНЬ. БУКВАЛЬНО

За даними експертів, осінь 2014 року може принести неприємний сюрприз щодо цін на соціально значущі товари. Україн­ські аграрії побоюються, що їхня продук­ція цієї осені стане просто «золотою» – за вартістю. У виправдання наводять низку причин. Зокрема, цьогоріч їм довелося ви­трачати набагато більше ресурсів, що по­трібні на вирощення врожаю, – міндобрив та бензину. А ця обставина потягнула за собою іншу – скорочення посівних площ, що може призвести до нестачі продукції.

Про реальні причини підвищення цін говорять і експерти. Пояснюючи подорож­чання хліба, київська влада нарікає на складну економічну ситуацію у країні та здорожчання зерна, палива та комуналь­них послуг, зокрема вартості газу та елек­трики, які теж закладаються у кінцеву вартість хлібної продукції.

Директор Інституту соціально-політич­ного проектування «Діалог» Андрій Мисе­ люк стверджує, що головна причина – здо­рожчання пального. Свій внесок зробила й економічна нестабільність, що зумовила підвищення цін на продукти в деяких ре­гіонах. Зокрема, на Сході, де люди, наля­кані можливим дефіцитом, штучно підви­щують попит, роблячи запаси. На думку експерта, протягом літа ці фактори мо­жуть себе проявити «в усій красі», що при­зведе до небаченого подорожчання про­дуктів.

Своєю чергою, виконавчий директор Центру соціально-економічних дослі­джень CASE-Україна Дмитро Боярчук під­тверджує думку колеги та «звинувачує» в зростанні цін бензин та стрибкоподібний курс гривні. «Основний фактор зростання цін – це подорожчання енергоносіїв на фоні девальвації національної валюти. Основні енергоносії, бензин – це продукція імпортна, яка купується за кордоном за ва­люту, тому падіння гривні дуже істотно вплинуло майже на всі товари через тран­спортні видатки», – зазначив він. Свої про­гнози щодо можливого зростання цін на продукти восени експерт також пов’язує з вартістю пального. За словами Боярчука, йдеться про щонайменше 12% збільшення вартості продуктів.

За прогнозами аналітиків, таке підви­щення цін призведе до значної зміни спо­живчого кошика українців. Більшість з них змушені будуть відмовитися від м’яса, риби та інших вартісних продуктів. А ті, хто й так не часто дозволяв собі поді­бні «делікатеси», вочевидь, перейдуть до ще більш дешевих продовольчих сегмен­тів. У будь-якому разі, українським грома­дянам доведеться робити великі продо­вольчі запаси. Перевагу в цій ситуації ма­тимуть ті, хто або сам вирощує якусь про­дукцію на земельній ділянці, або ж мають родичів у селі, які здатні їм допомагати.

ЯК РЕГУЛЮВАТИ?

Держава намагається не допустити різ­кого погіршення ситуації та стримати зростання цін на споживчу продукцію. Але в умовах ринкової економіки це мож­на зробити лише побічно – обмеженими ринковими методами. Так, Мінагрополі­тики проводить постійний моніторинг цін на продукти харчування на ринках, у су­пермаркетах та на продовольчих ярмар­ках. За словами міністра аграрної політи­ки Ігоря Швайки, ціни в торговельних ме­режах значно різняться.

Зокрема, це добре помітно на прикладі ціни на цукор, вартість якого сягнула 13,20 грн. Спекулянти знають, що роблять, адже незабаром розпочнеться консервація, тож розраховують на те, що люди купувати­муть солодкий продукт за будь-якою ці­ною. За словами Ігоря Швайки, в міністер­стві розроблені свої механізми боротьби з нечесними методами. «Механізми прості. Приміром, яка роздрібна ціна на цукор сьогодні? У мене вже виробилася звичка дивитися на ціни тих товарів у магазині, щодо яких є запитання. Ось ціна на цукор становить від 11,50 до 13,20 грн, залежно від фасування, якості, категорії магазину. Вважаю, що дорого, адже ціну можна зни­зити: цукру, в якого закінчується термін зберігання, в Агрофонді нараховується 150 тис. тонн. Тому відправляємо його на про­даж за ціною 9,20 грн за кілограм. Такий дешевий цукор люди швидко розкупову­ють, адже з червня по вересень триває га­ряча пора заготівлі консервації, варення, вина. Як результат, оптовики знижують ціну на цукор, і в магазинах товару за 12,50 грн не знайдеш, адже ніхто його не ку­пить. Ось так боремося із спекуляцією» – пояснює міністр. І підкреслює, що еконо­мічних підстав для збільшення оптової ціни цукру до 1 вересня немає.

У міністерстві стверджують, що дер­жавні підприємства, які виробляють аграрну продукцію, хоча й є комерційни­ми, але їхню діяльність контролює держа­ва. «Тому ціни на ринку продуктів харчу­вання будуть змінюватися прогнозовано», – переконує Ігор Швайка.

Щоправда, не завжди ринкові закони та державна інтервенція прямо впливають на ціноутворення. Як зазначають експер­ти, відносна стабілізація курсу гривні до долара не вплинула на вартість бензину, хоча й за всіма показниками мала б. «На­віть якщо Нацбанку вдасться стабілізува­ти валютний курс, на ринку пального ці зміни негайного відображення не зна­йдуть. І це подорожчання буде знову ж таки закладено у вартість продуктів. Тому побоювання аграріїв щодо нового злету цін восени цілком обґрунтовані», – ствер­джує експерт Андрій Міселюк.

Своєю чергою, Федерація профспілок України вважає, що ситуацію з неконтро­льованим ціноутворенням та подорожчан­ням необхідних для життя продуктів мож­на врегулювати за допомогою соціального діалогу, чіткого виконання Генеральної угоди та співпраці з підприємцями та профспілками.

• СИТИЙ ГОЛОДНОМУ…

На щастя, Україну не можна назвати країною, де люди в буквальному сенсі голоду­ють. Звичайно, українці не «жирують» так, як у деяких заможних країнах, але й не бідують, як у державах «третього світу». Союз орга­нізацій Oxfam склав рей­тинг країн, що демонструє ситуацію з харчуванням у світі. Експерти організації оцінювали, наскільки до­ступний людям достатній обсяг їжі, чи можуть вони собі дозволити нормально харчуватися, якою є якість продуктів і наскільки поши­рені хвороби, пов’язані з харчуванням.

Виявилося, що найкраще харчуються жителі Нідер­ландів. У цій країні ціни на продукти досить низькі, зарплати мешканців – до­статньо високі, а отже, вони можуть дозволити собі уріз­номанітнити свій раціон харчування. Це добре по­значається на рівні захво­рюваності цукровим діабе­том – він тут незначний. Але є інша проблема: у Гол­ландії доволі високий рі­вень ожиріння – приблизно у кожного п’ятого мешкан­ця індекс маси тіла переви­щує 30 при нормі 18–25.

Далі в рейтингу найбільш ситих країн ідуть Франція, Швейцарія, Данія, Швеція, Австрія, Бельгія, Ірландія, Італія та Португалія.

Геть інша ситуація в Афри­канській Республіці Чад. Там їжа хоча й дешева, але зовсім не поживна. Є великі нарікання щодо гігієнічних норм, в яких готуються страви. Кожна третя дитина тут має недостатню вагу. Поруч із Чадом у цьому ан­тирейтингу розташовані Ефіопія, Ангола та Ємен.

Дослідження засвідчило, що найкраща доступна їжа – в США, а найменш доступ­на – в Анголі. Якістю їжі може похвалитися Ісландія, а на Мадагаскарі вона най­нижча. Високий рівень діа­бету в Саудівській Аравії (18% страждають на це за­хворювання і третина – на ожиріння), ожиріння – у Кувейті (42% населення). У США та Єгипті третина на­селення потерпає від ожи­ріння.

Серед країн із середнім до­ходом питання ожиріння та­кож актуальне. Найгірші по­казники – на Фіджі, в Мек­сиці і Венесуелі. А от афри­канці цим не страждають: у Бангладеш, Непалі та Ефіопії було зафіксовано найменшу кількість товстунів.

Хронічно недоїдають меш­канці Бурунди (67% насе­лення погано харчуються, а 35% дітей мають недостат­ню вагу). Далі в переліку країн з проблемою недої­дання розташовані Ємен, Індія та Мадагаскар. До речі, в Індії 44% дітей ма­ють недостатню масу тіла – це найгірший показник у світі.

22.06.2014

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини