ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Вибори відбулися. Заживемо по-новому!

  25 травня 2014 року Україна, з огляду на результати екзит-полів, обрала нового, п’ятого за часи Незалеж­ності президента. Своє остаточне рішення ЦВК оголо­сить 7 червня. Та вже зараз очевидно, що Петро Поро­шенко переміг, значно випередивши своїх суперників: згідно з даними екзит-полів за нього проголосувало близько 57% виборців. Попри прогнози скептиків, із результатами виборів українці визначились у першо­му турі. Експерти та спостерігачі вважають, що ці ви­бори були найбільш чесними, демократичними й про­зорими за всю історію незалежності України та відбу­лися без адміністративного ресурсу. І перші, за ре­зультатами яких країна не розколена навпіл. Відтак виборці вже з 26 травня перебувають в очікуванні ста­більності, миру, злагоди і «життя по-новому».

  Нечуваний ажіотаж

Такої активності виборців Україна ще не знала. Спостерігачі визнали, що ниніш­ня явка – рекордна. За даними ЦВК, ста­ном на 20.00 25 травня виборчі дільниці відвідало 60% українців. У деяких населе­них пунктах людям доводилося стояти в чергах годинами. Час від часу у когось не витримували нерви й виникали суперечки – хто де стояв і чому без черги? Та конфлік­ти вдавалося швидко залагоджувати.

Ще одна особливість дострокових ви­борів президента: люди прийшли святко­во вбрані – в українських вишиванках. Це свідчить про те, що всі прагнуть бачи­ти країну єдиною і непорушною.

Особливо велелюдно було на вибор­чих дільницях у столиці. Адже, крім гла­ви держави, кияни обирали й очільника столиці, і депутатів до Київради. Зважа­ючи на тривале очікування своєї черги,

 дехто не встиг проголосувати до 20-ї го­дини. Експерти повідомляють, що були випадки, коли навіть після закриття дільниць усіх охочих все одно запускали до залів і надавали можливість проголо­сувати. Щоправда, спостерігачі мали до­класти додаткових зусиль, аби не допус­тити порушень.

Дехто для заощадження часу намагав­ся поставити «хрестик» навпроти канди­дата просто на коліні, але спостерігачі пильно стежили, аби запобігти таким по­рушенням. Літніх людей пускали без черги, оскільки багатьом ставало зле че­рез неймовірну спеку. Одному пенсіоне­ру забракло повітря на виборчій дільни­ці в Дарниці. Викликали швидку, та він категорично відмовився від медичного огляду доти, доки не віддасть свій голос за майбутнє країни. Присутні проводжа­ли чоловіка до карети швидкої гучними оплесками.

Загалом настрій на виборчих дільни­цях був піднесений. Люди поміж собою на­магалися поводитися максимально ввіч­ливо, спокійно й толерантно. Хоча, звісно, траплялися випадки, коли хтось не витри­мував і йшов геть, не дочекавшись черги. Та ці випадки були поодинокими.

Тим часом експерти вже взялися до аналізу ситуації з кілометровими черга­ми до урн. Кажуть, така ситуація – не тільки через сплеск громадянської свідо­мості українців. Виникнення довжелез­них черг вони пояснюють зменшенням кількості членів виборчкомів. Якщо рані­ше до комісій входило 12 осіб, то після внесення змін у виборче законодавство їх стало 9. При цьому щонайменше двоє лю­дей мають прийти з переносними урнами до виборців, котрі голосують удома. До того ж дехто з кандидатів не запропону­вав до комісій своїх представників, і це ще більше ускладнило ситуацію.

На майбутнє, стверджують аналіти­ки, треба законодавчо захистити роботу виборчих комісій від деструктивних дій кандидатів і політичних сил, проводити тренінги членів ТВК і, ймовірно, подо­вжити роботу виборчої дільниці. Одним словом, належить зробити висновки. Адже не виключено, що попереду – вибо­ри нового складу парламенту.

Червона зона

Ще задовго до 25 травня правоохорон­ці поділили карту України на зони спри­ятливого проведення виборів. Білим ко­льором позначили регіони, де проблем не передбачалося, рожевим – райони, де можливі перебої, а червоним – місця, де вибори провести майже неможливо.

До небезпечної червоної зони ввійшла переважна кількість виборчих дільниць Донецької і Луганської областей. За сло­вами голови комітету виборців Олексан­дра Черненка, «фактично тільки на захо­ді Донецької і на півночі Луганської об­ластей можна провести вибори». Він на­голосив, що виборчий процес точно не можна організувати у Слов’янську, Кра­маторську, Макіївці, позаяк ситуація там повністю перебуває під контролем терористів.

  Багато хто сумнівався і в можливості проведення виборів у самому Донецьку.

Нічого неочікуваного не сталося. Місце­ва влада згаданих областей побоялася про­водити вибори. Дільниці, які все-таки на­важилися розпочати свою роботу у регіоні, за кілька хвилин вже були закриті озброє­ними молодчиками. У Криму через росій­ську окупацію підготовка до виборів вза­галі не проводилася. Тому мешканці пів­острова, які воліли віддати свій голос, му­сили їхати на материкову частину України – до сусідньої Херсонської області.

На сході України виборчі процедури супроводжувалися серйозними перешко­дами, тож проведення голосування у день виборів неминуче спровокувало б нові збурення. Проросійські терористи не дозволили більшості мешканцям До­нецької та Луганської областей узяти участь у президентських виборах 25 трав­ня. Убивства, викрадення членів вибор­чих комісій, погрози і терор призвели до того, що в Луганській області, за даними ЦВК, на виборчі дільниці прийшли лише 20,83% громадян. Явка в Донецьку вияви­лася іще нижчою – 15,3%.

Озброєні молодики в неділю, 25 трав­ня, їздили по Донецьку на вантажівках, стріляли в повітря, спиняли перехожих і допитувалися, куди вони прямують. Зва­жаючи на складність ситуації, вибори не відбулися в 23 містах і 6 районах Доне­цької області. Остаточно волевиявлення провалено в Донецьку, Горлівці, Крама­торську, Єнакієвому та Макіївці. А от у Димитрові, Добропіллі, Олександрівсько­му, Володарському та Першотравневому районах працювали всі дільниці.

У Маріуполі була відкрита більшість дільниць – 202 із 216, однак явка виборців була вкрай низькою.

Спостерігачі зробили висновок, що представники ДНР усіляко перешкоджа­ли волевиявленню громадян, блокували роботу виборчих комісій, а самих вибор­ців залякували розправою. Приміром, у Докучаєвську бойовики ввірвалися на дільниці й вимагали негайно їх зачини­ти. Терористи опечатали сейфи, в яких зберігалася документація, і практично зірвали голосування. Голова правління Донецької обласної організації об’єднання «Комітет виборців України» Сер­гій Ткаченко повідомив, що представни­ки ДНР закрили у місті всі 13 виборчих дільниць і вимагали від членів комісії припинити активну роботу. Інакше, кон­статує Сергій Ткаченко, погрожували знищити техніку, а потім і людей.

У ніч на 25 травня у селі Артемівка Амвросіївського району на Донеччині невідомі вибили вхідні двері у примі­щенні сільради, де був кабінет виборчої дільниці, розлили там невідому речови­ну й підпалили її. На щастя, ніхто не по­страждав. Випадки підпалу приміщень і знищення бюлетенів, на жаль, були не поодинокими. На підтримку силових структур у таких ситуаціях годі й було чекати. Сподівання, що до 25 травня си­туація на сході нашої держави нормалі­зується, на жаль, не справдилися. Тож більшість людей так і не скористалася своїм правом голосу на дострокових ви­борах президента єдиної України.

Мудріші за політиків – тільки виборці

Національні експерти й зарубіжні спостерігачі визнали унікальність ни­нішніх президентських виборів. Уперше в історії Україна голосувала фактично в умовах неоголошеної війни. Від того, скільки людей прийде на дільниці й про­голосує за того чи іншого кандидата, за­лежало існування держави. Адже після обрання президента ми отримуємо ціл­ком легітимну вертикаль влади, і це ма­ють визнати всі, найперше – агресор, ко­трий не втомлюється повторювати, що влада в державі – нелегітимна. Вибори 25 травня засвідчили й показали недру­гам, що ми не просто обирали когось із кандидатів на посаду очільника держа­ви. Ми обирали майбутнє України. Про­демонстрували всьому світові, що вибор­ці мудріші за політиків, і зробили свій вибір з першої спроби.

Музикант Святослав Вакарчук на сво­їй сторінці у Facebook зазначив: «Упер­ше в історії України вибори президента не поділили країну навпіл у ставленні до переможця виборів. Уперше!»

Міжнародна спільнота вітає волеви­явлення українців у першому ж турі ви­борів. Глава МЗС Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр привітав прове­дення демократичних президентських виборів в Україні.

«Я радий, що вибори відбулися. Ще чо­тири тижні тому ми сумнівалися. Я ра­дий, що день виборів обійшовся без вели­кого кровопролиття. Я сподіваюся на ре­зультат, який буде однозначним», – зая­вив пан Штайнмайєр в інтерв’ю одному з телеканалів.

Тим часом виборці вже очікують від п’ятого президента Петра Порошенка ре­альних кроків зі стабілізації ситуації в державі, виважених стратегічних і ди­пломатичних рішень. Аналітики перед­бачають, що першим кроком Петра По­рошенка може стати оголошення про по­вноцінний національний діалог. А це означає масштабні переговори з регіо­нальними елітами про подолання на­слідків сепаратистських провокацій. Щодо озброєних терористів, то тут екс­перти прогнозують два шляхи: повне роззброєння бригад і суд або повномасш­табна АТО, якої Україна ще не знала.

Звісно, будь-які прогнози – справа не­вдячна. Українці завжди обирали главу держави з надією на реальне покращен­ня. Якого президента обирала країна цього разу, на які персональні якості зва­жала? Інститут світової політики провів незалежне дослідження, взявши до ува­ги такі чинники, як знання іноземних мов, послідовна політична підтримка єв­роінтеграційних засад, конкретність здійснення європейських реформ, від­критість і готовність співпрацювати з громадянським суспільством. За підра­хунками із показником 10,83 бала перше місце посів Петро Порошенко. Він вия­вився лідером в усіх номінаціях. А це означає, що в українців з’явилася віра, що почнемо жити по-новому.

•   З історії президентства України

  Пост президента України був запроваджений 5 липня 1991 року постановою Вер­ховної ради УРСР «Про ви­бори президента Української РСР». 1 грудня 1991 року відбувся всеу­країнський референдум, на якому разом із проголошенням незалеж­ності України народ віддав пере­вагу президентській формі прав­ління. Того дня був обраний пер­ший президент нової Української держави – Леонід Кравчук, один із трьох учасників Біловезьких угод, після підписання яких СРСР припи­нив своє існування і було створено СНД.

До речі, Кравчук – перший і поки що єдиний президент, котрий до­бровільно погодився на достроко­ві вибори. У липні 1994 року за підсумками дострокових виборів Президента країну очолив Леонід Кучма. Він був главою держави впродовж десяти років, вигравши й наступні президентські вибори – 1999 року. За часів його прези­дентства було прийнято нову Кон­ституцію України, підписані міжна­родні договори та угоди з Росією, Румунією, Білоруссю, Польщею, НАТО.

У грудні 2004 року в результаті По­маранчевої революції Президен­том України став Віктор Ющенко. Він обіцяв створити п’ять мільйо­нів нових робочих місць, еконо­мічне зростання, кардинальне під­вищення зарплат і пенсій, доступ­ність якісної освіти та медицини, зменшення податків, стимулюван­ня виробництва, обмеження втру­чання держави в життя громадян, незалежний суд, що надійно захи­щатиме права простих людей. Прихильник європейського та єв­роатлантичного шляхів розвитку, однак, не виправдав сподівань виборців.

Четвертим президентом України обрали Віктора Януковича, якому вдалося взяти реванш за програш у 2004-му. Обраний 7 лютого 2010 року. Обіцяв покращення «вже сьогодні», утвердження України як демократичної держави, в якій па­нують верховенство права, права людини та свобода слова. Змуше­ний був тікати з країни після подій на Майдані в ніч з 22 на 23 лютого. Оголошений у міжнародний розшук.

25 травня вперше в історії України президента було обрано у першо­му турі.

01.06.2014

Раїса Чирва оглядач «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини