ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ЄС відчиняє двері для українських товарів

  Європейський Союз в односторонньому по­рядку відчинив свої ринки для українських товарів. Це, звісно, не означає масштабного просування продукції з українською маркою на ринки ЄС. Однак зниження ввізного мита відкриває перед нашою державою чимало перспектив. Преференції мають на меті сти­мулювати український бізнес, аби він якнай­краще скористався цим інструментом. Що про це кажуть експерти, українські й зарубіжні чиновники, – на шпальтах нашого видання.

  ВІКНО В ЄВРОПУ

Більшість оптимістично налаштова­них економічних аналітиків без пере­більшення вважають зниження митних тарифів на ввезення українських товарів реальною підтримкою України. У рамках такої допомоги впродовж шести місяців 94,7% промислових, 82,2% сільськогоспо­дарських і 83,4% продовольчих товарів будуть звільнені від сплати імпортного мита під час ввезення до ЄС. Єврокомісар із торгівлі Карел де Гюхт так прокомен­тував рішення, ухвалене Радою ЄС: «Я радий, що ми змогли так швидко про­класти шлях допомоги Україні. Ідея по­лягає в тому, аби ЄС відчинив свої двері для українського експорту. Таким чином ми даємо реальний поштовх бізнесу, і це вплине на повсякденне життя укра­їнців».

На важливості такого кроку з боку ЄС наголошує і президент Європейської ко­місії Жозе-Мануель Баррозу. Бо це, крім визнання України на міжнародному рів­ні, дасть іще й відчутну фінансову допо­могу нашій економіці. Низка торговель­них положень, прогнозують експерти, принесе економіці держави півмільярда євро на рік. Це вже будуть не примарні кредити, а гроші, зароблені власними зу­силлями. Оскільки преференції діяти­муть до 1 листопада, кожен змарнований день – це додаткові фінансові втрати. Відтак глава українського уряду звер­нувся до представників УСПП бути гото­вими до постачання продукції у ЄС. «Ко­жен день – це гроші для української еко­номіки. Все, що ви можете постачати від­повідно до Угоди, має вже стояти на ко­лесах. Це можливість, якою ми зобов’язані скористатися і заробити гро­ші для нашої економіки», – наголосив Ар­сеній Яценюк.

Від того, наскільки вправно Україна скористається нагодою «продемонструва­ти свої експортні можливості», залежить, чи захоче Європа підписувати й еконо­мічну частину Угоди про асоціацію з на­шою країною. Жебраків і прохачів у Єв­росоюзі своїх вистачає. Однак те, що під час кризи нам дали певний аванс, вима­гає від України надзвичайної концентра­ції зусиль, аби вікно до Європи не зачи­нилося раніше визначеного терміну.

Урядовий уповноважений з питань єв­ропейської інтеграції Валерій П’ятницький зауважує, що терміни – до 1 лис­топада – надто стислі. Бо «українським бізнесменам потрібен певний час на по­шук партнерів та укладання нових контрактів. До того ж ринок Європей­ського Союзу висуває високі вимоги до безпеки якості продукції. І хоча Україна вже багато зробила, щоб гармонізувати своє законодавство у цій сфері до євро­пейського, процес іще не завершений, тому кожному підприємцю треба само­тужки вирішувати питання відповіднос­ті своєї продукції європейським стандар­там». Та іншого виходу в України просто немає. Торговій війні з Росією кінця- краю не видно. Нам треба терміново пе­реорієнтовуватись на інші ринки. При­вабливі й доступні. І робити це не просто швидко, а надзвичайно швидко.

НЕ СПІТКНУТИСЯ НА ПОРОЗІ

Як зауважив глава українського уря­ду, нам треба навіть не входити у двері ринку ЄС, «а швидко-швидко забігати, тому що якщо ми не займемо цей сег­мент, його займуть конкуренти». Та чи готові вітчизняні підприємці постачати товари до країн Європейського Союзу? Якщо вірити статистиці – так, але з огля­ду на застереження експертів – не зо­всім.

Якщо проаналізувати торговельний баланс України впродовж останнього часу, картина виглядає так: структура експорту змінилась – у країни ЄС зросла до 39,1%, СНД – знизилась до 16,1%. Аби наочніше показати результат, достатньо згадати, що раніше експорт країни в ці­лому виглядав так: СНД – 21%, ЄС – 27%, Азія – 34%, Африка – 34%.

Теоретично Україна має компенсува­ти за рахунок експорту в ЄС зниження поставок до Росії та інших країн СНД. Та на практиці це не так оптимістично. Бо продукцію, яку ми експортуємо до Росії, не так легко буде проштовхнути на рин­ки Європейського Союзу. Навряд чи єв­ропейські транснаціональні компанії дозволять зробити це без зайвих про­блем. Тільки через те, що конкурентів ніхто й ніде не любить.

Перспектива, одначе, заманлива. За­гальний економічний ефект від торго­вельних преференцій ЄС для української економіки може становити 497 мільйонів євро і включатиме, зокрема, 97 мільйо­нів економії українськими експортера­ми від скасування ввізних мит, а також 340 мільйонів від збільшення експорту української агропродукції і 53 мільйони від збільшення експорту переробленої сільгосппродукції.

Як заробити задекларовані мільйони? Найперше, треба щоб Україна стала кон­курентоспроможною у новому середови­щі. Для цього треба подолати певні бар’єри. Будь-яка країна, яка прагне про­битись на ринки Євросоюзу, має відпові­дати його вимогам. І одночасно витри­мувати конкуренцію з іншими гравцями ринку – країнами, що розвиваються. З урахуванням цих факторів Україні необ­хідно якомога швидше вийти на світо­вий рівень у системі міжнародної торгів­лі. Європейський Союз зголосився нада­ти Україні необхідну для цього підтрим­ку. Ці можливості треба використовува­ти, проте на європейський ринок заходи­ти слід із продуктами, конкурентоспро­можними і за ціною, і за якістю.

Генеральний директор Українського клубу аграрного бізнесу Володимир Лапа стверджує: «Не всі виробники ре­ально уявляють, що треба зробити, аби потрапити на ринок ЄС. Коли вирахову­єш вартісне значення імпортного мита – ти начебто конкурентоспроможний. Та це ще не означає, що твій товар потра­пить до Європейського Союзу».

Інші експерти вважають, що Україні знадобиться не менше двох років напру­женої роботи, аби отримати доступ на єв­ропейський ринок за всіма групами про­дуктів. Слід адаптувати законодавчу базу, вдосконалити бізнес-практики, про­вести ревізію усієї експортної продукції. Словом, спокійно пережити ейфорію від рішення Ради ЄС, аби у поспіху не спіт­кнутися на порозі до західних ринків збу­ту. Уряд, зі свого боку, обіцяє спрямувати основну політику на «захоплення євро­пейських ринків».

ЧОГО БАЖАЄТЕ?

То з чим Україна йде підкорювати ринки Європи? На чільному місці – чорні метали. Хоча експерти не вбачають тут зиску. Євросоюз і донині був найбільшим покупцем продукції української чорної металургії, здебільшого Італія, Польща, Угорщина і Болгарія. Відтоді, як Україна вступила до СОТ, вона постачає свою ме­талопродукцію, за винятком безшовних труб, без мита і квот. Тож обсяги поста­вок цієї групи товарів обмежені попитом.

Україна найбільші сподівання покла­дає на експорт сільськогосподарської продукції. Саме аграрії, на переконання економічних аналітиків, претендують на основний виграш – близько 400 мільйонів євро з обіцяних 500 мільйонів. Нині близько третини українського сільсько­господарського експорту спрямовано на ринки ЄС, і найсильніші позиції – у про­дукції рослинництва. До ЄС постачають 43% проданої за кордоном кукурудзи, 36% жита, 41% гречки і проса, 69% зерно­вого сорго, 95% насіння й плодів олійних культур. У структурі експорту України до ЄС аграрній продукції належить май­же п’ята частина, і поступається вона тільки металургії.

На відміну від рослинництва, тварин­ництво і харчова промисловість навряд чи встигнуть «розжитися» на тимчасових пільгах. Для них європейський ринок до­вгий час залишався неосвоєним, відтак компанії цих галузей не готові до стрім­кого виходу на нього через відсутність необхідних сертифікатів якості.

За даними Української аграрної кон­федерації, лише 7% українських вироб­ників мають міжнародні сертифікати якості ISO и HACСP, ще у 15% є тільки один із двох дозвільних документів. Здійснити сертифікацію у повному обся­зі за півроку, відпущеного на пільгову торгівлю, практично неможливо, наголо­шують фахівці.

Шанси скористатися тимчасовою лібе­ралізацією мають виробники м’яса пти­ці, риби й меду. Та ці шанси обмежені низькими квотами. Скажімо, ЄС дозво­ляє ввозити без мита тільки 5 тисяч тонн меду. Тим часом минулорічні обсяги цьо­го виду продукції становили 17 тисяч тонн.

Фахівці вказують на ще одну пробле­му, яку доведеться розв’язувати тим, хто прагне у перших лавах підкорити євро­пейські ринки. Це відповідне фасування і упаковка, документальне підтверджен­ня безпеки. Керівник напряму «розвиток ринкової інфраструктури» Проекту USAID «Агроінвест» Микола Гриценко саме у цьому вбачає велику проблему: «Не можуть наші фермери повезти про­дукцію в ящиках з-під бананів. Необхід­на копітка передпродажна підготовка та охолодження. На мій погляд, це стримає просування товарів на ринки Європи».

Інші експерти наголошують, що по­вністю відповідає високим вимогам ЄС плодоовочева продукція. Цього не мож­на сказати поки що про м’ясо-молочну. Тож сподіватися, що продукція, котру виробляють в особистих селянських гос­подарствах, швидко потрапить на євро­пейські ринки, не варто. Хіба що Євро­пейський Союз іще надасть бодай неве­личкі послаблення. Та, попри очікувані пільги, Євросоюз змусить нас розв’язати всі проблеми.

17.05.2014

Раїса Чирва оглядач «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини