ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Україна і світ проти дискримінації

21–22 листопада в Києві відбулася Національ­на конференція «Подолання дискримінації в оголошеннях про вакансії: нинішня ситуація та передовий досвід країн Європи». Це був спільний захід Міжнародної організації праці та Міністерства соціальної політики України. Виявилося, що ця тема болюча й актуальна не лише для України, а й для європейських кра­їн. Будь-кому можна відмовити в працевла­штуванні: через стать, вік, релігію, національ­ність, інвалідність або ВІЛ-статус. Наскільки гостро постала ця проблема в світі і як її на­магаються вирішити в Європі й Україні, дізна­валися «ПВ».

ЖІНКА, ІНВАЛІД, СТУДЕНТ? РОБОТИ НЕ ОТРИМАЄШ!

Чи доводилося вам читати оголошен­ня: на роботу в ювелірну крамницю по­трібна жінка до 30 років приємної зо­внішності? Або ж: директор філіалу, обов’язкова вимога – чоловік. Або таку: на роботу адміністратором потрібен пра­цівник, який має велику фізичну силу. Все це приклади прямої або непрямої дискримінації на першому етапі при­йняття на роботу – в рекламних оголо­шеннях про вакансії.

Підступність такого підходу полягає в тому, що людину із самого початку по­збавляють права виявити свої професій­ні якості, застосувати вміння та знання. Їй відмовляють у роботі вже на підставі того, що вона жінка (чоловік), занадто стара (занадто молода), чорна (біла) тощо.

Що ж це таке: дискримінація? Згідно із словником, це будь-яка відмінність, виключення, обмеження або перевага, що заперечує або зменшує рівне здій­снення прав. Поняття охоплює виклю чення або обмеження можливостей для членів певної групи відносно можливос­тей інших груп.

Якщо говорити про основні групи дис­кримінації, то дискримінуються, як пра­вило, жінки порівняно з чоловіками, чор­ношкірі порівняно з білими (в основно­му, в західних країнах), місцеві жителі порівняно з приїжджими. Зрозуміло, що дискримінація певної групи людей зни­жує рівень її доходів та можливостей, об­межує або й унеможливлює доступ пред­ставників цих груп до високооплачува­них професій.

Чому виникає дискримінація? Через численні упередження роботодавців. Це може бути особиста неприязнь до певної групи людей – за расою, національністю тощо. Досить часто дискримінують жі­нок. Як пояснюють вчені, опитування ро­ботодавців показало, що вони вважають представниць прекрасної статі менш орі­єнтованими на професію, а більше – на родину та дітей, а тому менше здатними до професійної діяльності, ніж чоловіки. І частіше відмовляють їм у працевла­штуванні на престижні посади.

Заради справедливості слід зазначи­ти, що не всі оголошення, які містять вимоги щодо віку чи статі претенден­тів, є дискримінацією. Один з яскравих прикладів таких оголошень: потрібен доглядач певного віку у відділ безпеки, наприклад аеропорту. З морально-етичних мотивів проводити особистий догляд чоловіків має лише представник тієї ж статі, так само – жінок. Тому в да­ному випадку стать є невід’ємною про­фесійною вимогою.

Ще один приклад: на роботу до театру запрошується виконавець головної ролі в шекспірівській п’єсі «Отелло». Зрозу­міло, що серед обов’язкових вимог ука­зуватиметься «чорношкірий». І це не є дискримінацією.

ЄВРОПА ПРОТИ ДИСКРИМІНАЦІЇ

Незважаючи на те, що оголошення про вакансії рясніють різними дискримі­наційними вимогами, в Україні мало хто звертає на це увагу. За словами представ­ника Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Аксани Філіпішиної, з мо­менту створення інституту омбудсмена 1996 року було лише одне звернення, що стосувалося дискримінації при прийомі на роботу. І справа не в тому, що таких випадків мало – щодня фахівці «вилов­люють» в газетах та Інтернеті оголошен­ня, що мають дискримінаційний харак­тер. Біда в тому, що ця дискримінація не оскаржується. Люди просто не хочуть ні­куди звертатися. А оскільки немає кон­кретного адресата (потерпілого) й не встановлено завданої йому шкоди, отже, притягати до відповідальності нікого.

Крім того, можна просто не розпізна­ти дискримінацію. Особливо якщо вона завуальована. Наприклад, потрібна «прибиральниця» або «манікюрниця». Сама назва вакансії передбачає, що обі­ймати цю посаду можуть лише жінки.

Ще одна причина, за якою дискримі­націю важко розпізнати: вона сприйма­ється як відображення стереотипів та очікувань як роботодавців, так і претен­дентів чи суспільства. Так, малого кого дивує, що в ролі керівника частіше за все воліють бачити чоловіка, а няні для ди­тини – жінку.

«Протидія таким публікаціям має ве­лике суспільне значення, – зазначає А. Філіпішина. – Якщо цієї протидії не­має, виходить, що суспільство мириться із цим. Відсутність достатньої уваги при­зводить до того, що всі вважають анти­дискримінаційне законодавство неефек­тивним, а гарантії рівності – порожнім uaзвуком». Представник омбудсмена за­значає, що потрібні активна просвіт­ницька робота й співпраця з державни­ми інституціями та неурядовими органі­заціями.

За словами незалежного експерта з питань гендерної рівності у сфері зайня­тості та соціальної політики з Німеччи­ни Сільке Штайнгільбер, в Європі приді­ляють багато уваги боротьбі з необізна­ністю людей щодо дискримінації. Щоб поліпшити інформованість суспільства в цій сфері, проводяться соціальні кам­панії, навчання та тренінги, видаються посібники та рекомендації для робото­давців. Зрештою, якщо нічого не допома­гає, звертаються до акцій громадського протесту.

Своєю чергою, професор з міжнарод­ного права щодо недискримінації Лей­денського університету Ріккі Холтмаат стверджує, що Євросоюз дуже негативно ставиться до проявів дискримінації і ре­тельно відстежує їх. Зростає кількість нормативних актів, директив ЄС. У Євро­пі зацікавлені в тому, аби під час прийо­му на роботу єдиним критерієм була чес­на конкуренція, що покращить ситуацію на ринку праці.

У законах Євросоюзу, що стосуються рівного ставлення до всіх шукачів робо­ти, містяться вичерпні вимоги до всіх учасників ринку. Зокрема, роботодавці мають стежити за тим, аби в їхніх ре­кламних оголошеннях не було ознак дис­кримінації. Агентства, що розміщують оголошення від імені роботодавців (дер­жавні та приватні служби зайнятості, га­зети, Інтернет тощо), повинні займати випереджальну позицію для запобігання публікації описів робіт, що мають озна­ки дискримінації. Державні установи, що відповідають за дотримання законо­давства про рівне ставлення, зокрема ін­спекції праці та органи з питань рівно­сті, застосовують санкції за його пору­шення. І головне, до чого закликають ор­ганізації, що протидіють дискримінації, – повідомляти про такі випадки.

А ЯК У НАС?

Україна також не пасе задніх у питан­ні протидії дискримінації. У нас цим за­ймаються кілька державних органів – ін­спекція з питань праці та інспекція з пи­тань прав споживачів, Уповноважений з прав людини та суди різних інстанцій. У ширшому контексті до протидії дискри­мінації, зокрема за ознакою статі, долу­чається Міністерство соціальної політи­ки та місцеві органи влади.

За словами міністра соціальної полі­тики Наталії Королевської, дискриміна­ція при підборі і прийомі на роботу є сер­йозною перешкодою для осіб, які шука­ють роботу. А подолання цієї дискримі­нації у сфері доступу до зайнятості, на думку міністра, потребує комплексного підходу, що включає законодавче забез­печення, зміцнення інституцій та виро­блення практичних підходів протидії та реагування.

Мінсоцполітики вже розпочало таку роботу. Так, на розгляд парламенту по­дано проект змін та доповнень до базово­го закону про гендерну рівність. У ньо­му, зокрема, повніше розкрито визначен­ня понять прямої, непрямої, множинної дискримінації, сексуальних домагань, позитивних дій, рівної оплати за рівно­цінну працю.

Одним з головних факторів протидії дискримінації є ухвалений влітку 2013 року Закон України «Про зайнятість на­селення», в якому цьому питанню приді­ляється належна увага. Варто зазначити, що до ухвалення цього закону кожне друге оголошення про вакансію в Украї­ні містило дискримінаційні вимоги щодо віку або статі кандидата. Нині, піс­ля спливання піврічного терміну, таких оголошень стало набагато менше.

Крім того, діє Закон України «Про за­сади запобігання та протидії дискримі­нації в Україні», внесено відповідні змі­ни до Закону України «Про рекламу». Зо­крема, прямо заборонено публікувати оголошення про вакансії, у яких висува­ються вимоги не лише щодо статі мож­ливих кандидатів, а й щодо їхнього віку, раси, кольору шкіри, політичних, релі­гійних та інших переконань, членства в профспілках або інших об’єднаннях, ет­нічного та соціального походження, май­нового стану тощо.

За словами заступника міністра со­цполітики В’ячеслава Коломійця, у но­вому Законі України «Про захист насе­лення», що діє із січня 2013 року, закрі­плене гарантоване державою право осо­би на захист від будь-яких проявів дис­кримінації за різними ознаками. «Хочу підкреслити зростаючу роль у вирішенні цих питань Міністерства соцполітики України, державних служб праці та за­йнятості. Ми сподіваємося, що практич­на реалізація інновацій у законодавстві припинить дискримінацію», – зазначив В’ячеслав Коломієць.

Зрозуміло, що дискримінація при при­йомі на роботу становить серйозну загро­зу. Через це страждають цілі групи лю­дей – жінки, молодь, інваліди і представ­ники нацменшин. Україна досить успіш­но долає це явище, руйнуючи стереотипи роботодавців. Адже відсутність будь-якої дискримінації є ознакою цивілізо­ваної країни.

КОМЕНТУЄ СЕРГІЙ КОНДРЮК, ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ

Федерація профспілок України дуже актив­но співпрацює з Міжнародною організацією праці, й нам дуже приємно, що представ­ники МОП завжди активно відгу­куються на порушувані нами про­блеми та наші пропозиції. Ниніш­ня конференція, з одного боку, має вузьку тематику, але дуже ак­туальну. Це дискримінація в сфері праці на першому етапі зайнятості – при прийомі на роботу. На щас­тя, Україна пережила той ганебний період, коли роботодавці дозволя­ли собі писати нахабні оголошен­ня, вказуючи не лише вік або стать, а й певні особистісні харак­теристики й «особливі» вимоги. Сьогодні такі речі трапляються рід­ко. Але це не означає, що дискри­мінацію повністю викорінено як при прийомі на роботу, так і на ро­бочому місці, коли, наприклад, людина хоче вступити до проф­спілки. Нам відомі й інші види дискримінації, наприклад за озна­кою професії. Ми маємо кричущі факти, коли громадяни України, що працюють у бюджетній сфері, отримують на 30% менше, ніж на­лежить, через штучне заниження тарифів Єдиної тарифної сітки. Ми маємо дискримінацію в оподатку­ванні зарплати по відношенню до оподаткування доходів від підпри­ємницької діяльності чи отриман­ня дивідендів від акцій. Також іс­нує дискримінація за нарахуван­ням пенсій: певні категорії людей отримують набагато більші пенсії, ніж звичайні громадяни.

Прагнучи провести чесну діагнос­тику зон соціальної несправедли­вості, ФПУ здійснила велику робо­ту, визначила їх та направила до міністерства соціальної політики. Приємно зазначити, що міністр Наталія Королевська відразу дала цілу низку доручень, згідно з яки­ми розпочалася спільна робота у напрямі формування дорожньої карти виявлення та подолання зон соціальної несправедливості, зокрема щодо дискримінації у сфері праці. Всі ці заходи відбува­ються в рамках підготовки до Дня соціальної справедливості, який за указом Президента відзначати­меться 20 лютого. До цієї дати ФПУ готуватиме щорічні звіти, в яких визначатимуться зони соці­альної несправедливості та шляхи їх подолання.

Впевнений: національна конфе­ренція, присвячена подоланню дискримінації у сфері праці, до­дасть нам аргументів для досяг­нення нашої мети – подолання де­фіциту гідної праці.

02.12.2013

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини