ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Угода про асоціацію з ЄС: плюси і мінуси

До саміту ЄСу Вільнюсі, де Україна має підписати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, зали­шається трохи більше тижня. Про європейську інте­грацію України говорять давно, переважно політики, економісти, політологи тощо. Для пересічних грома­дян ця тема поки що вкрай непрозора. Більшість на­ших співвітчизників навіть плутає Угоду про асоціа­цію із членством в Європейському Союзі. Тим часом пересічні українці воліють знати напевне, що змі­ниться для кожного із них після 28 листопада, якщо Угоду про асоціацію таки підпишуть. Які вигоди ма­тиме держава загалом і що доведеться зробити, аби не виявитися в європейському домі падчеркою? Що на практиці означатиме наближення України до по­літичних та економічних стандартів Європи?

ОБОПІЛЬНИЙ ІНТЕРЕС

Так чи інакше, майбутнє нашої країни вирішуватиметься наприкінці листопада у Вільнюсі. Експерти одностайні у тому, що Угода – це унікальний формат партнер­ства, якого об’єднана Європа не має з жод­ною іншою країною. І в такому форматі зацікавлена не тільки Україна, а й Європа. Про це Президент Віктор Янукович заявив під час презентації інвестиційних можли­востей України в рамках Всесвітнього еко­номічного симпозіуму в Нью-Йорку. «Я переконаний, що приєднання внутрішньо­го ринку України, її виробничих і сільсько­господарських потужностей до європей­ського економічного простору матиме по­зитивний вплив на загальноєвропейську економічну ситуацію і сприятиме виходу Європи з кризи», – зазначив Віктор Януко­вич. Смілива заява, чи не так? Однак вона має економічне підґрунтя. Більшість по­літологів та економістів теж вважає, що від результатів Вільнюського саміту сер­йозну вигоду матиме і Європа.

Народний депутат Ігор Єремєєв вва­жає: «Для ЄС – ми цікава країна. У центрі Європи, без війни, 46 млн населення, ве­личезні запаси чорнозему, є ринок збуту, сировина. ЄС в Україні зацікавлений не менше, ніж ми в ньому».

Тож якщо євроінтеграція України вия­виться реальністю, то ЄС виділятиме солідні кошти на реконструкцію підпри­ємств, адаптацію українського законодав­ства до європейських стандартів. Відтак Україна у своєму розвитку зробить серйоз­ний крок уперед. Європі вигідно мати та­кого передбачуваного й цивілізованого сусіда. З огляду на ці міркування, європей­ці не залишать Україну сам на сам зі свої­ми проблемами, а опікуватимуться нею на цілком законних підставах.

Європейська інтеграція створює по­тужні передумови для розвитку потенці­алу кожної країни. Яскраве підтверджен­ня цьому – Польща, яку на початку 1990-х за всіма показниками порівнювали з Україною. Натомість Польща завдяки підтримці європейської спільноти зумі­ла з постсоціалістичної держави пере­творитися на одну із держав, що має най­стабільнішу економіку в ЄС. Допоки ми розмірковували, який шлях розвитку найбільш прийнятний, поляки сміливо вирушили у бік Європейського Союзу. Нехай ми трохи запізнилися, проте це не означає, що у нас не лишилося шансів стати якщо не найкращими, то однознач­но не гіршими. І не біднішими. Варто ли­шень скористатися можливостями, які пропонує Європа.

Іще один момент. На думку політоло­гів, Європа неабияк зацікавлена в тому, аби підписати Угоду про асоціацію без будь-якого перенесення термінів. Щоб не скомпрометувати весь проект Східного партнерства. Євросоюз як ніколи сповне­ний бажання, аби Україна саме зараз ста­ла ближчою.

Голова Представництва ЄС в Україні Ян Томбінський підтверджує цю пози­цію: «Коли мене запитують, чому я ви­ступаю за те, аби Україна стала асоційо­ваним учасником Європейського Союзу, то я пояснюю, що Європейський Союз за­цікавлений, щоб його країна-сусід добре розвивалася. Україна є найважливішим сусідом Європейського Союзу».

ПЕРЕВАГИ «ШЛЮБНОГО КОНТРАКТУ»

Допоки політики кожен на свій лад вихваляють чи, навпаки, лають європей­ський вибір України, не зайве пильніше придивитися, які реальні вигоди матиме Україна після вільнюських «заручин». Спершу, пояснюють експерти, треба оха­рактеризувати ринок ЄС і можливості України – гравця на цьому ринку. Так от: ЄС являє собою ринок обсягом 17,6 трлн доларів і 500 млн споживачів. Експорт України до країн ЄС сягає близько 15 млрд євро. Багато це чи мало? Це близько третини загального товарного експорту країни. Значна його частка припадає на металопродукцію, машино­будування і продукцію рослинництва.

Обсяг ринку ЄС у вісім разів більший, ніж країн Митного Союзу, за вступ до яко­го нас активно агітує Москва. А про рі­вень європейського ринку годі й казати. Тому шлях до Європи Україні вигідний не тільки політично, а й економічно.

Після того, як на повну запрацює зона вільної торгівлі, значно розшириться присутність України на європейському ринку, будуть створені нові робочі міс­ця, що стратегічно компенсує тактичні втрати, на які так полюбляють вказува­ти нам із Кремля.

Український бізнес дістане широкі можливості для реалізації власних това­рів у ЄС, що неодмінно сприятиме модер­нізації української економіки та виведе нашу державу на новий конкурентний рівень. Україна матиме чимало плюсів унаслідок підписання Угоди. Насампе­ред, у нас уперше з’явиться шанс утвер­ uaдитися як регіональний лідер, що, у свою чергу, сприятиме зміцненню національ­ної безпеки в Центрально-Східній Євро­пі. Крім того, ми отримаємо надійні га­рантії національної безпеки, незалеж­ності, територіальної цілісності, еколо­гічної безпеки. Зростання рівня доходів і соціальних гарантій життя громадян у перспективі позначиться на міжнарод­ному іміджі України. Крім того, країна дістане можливість використовувати науково-технічний досвід розвинутих країн, запроваджувати сучасні техноло­гії та останні досягнення науки. Відтак суттєво зменшиться залежність україн­ської економіки та політики від росій­ської газової монополії.

Серед геополітичних переваг експер­ти називають те, що нарешті держава по­збудеться елементів економіки радян­ського минулого та утвердиться як само­стійний суб’єкт.

За великим рахунком, українців осо­бливо й не треба агітувати за європейські цінності. Вони знають про них з особистих вражень: гарні дороги, безумовне дотри­мання вимог дорожнього руху, чистота на вулицях і в парках, зелені зони у дворах багатоповерхівок, сучасні транспортні за­соби на маршрутах. Словом, добробут гро­мадян у великому європейському домі. Та найголовніше, як стверджують власне єв­ропейці, – правова захищеність. Упевне­ність кожного у своєму майбутньому. Ви­сокі стандарти освіти й медицини, пенсій­ного забезпечення. І ще багато складових, про які ми зараз лише мріємо.

У разі підписання Угоди українці жи­тимуть хоч поки що і не в об’єднаній Єв­ропі, але вже за європейськими закона­ми. А це значний крок уперед.

Єврокомісар Штефан Фюле повідо­мив, що ЄС готовий виділити Україні 186 млн євро на реалізацію програми реформ і ще 610 мільйонів – після того, як Київ виконає всі вимоги. Крім того, унаслідок режиму вільної торгівлі з Євросоюзом, який запрацює у разі підписання Угоди про асоціацію України та ЄС, щорічний приріст української економіки станови­тиме понад 6%.

ГРА НА РІВНИХ?

Підписання Угоди про асоціацію, звіс­но, не означатиме, що після 28 листопада ми прокинемося в іншій, оновленій кра­їні. На швидкі позитивні результати годі й сподіватися. Економіст Борис Кушні­рук переконаний: «Ми не матимемо яки­хось швидких вигод. Навпаки, може ста­тися, що ми стикнемося зі ще більшою конкуренцією. Це означає втрату україн­ськими виробниками своїх позицій. Тоб­то у короткостроковому вимірі Україна навіть може мати втрати... Якщо нам да­ють доступ до європейської зони, то це означає, що ми маємо бути готові до жор­сткої та нещадної конкуренції з тамтеш­німи компаніями, для яких не існує по­няття «альтруїзм». Вільна торгівля з та­ким потужним партнером, як Європей­ський Союз, означатиме для українських підприємств шалену конкуренцію, якої слабкі не витримають. Але ж здорова конкуренція ще нікому й ніколи не за­шкодила. Навпаки, була рушієм пози­тивних змін і в економіці, і в аграрному секторі».

Президент Київської школи економі­ки Павло Шеремета пояснює: «Виник­нуть труднощі звичайної конкуренції. Це нормальна конкуренція на світових ринках, і я особисто в жодному разі не сприймаю цю асоціацію з Євросоюзом як завершення дороги, я її сприймаю як по­чаток дороги. Але це початок складного шляху, ніхто не зустрічає нас із хлібом-сіллю на червоній доріжці. Нам потрібно буде відстоювати, забирати, я б сказав жорстко – вигризати ті сегменти світово­го ринку, які, як ми вважаємо, належать нам. І це складна робота, тому що на них претендують інші, конкурентні, вкрай агресивні та доволі амбіційні сторони: Азія, Північна Америка, європейські конкуренти».

Глава українського уряду Микола Азаров на засіданні Кабміну заявив, що перспективи роботи українських компа­ній на євроринку – вже не наочне питан­ня, а практичне. Він наполягає на рівно­правному партнерському співробітни­цтві в торговельно-економічній сфері між Україною та Європейським Союзом після підписання Угоди про асоціацію.

«Ми розпочали адаптацію нашої еко­номіки до умов євроринку, і робити це потрібно доволі швидко. Не можна згая­ти переваги, надані Україні в перехідний період», – зазначив очільник уряду і до­дав, що у всіх ситуаціях Україна керува­тиметься виключно національними ін­тересами.

Так, це боротьба за економічне вижи­вання, навіть природний відбір для окре­мих сегментів галузей економіки, але боротьба, від якої виграє громадянин України, її економіка і, зрештою, держа­ва. Для найбільш чутливих сегментів економіки країни будуть визначені пев­ні перехідні періоди та сприятливі адап­таційні умови, які дадуть змогу запобіг­ти шоковим явищам. І ніхто не зробить за нас нашу роботу. Треба діяти, працю­вати за новими правилами й грати на рівних із сильними європейськими су­противниками.

А що ж, якщо раптом на Вільнюському саміті ми зазнаємо поразки? Експерти за­спокоюють: життя на цьому не завершу­ється. Попри заяви скептиків, криза у від­носинах з Євросоюзом не виникне. Звісно, нам неабияк потрібне зближення з Євро­пою. Але не за будь-якої ціни, а зі збере­женням власних інтересів.

 АСОЦІАЦІЯ – ЦЕ ЩЕ НЕ ЧЛЕНСТВО В ЄС

Політики, які занадто роман­тизують перспективи євро­пейської інтеграції України, підводять людей до думки, що на Вільнюському саміті відбу­деться щось неймовірне. Мовляв, від підписання Угоди про Асоціа­цію залежить членство України в Європейському Союзі.

Насправді це не зовсім так. Після підписання Угоди Україна вважати­меться асоційованим членом Євро­союзу. Але цей статус геть не озна­чає, що країна автоматично увійде до євроспільноти. І ще одне: підпи­сання Угоди про Асоціацію не є пер­шим етапом вступу до ЄС, у чому нас переконують деякі політики.

Нині близько 30 країн уклали різно­манітні Угоди про асоціацію з Євро­пейським Союзом. Але навряд чи колись вони стануть членами ЄС. Адже у цьому списку – Алжир, Ту­ніс, Ліван, Єгипет, Йорданія, Ма­рокко, Палестина, Чилі, Ізраїль.

Тобто ці угоди передбачають полі­тику добросусідства та співробіт­ництва між ЄС та державою – асо­ційованим членом. Адже навряд чи хтось всерйоз вважає, що краї­ни Африки колись стануть повно­правними членами Євросоюзу.

Крім того, підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС не означає, що в країні стануться мит­тєві зміни. На нас чекає складний і тривалий процес ратифікації доку­ментів. Адже у разі підписання Уго­ду спершу має ратифікувати Верхо­вна Рада України, тоді документ проходить відповідні внутрішньо­державні процедури у 28 державах- членах Європейського Союзу, а після того у разі отримання попередньої згоди Європейського Пар­ламенту її має схвалити Рада ЄС. Причому країни Європейського Со­юзу здійснюють ратифікацію Угоди у два етапи – на союзному рівні та у національних парламентах.

Угода набуває чинності через мі­сяць після здачі останнього доку­мента про ратифікацію або схва­лення. Окремі положення Угоди застосовуватимуться тимчасово до набуття чинності документа у по­вному обсязі. Така тимчасова уго­да потрібна, аби якнайшвидше розпочати впроваджувати заходи із економічного співробітництва. Адже процес ратифікації може за­тягтися на роки. Тим більше, що ми вже маємо приклад: процес ратифікації Угоди про партнерство і співробітництво між Україною, європейськими співтовариствами та їх державами-членами тривав чотири роки: документ було під­писано 1994 року, а повністю рати­фіковано лише 1998-го.

02.12.2013

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини