ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

За лаштунками фармацевтичної галузі

Минулорічна гучна урядова акція, спрямована на зниження цін на ліки в аптеках, зчинила переполох серед вітчизняних аптекарів. Однак очікуваного ефекту пересічні громадяни так і не діждалися. Після погроз прем’єра позачи­няти всі аптеки, які торгують медпрепа­ратами з шаленими націнками, аптеки зарясніли вивісками на кшталт «низькі ціни», «соціальна аптека», «дешеві ліки» тощо.

Насправді нововведення – це своєрід­ний маркетинговий прийом. Такі надпи­си, як вважає директор однієї з аптечних мереж Костянтин Андрійчук, маніпулю­ють свідомістю споживачів, адже будь-яка інформація, що вводить в оману по­купців, – неприпустима.

Харків’янка Олеся Мещерська розпо­віла власну історію. Після візиту до лі­каря вона вийшла з кабінету з довжелез­ним переліком препаратів від гіпертонії. Соціальна аптека, послугами якої корис­талася останні півроку, здавалася їй по­рятунком, адже для пенсіонерів там ро­били чималу знижку. Частину препара­тів вона придбала у соціальній аптеці, а решту змушена була купувати у комер­ційному фармакологічному закладі, роз­ташованому неподалік. Тут знижок для пенсіонерів не передбачалося, тож пані Олеся про всяк випадок поцікавилася, у скільки їй обійшлися б ліки за списком. І була шокована, коли дізналася, що за препарати «зі знижкою» заплатила на 23 гривні дорожче(!), ніж вони коштують у «комерсантів».

Власники аптек зізнаються, що у так званих соціальних аптеках ліки дорож­чі, ніж у комерційних. Найгірше, що на­живаються вони на найбільш незахище­них і зубожілих верствах населення – пенсіонерах та інвалідах. Довірливим стареньким, усміхаючись, повідомля­ють про знижки, іноді доволі суттєві – до 10%, однак препарат, придбаний начебто дешевше, врешті-решт виявляється на кілька гривень дорожчим, аніж у конку­рентів.

Коли фармацевти називають свої ап­теки соціальними чи анонсують, що у них низькі ціни, – це і маркетинговий хід, і недобросовісна конкуренція. Екс­перти переконують, що «низькі ціни» і «соціальні аптеки» – приманка для укра­їнців, чия купівельна спроможність останнім часом практично на нулі. Адже в Україні майже всі так звані соціальні аптеки є звичайними комерційними бізнес-проектами приватних інвесторів.

Експерти роздрібної торгівлі фар­мпрепаратами стверджують, що тільки 10% недужих на хронічні захворювання реально контролюють ціни на ліки. Лише 16 осіб зі 100, що відвідують апте­ку, знають ціну на ліки, за якими кон­кретно прийшли. На інші препарати ціни зазвичай не вивчаються, тож це і дає можливість аптекам «низьких цін» маніпулювати ціновою політикою. Від­так за принадними вивісками про низькі ціни приховані ті самі ліки і за тією са­мою вартістю, що й в інших аптечних закладах.

КОМУ ФАЛЬШИВКУ?

Мова піде про підробки лікарських препаратів. Іншими словами – фальшив­ку. «ПВ» поцікавились у експертів, які ліки підробляють найчастіше? З’ясувалося, що не найдешевші, бо немає ма­теріального зиску фальшувати, напри­клад, аспірин. Однак і не найдорожчі, бо вони продаються надто мляво і на них багато не заробиш. Тож серед препара­тів, що найчастіше підробляються, – ліки середньої цінової категорії. Зазви­чай ті, що найпопулярніші серед лікарів і хворих. Експерти стверджують: що більше рекламуються ті чи ті препарати по радіо й телебаченню, то вищий шанс, що це виявиться підробка.

Найчастіше стикаються з підробкою антибіотиків – близько 42%. За ними йдуть гормональні препарати – до 20%. Третє місце посідають протигрибкові ліки – 7%.

Перший заступник голови Державної служби України з лікарських засобів Інна Демченко готова назвати три пре­парати, які насправді такими не є: ме­зим, амізон, екстракт валеріани. І вони активно продаються у вітчизняних аптеках.

За півроку Держлікслужба видала 65 розпоряджень про заборону в Україні фальсифікованих препаратів. Переваж­но імпортного виробництва. Українські ліки практично не підробляють, оскіль­ки вони зазвичай належать до низької цінової категорії.

Експерти Держлікслужби занепокоє­ні тим, що цього року в одному з облас­них центрів виявили фальсифікат пре­парату для зниження артеріального тис­ку. Це може становити серйозну загрозу для життя хворих.

Боротися з фальсифікатом нелегко. Продаж контрафактних ліків – найпри­бутковіший кримінальний бізнес у всьо­му світі. Україна, як свідчить практика, не виняток. Якщо у 2009 році фахівці Дер­жавної служби України з лікарських за­собів вилучили близько 230 тисяч упако­вок фальшивих ліків, то у 2011-му – уже понад 3,5 мільйона. Дані за минулий рік не розголошують. Лише озвучують пере­лік препаратів, які найчастіше підробля­ють: супрастин, трихопол, мезим, віагра, лінекс, но-шпа, ністатин.

Як стверджує один з учасників фарма­кологічного вітчизняного ринку, на част­ку великих аптечних мереж припадає майже половина продажів нелегальних медикаментів. Фальсифіковані, контра­фактні та неліцензовані ліки реалізують і столичні, й регіональні аптеки. Зазви­чай їх спокушає нижча ціна, ніж при оптовій закупівлі ліків, завезених ле­гальним шляхом.

Потерпілий від фальшивих ліків, якщо він, звісно, залишився живий, має надто мало шансів притягти до відпові­дальності несумлінного продавця, дистриб’ютора чи виробника.

Тішить те, що невдовзі у листопаді відбудеться засідання ВООЗ, на якому розглядатимуться проблеми реклами медичних препаратів та їх підробок, а за його підсумками буде ухвалено обме­ження, вимоги та рекомендації щодо цієї проблеми. Можливо, ці рішення відіб’ють у фармацевтичних працівни­ків бажання заробляти собі надприбутки за рахунок здоров’я громадян.

 ЯК РЕГУЛЮЮТЬ ЦІНИ НА ЛІКИ У СВІТІ

 Кожна країна вирішує питання ціноутворення на ліки на власний розсуд. Окрім рин­кового регулювання, ціни ре­гулює також і держава. У більшості країн держава регулює ціни на препарати, вартість яких відшко­довується за рахунок бюджетних коштів або медичної страховки. Найпоширеніший механізм стри­мування цін – державний орган встановлює максимальну ціну на ліки. При цьому враховується вар­тість аналогічних ліків, у тому числі в інших країнах. Таке регулювання, як правило, поширюється на ре­цептурні ліки. Ціноутворення без­рецептурних препаратів, вартість яких не відшкодовується, зазвичай не підлягає держрегулюванню.

У більшості країн держава регулює ціни на ліки у тому чи іншому ви­гляді. Це, зокрема, встановлення максимального рівня ціни на пре­парати, запровадження гранично­го рівня торговельних надбавок, обмеження ціни на новий препа­рат, внесення лікарських препара­тів до переліку, за яким вони від­пускаються безкоштовно або зі значними знижками, тощо.

У таких країнах, як Китай, Індія або Бельгія, держава жорстко контро­лює ціни на ліки. А от у США, Ні­меччині або Великій Британії пе­реважають ринкові механізми – попит і пропозиція на ліки. У Кана­ді встановлення ціни на препара­ти, а також відшкодування витрат на лікарські засоби відбувається шляхом укладення угод між де­партаментами охорони здоров’я та виробниками фармацевтичної галузі. У Німеччині, Іспанії, Швеції та Норвегії використовується меха­нізм непрямого регулювання цін на ліки, так зване еталонне ціноутворення. Це означає, що у разі, якщо максимально встановлена ціна на препарат перевищує еталонну, то пацієнт доплачує різницю.

У багатих арабських державах, на­приклад Саудівській Аравії, усі ліки для громадян безкоштовні. Але лі­куватися можна лише препарата­ми, які дозволив правитель дер­жави – емір. Якщо ж хтось потре­бує іншого препарату, що не вхо­дить до списку дозволених, по­трібні підписи трьох лікарів. Якщо вони підтвердять, що ліки життєво необхідні, то їх придбають за раху­нок держави. ­

10.10.2013

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини