ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Гуманітарна допомога: міфи і реальність

 Проблема надходження в Україну гуманітарної допомоги потребує нагального вирішення. Про це говорять і ті, хто цю допомогу нашим громадянам надсилає, тобто закордонні благодійники, і ті, хто її потребує всередині країни. Всі одностайні у думці, що гуманітарний блок украй забюрократи­зований. Адже ліквідація міжвідомчого органу, який надавав товарам статус гуманітарної допо­моги, більше зашкодила, аніж дала користі. Про те, що сповільнює проходження гуманітарки через кордон, розмірковують «Профспілкові вісті».

 ХОТІЛИ ЯК КРАЩЕ

У жовтні минулого року Кабмін роз­формував міжвідомчу урядову комісію з питань гуманітарних вантажів, а її функції передав до Міністерства соці­альної політики. Натомість додаткових механізмів для розв’язання проблеми гу­манітарної допомоги по суті ніхто не за­пропонував. Відтоді Мінсоцполітики змушене узгоджувати питання надання товарам статусу гуманітарної допомоги з вісьмома (!) різними відомствами. Тим часом експерти стверджують, що з жов­тня минулого року питаннями гумані­тарних вантажів практично ніхто на на­лежному рівні не займається.

Міністр Наталія Королевська заявляє, що її відомство робить усе можливе, «аби процес надання й отримання гуманітар­ної допомоги був максимально прозорий і зрозумілий; щоб іноземні організації, які працюють через посольства, не по­трапляли у загрозливі для їх авторитету ситуації».

Що мається на увазі під прозорими й зрозумілими правилами? Чиновники, які опікуються питаннями гуманітарної до­помоги, переконують, що жодних правил не треба вигадувати, вони давно діють. Приміром, якщо якась організація має на­мір здійснювати операції з гуманітарною допомогою, то їй треба чітко дотримува­ тись усього чотирьох пунктів: організація має бути зареєстрована в органах держав­ної влади; її реквізити має бути внесено до Єдиного реєстру отримувачів гуманітар­ної допомоги; вона має надати всі необхід­ні документи для визнання вантажу гума­нітарної допомоги та для його розмитнен­ня. І насамкінець – обов’язково вести та вчасно подавати звіти про розподіл гума­нітарної допомоги, аби в разі чого уникну­ти юридичної відповідальності.

Такі самі прозорі правила мають дія­ти і для тих, хто таку допомогу україн­цям надає. Керівник німецького відді­лення Emmaus у Кельні Віллі Дес шоко­ваний тим, що через бюрократичні пере­пони вантажі з допомогою доволі часто не потрапляють до адресата в Україні. І пояснює, що «виникають серйозні труд­нощі, але радше не з нашої вини».

Ситуація, що склалася нині з гумані­тарною допомогою в Україні, нагадує йому співпрацю організації Emmaus з Польщею двадцять років тому. Тоді у Польщі, за словами Деса, що півроку змі­нювалися приписи, тому проблем не бра­кувало. «Нині Україна для нас – надто проблемне дитя, – зауважує Дес. – Це єди­на країна з-поміж усіх, з якими ми пра­цюємо, що не входить до ЄС».

Не тільки представникові німецького відділення, а й іншим важко збагнути, чому протокол треба узгоджувати у вось­ми державних інстанціях, серед яких МВС, Міністерство охорони здоров’я, Мі­ністерство фінансів, Міністерство дохо­дів і зборів? І чому раптом виникла по­треба запроваджувати три режими про­ходження вантажів через митний кордон – зелений, жовтий і червоний? По першо­му ідуть вантажі, які не викликають за­уважень у жодного з восьми відомств. Їх оформлення, як переконують відпові­дальні особи митного контролю, займає не більш як десять днів. По «жовтому» коридору йдуть вантажі, які викликають певні сумніви у представника бодай од­ного з відомств. Приміром, відсутній пе­релік кінцевих отримувачів допомоги або не належно оформлені документи. Тоді ситуацію вивчатимуть МВС і Мін­доходів. Тим часом, як довго чекати ви­сновків комісій – невідомо.

А от «червоний» коридор призначе­ний для вантажів, які не містять ознак гуманітарної допомоги. Як з’ясувалося, це не така вже й рідкість.

«ГУМАНІТАРКА» ПРЕМІУМ-КЛАСУ

Згідно з чинним законодавством ван­таж із маркуванням «гуманітарна допо­мога» під час митного оформлення звіль­няється від оподаткування. А це, як свід­чить практика минулих років, неабияка спокуса для підприємців-благодійників. Докладно дослідити кожен вантаж мит­на служба не в змозі, бо не має стільки людей і технічних засобів, тож гумані­тарну допомогу перевіряють вибірково.

Така перевірка може чимало розпові­сти про власників вантажу та його адреса­тів. Так, «одяг для паломників» може ви­явитися одягом та аксесуарами відомих світових брендів. В іншому вантажі погля­ду відкриється понад три тонни автозап­частин фірми Valeo, які призначені для французьких моделей автомобілів. Або дорогі швейцарські ножі марки Wenger.

Під виглядом гуманітарної допомоги в Україну ввозять дорогі меблі, коштов­ності, інший не розмитнений крам, а під зворушливими назвами ховаються контрабандисти дорогих товарів.

Експерти кажуть, що 60% вантажів гу­манітарної допомоги надходять у вигляді товарів легкої промисловості (уживаний одяг, взуття, іграшки, побутові товари, ме­блі, посуд, продукти харчування), що ма­ють ознаки комерційного характеру.

 З-поміж останніх – півтори сотні авто­мобілів. Серед них 53 дорогих авто – фольксвагени, мерседеси, ауді, тойоти і навіть лексус.

Митники такий товар класифікують по-своєму – «гуманітарка» для багатіїв.

Таким чином, під виглядом гумані­тарної допомоги в Україну без усяких пе­решкод потрапляє контрабандний товар. Експерти дивуються, як таке може від­буватися. Адже якщо в державі діє меха­нізм виявлення контрабандного товару в комерційному вантажі, то чому цього не можна зробити в гуманітарному? Може, бракує політичної волі для вирі­шення питання контрабанди?

Справа не така проста, як видається на перший погляд. Запровадження жорстких обмежень ускладнить ввезення в Україну справжньої «гуманітарки». Відтак до про­блеми треба підходити вкрай зважено, аби «з водою не вихлюпнути й дитину».

Високопосадовці переконують, що, блокуючи чи затримуючи ввезення в країну гуманітарних вантажів, борються з контрабандою. Перший віце-прем’єр-міністр Сергій Арбузов стверджує, що доволі часто під виглядом гуманітарної допомоги прагнуть провести чимало то­варів, які не мають жодного стосунку до цієї програми.

Звісно, що зловживання трапляються, але це не означає, що країну, де третина людей перебуває за межею бідності, тре­ба залишати без допомоги.

БЕЗ ВИНИ ВИННІ

Авжеж, що не всі вантажі з маркуван­ням «гуманітарна допомога» – суцільна контрабанда. Одяг, функціональні ліж­ка для хворих, візки та автомобілі для інвалідів... – усе це через бюрократичну тяганину простоює на митниці від кіль­кох місяців до півроку. Найгірше, що вантажі містять ліки та продукти харчу­вання, які мають обмежений термін при­датності. Допоки громадські та благо­дійні організації марно намагаються розмитнити поміч ситої Європи, на скла­дах митниці пліснявіють продуктові по­дарунки для дітей-сиріт. Згодом їх або викинуть на смітник, або спалять. Адже зволікання з визнанням отриманої з-за кордону допомоги «гуманітарною» при­зводить до нарахування чималої плати за зберігання вантажу на тимчасових складських приміщеннях митниці. Та якщо раптом Мінсоцполітики відмовить в отриманні вантажу, то адресатам на­рахують і ПДВ, і низку митних зборів. У результаті отримувачі гуманітарної до­помоги змушені відмовлятися від дар­мових поставок на користь держави. Від­так закордонні жертводавці втрачають і бажання, і сенс надсилати українцям допомогу.

Президент місії «Світло на Сході» Павло Давидюк у зверненні до керівни­цтва країни зазначає: «15 років кропіткої праці, спрямованої на встановлення й зміцнення партнерських стосунків із за­рубіжними донорами гуманітарної допо­моги, взаємовідносини з якими завжди будувалися на принципах законності, аб­солютної прозорості та чіткого плану­вання, опинилися під загрозою».

Представники багатьох громадських організацій опинилися у ситуації «без вини винні». Адже їм заборонили отриму­вати гуманітарну допомогу. Натомість багато з них справді виконують важливу соціальну функцію: допомагають інвалі­дам, хворим на цукровий діабет, ВІЛ-позитивним, безхатченкам тощо.

Їм байдуже, хто і як контролює ввезен­ня гуманітарних вантажів з-за кордону. Вони чекають конкретної відповіді, чому Вінницька районна лікарня вчасно не отримала хірургічний матеріал, Ком­сомольська сільська рада – інвалідні віз­ки, палиці, бинти, Івано-Франківська об­ласна організація Червоного Хреста – ав­томобілі швидкої допомоги?

Президент Товариства Червоного Хрес­та України Іван Усіченко занепокоєний ситуацією, яка склалася внаслідок трива­лого нерозв’язання проблеми отримання гуманітарної допомоги. «Щодо ниніш­ньої ситуації з гуманітарною допомогою слід сказати, що ми маємо намір подати пропозиції щодо змін до закону й шука­тимемо підтримку в профільних коміте­тах Верховної Ради», – сказав він.

Здивовані цією ситуацією і в Міжна­родному русі «Емаус». «Рух надсилає гу­манітарну допомогу в різні країни світу на різні континенти, і ніде ми не стика­лися з такими проблемами, як в Украї­ні», – пояснює представник руху «Емаус» Герберт Біттер.

Не можна оминути ще одного важли­вого аспекту: ставиться під загрозу існу­вання благодійних організацій – отриму­вачів гуманітарної допомоги. У такій ситуації не виключений і міжнародний скандал, позаяк цільова гуманітарна до­помога з вини держави не надходить до отримувачів і конфіскується на її ко­ристь. Або перетворюється на попіл. Це як кому пощастить.

 «ГУМАНІТАРНА ДОПОМОГА. ПРОДАЖ ЗАБОРОНЕНО»

 Які підакцизні товари з-за кордону можуть бути визна­ні гуманітарною допомо­гою, відтак звільнені від оподаткування та обов’язкових платежів до бюджету? Серед них:

– автомобілі швидкої медичної до­помоги, легкові автомобілі спеці­ального призначення для Мініс­терства внутрішніх справ України;

– транспортні засоби, призначені для перевезення понад восьми осіб, що передаються для викорис­тання установам соціального захис­ту населення, державним закладам охорони здоров’я і навчальним за­кладам, громадським організаціям інвалідів, ветеранів війни та праці, Товариству Червоного Хреста Украї­ни та його обласним організаціям, державним закладам системи реа­білітації, фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт»;

– легкові автомобілі, які на момент ввезення на митну територію Украї­ни були виготовлені не більш як ві­сім років тому та мають об’єм дви­гуна не більш як 1800 куб. см, що отримує Міністерство соціальної політики України для подальшого забезпечення інвалідів, які перебу­вають в установленому порядку на обліку для отримання спеціального автотранспорту, на термін, визна­чений законодавством;

– аудіо- та відеотехніка, призначе­на відповідно для сліпих і глухих, аудіо- та відеокасети, які містять навчальні, соціальні, реабілітацій­ні програми, інформацію з фізич­ної культури та спорту інвалідів, програми для формування здоро­вого способу життя, лекції нобе­лівських лауреатів;

– шоколадні вироби, які містяться у новорічних і різдвяних подарун­ках, що отримані за два місяці до відповідних свят;

– меблі, що передаються виключ­но для використання установам соціального захисту населення, державним закладам охорони здоров’я та навчальним закладам, громадським організаціям інвалі­дів, Товариству Червоного Хреста України та його обласним органі­заціям, релігійним організаціям, що зареєстровані у порядку, пе­редбаченому Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації»;

– медико-соціальне обладнання та оснащення, що передається ви­ключно реабілітаційним устано­вам для інвалідів та дітей-інвалідів, які мають відповідну ліцензію на надання реабілітаційних по­слуг, незалежно від відомчого під­порядкування, типу і форм влас­ності, за обов’язкової умови забо­рони його подальшого продажу.

Вантажні митні декларації, що су­проводжують товари, обов’язково мають містити маркування «Гума­нітарна допомога. Продаж заборо­нено» і печатку митника.

16.09.2013

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

Коментарі

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини