СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Що рік навчальний нам готує?

 1 вересня українські дітлахи підуть до школи. І хоча цього року День знань припадає на неділю, урочис­тий дзвоник традиційно пролунає саме першого вересневого дня. А от, власне, заняття для школярів розпочнуться з наступного. «Проф­спілкові вісті» дізнавалися про під­готовку дітей до школи, особливос­ті вступної кампанії 2013, а також цьогорічні нововведення для шко­лярів і студентів.

ДО ВИШІВ – НА ДРУГИЙ КУРС

Нинішнього року майже 700 тис. укра­їнських абітурієнтів подали свої заяви до вишів. За даними на кінець липня, та­ких заяв було подано майже 2 млн. А в серпні українські вищі навчальні закла­ди оприлюднили накази про зарахуван­ня студентів до своїх лав.

Чим же відрізнялась нинішня вступ­на кампанія від попередньої? Зокрема, не було такого ажіотажу і гонитви за кількома вишами, як раніше. Адже, по-перше, завдяки підключенню до Єдиної електронної бази з питань освіти доку­менти можна було подати в Інтернеті. По-друге, незважаючи на те, що кожен абітурієнт мав право подати 15 заяв (на три спеціальності в п’яти вишах), жоден із випускників не скористався цим пра­вом повною мірою. Ажіотаж минулих років, коли абітурієнти подавали доку­менти до якомога більшої кількості за­кладів, минув.

Ще одна суттєва відмінність цієї вступної кампанії – вишам дозволили приймати абітурієнтів одразу на другий курс. Згідно з наказом Міносвіти, йдеть­ся про тих, хто отримав повну загальну середню освіту, тобто закінчив 11 класів. Їх прийом відбувався на конкурсній основі.

Нинішня вступна кампанія виявила вподобання української молоді. За сло­вами міністра освіти і науки Дмитра Та­бачника, головною ознакою є помітне переважання інтересу до природничо-математичних та інженерно-технічних спеціальностей. Так, порівняно з 2012 ро­ком зросла кількість заяв за такими на­прямками, як «Хімія», «Геологія», «Фізи­ка», «Прикладна фізика», «Прикладна математика», «Інформатика», «Систем­ний аналіз», «Комп’ютерні науки», «Комп’ютерна інженерія», «Програмна інженерія», «Мікро- і наноелектроніка», «Радіотехніка» та «Автомобільний тран­спорт».

За результатами вступної кампанії склався й антирейтинг вишів – навчаль­них закладів, до яких не захотів вступа­ти жоден абітурієнт. Це ТОВ «Поліцей­ська фінансово-правова академія», ПВНЗ «Міжрегіональна академія бізнесу та права ім. Кручиніної», Південнослов’янський інститут вищого навчального закладу «Київський славістичний уні­верситет», коледж «Слов’яно-грецький колегіум» ВНЗ «Київський славістичний університет» та Севастопольський економіко-правовий коледж приватного ВНЗ «Кримський інституту економіки та господарського права». І це тільки пер­ша п’ятірка. Загалом у переліку кілька десятків навчальних закладів-невдах. У міністерстві на такі виші дивляться ско­са. Міністр Д. Табачник уже пообіцяв звернутися до Державної інспекції на­вчальних закладів, аби та перевірила ді­яльність вишів із «чорного списку». Якщо виявиться, що подібна ситуація у них повторюється з року в рік, то держав­на акредитаційна комісія може позбави­ти їх ліцензії.

ХОЧЕШ – МАТЕМАТИКУ, ХОЧЕШ – МОВУ

Певні зміни відбудуться й у загаль­ноосвітній школі. Міністерство ініціює проведення масштабної реформи, в рам­ках якої буде введено так звану профіль­ну освіту. Наприкінці серпня затвер­джено «Концепцію профільної школи», яка передбачає суттєві зміни в структу­рі загальної середньої освіти. Заступ­ник міністра освіти і науки України Бо­рис Жебровський зазначає, що профіль­на освіта може змінити сам зміст про­цесу отримання знань. «Замість 16 на­вчальних предметів обов’язковими для вивчення будуть шість-вісім, причому з 36 годин на тиждень 18 присвячувати­муться вивченню профільних дисци­плін. У разі ж, якщо учень не визначив­ся з напрямом або в навчальному закла­ді виникають труднощі із запроваджен­ням нових підходів, існує можливість залишити все без змін», – заявив заступ­ник міністра.

 На практиці це відбувається так. На­приклад, дитина в старших класах ви­значилася, що буде гуманітарієм. У де­сятому класі вона має можливість обра­ти загальний напрям з обов’язковими предметами гуманітарного циклу. А по­ловину предметів обирає сама. На думку прихильників такої освіти, самостійний вибір предметів дозволить старшоклас­никам розкрити свій потенціал, зосередитися на головному, добре підготувати­ся до вступу в обраний виш і не витрача­ти зусилля на предмети, які їм ніколи не знадобляться. Експерти запевняють, що це сприятиме появі фахівців значно ви­щої кваліфікації та рівня професійних знань.

А поки профільна освіта ще очікує на своє втілення в життя, нинішні п’ятикласники вже стикнулися зі змінами. Цього року в п’ятому класі вводяться нові предмети – друга іноземна мова та інфор­матика. Отже, щоб полегшити процес адаптації школярів, Міносвіти рекомен­дувало не виставляти учням п’ятих кла­сів оцінок протягом першого семестру.

ДОРОГІ НАШІ ПЕРШОКЛАСНИКИ

Цього року традиційно подорожчало екіпірування школярів. Щоб спорядити шестилітню дитину до школи, батькам довелося викласти щонайменше 2 тис. грн. Цифра, кажуть експерти, дуже і дуже приблизна. Бо в столиці вона сяг­нула 5–6 тис.

Щоб вивести середню арифметичну вартість, треба зважати не тільки на якість чи бренди товарів для першоклас­ників, а навіть на місце розташування торгових яток. Чим ближче до престиж­них місць, тим дорожче на 20, а то й на 50 грн. Якщо орієнтуватися на звичайні торгові ряди звичайних ринків, можна зекономити до 200–300 грн. Найбільше з батьківських гаманців потягли шкільні форми та взуття. Ціни, кажуть продавці, залежать виключно від якості тканини та виробника. Орієнтовно, 285–600 грн. У столичному «Дитячому світі» костю­ми для хлопчиків коштували від 600 до 1,5 тис. грн. Для дівчаток – дорожче. Со­рочку можна було придбати за 100–150 грн, блузку – близько 200 грн, залежно від якості й, знову ж таки, виробника.

Батьки переконані, що на одязі та взутті економити не варто. Обравши де­шеві кросівки чи кеди, через місяць-другий доведеться купувати ще одну чи дві пари взуття. Отже, туфлі для першо­класників обійшлися батькам у 100–150 грн, якщо це замінник шкіри, а от шкіря­ні – від 300 грн і вище. Кросівки не посту­паються ціною туфлям – 180–300. А ще хлопчикам потрібен ремінь для штанів, а це додатково 30, 80 або й 120 грн. Отака несподівана палітра цін. Навіть бантики для дівчаток можна купити за 16, 30, 60 і навіть 75 грн. Продавці вихваляють то­вар, знаючи, що батьки для свого чада не пошкодують грошей.

Ранці – ще одна стаття витрат. Пропо­нують модні ортопедичні, із світловід­бивним ефектом, стилізовані, розцяць­ковані. Ціни коливаються від 150 грн за дешевий китайський до… Тут навіть важко вивести оте середнє арифметичне. Найдорожчі сягають 730 грн. А на сто­личному ринку «Петрівка» можна було купити взагалі за 50 грн.

Отже, щоб зібрати дитину до першого класу, батькам довелося викласти 2–5 тис. грн залежно від регіону, ступеня за­можності батьків та забаганок самих шестиліток.

•  12-річне навчання: так чи ні?

 1999 року Міносвіти України ухвалило рішення про перехід на 12-річну систему шкільної освіти. Але на впровадження освітньої реформи так і не знайшлося ко­штів. І 2010 року Верховна Рада ухвалила перехід до 11-річної системи навчання. Але й досі думки різняться з приводу того, чи потрібно українським школя­рам вчитися 12 років, чи достат­ньо 11.

Прибічники 12-річної системи на­водять приклад Європи, де в се­редньому термін шкільної освіти коливається в межах 12–14 років. Крім того, за даними ООН, збіль­шення терміну навчання в країні на рік забезпечує 10% приросту ВВП. Деякі фахівці стверджують, що лише за 12-річного навчання, коли на старшу школу припада­ють три роки, можна запровади­ти якісну й ефективну профільну освіту. Між тим, у Міносвіти роз­водять руками: економічні умови не дозволяють перейти на 12-річну систему шкільної освіти, адже для того, щоб залишити 12 клас у школах, у 2012 році дер­жаві потрібно було додатково виділити 7 млрд грн.

Крім того, в міністерстві ствер­джують, що українські школярі, які навчаються 11 років, аж ніяк не можуть бути дискриміновані з боку Європи. МОН робило спе­ціальний запит до Ради Європи з цього приводу й отримало від­повідь, що кожна країна має право сама визначати термін шкільного навчання. Головне, щоб були отримані знання. Тому не було жодного випадку, щоб український атестат не прийня­ли тільки тому, що дитина вчи­лася 11, а не 12 років. Але голо­вний аргумент, який наводять супротивники 12-річної системи, це те, що проти неї висловлю­ються більшість українців. Діти не хочуть витрачати зайвий рік у школі. А вчителям важко впора­тися з 18-річними школярами. Прихильники ж закидають Міносвіти, що відсутність 12-річного навчання не відповідає принци­пам Болонського процесу, до якого 2005 року приєдналася Україна. Між тим, у МОН ствер­джують, це жодним чином не суперечить Болонській системі. Адже крім 11 років у школі українські діти мають провчитися рік у рамках обов’язкової дошкіль­ної освіти. А отже, разом і вихо­дить 12 років, як того вимагає згадана система.

31.08.2013

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини