СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Тест на тарифну справедливість

 Регулярні відключення гарячої води – незмінний атрибут нашого невпорядкованого побуту. Хоч би через що від­ключали воду – чи задля профілактики, чи внаслідок аварії на зношених трасах водопостачання, чи ще з яки­хось причин – споживачі повсякчас потерпають через такі незручності. Працівники ЖЕКів заспокоюють, що за відсутність послуги населення за неї не платитиме. Та замовчують той факт, що згідно з урядовою постановою від 1996 року за споживання газу в цей період платити доведеться за подвійним тарифом. Хто й коли впровадив такий показник, залишається й донині таємницею за сі­мома замками. Експерти кажуть, що його, швидше за все, виведено «емпіричним» шляхом. Чи легше від цього спо­живачам – з’ясовували «Профспілкові вісті».

 ХТО ПЛАТИТЬ ДВІЧІ?

Якщо відключають гарячу воду на тиждень чи два, мешканці міст дістають зі своїх комірок каструлі побільше й гріють воду на газовій плиті. Аби дитину викупати, посуд помити, одяг випрати. В більшості наших міст уже давно забули про цивілізовані європейські норми, бо впродовж семи, а то й десяти років із крана, звідки має капати гаряча вода, сухо, як у пустелі. Квартир, де немає централізованого гарячо­го водопостачання, по всій Україні доволі багато. Тож тут уже чайни­ком чи каструлею не обійтися. І встановлюють люди електричні водонагрівачі – бойлери чи титани. Словом, поліпшують свої житлові умови. Відтак газ для підігріву води не використовують.

Й узагалі проблеми з двотижне­вим чи більше відключенням га­рячої води їх не мають стосувати­ся, проте… Навіть якщо людина звертається до місцевої газопоста­чальної організації з проханням провести перерахунок норм спо­живання газу, вона продовжува­тиме платити, як і раніше, хоча газом практично не користується. Отже, за підігрів води щомісяця сплачує подвійну суму: за власне використану для цього електроенергію, і, за відсутності газового лічильника, середню норму спо­живання газу по будинку. А це чи­мала сума. То чому ж люди мають платити за те, чим не користують­ся? Чому досі не переглянуто нор­ми споживання природного газу для населення і не враховуються встановлені у помешканнях авто­номні електронагрівачі?

За цю проблему взялася Феде­рація профспілок України та Держспоживінспекція. Впродовж 2012–2013 років ФПУ неодноразово порушувала це питання перед різ­ними інстанціями, аби нарешті було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів від 8.06.1996 «Про затвердження норм спожи­вання природного газу населен­ням у разі відсутності газових лі­чильників». Аргументація звер­нень профспілкових активістів прозора й зрозуміла, бо спрямова­на на захист прав пересічних українців. Надто тих, хто отримує мізерні зарплати й пенсії і котрих буквально змушують сплачувати подвійну норму за нібито спожи­тий газ за підігрів на газовій пли­ті води для миття і прання. Насе­ленню продовжують нараховува­ти подвійну норму споживання газу – з 9,8 до 18, 3 куб. м на люди­ну щомісяця.

Якщо зважати на нормативи, виведені «емпіричним шляхом», арифметика видається дуже дивною. За цими показниками вимальовуєть­ся картина, котра зі здоровим глуз­дом не має нічого спільного. Вихо­дить, що кожен із 20 мільйонів укра­їнців, які не мають газових лічильни­ків, зокрема й діти та інваліди, має щодня нагріти для себе й перенести з кухні до ванної кімнати три відра окропу. І потім сплатити за неспожи­ті кубічні метри газу. А це вже озна­ки порушення законодавства.

Приміром, у квартирі зареєстрова­но п’ять осіб. Щомісяця до сплати на­раховується сума за 91,5 куб. м газу, у тому числі на підігрів води 42,5 куб. м. Цими «кубиками» можна нагріти 11 840 літрів води, при спожи­ванні її за лічильником 5 (!) кубічних метрів і підігріванні електричним нагрівачем.

ЛІЧИЛЬНИК – НЕ РОЗКІШ, АЛЕ…

В умовах байдужості органів вла­ди та відсутності належного контролю з боку уряду газопостачальні організації наживаються за рахунок населення. Аби позбутися проблеми з нормативами споживання, вони пропонують «цивільний» вихід із си­туації: придбати й встановити газові лічильники власним коштом. Та для цього людям треба викласти не один прожитковий мінімум! Для пенсіоне­рів та інших незаможних категорій населення сума може виявитися недосяжною.

Профспілкові активісти намагаються переконати відповідні організації, що встановлення лічильників для населен­ня – обов’язок держави. Адже це прописа­но в законодавстві: лічильники мають бути встановлені безкоштовно, в рахунок майбутніх платежів за газ. Такої практи­ки дотримуються в організаціях, що по­стачають електроенергію за лічильника­ми, які є їх власністю і встановлюються в оселях безкоштовно.

Варто зауважити, що головним роз­робником постанови Кабміну в 1996 році був Державний комітет нафтової, газової та нафтопереробної промисловості Укра­їни. Потім цю структуру реорганізували, і її правонаступником стало Міністер­ство енергетики та вугільної промисло­вості. Виходить, що з колишніх авторів постанови не спитаєш, а до нинішніх пре­тензії начебто приймаються, але не роз­глядаються. Міністерство стоїть на тому, що запровадити єдину норму споживан­ня газу за наявності у квартирі, крім га­зового обладнання, електроводонагріва­чів, неможливо. Аргументація, як для фахівців, непереконлива: бачте, існує так багато типів і особливостей електричних водонагрівачів, безліч «конструктивних відмінностей», за усіма не простежиш. Отже, замість того, аби встановлювати газові лічильники, вирішили залишити все як є. Як було сімнадцять років тому. Якщо хтось надто активно домагатиметь­ся перерахунку платежів або зажадає по­яснень, то міністерство знов-таки пора­дить встановити лічильники власним коштом, хоча й не заперечує, що в законі такі норми прописані чітко: джерелами фінансування цих робіт є кошти підпри­ємств із розподілу газу та кошти відпо­відного бюджету.

ФПУ аргументовано доводить, що дав­но настав час переглянути урядову по­станову. Хоча б із тих міркувань, що на час її прийняття – у 1996 році не існувало альтернативи підігріву води на газовій плиті. Але нині згадана постанова Кабі­нету Міністрів порушує права громадян та зобов’язує сплачувати за ненадані по­слуги.

Маємо ще один важливий державний документ – Закон України «Про забезпе­чення комерційного обліку природного газу» від 16.06.2011, однак терміни вста­новлення лічильників для населення, що проживає у квартирах і приватних бу­динках, уже порушено. Їх мали б встано­вити ще до 1 січня 2012 року. Наразі тер­міни відкоригували. Називають і 2016, і 2018 роки. Відтак людей позбавили вибо­ру: платити за реальне споживання газу чи за ненадані послуги.

ТРИСТОРОННЯ УГОДА

Громадська рада при Держспоживін­спекції України підтримала ініціативу ФПУ і звернулася до уряду з проханням переглянути постанову сімнадцятиріч­ної давнини. Аби норми споживання при­родного газу зробити справедливими й прозорими. Пропонують доволі чіткі ме­ханізми впорядкування проблеми. По-перше, скасувати сплату подвійної нор­ми споживання газу за відсутності цен­тралізованого гарячого водопостачання за заявами мешканців щодо встановлен­ня ними електроводонагрівачів (бойле­рів) та на підставі складання відповідних актів. По-друге, фіксувати факт і терміни відсутності гарячого водопостачання слід за участі всіх зацікавлених осіб: представників теплопостачальної, газо­збутової організацій і кінцевих спожива­чів. На підписанні тристороннього акта наполягають профспілкові експерти – більше ймовірності, що у перерахунках за гаряче постачання води виявиться менше викривлень і похибок.

На практиці ситуація виглядає дещо дивно. Газозбутова організація після за­кінчення півріччя надсилає абонентові перерахунок за спожитий газ за час від­сутності централізованого гарячого во­допостачання. Виникає логічне запитан­ня: чому до цього процесу не залучений кінцевий споживач, тобто той, хто пла­тить гроші (чому акт не тристоронній?), і чому цей перерахунок здійснюють раз на півріччя, а плата за спожитий газ на­раховується щомісяця?

Не обійшли увагою члени Громадської ради питання встановлення газових лі­чильників. Вони звернулися до Кабінету Міністрів з вимогою сприяти забезпечен­ню кожної оселі споживачів газовими лі­чильниками безкоштовно (в рахунок майбутніх платежів) у більш стислі тер­міни.

Перегляд постанови Кабінету Міні­стрів України від 08.06.1996 «Про затвер­дження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газо­вих лічильників» може бути ще одним кроком щодо виконання домовленостей за Генеральною угодою та прискорить вирішення вкрай важливого питання для зростання добробуту населення. Звісно, якщо уряд дослухається до пропозицій і побажань і Федерації профспілок Украї­ни, і Держспоживінспекції.

•   Коментар голови профспілки машинобудівників і приладобудівників України Анатолія Кубраченка

Якби Федерація профспілок не порушила цю проблему, про неї б ніхто й не знав. Можли­во, це копійки для кожної роди­ни: більшість навіть не бачить, що і коли з нас беруть. Але в масшта­бах держави – великі гроші. Та й узагалі, головне, що в цьому пи­танні маємо велику несправедли­вість. А ФПУ завжди бореться з несправедливістю.

Не забуваймо про ще один бік проблеми. Ми говоримо про дво­тижневі відключення гарячої води у містах, де після профілактики ця вода таки з’являється. Але ж у ба­гатьох населених пунктах гарячої води роками не бачили. І меш­канці цих містечок давно встано­вили електричні бойлери. Звісно, за два тижні профілактики вони не гріють воду газом, адже мають бойлери. Проте все одно сплачу­ють за подвійними тарифами.

Федерація профспілок України за­пропонувала, щоб, по-перше, акт про відсутність гарячої води під­писували три сторони: газозбуто­ва, теплопостачальна компанії та споживачі. По-друге, мають бути зафіксовані будинки, де люди встановили бойлери, а тому не користуються газом для підігріву води під час профілактичних робіт.

І по-третє, потрібно встановити людям газові лічильники. Адже згідно з постановою Кабміну, яку підписав іще прем’єр Лазаренко, саме відсутність газових лічиль­ників дозволяє нараховувати по­двійні тарифи за газ, незалежно від того, скільки газу споживає людина насправді. Безкоштовне встановлення газових лічильни­ків, у рахунок майбутніх платежів, передбачено законодавством. Але воно вкрай розтягнуте у часі. І якби цей процес пришвидшити, то ми б узагалі не мали проблеми подвійних тарифів за газ.

04.08.2013

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

Коментарі

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини