Разом чи окремо
8 липня в Україні вже другий рік поспіль відзначається День
родини. На думку експертів, цього замало. Аби привернути увагу до проблем сім’ї,
слід говорити про це постійно. Бо соціологічні дослідження визначають стан сучасної
української сім’ї як кризовий. Родина, яка традиційно виступала головним інститутом
виховання, стрімко втрачає свої позиції. Чому?
ТАКІ РІЗНІ ШЛЮБИ…
Кажуть, що українцям поталанило навіть із самою назвою «шлюб».
Бо російський аналог завдяки гострословам набув дещо негативного відтінку: мовляв,
добру справу «браком» не звуть. А українське «шлюб» утворилося від стародавнього
словосполучення «с любови». Нині, стверджують соціологи, шлюб по любові – майже
раритет. Шлюби укладаються з різною метою і з різних причин. Експерти умовно поділяють
їх на кілька категорій: шлюб з розрахунку, цивільний, пробний, нерівний, повторний,
фіктивний, церковний, гостьовий, одностатевий. Не виключено, що цей перелік невдовзі
може поповнитися, адже шлюб – поняття соціальне, він змінюється і розвивається разом
із суспільством. Сьогодні жоден соціолог не здатний передбачити, чим керуватимуться
молоді юнаки і дівчата, одружуючись. І чи взагалі існуватиме таке поняття. Нині
значна кількість пар не бажають офіційно оформляти стосунки. І посилаються на те,
що кілька різновидів шлюбу можуть абсолютно мирно співіснувати й навіть бути перехідним
етапом від одного до іншого. Приміром, почавши із шлюбу пробного, подружжя може
«дорости» до міцного цивільного, згодом узаконити свої стосунки, а пізніше, може,
й повінчатися. Та, на жаль, так буває далеко не завжди.
Те, що інститут традиційного шлюбу втрачає свої позиції, непокоїть
і демографів, і психологів, і економістів. Бо це проблема загальнодержавної ваги.
Хоча пересічні громадяни над цим замислюються мало, мотивуючи свій вибір міркуваннями
«кому що до вподоби» та «позначка в паспорті – пережиток радянських часів». Виходячи
з цього, найкраща форма стосунків – цивільний шлюб.
Чоловіки і жінки по-різному сприймають цивільний шлюб: першим
він надає відчуття свободи, другим – відчуття заміжжя. Але якщо саме таким ви бачите
свій щасливий шлюб, то яке має значення, зареєстрований він офіційно чи ні?
Експерти зазначають, що кількість жінок, які вважають себе одруженими,
перевищує кількість чоловіків. Звідси – зростання числа неповних сімей, гостьових
шлюбів і, як наслідок, формальна чи фактична відсутність одного з батьків.
Нині набувають популярності нові моделі шлюбу. Приміром, гостьовий.
Його називають по-різному: шлюб космополітів, екстериторіальний, бо партнери живуть
під різними дахами. Себто кожен має свій власний куток і дуже мало зобов’язань.
Якщо в такому шлюбі «гостьова дружина-коханка» наважується народити дитину, то
вона має усвідомлювати, що існує висока ймовірність залишитися матір’ю-одиначкою.
Отоді й приходить розчарування у сучасній тенденції, що подружні стосунки мають
бути функціональними й технологічними.
Експерти ж передрікають появу новітніх моделей – «цифровий»
шлюб або шлюб по Інтернету. Тоді все можна буде робити віртуально. І жодних зобов’язань!
Щоправда, в такому шлюбі народити дитину буде доволі складно.
СУМНІВНЕ ЛІДЕРСТВО
Кожен другий шлюб у країні приречений на крах. Про це свідчить
статистика. Розлучення стали буденністю, їх уже не сприймають як щось катастрофічне.
А дарма. Адже від цього в 70 випадках із 100 страждають діти. І з кожним роком число
дітлахів, які живуть у неповних сім’ях, зазвичай без батька або з вітчимом, неухильно
зростає. Відсоток неповних сімей в Україні настільки високий, що це можна розцінювати
як порушення природного середовища розвитку й виховання підростаючого покоління.
На думку практикуючих психологів, дитині, яка пережила розлучення батьків, у майбутньому
набагато важче влаштувати особисте життя й створити життєздатну родину. А численні
соціологічні дослідження стверджують, що в неповних і неструктурованих (новостворених)
сім’ях зростає ризик появи в дітей та підлітків потягу до алкоголю, куріння, наркотиків
і ранніх статевих зв’язків. Але це вже наслідок розпаду шлюбів. То в чому ж причини
такого сумного стану речей?
Майже 80% новостворених сімей розпадаються з дуже банальної
причини – не зійшлися характерами. Саме це формулювання вважається вагомою причиною
для розірвання шлюбу. Тому не дивно, що в нас так багато охочих розлучитися. А
практикуючі юристи причи-ною збільшення кількості розлучень називають надто спрощену
юридичну процедуру.
«Приміром, в Італії розлучення забороняє держава, – розповідає
юрист, глава правозахисної організації «Міжнародна
ліга із захисту прав громадян
України» Едуард Багіров. – Тільки смерть одного з подружжя або зрада є підставою
для розірвання шлюбу. Щоправда, там подружня зрада – надто дороге задоволення,
оскільки тягне за собою серйозні наслідки. У Німеччині розлучення забирає надто
багато часу й коштує цілого статку. Напевне тому розважливі німці не поспішають
розлучатися. У нас же все набагато простіше. Досить принести заяву в РАГС або суд,
і ви за дуже символічну суму (кілька десятків гривень) дістаєте бажане розлучення».
За інформацією Державної служби статистики України, за роки незалежності
зафіксовано понад 55% розлучень відносно кількості одружень. У 2012 році розлучилися
62% пар, переважно молодих сімей – від 3 місяців до 1,5 року. Більше того, директор
Департаменту сім’ї та дітей Міністерства соціальної політики України Руслан Колбаса
оприлюднив наступні невтішні статистичні дані: за оцінками всіх регіональних соціальних
служб в Україні, понад 1,2 млн сімей, що опинилися в складних життєвих обставинах
(домашнє насильство, постійні сварки), перебувають на межі розлучення. Експерти
намагаються дослідити факти, що сприяють міцним відносинам подружжя, а також з’ясувати
причини нещасливих шлюбів.
З РУЙНУВАННЯМ СІМ’Ї РУЙНУЄТЬСЯ ДЕРЖАВА
Що українську родину будує, а що руйнує? Цим переймаються сьогодні
всі ті, чия діяльність дотична до інституту сім’ї. Бо з руйнуванням сім’ї починаються
незворотні процеси в усій державі. Глава фонду «Сім’я» Адріан Буковинський, який
вивчає проблему не один рік, ініціює різноманітні соціологічні дослідження, дійшов
висновку: «Кожна епоха має свої виклики і свої завдання. Виклик сьогодення – це
сім’я! Якою вона є сьогодні? Перше, що спадає на думку, – неповною. Нині поняття
сім’ї викривлене. Люди, які створюють сім’ю і мають потребу до міцних і надійних
взаємостосунків здебільшого не можуть і не вміють їх собі забезпечити. Чому? Тому
що не навчили, не показали приклад! Тому що держава не зробила вчасних висновків».
Цьогоріч уряд затвердив Державну цільову соціальну програму
підтримки сім’ї до 2016 року. До цього спонукала низка проблем, які існують в українських
родинах. Зокрема, високий рівень розлучень, численні звернення з приводу насильства
в сім’ї, стрімке зростання кількості неповних сімей, низький рівень народжуваності.
Для подолання цих проблем держава планує діяти в кількох напрямах. Найперше, матеріальна
підтримка сімей. І на це в бюджеті вже передбачено 40 млрд грн. Надалі – запобігання
сімейним негараздам та посилення відповідальності батьків за виховання дітей.
Для цього створюється інститут із 12 тис. соціальних фахівців. Не оминули увагою
й інформаційні та роз’яснювальні заходи на підвищення престижу сім’ї. З цією метою
передбачене активніше використання інформаційних інструментів: проведення кампаній
з питань розвитку та підтримки сім’ї, популяризації моделі «доброго батька», протидії
насильству. Будуть запроваджені коригувальні програми для роботи з кривдниками
й агресорами.
Не менш важливим напрямом даної програми є системна підготовка
молоді до подружнього життя. Адже не завжди молоді люди, котрі беруть шлюб, мають
уявлення про особливості взаємин у родині. У планах – створення мережі центрів,
де готуватимуть до подружнього життя. Головне, аби такі центри були справді функціональними.
-
УКРАЇНА ПОТРАПИЛА ДО ДВАДЦЯТКИ
Два роки тому Україна долучилася до руху «Тиждень подружжя».
Це найбільший просімейний міжнародний рух, створений з метою поширення авторитету
сім’ї в суспільстві й утвердження цінності родини й шлюбу як найбільш значущого
соціального інституту. Вперше Тиждень подружжя відбувся у Великобританії 1997 року.
Поступово до руху приєдналися інші країни, яких нині нараховується 20. Двері для
інших держав, готових один тиждень на рік присвятити темі подружжя та міцного шлюбу,
відкриті.
Цьогоріч національний Тиждень подружжя охопив 25 міст країни,
практично всі обласні центри. У 250 регіональних та національних заходах взяли участь
понад 250 тис. наших співгромадян. Серед міст-організаторів – Київ, Житомир, Луцьк,
Львів, Тернопіль, Рівне, Дніпропетровськ, Суми, Чернівці, Запоріжжя, Хмельницький,
Івано-Франківськ.
Усі регіональні команди складаються з волонтерів, котрих об’єднало
спільне бачення проблеми, бажання допомогти українцям будувати щасливі й гармонійні
родини. Тиждень подружжя – це період, коли вся країна об’єднується навколо цінностей
сім’ї та шлюбу. Це прагнення небайдужих людей подарувати мешканцям міст справжнє
родинне свято.
У програмах святкування – міські фестивалі та паради щасливих
родин до символічних арок кохання, де кожна сім’я могла оновити весільні обітниці
любові та вірності. Лучани вітали найстаршу подружню пару міста, а в Івано-Франківську
традиційно обрали найкращого татуся Прикарпаття. У міських парках на деревах та
парканах «сушили» сімейні фото, закликаючи подружжя не дати «засохнути» найкращим
сімейним спогадам та палким почуттям.
«Тиждень Подружжя – унікальний рух. Тут ніхто не диктує організаторам,
що, коли і як варто робити, – наголошує комунікаційний директор цього заходу в Україні,
голова правління громадської організації «Сімейний клуб» Олена Шабуніна. – Головна
його ідея – зміцнити авторитет родини, відновити те, чим Україна здавна пишалася.
І змінити, нарешті, європейську статистику розлучень, де Україна здобула непочесне
лідерство».
12.07.2013
Раїса ЧИРВА, «ПВ»
|