ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Разом чи окремо

8 липня в Україні вже другий рік по­спіль відзначається День родини. На думку експертів, цього замало. Аби привернути увагу до проблем сім’ї, слід говорити про це постійно. Бо соціологічні дослідження визна­чають стан сучасної української сім’ї як кризовий. Родина, яка тра­диційно виступала головним інсти­тутом виховання, стрімко втрачає свої позиції. Чому?

 ТАКІ РІЗНІ ШЛЮБИ…

Кажуть, що українцям поталанило на­віть із самою назвою «шлюб». Бо росій­ський аналог завдяки гострословам на­був дещо негативного відтінку: мовляв, добру справу «браком» не звуть. А укра­їнське «шлюб» утворилося від стародав­нього словосполучення «с любови». Нині, стверджують соціологи, шлюб по любові – майже раритет. Шлюби укладаються з різною метою і з різних причин. Експер­ти умовно поділяють їх на кілька катего­рій: шлюб з розрахунку, цивільний, про­бний, нерівний, повторний, фіктивний, церковний, гостьовий, одностатевий. Не виключено, що цей перелік невдовзі може поповнитися, адже шлюб – поняття соціальне, він змінюється і розвивається разом із суспільством. Сьогодні жоден соціолог не здатний передбачити, чим керуватимуться молоді юнаки і дівчата, одружуючись. І чи взагалі існуватиме таке поняття. Нині значна кількість пар не бажають офіційно оформляти стосун­ки. І посилаються на те, що кілька різно­видів шлюбу можуть абсолютно мирно співіснувати й навіть бути перехідним етапом від одного до іншого. Приміром, почавши із шлюбу пробного, подружжя може «дорости» до міцного цивільного, згодом узаконити свої стосунки, а пізні­ше, може, й повінчатися. Та, на жаль, так буває далеко не завжди.

Те, що інститут традиційного шлюбу втрачає свої позиції, непокоїть і демогра­фів, і психологів, і економістів. Бо це про­блема загальнодержавної ваги. Хоча пе­ресічні громадяни над цим замислюють­ся мало, мотивуючи свій вибір міркуван­нями «кому що до вподоби» та «позначка в паспорті – пережиток радянських ча­сів». Виходячи з цього, найкраща форма стосунків – цивільний шлюб.

Чоловіки і жінки по-різному сприйма­ють цивільний шлюб: першим він надає відчуття свободи, другим – відчуття за­міжжя. Але якщо саме таким ви бачите свій щасливий шлюб, то яке має значен­ня, зареєстрований він офіційно чи ні?

Експерти зазначають, що кількість жі­нок, які вважають себе одруженими, пе­ревищує кількість чоловіків. Звідси – зростання числа неповних сімей, гостьо­вих шлюбів і, як наслідок, формальна чи фактична відсутність одного з батьків.

Нині набувають популярності нові мо­делі шлюбу. Приміром, гостьовий. Його називають по-різному: шлюб космополі­тів, екстериторіальний, бо партнери жи­вуть під різними дахами. Себто кожен має свій власний куток і дуже мало зобов’язань. Якщо в такому шлюбі «гос­тьова дружина-коханка» наважується на­родити дитину, то вона має усвідомлюва­ти, що існує висока ймовірність залиши­тися матір’ю-одиначкою. Отоді й прихо­дить розчарування у сучасній тенденції, що подружні стосунки мають бути функ­ціональними й технологічними.

Експерти ж передрікають появу но­вітніх моделей – «цифровий» шлюб або шлюб по Інтернету. Тоді все можна буде робити віртуально. І жодних зобов’язань! Щоправда, в такому шлюбі народити ди­тину буде доволі складно.

СУМНІВНЕ ЛІДЕРСТВО

Кожен другий шлюб у країні прирече­ний на крах. Про це свідчить статистика. Розлучення стали буденністю, їх уже не сприймають як щось катастрофічне. А дарма. Адже від цього в 70 випадках із 100 страждають діти. І з кожним роком число дітлахів, які живуть у неповних сім’ях, зазвичай без батька або з вітчи­мом, неухильно зростає. Відсоток непо­вних сімей в Україні настільки високий, що це можна розцінювати як порушення природного середовища розвитку й ви­ховання підростаючого покоління. На думку практикуючих психологів, дити­ні, яка пережила розлучення батьків, у майбутньому набагато важче влаштува­ти особисте життя й створити життєздат­ну родину. А численні соціологічні до­слідження стверджують, що в неповних і неструктурованих (новостворених) сім’ях зростає ризик появи в дітей та під­літків потягу до алкоголю, куріння, нар­котиків і ранніх статевих зв’язків. Але це вже наслідок розпаду шлюбів. То в чому ж причини такого сумного стану речей?

Майже 80% новостворених сімей роз­падаються з дуже банальної причини – не зійшлися характерами. Саме це фор­мулювання вважається вагомою причи­ною для розірвання шлюбу. Тому не див­но, що в нас так багато охочих розлучи­тися. А практикуючі юристи причи-ною збільшення кількості розлучень на­зивають надто спрощену юридичну про­цедуру.

«Приміром, в Італії розлучення забо­роняє держава, – розповідає юрист, глава правозахисної організації «Міжнародна ліга із захисту прав громадян України» Едуард Багіров. – Тільки смерть одного з подружжя або зрада є підставою для ро­зірвання шлюбу. Щоправда, там подруж­ня зрада – надто дороге задоволення, оскільки тягне за собою серйозні наслід­ки. У Німеччині розлучення забирає над­то багато часу й коштує цілого статку. Напевне тому розважливі німці не поспі­шають розлучатися. У нас же все набага­то простіше. Досить принести заяву в РАГС або суд, і ви за дуже символічну суму (кілька десятків гривень) дістаєте бажане розлучення».

За інформацією Державної служби статистики України, за роки незалежнос­ті зафіксовано понад 55% розлучень від­носно кількості одружень. У 2012 році розлучилися 62% пар, переважно моло­дих сімей – від 3 місяців до 1,5 року. Біль­ше того, директор Департаменту сім’ї та дітей Міністерства соціальної політики України Руслан Колбаса оприлюднив на­ступні невтішні статистичні дані: за оцінками всіх регіональних соціальних служб в Україні, понад 1,2 млн сімей, що опинилися в складних життєвих обста­винах (домашнє насильство, постійні сварки), перебувають на межі розлучен­ня. Експерти намагаються дослідити факти, що сприяють міцним відносинам подружжя, а також з’ясувати причини нещасливих шлюбів.

З РУЙНУВАННЯМ СІМ’Ї РУЙНУЄТЬСЯ ДЕРЖАВА

Що українську родину будує, а що руйнує? Цим переймаються сьогодні всі ті, чия діяльність дотична до інституту сім’ї. Бо з руйнуванням сім’ї починають­ся незворотні процеси в усій державі. Глава фонду «Сім’я» Адріан Буковин­ський, який вивчає проблему не один рік, ініціює різноманітні соціологічні дослідження, дійшов висновку: «Кожна епоха має свої виклики і свої завдання. Виклик сьогодення – це сім’я! Якою вона є сьогодні? Перше, що спадає на думку, – неповною. Нині поняття сім’ї викрив­лене. Люди, які створюють сім’ю і мають потребу до міцних і надійних взаємосто­сунків здебільшого не можуть і не вмі­ють їх собі забезпечити. Чому? Тому що не навчили, не показали приклад! Тому що держава не зробила вчасних висно­вків».

Цьогоріч уряд затвердив Державну ці­льову соціальну програму підтримки сім’ї до 2016 року. До цього спонукала низка проблем, які існують в україн­ських родинах. Зокрема, високий рівень розлучень, численні звернення з приво­ду насильства в сім’ї, стрімке зростання кількості неповних сімей, низький рі­вень народжуваності. Для подолання цих проблем держава планує діяти в кількох напрямах. Найперше, матеріаль­на підтримка сімей. І на це в бюджеті вже передбачено 40 млрд грн. Надалі – запобігання сімейним негараздам та по­силення відповідальності батьків за ви­ховання дітей. Для цього створюється інститут із 12 тис. соціальних фахівців. Не оминули увагою й інформаційні та роз’яснювальні заходи на підвищення престижу сім’ї. З цією метою передбаче­не активніше використання інформацій­них інструментів: проведення кампаній з питань розвитку та підтримки сім’ї, по­пуляризації моделі «доброго батька», протидії насильству. Будуть запрова­джені коригувальні програми для робо­ти з кривдниками й агресорами.

Не менш важливим напрямом даної програми є системна підготовка молоді до подружнього життя. Адже не завжди молоді люди, котрі беруть шлюб, мають уявлення про особливості взаємин у ро­дині. У планах – створення мережі цен­трів, де готуватимуть до подружнього життя. Головне, аби такі центри були справді функціональними.

•   УКРАЇНА ПОТРАПИЛА ДО ДВАДЦЯТКИ

Два роки тому Україна долучилася до руху «Тиждень подружжя». Це най­більший просімейний міжнародний рух, створений з метою поширення авторитету сім’ї в суспільстві й утвердження цінності родини й шлюбу як найбільш зна­чущого соціального інституту. Вперше Тиж­день подружжя відбувся у Великобританії 1997 року. Поступово до руху приєдналися інші країни, яких нині нараховується 20. Двері для інших держав, готових один тиж­день на рік присвятити темі подружжя та міцного шлюбу, відкриті.

Цьогоріч національний Тиждень подружжя охопив 25 міст країни, практично всі обласні центри. У 250 регіональних та національних заходах взяли участь понад 250 тис. наших співгромадян. Серед міст-організаторів – Київ, Житомир, Луцьк, Львів, Тернопіль, Рів­не, Дніпропетровськ, Суми, Чернівці, Запо­ріжжя, Хмельницький, Івано-Франківськ.

Усі регіональні команди складаються з во­лонтерів, котрих об’єднало спільне бачення проблеми, бажання допомогти українцям будувати щасливі й гармонійні родини. Тиждень подружжя – це період, коли вся країна об’єднується навколо цінностей сім’ї та шлюбу. Це прагнення небайдужих людей подарувати мешканцям міст справжнє ро­динне свято.

У програмах святкування – міські фестивалі та паради щасливих родин до символічних арок кохання, де кожна сім’я могла оновити весільні обітниці любові та вірності. Лучани вітали найстаршу подружню пару міста, а в Івано-Франківську традиційно обрали най­кращого татуся Прикарпаття. У міських пар­ках на деревах та парканах «сушили» сімей­ні фото, закликаючи подружжя не дати «за­сохнути» найкращим сімейним спогадам та палким почуттям.

«Тиждень Подружжя – унікальний рух. Тут ніхто не диктує організаторам, що, коли і як варто робити, – наголошує комунікаційний директор цього заходу в Україні, голова правління громадської організації «Сімей­ний клуб» Олена Шабуніна. – Головна його ідея – зміцнити авторитет родини, віднови­ти те, чим Україна здавна пишалася. І зміни­ти, нарешті, європейську статистику розлу­чень, де Україна здобула непочесне лідер­ство».

12.07.2013

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини