СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Собаче питання

 Такого принципового поділу суспільства, як ставлення до собак, не знає жодна інша тема. Одні люблять до нестями братів наших мен­ших, інших така прихильність дратує і вони не сприймають сусідства з собаками. Через це виникають проблеми, й чималі. Доходить до відвертої ворожнечі, а то й дій майже кри­мінальних. Чи можливо примирити дві кате­горії громадян з діаметрально протилежними поглядами на «собаче питання»?

ДІАМАНТИ В ОШИЙНИКУ

Для когось домашній вихованець – це, насамперед, сторожовий пес, який охоро­няє володіння господаря, для декого – ма­ленька жива іграшка чи незамінний по­мічник на полюванні, а хтось вбачає в ньому навіть джерело стабільного при­бутку. Та для тих, хто любить собак, чоти­рилапий однозначно стає вірним і відда­ним другом. Членом родини, майже дити­ною, для якої – усе найкраще, найдорож­че. Утримання собак спустошує гаманці українців на сотні, а то й тисячі гривень. Однак люди на домашніх улюбленцях не економлять. Саме з тієї причини, що вва­жають їх частиною сім’ї. Деякі песики живуть не гірше, ніж люди. А подекуди й краще. Звісно, ця обставина інколи стає справжнім подразником для тих, хто не має ані собак, ані таких статків.

Однак у гонитві за модою власники собак не знають міри. Представники «со­бачої» індустрії цим залюбки користу­ються. Діаманти в ошийнику, кажуть ве­теринари, останній писк моди. Манікюр, педикюр, нарощування нігтів, вій, маса­жі – майже звичні процедури для еліт­них чотирилапих. У великих містах є спеціальні салони краси для тварин. Нині досить затребувана процедура для собак – спеціальні маски. Їх накладають на шерсть, аби вона була шовковистою та приємною на дотик. Популярні блиск-тату – нанесення візерунків методом фарбування шерсті.

Стрижка – майже буденна процедура. Залежно від породи це задоволення ко­штує від 250 до 600 грн. Для хвостатих модників підбирають не тільки спеці­альні шампуні, а й парфуми. Словом, усе як у людей, тільки дорожче.

Окрім звичайних ветеринарних клі­нік, до послуг братів наших менших – спа-салони і навіть зоологічні психоло­ги. Це в тому разі, якщо песик раптом злякається заходити до салону краси, тож йому треба прямісінько до спеціа­ліста з психології. За кожен сеанс – окре­ма плата. Таких фахівців собачої пове­дінки не так уже й багато, тож доведеть­ся розщедритися на гонорар.

У всьому світі — мода на дорогі аксе­суари, перукарів та одяг для домашніх вихованців. Їхні господарі не шкодують для них грошей на будь-які забаганки. Українці тут намагаються не пасти за­дніх. Тарілочки з вишуканої порцеляни вартістю 100 євро розкуповуються з ша­леною швидкістю. А за модним одягом для собачок, особливо тендітної статі, шикуються черги. Замовляють сукні, майки, бікіні, навіть весільні сукні та смокінги, а для холодної пори року – шиншилові шубки. Дехто запрошує де­коратора, аби той облаштував для улю­бленця спеціальну гардеробну кімнату.

Нещодавно в Москві проходив тиж­день високої моди для домашніх тварин. Ця подія стала однією з найвизначніших у цій царині для всієї Євразії. Було пре­зентовано товари і послуги для тварин, а серед гостей гламурного шоу трапля­лися зірки шоу-бізнесу, політики і росій­ські багатії. Якщо підрахувати вартість одягу чотирилапих, вийде не просто кру­гленька, а майже астрономічна сума.

Мода на елементи розкошів для собак прийшла до Європи із США та Японії, а українці запозичили її переважно в Ні­меччини та Англії. Тільки от що цікаво: чому ж не перейняли доброї європей­ської традиції прибирати за своїми ви­хованцями, коли ті виходять на прогу­лянку і перетворюють місто на суціль­ний собачий туалет?

«ЗАМІНОВАНЕ» МІСТО

Однією з причин негативного став­лення до домашніх тварин є продукти їхньої життєдіяльності, через які небез­печно ходити по траві, газону тощо. В ін­ших країнах такого неподобства немає. Кожен господар європейської собаки, скажімо, в Парижі, Лондоні чи Мадриді, гуляє з собакою, тримаючи в одній руці поводок, а в іншій – спеціальний паке­тик, куди акуратно збирає собачі екскре­менти. Спробував би мешканець туман­ного Альбіону вигуляти пса без наморд­ника, повідка чи пакетика – його б мит­тєво притягли до відповідальності.

У нас, на жаль, не Англія. Але не вар­то звинувачувати в усьому виключно господарів. У нас катастрофічно не ви­стачає майданчиків для вигулювання чотирилапих. А ті, що є, часто не відпо­відають нормам, відтак стають предме­том розбрату між власниками собак та тими, хто мусить терпіти суцільні «міни» на підошвах своїх черевиків. По­стійні непорозуміння між «собачника­ми» й «антисобачниками» спалахують мало не щодня. Однак змусити перших узяти до рук пакетики в Україні ще ніко­му не вдавалося.

Існують правила утримання домаш­ніх тварин, є інші положення, що регла­ментують поведінку власників собак, проте… Закон «Про утримання домаш­ніх тварин у населених пунктах Украї­ни» практично не діє.

Тож у паркових зонах, призначених для відпочинку всією сім’єю, гуляти не рекомендується через небезпеку нарази­тися на «міну». Шкільні подвір’я і спор­тивні майданчики також загиджені со­бачим лайном. Це ж стосується і дитя­чих майданчиків, де за екскрементами не видно піску. Більшість власників собак, звичайно, намагаються вигулюва­ти своїх вихованців подалі від громад­ських місць. Але дехто з них не звертає жодної уваги на знаки та написи, які забо­роняють вигулювати собак на території.

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України запропонувало впровадити штрафи для власників собак і кішок, які не прибирають за своїми тва­ринами. Передбачено зміни до статті 154 Адміністративного кодексу України сто­совно порушень правил утримання до­машніх тварин. Згідно з нею, штраф або попередження виносяться громадянам за утримання собак і котів у місцях, де це за­боронено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, а також ви­гулювання собак без повідків і намордни­ків у громадських або «не відведених для цього» місцях. Дане положення рекомен­довано доповнити словами: «а також не­виконання обов’язку із збирання їх (собак і кішок) екскрементів». Для тих власни­ків, які категорично відмовляються при­бирати за своїми вихованцями, передба­чений штраф від одного до трьох неопо­датковуваних мінімумів (17–51 грн). Такі штрафи існують у багатьох європейських країнах. Тільки вони значно вищі за наші. Але ж у європейців і менталітет інший. Вони не вважають принизливим приби­рати за своїм вихованцем. Натомість із задоволенням і сміливо розстеляють пле­ди на газонах, аби відпочити з родиною чи друзями, не боячись послизнутися на собачому «подарунку».

ВІД ЛЮБОВІ ДО…

Усі ми пам’ятаємо, що «несемо відпо­відальність за тих, кого приручили». Узявши на виховання будь-яку живу істо­ту, ми покладаємо на себе велику відпо­відальність. Бо всі тварини беззахисні перед людиною, а ми дуже часто користу­ємося цим. Низький моральний рівень, розбещеність, жорстокість, а головне, повна безкарність своїх вчинків призво­дять до того, що все частіше господарі тварин просто викидають їх на вулицю.

Принісши додому маленьке цуценятко, господар милується ним. Але цуценята по­требують уваги. Потрібно прибирати за ними, доки вони не підростуть. Терпіти їхні пустощі, не завжди невинні, такі як погризене взуття, зіпсовані шпалери тощо. Це дратує, тож деякі господарі розв’язують проблему радикально: песик опиняється на вулиці. Через те, що люди не відчувають відповідальності за свої вчинки, на вулицях наших міст так багато безпритульних тварин. Зростання їх кіль­кості й агресивна поведінка, зневажання інтересів інших власниками чотирилапих – невід’ємна частина нашого життя.

Те, що відбувається на вулицях, – час­тина нашої відповідальності, а точніше – безвідповідальності. Бо якби ми були справді відповідальними, такої кількості бродячих псів не мали б. Звідкись же ці тварини взялися? Схема, кажуть ветери­нари, доволі проста: власники собак не стерилізують своїх вихованців, а коли з’являються цуценята, не обтяжують себе клопотами їх продавати чи роздавати. Тварин просто викидають на вулицю, сподіваючись, що якась добра душа під­бере. Собаки підростають, стають агре­сивними, оскільки не отримують належ­ного харчування, в боротьбі за територію об’єднуються в зграї, становлячи небез­пеку для оточуючих. Про те, що слід увес­ти жорстку відповідальність до власни­ків тварин, які їх розводять, а потім вики­дають на вулицю, говорять давно і бага­то. Та особливих зрушень не помітно.

Депутат Анжеліка Табунська має на­мір доповнити Кодекс про адміністра­тивні правопорушення статтею про «по­рушення правил утримання домашніх тварин», що передбачає штраф від 9 до 21 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (153–357 грн). А за дії, внаслі­док яких залишена без нагляду тварина створила загрозу для життя чи здоров’я людей або заподіяла значної шкоди, про­понує ввести кримінальну відповідаль­ність – штраф від 50 до 200 неоподаткову­ваних мінімумів (850–3400 грн) або обме­ження волі строком до 2 років. Законо­проект вже поданий до Верховної Ради. Як поставляться до нього законотворці, поки що невідомо.

Знову ж таки можна послатися на ра­дянський менталітет. Стривайте, але в пострадянській Грузії проблему виріши­ли. Тбіліська мерія заборонила викида­ти на вулицю домашніх тварин. Якщо власник з якихось причин не може за ними доглядати, він має звернутися в розплідник або до відповідної служби мерії. Кожна собака перебуває на обліку, маючи індивідуальний чіп. За такою міт­кою легко відстежити власника тварини й покарати штрафом. Якщо ж раптом си­туація повториться, господаря чотири­лапого можуть ув’язнити.

Тбіліський приклад міг би прислужи­тися й нам. Хоча, стверджують експерти, карними методами проблему ще ніхто й ніколи не вирішував. Але ж вона існує, причому серйозна. Від її розв’язання за­лежить не тільки життя собак, а й людей. Особливо тих, хто чекає на порозуміння з боку власників тварин. Вони розумі­ють, що чотирилапі ні в чому не винні. Вони просто хочуть жити.

26.06.2013

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини