ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Пляжний сезон

Цього літа Гідрометцентр пророкує Україні аномальну спеку – до 40 гра­дусів. Рятуватися від неї люди будуть біля води. Однак робити це на міських пляжах та водоймах із року в рік стає все небезпечніше. Про нормальні умо­ви відпочинку на пляжах згадують усе менше. Гори сміття, звалища пласти­кових пляшок, купа недопалків (а то й уламків скла) в брудному піску аж ніяк не налаштовують на мажорний лад. Відпочивальники звинувачують в антисанітарії комунальні служби, а ті своєю чергою нарікають на недбалість охочих поніжитись на пісочку. Як на­слідок, небажані проблеми для всіх, а самі пляжі доводиться закривати че­рез непридатність. Чи можна знайти оптимальне рішення, з’ясовували «ПВ».

ПАСПОРТ ДЛЯ ПЛЯЖІВ

Кожен пляж повинен мати сертифі­кат, або простіше – паспорт, себто до­звільний документ. Однак навіть у сто­лиці з 11 зареєстрованих пляжів санітар­ні паспорти мають лише 3. А київські фахівці з МНС узагалі заявили, що пляжі небезпечні для відпочивальників. Бо мешканці столиці ризикують підхопити лептоспіроз чи іншу інфекцію, а то й на­штовхнутись на «втоплений» дебаркадер і в разі небезпеки залишитися без допо­моги рятувальників.

Директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко пояс­нює: «Усі пляжі є місцями відпочинку, але не всі місця відпочинку є пляжами. Якщо є паспорт – це пляж. На моє переко­нання, місця відпочинку повинні отрима­ти статус пляжів, які б контролювалися відповідними комунальними службами. У нас же відбувається навпаки – пляжі пе­ретворюються на місця відпочинку».

Аби отримати заповітну ліцензію, не­обхідно провести цілий комплекс робіт – від завезення свіжого і чистого піску до облаштування біотуалетів та фонтанів з питною водою. Згідно із санітарними нор­мами, пісок на пляжах потрібно міняти раз на 7–10 років. Та навіть на столичних пляжах «свіжого» піску не бачили більше 15 років. Нових туалетів не встановлю­ють, а існуючі закривають. Приміром, на популярному пляжі в Гідропарку було ра­ніше чотири туалети, нині ж залишилося два. Комунальне підприємство «Плесо» обіцяє додатково забезпечити відпочи­вальників двома десятками біотуалетів. Начебто, на їх оренду вже укладено дого­вори. Фахівці цього підприємства наріка­ють на брак коштів. На цьогорічне обла­штування та обслуговування місць відпо­чинку міська влада виділила менше міль­йона гривень, відтак роботи виконували за програмою-мінімум.

У дирекції одного з київських пляжів підтвердили, що за мізерну зарплату мало хто погодиться прибирати чужі не­допалки, пляшки з-під пива, інше сміття. Прибиральну техніку виділяють лише на вранішні години, тож удень, коли пляжі переповнені, один чи два прибиральники не встигають підбирати сміття за тими, хто «культурно» відпочиває.

Микола Чепець з українського товари­ства захисту природи бідкається: «Гори сміття – це не лише непривабливо. Це міс­ця розмноження гризунів – мишей і пацю­ків, які зазвичай слугують збудниками лептоспірозу. До того ж, місця скупчення сміття приваблює ос, які теж доволі не­безпечні для відпочивальників. І наре­шті, через дощ та вітер нечистоти будь-якої миті можуть потрапити у воду».

Загалом в Україні роботи з очищення проведені на 88% пляжів, однак лише 26% отримали дозвіл від Державної санітарно-епідеміологічної служби на роботу. На інших можна встановити та­блички з написом «Купатись забороне­но». Але, як свідчить практика, це нікого не зупиняє.

НЕ ЗНАЮЧИ БРОДУ…

Ігнорувати заборони легковажно. Ста­тистика від такої необачності вкрай сум­на: більшість громадян потонули саме в місцях, не придатних для купання та від­починку. Навіть там, де ще торік купати­ся було безпечно, ситуація змінилась. Дно водойми «накопичило» стільки сто­ронніх предметів, переважно бляшанок

 uaз-під горішків, шматків битого скла, а подекуди й шприців з відкритими голка­ми, що краще все ж «спитатись» броду, перш ніж заходити у таку воду.

Експерти стверджують, що однією з основних причин літніх трагедій на воді є купання в необлаштованих місцях. У де­партаментах цивільного захисту населен­ня при обласних державних адміністраці­ях переконані, що багатьох нещасть мож­на було уникнути, якби люди дотримува­лися елементарних правил безпеки. У більшості випадків власна недбалість, спричинена впевненістю, що нічого не ста­неться, штовхає на легковажні вчинки і призводить до трагедії. Доволі часто ги­нуть ті, хто вміє плавати, але поводиться на воді вкрай самовпевнено.

Чимало жертв зазвичай і серед люби­телів стрибнути з моста чи високого бере­га. Популярні в народі «тарзанки» – голо­вний біль для батьків і… лікарів. Серед нейрохірургів навіть існує таке поняття, як «сезон пірнальників»: жертви зазвичай лишаються каліками на все життя.

І на березі, й у водоймах чимало скла, тросів, мушель, консервних бляшанок, є ризик наступити на гостру деревину чи водяний горіх, загнати скалку, «пійма­тися» на відірваний рибальський гачок. Як згадує лікар міського травмпункту Олександр Михайленко, гачків, витягну­тих із пацієнтів, працівники травмпунк­ту назбирали колись цілу колекцію.

Небезпечні ігри у воді, пов’язані з пір­нанням та захопленням у «міцні обійми» тих, хто купається. Минулого року на Во­лині жартівники довели жінку до серце­вого нападу, а в Херсонські області в та­кий спосіб втопилися двоє підлітків. Од­ного підвело здоров’я. До слова, медики настійно радять перед купанням врахо­вувати стан власного здоров’я. Пірнання в холодну воду після тривалого перебу­вання на сонці досить часто призводить до судоми кінцівок. Шансів провести літо без пригод значно менше у тих, хто перед купанням полюбляє міцні алко­гольні напої.

Невідоме дно та глибини водойм, від­сутність рятувальних постів мають на­сторожити тих, хто вирішив відпочити коло води, особливо з дітьми. Про шанс на порятунок краще подбати заздале­гідь. Звісно, реагуючи на повідомлення про надзвичайну подію, рятувальники обов’язково приїдуть. Що вони будуть робити: рятувати людину чи шукати тіло – питання риторичне. Адже життя люди­ни, що тоне, можна врятувати впродовж трьох-чотирьох, максимум п’яти, хви­лин, а відстань від підрозділу до місця події часто не менше 10–20 кілометрів.

Рятувальники попереджають, кому­нальники ставлять таблички з пересто­рогою про небезпечні місця, а люди, за­бувши про власну безпеку, випробову­ють все нові й нові броди.

ПОРЯТУНОК ПОТОПАЮЧИХ – СПРАВА РУК…

Звичніше говорити – самих потопаю­чих. Однак у всьому цивілізованому сві­ті ситуація дещо інша. І якщо вже гово­рити про паспорти, ліцензії та інші необ­хідні атрибути пляжу, на чільному місці має бути рятувальний пост. За вимогами профільного міністерства, для безпеки відпочивальників пляж має бути забез­печений одним рятувальним човном, двома рятувальниками, а зона для ку­пання повинна позначатися буями. На жодній території для відпочинку киян такої «розкоші» не знайшли.

Хто буде представляти рятувальний корпус, якщо такі пости все ж організу­ють? У столичному МНС кажуть, що пе­реважна більшість тих, хто рятуватиме життя відпочиваючих, це студенти, які вирішили покращити своє фінансове ста­новище в період літніх канікул. Але ж вони не мають ні відповідної освіти, ні практичних навичок, ні належної фізич­ної та професійної підготовки. Такий ря­тувальник може злякатися потенційного потопельника або елементарно не поду­жає дотягти бідолаху до берега.

Професійні рятувальники кажуть, що в них уже почалася гаряча пора. Хоча пік рятувально-пошукової роботи припадає зазвичай на липень – серпень, у розпал купального сезону, коли у воді гине най­більше людей.

Рятувальник із 30-річним стажем Іван Моринець ділиться враженнями від сво­єї роботи: «Найчастіше люди топляться в ставках та озерах. Далі – в кар’єрах та гірських річках. Останні не прощають легковажності, надто для приїжджих, які відпочивають у Криму чи Карпатах. Причини банальні: гарячий, розпашілий – шубовсть у воду, судини звузилися, а серце продовжує перекачувати кров у звичному режимі. Загалом, страшна кар­тина. Добре, коли встигаємо надати до­помогу. На жаль, не завжди».

У рятувальній службі Одеси однією з причин утоплень вважають зухвале став­лення до води. І знов-таки, вживання ал­коголю. 85% трагедій стаються після роз­пивання спиртних напоїв. Випивають, починають битись об заклад: «Я пере­пливу». І людини немає.

Чорні дні для рятувальників України, особливо в західних регіонах – свята Іва­на Купала та Петра і Павла. Гучні гулян­ня на берегах водойм закінчуються фа­тально для нетверезих. Фахівець аварійно-рятувальної служби з Черкас Борис Гнідий розповідає: «Проблеми з відпочивальниками маємо постійно. То­пляться й ті, хто вміє плавати, й ті, хто не вміє: переохолодження, підводні вири, незнайоме дно. Та найголовніша біда – заходять у воду в стані алкоголь­ного сп’яніння. Чоловіки топляться час­тіше, жінки більш обережні».

А якщо пляж чи місце відпочинку не обладнані рятувальним постом чи чов­ном? Експерти наполягають: якщо хтось тоне, слід витягти потерпілого з води. Та діяти слід тільки в тому випадку, якщо ви впевнені, що можете це зробити. Інак­ше ризикуєте потонути разом з невда­хою. Тож коли сумніваєтесь у власних силах, краще покликати на підмогу ін­ших. До прибуття «швидкої допомоги» надайте потерпілому поміч. Але за умо­ви, якщо маєте навички такого порятун­ку. Самодіяльність у даному випадку і недоречна, і шкідлива.

ГУБИТЬ ЛЮДЕЙ… СТРАХ

 Учені стверджують, що наше тіло практично не тоне. На дно людей заганяє страх і паніка. Топляться через те, що починають борсатись. І чим вище людина намагається висуну­тися з води, тим більше її затягує. Відтак хапається за все, що потра­пляє під руку, мертвою хваткою. Тому, вважають експерти, до пото­паючого краще підпливати з тилу.

А якщо сподіватися на допомогу сторонніх не доводиться і слід ряту­ватися самотужки? Головне, ствер­джують фахівці рятувальних служб, не панікувати. Треба розслабитися, лягти на хвилі і набрати в легені щонайбільше повітря: вода сама підтримуватиме вас на поверхні наче надувну кулю. Якщо тіло судо­мить, треба вщипнути себе за міс­це, де викручує м’язи, або вколоти шпилькою. Вона має бути на ку­пальнику чи плавках. Головне – не розгубитися і забути про… страх.

У більшості випадків тонуть люди, які вміють плавати і самовпевнено запливають далеко від берега. Там вони досить часто натрапляють на потоки холодної, майже крижаної води. Тоді починає судомити ноги. У такій ситуації важливо не зляка­тися, а схопити рукою великий па­лець ноги і сильно потягти на себе. Цей прийом багатьом урятував життя. Та зазвичай потопаючі май­же ніколи цього не роблять. Знову ж таки, від страху чи намагання впоратись самотужки.

Старший водолаз-рятувальник главку МНС у Києві Олександр Ту­манов пояснює: «Аби допомогти потопаючому дістатися берега, підступайтеся до нього ззаду. Лю­дина, яка тоне, перебуває не про­сто в стресовому стані, а й у стані глибокої паніки. Вона поводиться вкрай неадекватно і може випад­ково втопити вас. Якщо заспокоїти потопаючого не вдається, а пове­дінка його вкрай агресивна, спро­буйте оглушити його. Але робити це слід дуже обережно і лише для того, щоб завадити йому піти на дно разом із своїм рятувальником. Врятувати життя потопельнику можна, навіть якщо він упродовж 5 хвилин перебував під водою.

Якщо намагаєтесь вибратися з ха­лепи самотужки, моя вам порада: не піддавайтесь паніці. Лягайте на воду, спробуйте розслабитись і по­вільно пливіть до берега».

Прислухатися до порад фахівця не зайве. Головне, аби не довелося скористатися ними на практиці.

21.06.2013

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини