ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Небезпечна паличка Коха: міфи і реальність

Хоча від туберкульозу не застрахова­ний ніхто, все ж лікарі переконують, що краще запобігти хворобі, ніж лікувати її. До того ж, профілактичні заходи не­складні, безболісні і під силу кожному. Насамперед потрібно уникати прямих контактів з хворими людьми і тварина­ми. Не панікувати, що у вашому будинку мешкає хворий на туберкульоз. Якщо в організм потрапила паличка Коха, це ще не означає, що людина неодмінно захво­ріє на туберкульоз. Серед 100 осіб, зара­жених туберкульозною паличкою, хворі­ють лише п’ятеро, інші ж спокійно співіснують з нею, бо імунна система тримає непрохану гостю під контролем. І тільки в разі ослаблення захисних сил організ­му бацили починають розмножуватись і викликають хворобу. Тож серед профі­лактичних заходів – постійне зміцнення імунітету, здорове й правильне харчу­вання, активний відпочинок, повна від­мова від шкідливих звичок. І відпові­дальність за своє здоров’я та життя пе­ред родиною, зокрема флюорографічне обстеження кожні 2 роки. Воно в нас поки що безкоштовне. Флюорограф на колесах – спасіння для мешканців укра­їнських сіл і містечок, шанс, що туберку­льоз удасться вчасно розпізнати і розпо­чати лікування, яке має свої особливос­ті. Це непроста недуга, терміни повного одужання суто індивідуальні, але не менше 6 місяців. Дотримання лікуваль­ного режиму, кажуть в інституті ім. Яновського, гарантує 70% успішного подолання туберкульозу. Прикро, але за­звичай пацієнти не витримують такого тривалого лікування, не дотримуються чіткого графіка прийому ліків, відтак добровільно продовжують час перебу­вання на лікарняному ліжку під нагля­дом фтизіатрів.

ПАЦІЄНТА… УВ’ЯЗНИТИ ДО ЛІКАРНІ

Роберт Кох, який уперше виділив бак­терію туберкульозу, свого часу сказав: «Якщо небезпека хвороби визначається кількістю жертв, то туберкульоз зали­шить далеко позаду навіть такі страшні інфекційні хвороби, як холера та чума». З ученим сперечатися марно, бо за дани­ми Всесвітньої організації охорони здоров’я, у третини населення нашої пла­нети туберкульозна паличка вже міс­титься в організмі. Заражених туберку­льозом знову близько 1 млрд осіб.

То що ж у цій хворобі такого, про що людство не знає? Збудник хвороби та ме­ханізм зараження відомі. Скільки ліків і протягом якого часу вживати, точно роз­писано. Видано закон про примусове лі­кування від туберкульозу, аби людина не продовжувала заражати оточуючих. І все одно – в країні епідемічна обстановка.

Проблема ж у тому, що більшість зара­жених не хочуть лікуватися. А змусити їх ніхто не має права. Та й взагалі, лікуван­ня з примусу, переконані представники Всеукраїнського правозахисного руху «Гідність», не принесе жодного позитив­ного результату. І причина криється в тривалості лікування. Хворий має провес­ти в стінах лікарняної палати від 6 міся­ців до півтора року. Таке витримати ла­ден не кожен. Проводити просвітницьку роботу серед таких хворих лікарі не всти­гають. Кількість пацієнтів збільшується не те що з кожним роком, а з кожним днем. Адже щодня в Україні фіксують чо­тири випадки захворювання на сухоти. Соціальних працівників, які б могли ква­ліфіковано розповідати про небезпеку, бракує. Та й держава не виділяє на це до­статньо коштів, левова частка яких спря­мовується на закупівлю медикаментів, обладнання, обстеження хворих.

А між тим, проблема примусового лі­кування від туберкульозу значно склад­ніша, ніж здається на перший погляд. Лі­куватися чи не лікуватися – далеко не власний вибір людини. Адже один неви­лікуваний хворий зазвичай інфікує що­року 10–15 осіб. Ясна річ, що самими вмов­ляннями лягти до стаціонару та ще й так надовго можна переконати тільки дуже свідомих людей. Але як утримати хворих силоміць, не знає, певно, ніхто. Бо закон існує тільки на папері. Фтизіатр Володи­мир Новосільський розповідає: «Силою тримати пацієнта можна тільки в стаціо­нарі закритого типу. Якщо під дверима не стоїть конвоїр, і хворий знає, що може безкарно залишити стіни лікарні, він, як правило, скористається такою можливіс­тю і втече. Бо треба зважати на контин­гент у лікарняних палатах. І безхатченки, і вчорашні в’язні, і безробітні. Кожен п’ятий не доліковується, провокує муль­тирезистентну форму туберкульозу, коли бактерії втрачають чутливість до дії про­титуберкульозних препаратів».

На думку лікарів, які майже щодня стикаються з фактами втечі пацієнтів, потрібно змінити ставлення до перебу­вання в лікарні. Стаціонар – не в’язниця, в ньому мають бути умови для комфорт­ного перебування: пральня, душ, спорт­зал, телевізор і навіть Інтернет. Адже людині доведеться на 12–18 місяців ізо­люватись від усього світу. В інтересах як власних, так і своїх близьких. Та про такі «курортні» умови наша держава поки що тільки мріє. Тож гасло «Подолаємо ту­беркульоз разом» згадують тільки в день боротьби із сухотами. От тільки 24 берез­ня минуло, а проблеми лишились.

 ЦЕ МАЄ ЗНАТИ КОЖЕН

 Туберкульозом можна зарази­тися не тільки від хворої лю­дини, а й тварини. Якщо лю­дина доглядає заражену ко­рову або споживає її м’ясо, молочні продукти, то наражає себе на ризик «підхопити» паличку Коха. Дослі­дження тварин показало, що на ту­беркульоз ніколи не хворіють кози й коні, бо в них міцна імунна система.

Щоб профілактичні заходи прине­сли очікувану користь, слід пам’ятати, що мікобактерії вкрай стійкі до холоду, тепла, вологи і світла. У вуличному пилі паличка Коха зберігається впродовж 3 мі­сяців. До речі, стільки ж вона живе й на сторінках книг чи архівних до­кументів. У воді мікобактерії збері­гаються майже півроку, молоці і молочних продуктах – 8–10 міся­ців, річковій воді – до 5 місяців, на пасовищах – більше року. Цікаво, що навіть у 20-градусний мороз паличка Коха зберігає свою життє­діяльність впродовж 7(!) років. А от прямі сонячні промені знищу­ють її протягом 2–6 годин, а при нагріванні до температури 85 гра­дусів вона гине через півгодини.

Потрапивши в організм, мікроби можуть залишатися в ньому бага­то років, не викликаючи захворю­вання. Та тільки за однієї умови: якщо організм спроможний чини­ти опір інфекційній хворобі. Шкід­ливі звички – зловживання алкого­лем, куріння, вживання наркотиків ослаблюють імунну систему, і мі­кробам легше заподіяти людині шкоду. Перевтома, стресові ситуа­ції, інколи навіть банальна застуда, незбалансоване харчування, захо­плення дієтами можуть призвести до ослаблення захисних сил орга­нізму, а отже, сприяти розвитку за­хворювання. Звісно, це далеко не повний перелік факторів, які при­зводять до захворювання, але кра­ще розпізнати ворога завчасно.

І насамкінець ще одне застере­ження. Деякі «цілителі» намага­ються переконати, що туберкульоз можна вилікувати виключно на­родними засобами і свіжим пові­трям. Медики стверджують, що замінити медикаментозну терапію народною медициною у випадку туберкульозу ще нікому не вдало­ся. Ні в нашій країні, ні десь інде.

30.03.2013

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини