ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Шахраї обкрадають онкохворих дітей

Ступінь цинізму перевищує всі межі. Інтернет-шахраї почали масово спустошувати рахунки, на яких акумулюються кошти на лікування онкохво­рих дітей. Пожертви небайдужих громадян сприт­ники вилучають безпосередньо з банківських ра­хунків. Тільки впродовж останнього місяця таких випадків зареєстровано майже півсотні. Неофіцій­на статистика, стверджують експерти, нараховує значно більше епізодів шахрайства. Зазвичай при­голомшені батьки не повідомляють про несподіва­ну катастрофу. Чи можна убезпечити особисті ра­хунки родин, з’ясовували «Профспілкові вісті».

ОДНІ ЗБИРАЮТЬ ГРОШІ, ІНШІ – ІНФОРМАЦІЮ

Збирати з миру по нитці родину Івчен­ків з Харкова змусив страшний діагноз одного з чотирьох дітей. Гроші, що їх ба­буся виручила за дачний будиночок, ро­зійшлися надто швидко. Продавати ста­ренькі «Жигулі» не було сенсу. За них пропонували суму, якої б вистачило хіба що на півтора місяці перебування матері з чотирирічним Владиком у столичному онкологічному центрі. Коло друзів і зна­йомих, у яких можна було б позичити, катастрофічно звужувалось. Ті, хто міг, уже допоміг. Коли столичні фахівці на­тякнули про операцію в Ізраїлі, мати була в розпачі. Тоді волонтери порадили їй звернутися з оголошенням про свою біду до всієї країни. «Чекали на кожну копійчину. Бувало, що люди перерахову­вали по 70 грн, та ще й вибачалися, що більше не можуть. Я думала, в мене сер­це розірветься на шматки, коли такі по­відомлення читала. А потім зателефону­вав той, кому я спершу так зраділа…».

Продовження цієї історії можуть розпо­відати десятки ошуканих родин, що так само, як харків’яни шукали допомоги у простих людей і сподівалися цією під­тримкою скористатись. Волонтерка Вікто­рія Ліпницька, яка займалася справою се­мирічного Віталика Гончарука, каже, що випадки із спустошенням рахунків не по­одинокі. У соціальних мережах за бажан­ня можна знайти безліч історій.

«Батькам телефонують, пропонують великі суми. Поки батьки, розчулені та­кою щедрістю, дякують за підтримку, випитують таємний код картки і зніма­ють з неї гроші. Виходить, що нині на різних сайтах одні збирають гроші на по­рятунок дитини, а інші – без честі й сум­ління – інформацію про своїх потенцій­них жертв», – стверджує пані Вікторія.

Зловмисники вигрібають до копійки суми з благодійних рахунків, а наоста­нок можуть ще й зателефонувати та по­дякувати. Цинізму шахраїв немає меж.

Вимога псевдоблагодійника продик­тувати цифри із зворотного боку картки має насторожити адресата. У жодному разі цього робити не можна – попри на­полягання того, хто телефонує і пропо­нує велику суму. Якщо люди насправді хочуть підставити плече родинам, котрі опинилися в безвиході, їм достатньо лише такої інформації: скорочені рекві­зити – номер картки та прізвище, ім’я та по батькові особи, на яку вона відкрита. Інколи це можуть бути повні реквізити. Себто, назва та МФО банку, розрахунко­вий рахунок, номер картки, ПІБ та ІПН власника рахунку. Жодна інша інформа­ція для перерахування грошей на картку нужденного не потрібна. І тут треба бути надзвичайно пильними і відповідальни­ми, аби зібрані всім миром кошти на лі­кування, операцію і реабілітацію онкохворих дітей не опинилися в цупких ру­ках здирників.

Звісно, краще, аби благодійні пожерт­ви акумулювалися на рахунках спеці­альних фондів. Але від особистих рахун­ків, стверджують батьки, відмовитись неможливо. Зазвичай гроші потрібні не­гайно – на реанімацію, проїзд до столич­них клінік і консультації лікарів. Ці ви­трати фонд оперативно оплатити не в змозі. Водночас особисті рахунки – спо­куса для шахраїв. Якщо у фондах працю­ють професіонали в юридичних питан­нях, котрих обдурити практично немож­ливо, то батьки в своєму горі часто втра­чають здоровий глузд. Забувають, що з-поміж сотень справді небайдужих лю­дей може опинитися нелюд, що прагне нажитися на чужій біді.

Розкрити такі злочини, бідкаються правоохоронці, дуже важко. Тут задіяна ціла схема махінацій із картками та мо­більними телефонами.

ЗА НЕХИТРИМ СЦЕНАРІЄМ

Щоправда, правоохоронцям нещодав­но вдалося затримати організатора зло­чинного угрупування, котре «спеціалізу­валося» на викраданні коштів з особис­тих рахунків батьків чи родичів онкохво­рих дітей. 35-річний зловмисник із Жито­мирщини поділився своїм «досвідом» з міліцією. І зізнався, що такий спосіб від­бирання чужих грошей він запозичив… у Великобританії, де свого часу подібні гра­бунки були популярними. Затим він ре­тельно вивчав, як працюють банківські системи, яким чином можна виводити кошти з інтернет-банкінгу чи інтернет-гаманців. Відтак спланувати і розробити схему було справою техніки. Шахрай уже визнав свою провину і зізнався, що впро­довж року встиг ошукати понад два де­сятки хворих дітей, «заробивши» на таких оборудках близько 100 тис. гривень.

Та, як стверджують правоохоронці, послідовників у житомирського сприт­ника вистачає. Варіацій на тему шахрай­ських схем не так уже й багато. Зазвичай грабіжники представляються співробіт­ником банку чи благодійником. У теле­фонному режимі наполегливо просять повідомити їм код безпеки, зазначений на зворотному боці картки, посилаючись на те, що гроші «чомусь не проходять, а у них обмаль часу, щоб повторити цю операцію». Заволодівши заповітними чо­тирма цифрами, шахраї можуть розрахо­вуватись чужою карткою в інтернеті.

Варіант другий: шахраї телефонують батькам і запевняють, що хочуть перера­хувати велику суму. Натомість просять надіслати SMS-повідомлення із зазна­ченням пароля. З його допомогою нечес­тивці можуть розраховуватись карткою, скориставшись мобільною банківською системою, наприклад Приват24, або зня­ти гроші через банкомат.

Варіант третій: шахраї блокують SIM-карту абонента, отримують в оператора зв’язку її дублікат, а потім – SMS-повідомлення з паролями для входу в Приват24.

Тож аби не потрапити в тенета шах­райських схем, варто пам’ятати елемен­тарні заходи перестороги. За жодних умов нікому не повідомляйте код безпе­ки – цифри, вказані на звороті банків­ської карти, а також PIN-код, дату закін­чення терміну картки, паролі до неї. По­при будь-які настирливі вмовляння не пересилайте SMS-повідомлення з паро­лями для входу в Приват24. І не вказуйте номер телефону, «прив’язаний» до карти. У разі необхідності та задля безпеки ра­хунку краще придбати новий номер і пе­ререєструвати картку на нього.

«Батькам, на яких раптово звалилось таке горе, не до вигадування схем проти­дії зловмисникам, – розповідають у прав­лінні Фонду «Подаруй дитині життя». – До того ж, ошукані родини не завжди звертаються до правоохоронних органів. Чи соромляться, що не зуміли розпоря­дитися благодійними пожертвами, чи вважають, що Господь вирішив покара­ти їх ще й таким випробуванням. На це зловмисники й розраховують. Вони по­ставили на конвеєр грабунки важкохво­рих дітей. Відібрали у них не просто гро­ші, а надію на життя».

ЯК РОЗПІЗНАТИ АФЕРИСТА?

І все ж, родинам онкохворих дітей до­ведеться опановувати ще одну науку – захищати шляхетні наміри доброчинців. Аби протистояти шахраям, котрим за­кортіло нажитися на чужій біді.

Історія хворого Андрійка приголо­мшила всю Україну. Дитині всього пів­тора року, а в нього виявили важку фор­му лейкемії. Рідні почали збирати гроші на лікування за кордоном. Про те, що махлярі під їхню історію відкрили раху­нок і собі збирають благодійні пожертви, дізнались випадково. Інші батьки, загна­ні в глухий кут важкими недугами влас­них дітей, можуть і не знати, що хтось паралельно веде свій рахунок пожерт­вам. Не задля порятунку дитини, а на свою користь. Не будемо говорити про моральні, чи скоріше аморальні якості таких людей. Вони завжди були і будуть. Треба вміти їх розпізнавати.

Кому з нас не доводилося бачити тіто­чок та бабусь, які ридма ридають, прося­чи допомоги «дитиночці, бо в неї рак»? Це вже точно стовідсоткові аферистки. Бо справжні родичі онкохворої дитини просто не мають часу і сил, аби блукати містом і просити грошей. Вони весь час займаються дитиною: аналізи, процеду­ри, доглядання, годування, аптеки. Цей перелік можна продовжувати залежно від ступеня захворюваності дітей.

Якщо ж прохачі свої сльози підкрі­плюють фотографією дитини, не зайве поцікавитись, у якому відділення вона лікується. Не полінуйтеся зателефонува­ти туди. Може статися, що такої дитини у відділенні ніколи не було. А якщо рап­том таке прізвище значиться в онколо­гічному центрі, варто покликати батьків до телефону і з’ясувати, чи знають вони про збирача коштів. Відповідь очікува­на: ніколи не чули і в очі не бачили.

Дехто на підтвердження діагнозу «не­щасного хлопчика» тицяє документами: дивіться, мовляв, коли вам мого слова бракує. Винахідливі нині прохачі, нічого не скажеш. Тому, хто наважиться на добрий вчинок, варто переглянути ці доку­менти. І затямити, що епікризи і довідки повинні мати стандартні бланки. На до­відках має бути печатка лікаря і штамп лікарні. Якщо цього немає, то це дешева підробка. Наприклад, у Рівному викрили жінку, яка збирала гроші, оперуючи іс­торією хвороби дівчинки, що померла чотири роки тому. Викрили випадково: розповідаючи про діагноз, аферистка вкрай заплуталася в деталях і почала верзти нісенітниці, вигадуючи на ходу.

Перш ніж передавати свої кровні гро­ші на добру справу, варто зв’язатися з во­лонтером, представником фонду, бать­ками чи лікарями. І поцікавитись, чи справді така допомога потрібна. Дуже часто аферисти використовують звер­нення батьків та листівки фондів, підмі­няючи чи додаючи свої реквізити кар­ток. Правоохоронці розповідають, що таких випадків за останні півроку по­більшало. Побільшало й аферистів, ко­трі телефонують від імені волонтерів чи фондів. Такі прохання теж не зайве з’ясувати в фонді.

Аби ваша доброчинна пожертва по­трапила до справді нужденного адреса­та, потрібно не так уже й багато – відпо­відальне ставлення до цієї справи. Роби­ти подачки, підгодовувати аферистів – справа не лише марна, а ще й невдячна.

  П’ять причин, чому українці не хочуть допомагати

 Кілька років поспіль Україна посідає останні місця в рей­тингах рівня розвиненості благодійності. Але не варто одразу звинувачувати українців у черствості та байдужості. Той факт, що вони не поспішають відгукува­тися на заклики перерахувати ко­шти на ті чи інші добрі справи, має свої причини.

Перша причина – благодійність у нашій державі не окреслена чітки­ми законодавчими рамками. Ця законодавча недосконалість зво­дить нанівець усі благі наміри до­брочинників.

Друга причина – податкова політи­ка в цій сфері. Адже якщо людина хоче переказати кошти, припусти­мо, до благодійного фонду, вона мусить сплатили процент податку. В іншому разі той, хто отримує ко­шти, має сам сплатити податок із доходу фізичних осіб.

Третя причина – корумпованість. Люди просто не вірять, що перека­зані ними кошти підуть за цільо­вим призначенням. Недовіра зрос­тає під час виборчих кампаній: з’являється безліч ділків, що мрі­ють заробити на таких фондах, і їхня діяльність дискредитується.

З цієї ж причини – недовіри – люди перестали зважати й на заклики врятувати хвору дитину. З огляду на спритність різного роду шахраїв, по­тенційний благодійник сто разів по­думає, чи варто переказувати гроші на сумнівні рахунки. На перевірку, чи справжній рахунок та телефони батьків і чи дійсно дитина потребує допомоги, в пересічного українця просто бракує часу або терпіння.

Четверта причина – складність процедури. Людина щиро хоче до­помогти, але фізично не має часу йти до банку, аби переказати ко­шти. У багатьох країнах світу цю проблему давно вирішили: люди­на може стати благодійником, не виходячи з дому, – за допомогою SMS або інтернет-банкінгу.

Нарешті, п’ята причина – відсут­ність інформації. Буває, що люди­на і хоче допомогти, і має час, але не знає, що потрібно робити. Укра­їнські виші не готують спеціалістів для роботи в благодійних органі­заціях, про важливість допомоги не розповідають дітям у школах. Та й преса розповідає про такі ак­ції дуже неохоче або «за інтерес».

Але незважаючи на всі труднощі, українці все одно продовжують просити про допомогу та допома­гати. Це означає, що ми залишає­мося людьми. Бо, як стверджує ві­домий вислів, «поки ти відчуваєш біль, ти живий, поки відчуваєш чу­жий біль, ти – людина».

14.03.2013

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

Коментарі

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини