СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

У черзі за життям

З 1 березня набуває чинності обов’язкове ліцензу­вання імпорту медичних препаратів. Однак досі ні в уряді, ні у фармацевтичних компаніях, ані в ап­течних мережах не можуть чітко пояснити поря­док надання ліцензій. Поки що жодної ліцензії не видано. В очікуванні нових правил гри оптовики намагаються зосередити великі запаси ліків на складах, аптеки спішно підвищують ціни, а пере­січні українці панічно шикуються у черги. Чому закон, який ухвалено ще півроку тому, спричинив такий резонанс саме зараз – дізнавалися «ПВ».

 ХОТІЛИ ЯК КРАЩЕ

Автори закону стверджують, що керу­ються інтересами споживачів. Адже вони хочуть убезпечити українців від ввезення в країну фальсифікату. Міркуй­те самі: нині в Україні налічується близь­ко 14 тисяч найменувань лікарських пре­паратів. Це на 3–4 тисячі більше, ніж у розвинених європейських країнах. Від­повідно, як стверджують експерти, кіль­ка тисяч медикаментів – банальні фан­томи. Тож гіпотетично можна припусти­ти, що скандальний закон має на меті не допустити на національний ринок препарати-фантоми. І саме ліцензія має ство­рити надійні перепони для ліків низької якості. Це аномально, коли на полиці на­ших аптек потрапляють неякісні препа­рати з сумнівною лікувальною дією, але з високою ціною. Як наслідок, це істотно знижує доступність лікування, та ще й загрожує здоров’ю, а іноді й життю паці­єнта. Відтепер, запевняють автори зако­ну, якщо посередник матиме ліцензію, то відповідальність за якість ввезених препаратів одразу підвищиться.

Очевидно, щоб отримати ліцензію, дистриб’ютор, який співпрацює із закор­донним підприємством, має бути впев­нений, що завод гарантує йому якість препарату. Якщо раптом ліки виявлять­ся неякісними чи виготовленими з пору­шенням стандартів, споживач напевне знатиме, на якому саме підприємстві препарат вироблено. Тож відповідатиме або завод-виробник, або імпортер, ко­трий дістав ліцензію на ввезення імпорт­них ліків. Не секрет, що нині в Україні спостерігається велика кількість ліків невідомого походження. Тож з упрова­дженням ліцензії можна буде відстежи­ти, звідки та яким шляхом до України ввозиться фальсифікат.

Прем’єр-міністр Микола Азаров спо­дівається, що набуття чинності норм за­кону про ліцензування імпортних ліків наведе лад на фармацевтичному ринку країни й створить комфортні умови для пацієнтів. Прихильники закону мотиву­ють його впровадження відповідністю європейським нормам і підвищенням безпеки лікарських препаратів. Однак його опоненти, детально проаналізував­ши документ, стверджують: запропоно­ваний варіант ліцензування імпортних препаратів жодним чином не вплине на якість ліків, а лише зробить їх значно до­рожчими. Тоді про який комфорт для споживача йдеться?

У Державній службі з лікарських засо­бів стверджують, що подібне ліцензуван­ня ліків – загальноприйнята міжнародна норма і що процедура оформлення ліцен­зій не позначиться ні на асортименті, ні на ціні препаратів. Прес-секретар служби Олена Ліцоєва так коментує ситуацію на фармацевтичному ринку: «Сьогодні ми маємо близько 400 постачальників ім­портних препаратів, але п’ять із них контролюють 90% ринку. Всі решта – дрібні структури-посередники».

То, може, саме вони так переполоши­лися, адже новий закон вимагає, щоб по­стачальники ліків укладали договори напряму із заводами-виробниками, а не так, як нині – через треті, п’яті чи десяті руки, коли до кожної долоні прилипає частка вартості імпортних препаратів.

А от Міністерство охорони здоров’я закон про ліцензування імпортних ліків, що має набути чинності вже за тиждень, загалом не підтримує. Радник міністра Ольга Баула заявила журналістами, що «у МОЗ не розуміють, навіщо набуває чинності цей закон. У нас в країні немає критичної ситуації з якістю імпортних ліків».

Тоді чому раптом такий шалений ажі­отаж? Хто сіє нестримну паніку, що з по­чатком весни з аптек зникнуть імпортні ліки, а пацієнти не просто потерпати­муть від їх нестачі, а почнуть масово ви­мирати?

ПОТЕНЦІЙНІ ЖЕРТВИ НОВИХ ПРАВИЛ

Невизначеність ситуації спровокува­ла довжелезні черги до аптек. Адже не­забаром без ліцензії ліки вже не завози­тимуть, тим часом самі ліцензії поки що не видають. Також не має уповноважено­го органу, що видаватиме такі дозволи. Достеменно невідомо, скільки це кошту­ватиме і який час займатиме. Однак тре­тина ліків, які сьогодні споживають українці, – іноземного виробництва. Від­так набуття чинності нового закону може стати смертельним вироком для багатьох, чиє життя буквально залежить від закордонних ліків.

Практично всі препарати, які закупо­вують для лікування онкологічно хво­рих дітей, – це імпорт. Сто відсотків не­дужих на СНІД, гепатит, туберкульоз по­требують ліків закордонного виробни­цтва. 96% людей, що страждають на діа­бет, споживають інсулін закордонних виробників. Цей перелік можна продо­вжувати. Кожен, хто вишикувався «у чергу за життям» на знак протесту, може розповісти свою історію хвороби. Особливо стурбовані батьки, адже бага­то тяжких дитячих хвороб потребують лікування виключно імпортними препа­ратами. Більшість українців перекона­на, що новий закон не поліпшить життя простих громадян, а на руку лише чинов­никам і структурам, які видаватимуть

 uaліцензії. Якщо компаніям буде невигід­но платити за ліцензії, то вони просто згортатимуть виробництво й продаж та шукатимуть інший бізнес. Численна ар­мія пацієнтів, чиє життя залежить від імпортних препаратів, залишиться сам на сам зі своєю бідою.

Постраждають і національні програ­ми, за якими імпортні препарати вво­зяться до України за найнижчими ціна­ми. Відповідно з 1 березня, якщо закон почне діяти, все, що купують чи отриму­ють у лікарнях пенсіонери та діти, зникне.

Розмови про необхідність налаго­дження власного виробництва поки що – з розряду фантастичних. Навряд чи у найближчому майбутньому три-чотири вітчизняних заводи замінять усі підпри­ємства світу, що спеціалізуються на ви­готовленні лікарських препаратів.

Представник благодійної організації «Консультативна рада спільнот із пи­тань доступу до лікування» Дмитро Ше­рембей розповідає, що поки що протести українців результатів не дали. «18 про­відних пацієнтських організацій в Укра­їні заявили: пацієнтам цей закон не по­трібен. І якщо в Україні існує хоч одна організація, яка стверджуватиме, що за­кон потрібен, ми хочемо її знати з єдиної причини: подорожчання лікарських за­собів на 10–15% означатиме, що 10–15% людей позбавлять можливості вижити», – ділиться Дмитро Шерембей . А вико­навчий директор пацієнтської організа­ції UCAB Ольга Стефанидина проблему окреслила досить лаконічно: «Зникнен­ня імпортних ліків – це катастрофа для кожного українця».

ХТО ВИГРАЄ У КІНЦЕВОМУ ПІДСУМКУ?

Б’ють на сполох також імпортери та виробники ліків. Чому закон, який за­проваджує ліцензування, депутати ухва­лили ще 4 липня, а нову редакцію ліцен­зійних умов на сайті Міністерства охоро­ни здоров’я спромоглися опублікувати лише в середині січня? Аби спрацював ще один закон – негласний: «Хто не встиг, той запізнився»? Виконавчий ди­ректор асоціації виробників інновацій­них ліків «АПРАД» Юрій Савко вважає, що «такі ліцензійні умови неможливо виконати протягом одного місяця, біль­ше того – навіть упродовж одного року. Запропонованим у проекті вимогам не відповідає жодна юридична особа в Україні».

Голова Державної лікарської служби Олексій Соловйов не приховує, що «є ри­зики, що певною мірою ця норма не по­чне працювати з 1 березня».

До того ж імпортери вже мають кло­поти через те, що до 15 лютого мали під­готувати заявки на отримання додатко­вих сертифікатів якості, без яких цього року в Україні вже не можна буде прода­вати ліки. Експерти вважають, що чима­ло неузгоджених моментів закону тіль­ки сприятимуть появі нових корупцій­них схем. Голова правління ГО «Центр протидії корупції» Віталій Шабунін пе­реконаний: «Цей закон – примітивна схе­ма монополізації українського фармрин­ку з єдиною метою: отримати надприбут­ки за рахунок українських пацієнтів. Ар­гументи про підвищення контролю за якістю ліків – брехня: згідно з чинними підзаконними актами один і той самий препарат проходить контроль якості вже тричі».

Якщо якість ліків від цього не покра­щиться, тоді навіщо потрібна додаткова ліцензія? Чи не для того, аби збільшити витрати постачальників, які потім пере­кладуть на плечі пацієнтів?

Виявляють занепокоєння і закордон­ні виробники, котрі свого часу погоди­лись обслуговувати український фарма­цевтичний ринок. Президент Американ­ської торгової палати в Україні Хорхе Зукоські закликає чиновників прискі­пливіше опрацювати закон про ліцен­зію: «Ми не вимагаємо неможливого, не говоримо про повну відмову від контролю і регулювання сфери обігу лі­ків. Ми лише закликаємо до здорового глузду: система контролю має бути ви­правданою, а умови функціонування ринку – справедливими для всіх його учасників».

А от основні імпортери лікарських препаратів висловили готовність до впровадження ліцензування з 1 берез­ня. На нещодавній нараді за участю п’яти основних імпортерів ліків і пред­ставників провідних виробників іно­земних препаратів вони заявили, що «процедура ліцензування імпорту ліків для них цілком зрозуміла та прийнят­на, оскільки давно діє на території Єв­ропейського Союзу, а питання отриман­ня цієї ліцензії в Державній службі України з лікарських засобів цілком зрозуміле та просте». Якби ж то решті все було таким зрозумілим, простим і прийнятним.

Коментар

Ліцензії на імпорт ліків допо­можуть захистити україн­ський фармацевтичний ри­нок від фальсифікатів. 4 липня минулого року Верховна Рада України ухвалила закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо ліцензування імпор­ту лікарських засобів і визначення терміна «активний фармацевтич­ний інгредієнт». Цей закон Прези­дент України В. Янукович підписав 26 липня 2012 року. Згідно з вимо­гами пункту 3 розділу I цього зако­ну, норми якого набувають чин­ності з 1 березня ц. р., на терито­рію України дозволятиметься вве­зення лікарських препаратів, заре­єстрованих у країні, лише за умови наявності сертифікату якості серії лікарського препарату, виданого виробником лікарського засобу, що імпортується, і ліцензії на ім­порт лікарського засобу, яку ім­портер отримує (виробник або особа, що представляє виробника лікарського засобу на території України) в порядку, встановленому нашим законодавством.

Сьогодні Кабінет Міністрів Украї­ни розробляє порядок видачі лі­цензії, але вже зараз я можу ска­зати, що видаватимуть її дійсно в Україні. Нині імпорт лікарських за­собів не ліцензується. Імпортери працюють за оптовою ліцензією, яка дозволяє дистриб’юторові ку­пувати за кордоном імпортні ліки не тільки у їх виробників, а й у по­середників, і не обов’язково в країні-виробнику. Це призводить до того, що, наприклад, білорусь­кі препарати завозяться в Україну через Ямайку. Тому й маємо такі ціни на лікарські засоби. При оптовій ліцензії оптовика не пере­віряють походження товарів, їх якість. Саме у ланцюжку посеред­ників на ринок викидається фаль­сифікат. Якби у нас діяло ліцензу­вання імпорту лікарських засобів окремим видом, а не частиною оптової ліцензії, то власник ліцен­зії на імпорт зобов’язаний би був укладати прямі контракти з ви­робниками.

Нове ліцензування дозволить встановити прямі контракти з ви­робником, що істотно вплине на ціну препаратів, а також виклю­чить ризик ввезення лікарських препаратів невстановленого похо­дження і фальсифікату, оскільки придбати ліки у посередників ви­явиться неможливим, адже в лан­цюжку поставок братимуть участь тільки виробник та імпортер.

24.02.2013

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини