Україна розпочала рік з новим земельним кадастром

 В Україні запрацював новий земельний кадастр. Його ініціатори стверджують, що цей документ – найсучасніший з-поміж усіх у Європі, адже в ньому враховано позитивний міжнародний до­свід. Та чи всі поділяють такий оптимізм?

 КОМУ ПОТРІБЕН КАДАСТР?

Хоча термін «кадастр» має давню іс­торію, однак у широкому вжитку він з’явився не так давно. Пересічний грома­дянин навіть не підозрює про його існу­вання. Однак лише доти, доки він не роз­починає оформляти документи на право власності на ділянку землі, на дачну са­дибу, на батьківський спадок чи на пайо­ву частку колишньої колгоспної чи рад­госпної землі. Ось тоді загадковий тер­мін «кадастр» з’являється у його лекси­коні, а разом із ним і головний біль та кількарічні клопоти.

Віднині з 1 січня 2013 року значно спрощується реєстрація прав власності на землю. В усякому разі, так обіцяють у Держземі та Держреєстрі, на яких по­кладено ведення державного земельну кадастру. Експерти запевняють, що таке двовладдя управлінню не зашко­дить: земельна профільна агенція вико­нуватиме функцію державної реєстра­ції земельної ділянки як об’єкта нерухо­мості, а Укрдержреєстр здійснюватиме державну реєстрацію прав на земельні ділянки.

Та найвагоміша новація полягає в тому, що відтепер земельний кадастр є відкритим, тобто прозорим. За словами президента асоціації «Земельна спілка України» Андрія Кошиля, це багатьом піде на користь. Пересічному громадя­нину, напевне, не варто заглиблюватися в термінологію, якою рясніє новий доку­мент. Йому слід лише добре знати про­цедуру присвоєння земельній ділянці кадастрового номера. Кадастровий но­мер – це своєрідний індивідуальний циф­ровий код, що не повторюється на всій території України. Номер присвоюється під час державної реєстрації земельної ділянки та зберігається за нею упродовж усього періоду існування. Від цього ви­грають як власники землі, так і потен­ційні покупці. В уряді обіцяють, що за­вдяки цьому з 1 січня 2013 року покупцю та продавцю земель несільськогосподар­ського призначення достатньо буде лише укласти угоду та завірити її у нота­ріуса. Фахівці запевняють, що відтепер одні не ризикуватимуть купити «кота в мішку», а інші матимуть змогу уникну­ти всіх неточностей і пересвідчитись, де конкретно розташований їхній земель­ний наділ. Державний акт на землю від­нині не видаватимуть.

На цей час населення має на руках три види державних актів, виданих на різних етапах упровадження земельної реформи: жовто-червоного кольору – без кадастрових номерів, зелені та сині – із зазначеними кадастровими номерами. Незалежно від кольору всі державні акти вважаються чинними. Земельні акти, які не мають кадастрових номерів, тобто ви­дані до 2003 року, також є дійсними. При­своювати їм номер – не обов’язково. Але якщо ділянка не має номера, то ви не зможете отримати витяг із реєстру зе­мельних ділянок під час оформлення спадщини, заповіту, у разі її дарування чи продажу.

І ще на один момент слід звернути увагу: якщо впродовж року з дня держав­ної реєстрації земельної ділянки майно­ве право на неї не зареєстровано з вини заявника, то державна реєстрація зе­мельної ділянки скасовується.

 ЗЕМЛЯ В РЕЖИМІ ОН-ЛАЙН

В Україні з’явився довгоочікуваний власний електронний земельний ка­дастр. Це один із документів, яким давно послуговуються майже в усіх європей­ських країнах, але не в Україні. Європей­ська практика засвідчує, що для реаліза­ції прав та інтересів фізичних і юридич­них осіб, вкладення інвестицій в еконо­міку країни суттєве значення має прозо­рість інформації про земельні ділянки. Закритість такої інформації є однією з основних причин корупції у земельній сфері. І це добре знають наші співвітчиз­ники. Останні роки навколо теми землі точилося чимало суперечок, аж до бата­лій у Верховній Раді. Тож віднині не тільки депутати й чиновники, а всі гро­мадяни України отримали доступ до за­гальнонаціональної бази даних. Голова Державного агентства земельних ресур­сів Сергій Тимченко запевнив: «Віднині кадастр публічний. Україна відкрила ін­формацію про всі земельні ділянки. Кож­на людина через Інтернет зможе вільно користуватися ним».

Публічна кадастрова карта – це еле­мент Національної кадастрової системи. База містить дані про десятки мільйонів земельних наділів у межах країни. Це й аграрні землі, які не підлягають купівлі-продажу, і ділянки для особистого ко­ристування на території населених пунк­тів і за їх межами.

Державний земельний кадастр, що працюватиме в он-лайн режимі на сайті Держземагентства, матиме деякі особли­вості. Зокрема, частина інформації буде безкоштовною та відкритою, як-от када­строві номери ділянок, межі, цільове призначення, форма власності, обмежен­ня у використанні, відомості про кількіс­ний та якісний облік земель. Експерти запевняють, що цю інформацію можна буде не тільки легко знайти й переглянути, й безкоштовно скопіювати та роздруку­вати. До речі, жодних персональних да­них власників або орендарів земельної ділянки у загальному доступі не буде. На думку експертів, це суперечить зако­ну про захист персональних даних.

Проте деяка інформація виявиться платною і матиме обмежений доступ. Йдеться про інформацію, що необхідна банкам, нотаріату та землевпорядним організаціям.

Розробники нового документа ствер­джують, що інтерфейсом електронної карти керувати доволі легко. Представ­ники Центру земельного кадастру пояс­нюють: «Ми готували цю карту для того, щоб нею міг користуватися кожний гро­мадянин України. В її інтерфейсі немає жодних складних переходів і складних дій, які необхідно робити оператору».

Все було б добре, якби не одна обста­вина. Більшість власників земельних ді­лянок чи паїв – люди похилого віку. Важ­ко уявити, як у пошуках свого наділу в електронній системі, вони орудують мишкою. Рівень користування мережею Інтернет у такої категорії людей дале­кий від загальноєвропейського.

Про те, що електронна система може дати збій, знають не тільки пересічні громадяни, а й фахівці. Тож не варто од­разу панікувати, якщо після введення кадастрового номера у пошукову систе­му власник не знайде своєї ділянки, або вона виявиться не в тому місці, де на­справді розташована. Перш ніж бігти до суду, слід з’ясувати причини помилки, серед яких можуть бути й несумлінні дії чиновників, і непрофесійні розрахунки землевпорядних організацій.

ЗА ПРИНЦИПОМ «ЄДИНОГО ВІКНА»

Отримати кадастровий номер на зе­мельну ділянку тепер буде простіше. В усякому разі, так чиновники пояснюють: на базі місцевого відділення Держкомзе­му діє «єдине вікно», куди може зверну­тися місцевий мешканець – власник зем­лі – і зареєструвати свою ділянку. Офор­мити право власності на неї буде значно простіше, ніж колись, з огляду на скасу­вання державних актів і чітке визначен­ня термінів реєстрації земельної ділян­ки і прав на неї. Максимальний термін оформлення документів тепер станови­тиме 14 днів. Експерти переконані, що це позбавить людей необхідності багато го­дин стояти в чергах, чим грішила колиш­ня система. Маючи під рукою усю елек­тронну інформацію про земельні ділян­ки, відповідальні за надання кадастро­вого номера на ділянку мусять звикати обслуговувати клієнтів швидко та якіс­но. Крім того, люди зможуть отримати більшість довідок чи витягів того ж дня. Адже система електронна, база єдина, відтак кадастровий реєстратор за заяв­кою без проблем зможе видрукувати її з єдиної бази. І вже не буде спокуси відмо­вити, мотивуючи тим, що бракує відпо­відного бланка чи підпису високого на­чальства. Дії реєстратора персоніфікова­ні: він матиме власну печатку та елек­тронний підпис, а також нестиме персо­нальну відповідальність за правиль­ність введення та видачі інформації у визначені терміни. За їх порушення чи неправильну інформацію з реєстратора стягуватиметься штраф від 20 до 50 неоподатковуваних мінімумів, а якщо він помилиться впродовж року вдруге, то штраф зросте у десять разів. У земельно­му відомстві впевнені, що завдяки авто­матизації процесів буде мінімізовано особисте спілкування громадянина та чиновника, а отже, це зведе нанівець і корупційну складову.

«За рахунок запровадження суперсу­часної системи, яка функціонуватиме в автоматичному режимі, можна буде за­безпечити комфортне обслуговування громадян та уникнути черг у територі­альних органах Держземагентства, з’ясувати, де саме сталася помилка», – запевняють експерти. І застерігають, що помилки є і будуть. З огляду на нещодав­ні часи земельного безладу, коли пану­вали не тільки законні, а й протизаконні схеми заволодіння землями державної та комунальної власності, проблеми ще попереду. Адже загальновідомо, що в ба­гатьох районах Київської області на одні й ті самі земельні наділи претендують кілька власників, кожен із яких має на руках абсолютно законні державні акти на землю. Не обійдеться і без «боротьби за межу», прогнозують фахівці земель­ного фонду. Адже низька якість геоде­зичних робіт під час розпаювання зе­мель і видачі державних актів призвела до накладок та зміщення меж таких ділянок.

Про що можна дізнатися, звернувшись до «єдиного вікна»? Номер ділянки, її межі, інформацію про власника (користу­вача, орендаря), цільове призначення, якість ґрунту, координати, грошову оцін­ку, історію земельної ділянки тощо.

Тож сподіватимемося, що виконання Закону України «Про Державний земель­ний кадастр» не зіпсує загального позитив­ного враження про майбутні перспективи обліку та реєстрації земель в Україні.

 ПАСПОРТ ДЛЯ ЗЕМЕЛЬНОГО НАДІЛУ