Боротьба зі спекулянтами чи валютні війни?
Уже понад місяць українців
залякують 15% податком на продаж доларів. Один законопроект, що запроваджує такий
податок, допоки відклали, але з’являються інші. «Профспілкові вісті» з’ясовували,
чи віддаватимемо ми державі по 15 доларів із кожної сотні та кому вигідна паніка
на валютному ринку?
«Такий корисний і потрібний
закон»
Звідки взагалі виникла ця новація? У такий спосіб Міністерство
фінансів і НБУ мають намір боротися з валютними спекуляціями. Щоправда, ще достеменно
невідомо – чи це виявиться 15%, а може, й 10%. Адже у Верховній Раді зареєстровано
три законопроекти, які запроваджують податок на продаж валюти. Крім скандального
проекту регіонала Віталія Хомутинника, який він нещодавно сам і відкликав, свої
законопроекти зареєстрували депутати Андрій Павловський (пропонує 15% податок)
і Валерій Шиманов (10%). Щоправда, Верховна Рада шостого скликання так і не розглядала
це питання, залишивши його у спадок своїм наступникам.
Справді, питання неоднозначне. Перспектива запровадження податку
збурила й експертів, і суспільство загалом. Перші вважають, що такий податок на
продаж валюти не поліпшить ситуацію в економіці держави, а пересічні громадяни
поспішатимуть позбутися зелених іще до набуття чинності новації.
Ініціатори запровадження нових правил на валютному ринку вигадують
способи, як би відучити українців від долара. Тому податок на продаж валюти подається
народові як спосіб боротьби зі спекуляціями на готівковому валютному ринку. За
задумом регуляторів фінансового ринку, спекулянти, купуючи валюту з метою подальшого
перепродажу, автоматично втрачатимуть 15% . Тож додаткове джерело доходів для недобросовісних
українців перекриють остаточно й невідворотно. Чиновники мають що відповісти й тим,
хто вважає задекларований податок елементарним здирництвом. Мовляв, нехай навіть
10% продажу валюти піде не на збагачення окремих осіб, як передвіщають песимісти,
а прямісінько до Пенсійного фонду України. І останній аргумент високопосадовців:
оподаткування операцій з іноземною валютою широко використовується у світовій практиці,
тому Україні не слід, як завжди, пасти задніх.
Справді, повної свободи у сфері валютних відносин немає у жодній
країні. Зазвичай певні обмеження таки є. Інша річ, що до цивільного запровадження
цих обмежень Україна, мабуть, іще не дозріла. Адже кожен крок регулятора фінансового
ринку населення сприймає панічно. Згадаймо запровадження паспортного контролю
за продажем і купівлею іноземної валюти. Тоді мало хто дослухався до компетентної
думки економістів: такий крок спрямований на те, аби збити попит на валюту з боку
населення. І в підсумку це призвело до істотного зниження чистого попиту: із
15,4 млрд доларів на рік (станом на жовтень 2011 року) до 10,6 млрд доларів на рік
за аналогічний період 2012 року.
А тепер Національний банк України, запровадивши податок, намагається
охолодити попит населення на валюту. Якщо деякі експерти спершу казали, що це вимушений
крок і діятиме податок недовго, то нині ситуацію коментують виключно чиновники НБУ.
Так, голова комітету Національного банку щодо запобігання недобросовісним валютним
операціям Юрій Горшков авторитетно заявив: «Сплата фізичними особами 15% збору до
Пенсійного фонду з продажу готівкової іноземної валюти діятиме на постійній основі.
Ми не бачимо причин, через які її можна було б скасовувати».
Фінансиста не турбує, що норма обов’язкового податку ще не затверджена
Верховною Радою. Розгляд «податку на продаж валюти» перекладено на плечі нового
складу ВР. Однак народний депутат від парламентської фракції Партії регіонів Михайло
Чечетов переконаний, що галас, який зчинився навколо цього питання, уже приніс
відчутну користь і наводить свої аргументи: «Що стосується законопроекту про податок
на операції з валютою, то подивіться, який від нього ефект, хоча за нього ще навіть
не голосували. НБУ грамотно його просував, лише говорив про можливість його прийняття,
а ринок валюти вже стабілізувався. Отже, такий закон справді корисний».
Важко не погодитися з диригентом парламентської фракції щодо
стабілізації валютного ринку. Адже народ кинувся продавати валюту, яку тримав
не задля спекулятивних операцій, а для себе чи на чорний день. Один із представників
Нацбанку заявив: «Ми дали людям час, аби вони визначилися, яку кількість валюти
обміняти на гривню, а яку тримати як заощадження».
Податок на ковток повітря
Щойно стало зрозуміло, що розмови про податок на валюту можуть
виявитися реальністю, навколо теми розгорілася дискусія, до якої долучилися політики,
фінансисти, економісти. Ректор Міжнародного інститут бізнесу Олександр Савченко
в ефірі одного з телеканалів авторитетно заявив, що податку на продаж валюти не
буде, «інакше ми насмішимо весь світ». І це майже лояльна критика, бо інші учасники
дискусії розбурханих емоцій не стримували.
Народний депутат України, колишній міністр фінансів Віктор Пинзеник
охрестив ймовірне нововведення «податком-руйнівником». На його переконання,
примусовий збір до Пенсійного фонду не лише не розв’яже нагальних проблем, а й
створить нові. А проблем, як пояснює провідний фінансист, не бракує. Це й обмінний
курс, і дефіцит платіжного балансу, і борги. І новий податок спровокує нові проблеми.
З таким самим успіхом, зазначив він, влада могла запровадити податок на повітря
чи кожне сказане слово.
Перший президент України Леонід Кравчук обурений такими методами
діяльності Центробанку. Він вважає новацію «податком тоталітарного режиму». На
його переконання, не можна людину двічі чи тричі оподатковувати, аби будь-що наповнити
бюджет. «Не можна людині, яка має долари (байдуже, чи заробила їх, чи купила),
казати: «Ще плати 15%», – коментує політик.
У минулому деякі країни вже випробовували подібні заходи, однак
такий досвід виявився виключно негативний. Як стверджують економісти німецької
групи радників, такий крок швидше нагадує акт відчаю. Німецькі експерти їдуть
в Україну, аби у ході зустрічей із впливовими політиками переконати їх відмовитися
від ідеї «валютного» податку. Сподіватися, що в такий спосіб можна змусити населення
не скуповувати валюту чи менше заощаджувати у доларах, кажуть експерти, невдячна
і марна справа. Бо якщо гасити валютний вогонь керосином, можна взамін очікуваної
відмови від долара дістати ще потужнішу доларизацію країни.
Сценарій розвитку подій невтішний. Дискусії про можливе запровадження
податку на продаж валюти мають на меті ініціювати ажіотажний збут валюти населенням.
Не виключено, що курс долара можуть навіть знизити, аби дешевше скупити валюту.
Тоді податок на валюту скасують або й зовсім не запровадять, а вже після цього
відбудеться знецінення української валюти. Себто люди програють тричі: один раз
– купуючи валюту за зростаючим курсом, другий – панічно продаючи через податок,
і, нарешті, коли отримана за валюту гривня знеціниться наступною девальвацією
та інфляцією.
Що очікує на пересічних громадян?
Реакцію пересічних громадян передбачити неважко. Хоча експерти
оперують кількома моделями поведінки, проте найбільш прогнозована – люди поквапляться
здати валюту до запровадження податку. Але якщо все-таки податку не буде, і люди
зрозуміють, що їх лише залякували, тоді вони остаточно перестануть довіряти банкам.
Як результат, діятиме чорний чи сірий, себто позабанківський, ринок обміну.
Допоки в країні паралельно з гривнею функціонує американська
валюта, її обмін зупинити не можна. Банківські чиновники даремно твердять, що
обмін валюти – виключно прибуткова сфера діяльності. Це швидше органічна потреба
отримувати необхідні засоби для платежу. Хтось їде за кордон, тож йому потрібна
валюта, а хтось навпаки – заробляє в інших країнах і приїжджає сюди, аби започаткувати
бізнес чи купити щось для себе чи родини.
Так чи інакше, валюта у населення є, але воно не поспішає ділитися
«зеленими» ні з золотовалютними, ані з жодними іншими запасами Центробанку, справедливо
вважаючи, що це таке саме майно, як меблі чи автомобіль. Як громадяни відреагують
на спробу Нацбанку відібрати у них силоміць навіть 10 доларів із кожної сотні?
Ті, хто не довіряє нікому, й далі триматимуть валюту «під матрацом», посилюючи
криміногенну обстановку. Хтось зважиться покласти валюту в надійні банки або обмінюватиме
її у нелегальних «посередників». Тіньовий ринок обороту грошей розшириться, і
контролювати його виявиться непросто.
Громадяни, які налаштовані на бізнес, до набуття чинності закону
про оподаткування завчасно переведуть свої гривневі збереження в долари й активізують
«човниковий бізнес». А це додатковий відтік наявної іноземної валюти з українського
ринку, розширення кордонів тіньового сектору економіки, додаткова конкуренція національним
виробникам.
А от люди, яких зазвичай називають панікерами, мерщій понесуть
свої доларові запаси до обмінників, аби неодмінно встигнути до набуття чинності
закону про оподаткування продажу валюти. Тож запровадження податку чи бодай активні
розмови про такі наміри саме й розраховані на те, щоб не тільки спричинити ажіотаж,
а й отримати від цього зиск: саме за рахунок законослухняних громадян можна поповнити
валютні резерви Нацбанку. На таку думку наштовхує приманка, яку озвучують чиновники
Нацбанку, які заохочують громадян купувати валюту «як засіб зберігання, а не спекуляцій»,
аби потім продавати її НБУ без податків через один із державних банків. Причому
– за прийнятним курсом. Тоді незрозуміло: якщо загрозою для валютного курсу є продаж
валюти громадянами, то чому влада не ризикує запровадити податок на продаж валютної
виручки, наприклад, підприємствами-експортерами? Очевидно, в цьому питані ще багато
«прогалин». Отже, можна не сумніватися, що про сумнозвісний закон про «валютне
ярмо» ще довго дискутуватимуть у парламенті.
-
На будь-яку дію знайдеться
протидія
Доля нових правил на валютному
ринку ще невідома, а «народні умільці», до яких належить і багато авторитетних
експертів, уже пропонують своєрідний «антивірус»: як цілком легально уникнути сплати
комісії. При цьому не вдаючись до послуг чорного ринку, який, безсумнівно, активізується,
щойно депутати ухвалять новацію.
Найпростіший спосіб – перед продажем валюти покласти її на депозит
бодай на місячний термін. Банки готові платити до 10% річних. Таких банків уже
налічується майже 30. Іще один спосіб перевірений у інших країнах: використання
системи грошових переказів, оскільки плата за переказ грошей туди/назад обійдеться
від 2 до 4 відсотків загальної суми переказу. Нарешті, третя схема ґрунтується
на тому, що збір стягуватиметься з «продажу», а не з «конвертації». Клієнти, які
мають картку в іноземній валюті, можуть розраховуватися за товари й послуги або
зняти гроші у банкоматі без жодних комісій.
Також експерти пропонують способи, які, власне, до пересічних
громадян, котрі заощадили тисячу чи півтори тисячі доларів, жодного стосунку не
мають. Йдеться про відкриття рахунків у офшорних компаніях, відкриття реального
торгового рахунку, купівлю нерухомості за кордоном із подальшою здачею площ в оренду,
накопичувальний поліс у зарубіжних країнах тощо.
Та в цьому й полягає парадокс: НБУ прагне будь-що відучити своїх
громадян від долара, а насправді штовхає їх вкладати накопичені заощадження в економіку
інших країн.
Відповіді експертів на питання «У якій валюті і, головне, де
зберігати свої заощадження?» розходяться. Золота середина – частину коштів тримати
у доларах, частину – у гривнях. І краще не зберігати гроші вдома: це просто небезпечно.
Найкращий варіант: або покласти їх на депозит до надійного банку, або щось купити.
Головне, експерти не радять громадянам стрімголов реагувати
на тривожні повідомлення з валютного ринку. Адже щоразу, коли створюється нездоровий
ажіотаж і люди біжать до обмінок купувати або продавати долари, хтось на цьому
добре наживається. А у програші, як завжди, залишаються пересічні українці.
17.12.2012
Раїса ЧИРВА, «ПВ»
|
