ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Боротьба зі спекулянтами чи валютні війни?

Перший президент України Леонід Кравчук обурений такими методами ді­яльності Центробанку. Він вважає нова­цію «податком тоталітарного режиму». На його переконання, не можна людину двічі чи тричі оподатковувати, аби будь-що наповнити бюджет. «Не можна люди­ні, яка має долари (байдуже, чи заробила їх, чи купила), казати: «Ще плати 15%», – коментує політик.

У минулому деякі країни вже випробо­вували подібні заходи, однак такий досвід виявився виключно негативний. Як ствер­джують економісти німецької групи рад­ників, такий крок швидше нагадує акт від­чаю. Німецькі експерти їдуть в Україну, аби у ході зустрічей із впливовими політи­ками переконати їх відмовитися від ідеї «валютного» податку. Сподіватися, що в такий спосіб можна змусити населення не скуповувати валюту чи менше заощаджу­вати у доларах, кажуть експерти, невдяч­на і марна справа. Бо якщо гасити валют­ний вогонь керосином, можна взамін очі­куваної відмови від долара дістати ще по­тужнішу доларизацію країни.

Сценарій розвитку подій невтішний. Дискусії про можливе запровадження по­датку на продаж валюти мають на меті ініціювати ажіотажний збут валюти на­селенням. Не виключено, що курс долара можуть навіть знизити, аби дешевше ску­пити валюту. Тоді податок на валюту ска­сують або й зовсім не запровадять, а вже після цього відбудеться знецінення укра­їнської валюти. Себто люди програють тричі: один раз – купуючи валюту за зрос­таючим курсом, другий – панічно прода­ючи через податок, і, нарешті, коли отри­мана за валюту гривня знеціниться на­ступною девальвацією та інфляцією.

Що очікує на пересічних громадян?

Реакцію пересічних громадян перед­бачити неважко. Хоча експерти оперу­ють кількома моделями поведінки, про­те найбільш прогнозована – люди поква­пляться здати валюту до запровадження податку. Але якщо все-таки податку не буде, і люди зрозуміють, що їх лише за­лякували, тоді вони остаточно переста­нуть довіряти банкам. Як результат, ді­ятиме чорний чи сірий, себто позабанків­ський, ринок обміну.

Допоки в країні паралельно з гривнею функціонує американська валюта, її об­мін зупинити не можна. Банківські чинов­ники даремно твердять, що обмін валюти – виключно прибуткова сфера діяльності. Це швидше органічна потреба отримува­ти необхідні засоби для платежу. Хтось їде за кордон, тож йому потрібна валюта, а хтось навпаки – заробляє в інших країнах і приїжджає сюди, аби започаткувати біз­нес чи купити щось для себе чи родини.

Так чи інакше, валюта у населення є, але воно не поспішає ділитися «зелени­ми» ні з золотовалютними, ані з жодними іншими запасами Центробанку, справед­ливо вважаючи, що це таке саме майно, як меблі чи автомобіль. Як громадяни відреагують на спробу Нацбанку відібра­ти у них силоміць навіть 10 доларів із кожної сотні? Ті, хто не довіряє нікому, й далі триматимуть валюту «під матра­цом», посилюючи криміногенну обста­новку. Хтось зважиться покласти валюту в надійні банки або обмінюватиме її у не­легальних «посередників». Тіньовий ри­нок обороту грошей розшириться, і контролювати його виявиться непросто.

Громадяни, які налаштовані на бізнес, до набуття чинності закону про оподатку­вання завчасно переведуть свої гривневі збереження в долари й активізують «чов­никовий бізнес». А це додатковий відтік наявної іноземної валюти з українського ринку, розширення кордонів тіньового сектору економіки, додаткова конкурен­ція національним виробникам.

А от люди, яких зазвичай називають панікерами, мерщій понесуть свої дола­рові запаси до обмінників, аби неодмінно встигнути до набуття чинності закону про оподаткування продажу валюти. Тож запровадження податку чи бодай активні розмови про такі наміри саме й розрахо­вані на те, щоб не тільки спричинити ажі­отаж, а й отримати від цього зиск: саме за рахунок законослухняних громадян мож­на поповнити валютні резерви Нацбанку. На таку думку наштовхує приманка, яку озвучують чиновники Нацбанку, які за­охочують громадян купувати валюту «як засіб зберігання, а не спекуляцій», аби по­тім продавати її НБУ без податків через один із державних банків. Причому – за прийнятним курсом. Тоді незрозуміло: якщо загрозою для валютного курсу є продаж валюти громадянами, то чому влада не ризикує запровадити податок на продаж валютної виручки, наприклад, підприємствами-експортерами? Очевид­но, в цьому питані ще багато «прогалин». Отже, можна не сумніватися, що про сум­нозвісний закон про «валютне ярмо» ще довго дискутуватимуть у парламенті.

•  На будь-яку дію знайдеться протидія

 Доля нових правил на валютно­му ринку ще невідома, а «на­родні умільці», до яких нале­жить і багато авторитетних експертів, уже пропонують своєрід­ний «антивірус»: як цілком легально уникнути сплати комісії. При цьому не вдаючись до послуг чорного ринку, який, безсумнівно, активізується, що­йно депутати ухвалять новацію.

Найпростіший спосіб – перед прода­жем валюти покласти її на депозит бодай на місячний термін. Банки го­тові платити до 10% річних. Таких бан­ків уже налічується майже 30. Іще один спосіб перевірений у інших краї­нах: використання системи грошових переказів, оскільки плата за переказ грошей туди/назад обійдеться від 2 до 4 відсотків загальної суми перека­зу. Нарешті, третя схема ґрунтується на тому, що збір стягуватиметься з «продажу», а не з «конвертації». Клі­єнти, які мають картку в іноземній ва­люті, можуть розраховуватися за то­вари й послуги або зняти гроші у бан­коматі без жодних комісій.

Також експерти пропонують способи, які, власне, до пересічних громадян, котрі заощадили тисячу чи півтори ти­сячі доларів, жодного стосунку не ма­ють. Йдеться про відкриття рахунків у офшорних компаніях, відкриття реаль­ного торгового рахунку, купівлю неру­хомості за кордоном із подальшою здачею площ в оренду, накопичуваль­ний поліс у зарубіжних країнах тощо.

Та в цьому й полягає парадокс: НБУ прагне будь-що відучити своїх грома­дян від долара, а насправді штовхає їх вкладати накопичені заощадження в економіку інших країн.

Відповіді експертів на питання «У якій валюті і, головне, де зберігати свої за­ощадження?» розходяться. Золота се­редина – частину коштів тримати у доларах, частину – у гривнях. І краще не зберігати гроші вдома: це просто небезпечно. Найкращий варіант: або покласти їх на депозит до надійного банку, або щось купити.

Головне, експерти не радять громадя­нам стрімголов реагувати на тривожні повідомлення з валютного ринку. Адже щоразу, коли створюється не­здоровий ажіотаж і люди біжать до обмінок купувати або продавати до­лари, хтось на цьому добре нажива­ється. А у програші, як завжди, зали­шаються пересічні українці.

17.12.2012

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини